Ухвала суду № 70688172, 29.11.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/6394/17 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.

Провадження № 22-ц/783/6377/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Ванівського О.М., Левика Я.А.

секретаря: Симець В.І.

за участю: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 07 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 07 вересня 2017 рокузадоволено заяву про забезпечення позову.

З метою забезпечення позову накладено арешт до набрання чинності рішенням у справі №466/6394/17 на : нежитлову будівл.ю літ. «В-2», площею 80,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; нежитлові приміщення загальною площею 774,9 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1; будівлю літера «3-1» загальною площею 257,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3; незавершений будівництвом житловий будинок, що знаходиться за адресою Закарпатська область, Виноградівський район, АДРЕСА_2, автомобіль «Mazda CX-7» (реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2).

Дану ухвалу оскаржив ОСОБА_4, подавши апеляційну скаргу у якій зазначає, що ухвала є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню. Вказує, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що виконання рішення суду стане неможливим чи утрудненим. Зазначає, що в ухвалі не зазначено підстави обрання такого виду забезпечення позову як і не обґрунтовано підстави такого застосування., крім того позивач претендуючи лише на частину майна просила накласти арешт н майно на яке вона не претендує. Також зазначає, що судом було накладено арешт на будинок по АДРЕСА_3 який належить на праві власності ОСОБА_6, яка не є стороною у справі.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 07 вересня 2017 рокупро забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін ,перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ­­ підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

Статтею 7 цього Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції Українита ст. ст. 2, 8 ЦПК України.

У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду (складу суду), але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року, "Лавентс проти Латвії" від 7 листопада 2002 року та "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року").

Як роз'яснено в п.п. 1 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Згідно із роз'ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У п. 10 цієї постанови Пленуму також міститься роз'яснення про те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Матеріалами справи встановлено, що 05 вересня 2017 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Однак, як безспірно встановлено в суді апеляційної інстанції, станом на час розгляду заяви відповідача про вирішення питання про забезпечення позову, власником житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та земельної ділянки відповідач не був.(а.с.63)

Тобто, внаслідок застосування судом відповідних заходів, у виді арешту порушені права інших осіб, а саме власника вищезазначеного житлового будинку,земельної ділянки

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Тобто судом допущено порушення норм процесуального права, які унеможливлюють вирішення заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову в апеляційному порядку, оскільки таке повинно вирішуватися судом, який розглядає справу.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, суду слід належним чином виконати процесуальний обов'язок щодо з'ясування обставин, що мають значення для справи, зокрема, щодо підставності (обставин) вжиття заходів забезпечення позову у даній справі з урахуванням позовних вимог, у тому числі в обраний позивачем вид таких заходів, так і для їх застосування щодо майна, яке не належить відповідачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.3 ч.1 ст.312, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 07 вересня 2017 року про забезпечення позову скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді