Ухвала суду № 70684842, 01.12.2017, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/3503/13-ц

Провадження№ 6/266/128/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2017 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Митрофанової Є.Г., при секретарі Воропаєвій О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Старший державний виконавець Приморського ВДВС м. Маріуполя ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2, як боржника, що ухиляється від виконання рішення Приморського районного суду м. Маріуполя про стягнення з нього на користь ПАТ «Родоівід Банк» суми боргу у розмірі 105876,46грн., виконавче провадження з примусового виконання якого здійснюється Приморським ВДВС м.Маріуполя за виконавчим листом № 266/3503/13-ц від 13.12.2013р. Виконавцем 20.03.2017р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов’язано подати декларацію про доходи та майно. Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларація не подано, майна, належного ОСОБА_2, для звернення стягнення не виявлено, при виході за адресою: м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 16/64, встановлено, що боржник не мешкає за вказаною адресою, тому просив обмежити боржника у праві виїзду до виконання зобов’язання, покладеного на нього згідно виконавчого листа.

В судове засідання старший державний виконавець Приморського ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області ОСОБА_1 не з’явився, у поданні просив провести розгляд без його участі.

Суд, дослідивши матеріали, надані в обґрунтування до подання, вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 266/3503/13-ц від 13.12.2013р., виданого Приморським районним судом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родоівід Банк» суми боргу у розмірі 105876,46грн. (а.с. 146).

Рішення суду, ухвалене щодо ОСОБА_2 боржником не виконано, будь-яких дій спрямованих на виконання не здійснено.

Відповідно до ст. 33 Конституції України (254к/96-ВР) кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи (кн. друга ЦК), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі - Закон № 3857-XII).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Згідно із п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника має виконавець під час здійснення ним виконавчого провадження, а ч. 1 ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено перелік осіб, що є державними виконавцями.

При цьому ч. 1 ст. 7 цього Закону наголошено, що державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що набрала чинності з 17.04.2012 року та затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція) передбачено зміст подання державного виконавця при зверненні до суду.

Відповідно до п. 1. гл. XIII Інструкції, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно доЗакону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Відповідно до п. 2. гл. XIII. Інструкції, подання має обов'язково містити: обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань (зобов'язань боржника - юридичної особи).

З вищенаведених норм слідує, що обов'язковою умовою для задоволення такого подання та застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є доведення державним виконавцем факту ухилення боржника від виконання зобов'язань за рішенням - дії чи бездіяльності особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків.

При цьому особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає наведені державним виконавцем доводи на підтвердження факту ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань за рішення суду такими, що не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами виконавчого провадження.

Факт ухилення боржника на думку заявника підтверджено постановою про відкриття виконавчого провадження, з посилання на повідомлення боржника у визначеному законодавством порядку. Всупереч цьому, державний виконавець на надав копію поштового повідомлення про надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, до матеріалів подання всупереч «Інструкції з організації примусового виконання рішень», не надано жодного доказу на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань, покладених на нього рішенням, відомостей про розмір невиконаних зобов’язань боржником на час звернення з поданням.

Крім того, подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України. Посилання на відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як встановлення тимчасового обмеження у права виїзду за межі України.

Разом із тим відповідно до ст. 377-1 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» тощо.

Аналогічна право позиція викладена в листі Верховного Суду України "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України".

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Про те, в супереч вимог закону, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту ухилення боржника від сплати аліментів.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем не здійснено всіх заходів примусового виконання рішення суду, в тому числі не вжито заходів, щодо встановлення, чи працює боржник та отримує будь-які інші доходи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку що законні підстави для задоволення подання відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 209, 210, 293, 377-1 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути продано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя.

Суддя Митрофанова Є. Г.