Рішення № 70684314, 04.12.2017, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/1430/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бікезіної О.В.,

за участю: секретаря Плаксіної Є.В.,

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман цивільну справу за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

22.05.2017 року до суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») про стягнення з відповідача ОСОБА_1 84636,37 грн. заборгованості за кредитним договором та судових витрат. Позивач свої вимоги обґрунтовує наступними обставинами.

Між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем було укладено кредитний договір б/н від 19.08.2008 року. Відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 власним підписом підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява про надання платіжної карти разом із запропонованими ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складають між відповідачем та банком кредитний договір.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було надано ОСОБА_1 кредит, проте відповідач не надавала воєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами. У зв'язку із порушенням відповідачем умов договору станом на 30.04.2017 року утворилась заборгованість у розмірі 84636,37 грн. що складається з наступного:

●7809,01 грн. - заборгованість за кредитом;

●69208,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

●3350,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором;

●250,00 грн. штраф (фіксована частина);

●4018,40 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Справа призначалася до розгляду неодноразово на: 13.06.2017 року, 29.06.2017 року, 16.10.2017 року, 23.10.2017 року, 30.10.2017 року, 14.11.2017 року, 04.12.2017 року. Позивача було належним чином повідомлено про кожне судове засідання, проте представник позивача в жодне судове засідання не прибув, надавав заяви про розгляд справи за його відсутності (а.с. 31, 102,107,116, 122), відповідно до ухвал суду від 02.10.2017 року, 30.10.2017 року, 14.11.2017 року явку представника позивача в судове засідання було визнано обовязковою (а.с. 94-95, 111, 119). Проте, в жодне судове засідання представник позивача не прибув. В судове засідання 04.12.2017 року представник позивача також не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.122).

Відповідача ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду цивільної справи, відповідач в судове засідання 04.12.2017 року не прибула, але надала суду заяву, в якій проти позову заперечувала, зазначила, що нараховані проценти у розмірі 69208,96 грн. є надмірно завищеними. Аналогічну позицію відповідач викладала раніше в судових засіданнях. З метою надати суду доказ цього вона просила призначити по справі бухгалтерсько-економічну експертизу, готова була понести витрати по її сплаті, проте позивачем не надано експертам належні документи і у проведенні експертизи було відмовлено. Вважає, що позивачем це зроблено умисно, таким чином банк ухилився від перевірки обґрунтованості його розрахунку. Тому просила відмовити банку в позові, завершити розгляд справи без її участі (а.с.123).

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» має право на надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», на підставі ліцензії Національного банку України від 05.10.2011 року № 22 (а.с.20).

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н від 19.08.2008 року (а. с. 10-16). Відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 власним підписом підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява про надання платіжної карти разом із запропонованими ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складають між відповідачем та банком кредитний договір (а.с. 9 зворот).

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір. Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вимог договору та вимог закону. За загальним правилом одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються (ст. ст. 525, 526 ЦК України). В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється його належним виконанням.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та у порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Суд вважає, що кредитний договір відповідає вимогам закону. Підпис у договорі не оспорюється.

Згідно умов укладеного договору, договір складається з анкети-заяви позичальника про приєднанні до Умов і Правил надання банківських послуг, довідки про умови кредитування, Умов і Правил надання банківських послуг.

Відповідно п.п 6.5 п. 6 Умов і Правил надання банківських послуг відповідач зобовязався погашати заборгованість по Кредиту, процентам за його користування, по перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором повністю виконав, надавши позичальникові кредит. Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконала, не забезпечивши своєчасного повернення позивачеві запозичених коштів. З 25.07.2014 року відповідач ОСОБА_1 припинила сплату коштів із погашення кредиту. Оскільки відповідач не надала позивачеві грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, зобов'язання належним чином не виконала, у банка виникло право вимагати від ОСОБА_1 повернення суми кредиту.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 30.04.2017 року заборгованість за договором становить 84636,37 грн. та складається з наступного:

●7809,01 грн. - заборгованість за кредитом;

●69208,96 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

●3350,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором;

●250,00 грн. штраф (фіксована частина);

●4018,40 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.6-8).

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00 % на рік, далі процентна ставка була змінена, а саме 01 вересня 2014 року встановлена у розмірі 34,80% , а з 01 квітня 2015 року - 43,20%.

Відповідно до п. 5.3 Банк має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків, в тому числі процентів, з попереднім повідомленням позичальника не менш, як за 7 днів до введення змін, зокрема у виписці по картрахунку. У разі, якщо банк протягом 7 днів не отримає від клієнта повідомлення про незгоду зі змінами, то рахується, що клієнт приймає нові умови.

Пункт 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачає, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зістаттею 1056-1 ЦКу зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року, що всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року.

При вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимогстатей 641 - 642 ЦКабо в порядку, визначеному частиною шостоюстатті 1056-1 ЦК.

При підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Ухвалою суд від 29 червня 2017 року було задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1, по справі призначено бухгалтерську економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судової експертизи (а.с.39-40). На вирішення експертам було поставлені наступні запитання:

-Чи відповідає наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед банком умовам договору б/н від 19.08.2008 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, Умовам та Правилам надання банківських послуг, Тарифам банку, що містяться у матеріалах справи ?

-Чи обґрунтоване нарахування банком відсотків за договором б/н від 19.08.2008 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у період з 19.08.2008 року по 30.04.2017 року?

-Якою є сума заборгованості по процентам позичальника ОСОБА_1 перед банком за договором б/н від 19.08.2008 року.

За клопотанням експерта у позивача були витребувані додаткові докази, які були скеровані експерту.

Втім, експертом повідомлено про неможливість проведення експертизи, враховуючи, що надані Банком на дослідження Виписка по особовому рахунку 9992***1616507 не тільки не відповідає вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та іншим нормативним актам, але й навіть належним чином не засвідчена (а.с.63-66). Крім того, експертом зазначено, що документів, які обґрунтовують підвищення процентної ставки (наказів, документального підтвердження направлення позичальнику смс-повідомлень, тощо) експерту не надано (а.с.66).

Згідно ч.1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2017 року, у позивача були витребувані наступні докази:

- оригінал заяви ОСОБА_2 від 19.08.2008 року;

- яким чином та коли відбулося збільшення кредитного ліміту по даному кредитному договору, яким чином про це було повідомлено ОСОБА_2;

- строк дії кредитної картки;

- виписку про рух коштів по платіжній картці;

- яким чином та коли відбулося збільшення % ставки за користування кредитом, яким чином про це повідомлялася ОСОБА_2 (а.с.94-95).

Ухвалами суду від 30.10.2017 року, 14.11.2017 явку представника позивача було визнано обовязковою, повторно було витребувані вищевказані докази, усі ухвали суду позивачем отримані, проте жодної ухвали суду позивач не виконав, докази суду не надав, представника в судове засідання не направив.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавиться провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

У частині 3 статті 27 ЦПК України наголошується, що особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки. Тобто, фактично у цивільному процесуальному законодавстві України закріплений принцип заборони зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії осіб, що вчиняються з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Являючись ініціатором даного позовного провадження позивач повинен приймати заходи для всебічного та об'єктивного розгляду справи з дотриманням розумних строків, не порушувати баланс захисту як своїх прав, так і прав відповідача.

Суд враховує, що п. 5.3. Умов передбачено право Банку здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків, в тому числі процентів, з попереднім повідомленням позичальника не менш, як за 7 днів до введення змін, проте, позивачем проігноровано неодноразову вимогу суду про надання доказів щодо того яким чином та коли відбулося збільшення процентної ставки за користування кредитом та яким чином про це було повідомлено ОСОБА_1

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Позивач не скористався своїм правом, щоб довести всі обставини, на які посилався при обґрунтуванні позову, зокрема правильність розрахунку боргу.

За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведено дотримання процедури підвищення процентної ставки, а тому підстави для нарахування відповідачу з 01.09.2014 року процентів за користування кредитом в розмірі 2,9% на місяць (34,80% на рік), а з 01.04.2015 року 3,6% на місяць (43,20% на рік) відсутні. Отже, при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід використовувати встановлену процентну ставку 2,5% щомісяця, що складає 30,00% річних.

Для зясування розміру заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суд заборгованість по тілу кредиту на 1 вересня 2014 року (день підвищення відсоткової ставки), що становить 7809,01 грн., перемножує на 30% річних, отриманий результат ділить на 360 днів, передбачених кредитним договором, після чого результат множить накількість днів прострочення зобовязання з 1 вересня 2014 року по 30 квітня 2017 року. Отриманий результат є розмір заборгованості по відсоткам за вказаний період, що становить 8043,28 грн. ((7809,01 грн. х 30%) : 360 днів) х 1236 день прострочки.

Враховуючи, що заборгованість по відсоткам станом на 31.08.2017 року була у розмірі 1874,75 грн. (а.с.8), загальна сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом складає 9918,03 грн. (8043,28 грн. + 1874,75 грн.).

Виходячи з наведеного, в сукупності встановлених у справі обставин суд вважає, що позивачем доведений факт укладання кредитного договору між позивачем та відповідачем та факт не виконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань за договором, а тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню кредитна заборгованість у розмірі 17 727,04 грн., з яких 7809,01 грн. - тіло кредиту, 9918,03 грн. - відсотки за користування кредитом станом на 30 квітня 2017 року.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та штрафів суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»із змінами та доповненнями, внесенимиЗаконами України від 12 лютого 2015 року №189-VIII, від 2 березня 2015 року №222-VIII, де зазначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 вказаного Закону розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. №1275-р визначений та затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. У п. 17 ч. 1 цього додатку вказано м. Лиман (колишнє м. Красний Лиман).

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Свободи, 16, тому суд застосовує вимогу наведеного вище Закону.

З розрахунку пені та комісії за прострочення сплати процентів видно, що період її нарахування, визначений щомісячно з 01.05.2014 року по 30.04.2017 року в розмірі 3350 грн., пеня за цей період не підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1, відповідно до вимогЗакону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»(а.с.6-8).

Звертаючись в суд з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач посилався на те, що відповідач, крім заборгованості за кредитним договором та заборгованості по процентам за користування кредитом, має сплатити за порушення грошового зобов'язання суму штрафів, яка складається з штрафу (фіксована частина) у розмірі 250 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 4018,40 грн., з чим суд погодитися не може і вважає, що в цій частині позовних вимог треба відмовити, відповідно до вимог вищевказаного Закону.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке. Згідно ізст. 79 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати розподіляються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 84636,37 грн. В ході судового розгляду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. (а.с.3).

Враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги частково на суму 17727,04 грн., що складає 20,9 % від заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 334,40 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525-527, 530, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3,4,8,10,60, 88, 169, 209, 213, 224, 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації за адресою: 84406 Донецька область, м. Лиман, вул. Свободи, б.16, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний номер за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - 14360570, МФО № 305299, рахунок № 29092829003111), заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 727,04 грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять сім грн. 04 коп.), з яких 7809,01 грн. - тіло кредиту, 9918,03 грн. - відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації за адресою: 84406 Донецька область, м. Лиман, вул. Свободи, б.16, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний номер за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - 14360570, МФО № 305299, рахунок № 29092829003111), суму судового збору в розмірі 334,40 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя