Рішення № 70685511, 28.11.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/4575/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 листопада 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - Готри Т.Ю.,

суддів - Бисаги Т.Ю., Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря - Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-ї особи Територіального сервісного центру МВС №2142 м.Мукачево про визнання права власності на автомобіль, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, вимоги за яким обґрунтовував тим, що 05 жовтня 2014 року він купив у громадянина ОСОБА_2 автомобіль марки GEELY, MR 7151 А, легковий седан,2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований центром ДАІ 20.11.2012 року, на підтвердження чого ОСОБА_2 видав йому розписку про отримання від нього 45000 грн., а також передав йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобіля. Договір купівлі-продажу автомобіля між ними не був оформлений належним чином з певних об'єктивних та суб'єктивних причин. На даний час у нього виникла необхідність перереєструвати вказаний транспортний засіб на своє ім»я, а тому просив суд, визнати розписку складену між ними 05 жовтня 2014 року договором купівлі-продажу вказаного автомобіля - дійсним та виконаним; визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем вище вказаного автомобіля та визнати за ним право приватної власності на зазначений автомобіль.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2016 року позов задоволено.

Визнано розписку складену 05 жовтня 2014 року договором купівлі-продажу автомобіля марки GEELY, MR 7151 А, легковий седан,2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - дійсним та виконаним.

Визнано ОСОБА_1 добросовісним набувачем вказаного автомобіля та визнано за ним право приватної власності на цей автомобіль.

В апеляційній скарзі Мукачівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує на те, що на виконанні у Мукачівському РВ ДВС Головного ТУЮ перебуває виконавче провадження ЄДРВП №53060231 з примусового виконання виконавчого листа №2/306/876/16, виданого 18.11.2016 року Свалявським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно, але не менше як 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.09.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. До цього на виконанні у Мукачівському РВ ДВС Головного ТУЮ перебувало виконавче провадження ЄДРВП №49301463 з примусового виконання виконавчого листа №2/306/516/15, виданого 15.10.2015 року Свалявським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 19.05.2015 року і до досягнення дитиною повноліття. 16.11.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що внесено запис в Державний реєстр обтяжень рухомого майна № 15580365 від 16.11.2015 року та внесено запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №26185930 від 16.11.2015 року. А тому за наявності накладеного арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, суд першої інстанції неправомірно визнав право власності за ОСОБА_1 на належний ОСОБА_2 автомобіль.

У судовому засіданні державний виконавець Мукачівського РВ ДВС Головного ТУЮ Кохан П.І. апеляційну скаргу підтримав.

Позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали, просили таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі,перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль маркиGEELY, MR 7151 А, легковий седан, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований центром ДАІ 20.11.2012 року, належить на праві власності ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 5).

05 жовтня 2014 року ОСОБА_2 видавОСОБА_1 розписку про отримання від нього 45000 грн. за вказаний автомобіль, якою уповноважив ОСОБА_1 володіти, користуватися і розпоряджатися вказаним транспортним засобом (а.с. 4).

Позивач ОСОБА_1, посилаючись на укладення договору купівлі-продажу автомобіля між ним і ОСОБА_2, якому він сплатив 45000 грн., вважає, що вказаний автомобіль належить йому на праві власності. Однак, у зв'язку із тим, що договір купівлі-продажу автомобіля між ними не був оформлений належним чином з певних об'єктивних та суб'єктивних причин, а на даний час у нього виникла необхідність перереєструвати вказаний транспортний засіб на своє ім»я, просив визнати розписку, складену між ним і ОСОБА_2 05 жовтня 2014 року, договором купівлі-продажу вказаного автомобіля дійсним та виконаним; визнати його добросовісним набувачем цього автомобіля та визнати за ним право приватної власності на зазначений автомобіль.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що сторони належним чином не оформили договір купівлі-продажу автомобіля, але фактично виконали зобов'язання за договором, а тому вважав, що позов слід задовольнити.

Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції не може погодитись з таких підстав.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власностінабувається на підставах, що не заборонені законом, зокремаізправочинів. Право власностівважається набутим правомірно, якщоінше прямо не випливаєіз закону абонезаконністьнабуття права власності не встановлена судом. Згідно з ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщоінше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст.638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Чинним законодавством не встановлено, що договори купівлі-продажу автомобіля підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Як на доказ укладення між ОСОБА_1 і ОСОБА_2договору, позивач додав до позовної заявикопію розписки від 05 жовтня 2014 року, згідно якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 45000 грн. за автомобіль, і надав йому згоду на володіння, користування та розпорядження вказаним автомобілем.

Однак, загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України, з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком №1200 від 11 листопада 2009 року, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод (абзац 4 п.12 Порядку).

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів можуть проводитися в територіальному органі з наданням сервісних послуг МВС (абзац 6 п.12 Порядку).

У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером (п.16 Порядку).

Відповідно до п.17 Порядку під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Дерсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Відповідно до п.п.7, 8 Порядку №1388 від 7 вересня 1998 року, - власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема : договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;укладення та оформлення безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Однак, в порушення вимог, передбачених Порядком позивачемОСОБА_1 вказаний автомобіль зареєстрований (перереєстрований) не був. А укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договір купівлі-продажу автомобіляу вигляді розписки від 05 жовтня 2014 року не відповідає формі, встановленій для таких договорів наведеним Порядком,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7.09.1998 року №1388, а тому не може створювати у його сторін будь-яких прав і обов'язків, у тому числі бути підставою для набуття позивачем права власності на вказаний транспортний засіб.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Однак, позивач ОСОБА_1 у позовній заяві не наводить обставин, передбачених статтею 392 ЦК України, для визнання за ним права власності на спірний автомобіль.А щодо обставин, наведених у позовній заяві про те, що на даний час у позивача виникла необхідність перереєструвати вище вказаний транспортний засіб на своє ім»я, не є підставою для задоволення позову за відсутністю спору і наявністю умов, передбачених вище наведеним Порядком для перереєстрації вказаного транспортного засобу на позивача.

А тому, за наведених обставин, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позову, оскільки реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу, за відсутності спору, здійснюється у відповідності до вище наведеного Порядку.

Також з матеріалів справи слідує, що на виконанні у Мукачівському РВ ДВС Головного ТУЮ перебуває виконавче провадження ЄДРВП №53060231 з примусового виконання виконавчого листа №2/306/876/16, виданого 18.11.2016 року Свалявським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно, але не менше як 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30.09.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. До цього на виконанні у Мукачівському РВ ДВС Головного ТУЮ перебувало виконавче провадження ЄДРВП №49301463 з примусового виконання виконавчого листа №2/306/516/15, виданого 15.10.2015 року Свалявським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 19.05.2015 року і до досягнення дитиною повноліття. 16.11.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що внесено запис в Державний реєстр обтяжень рухомого майна № 15580365 від 16.11.2015 року та внесено запис в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №26185930 від 16.11.2015 року. А тому за наявності накладеного арешту на майно боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позову та визнав за ОСОБА_1 право власності на належний боржнику ОСОБА_2 автомобіль, що вказує на ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішення по сплаті аліментів на утримання дитини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, як таке, що постановлене з пору шенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухваленням по справі нового рішення, яким у позові ОСОБА_1 слід відмовити і стягнути з нього на користь Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області 606,32 грн. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України.

Керуючисьст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегіясуддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області - задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області 606,32 грн. сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча

Судді