Постанова № 70684086, 01.12.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2365/17

Провадження № 2-а/263/323/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2017 року м.Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Кияна Д.В.,

при секретарі Коростовцевій Я.В.

за участю сторін:

представник позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Карацюби В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі адміністративну справу за адміністративним позовом громадської організації «Сила підприємців» до Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Громадська організації «Сила підприємців» в особі голови громадської організації ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Маріупольської міської ради щодо визнання протиправним та скасування п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 13 рішення Маріупольської міської ради № 7/11-729 від 28.09.2016р. «Про затвердження положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності».

В обґрунтування позовних вимог керівник громадської організації «Сила підприємців» ОСОБА_1 зазначила, що Маріупольською міською радою (далі - ММР) 28.09.2016 року прийнято рішення №7/11-729 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності», яким визначено механізм розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності на території міста. Рішення ММР суперечить вимогам ст.19 Конституції України, ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст.1,4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», норм Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, п.п 2.1-2.3 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244. У зв'язку з чим, просила суд визнати протиправним та скасувати рішення ММР №7/11-729 від 28 вересня 2016 року «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» в частині ухвалення п.п.1,2,3,4,5,13 зазначеного рішення.

Представники відповідача Карацюба В.Л. та Зінов'єв І.Г. надали до суду письмові заперечення проти позовних вимог, в яких вказували, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, з даним позовом звернулась громадська організація «Сила підприємців». Рішення Маріупольської міської ради № 7/11-729 від 28.09.2016 не порушує норми діючого законодавства. Однак, з позовної заяві не вбачається за захистом чиїх прав звернулась з позовом до суду громадська організація «Сила підприємців». Окрім цього зазначають, що позивачем не було надано належних доказів, які б свідчили про право громадської організації захищати інтереси громадян у суді. Також, не надано доказів на підтвердження того, що рішенням ММР від 28.09.2016 року дійсно було звужено, зменшено або обмежено коло прав членів громадської організації «Сила підприємців». Представники наголосили, що твердження представників позивача щодо невідповідності рішення ММР від 28.09.2016 року №7/11-729 нормам, які регулюють порядок розміщення тимчасових споруд, не є дійсним, оскільки оспорюване рішення ухвалене на підставі ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у відповідності ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 144 Конституції України, ст.ст. 26, 59, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності», на підставі Законів України «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя», «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», Про ветеринарну медицину», Наказу Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 08.07.1996 № 369 «Про затвердження Правил роботи дрібно роздрібної торгівельної мережі», із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства економіки України від 24.12.2008 №911. Враховуючи наведене, вважають вимоги позивача такими, що не відповідають ст.ст. 71, 86 КАС України та задоволенню не підлягають.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що працює приватним підприємцем. З метою отримання паспорту прив'язки для розміщення тимчасової споруди в м. Маріуполі звернувся до Центра надання адміністративних послуг м. Маріуполя (далі - ЦНАП). Проте при заповненні документів не погодився з формою бланків, в яких заявник мав набрати певну кількість балів для складання договору щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою міста. Зазначив, що неодноразово приймав участь у конкурсі на право розміщення тимчасових споруд, проте не набирав належної кількості балів, оскільки вигравали переважно представники виробників. Після цього прийшов до висновку, що рішення Маріупольської міської ради від 28.09.2016 р. за 7/11-729 в частині затвердження положення щодо проведення конкурсів шляхом отримання балів для перемоги у складанні договору щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою міста не відповідає чинному національному законодавству та порушує його право на ведення підприємницької діяльності.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що працює директором ТОВ «Віннерс», неодноразово приймав участь у конкурсі на право розміщення тимчасових споруд та вигравав. Вважає умови конкурсу відкритими, чесними, перевага віддається вітчизняним виробникам. Пакет документів, який необхідно зібрати учасникам конкурсу - доступний. Встановлений порядок спрощує процес отримання місця для розміщення тимчасової споруди у м. Маріуполі.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього докази, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до висновку про відмову у задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.08.2016 року Департаментом економіки та структурних реформ ММР розроблено та запропоновано розмістити відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» проект рішення міської ради «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності».

Відповідно до висновку Державної регуляторної служби України проведений аналіз рішення ММР від 28.09.2016 року № 7/11-729 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» та зазначено про наявність в ньому суперечливості ключовим принципам державної регуляторної політики, відсутність визначена чинним законодавством обґрунтована необхідність регулювання, а також невідповідність форми та рівня державного регулювання господарських відносин та рекомендовано врахувати зазначені пропозиції.

Рішенням Маріупольської міської ради від 28.09.2016 року № 7/11-729 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» затверджено Положення про користування об'єктами благоустрою комунальної власності на території м. Маріуполя, Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Положення про комісію з питань користування об'єктами благоустрою на території м. Маріуполя, склад Комісії з питань користування об'єктами благоустрою на території м. Маріуполя, типовий договір щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою.

За змістом листів від 20.06.2017 за №№01-39/448, 01-39/447 Донецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено, що за результатами аналізу рішення Маріупольської міської ради від 28.09.2016 року № 7/11-729 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» були виявлені недоліки та надані рекомендації щодо усунення обмежень самостійності підприємств та надання окремим групам суб'єктів господарювання переваг, які ставлять останніх у привілейоване становище стосовно конкурентів та порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Після погодження проекту рішення «Про внесення змін до рішення Маріупольської міської ради від 28.09.2016р. №7/11-729», Донецьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України констатовано виконання вимог щодо усунення недоліків та відсутні підстави для початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відносно Маріупольської міської ради.

Представник громадської організації «Сила підприємців» стверджував, що рішення Маріупольської міської ради №7/11-729 від 28.09.2016р. прямо суперечить нормам Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.20.2011р. №244, в частині встановлення правил або порядків розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Вищезазначене спростовується наступним.

Рішенням Маріупольської міської ради від 28.09.2016р. №7/11-729 «Про затвердження положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» (далі - Положення) затверджені положення про користування об'єктами благоустрою комунальної власності на території м. Маріуполь, положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, положення про комісію з питань користування об'єктами благоустрою на території м. Маріуполя, склад комісії з питань користування об'єктами благоустрою на території м. Маріуполя, типовий договір щодо пайової участі в користуванні об'єктом благоустрою. Зазначене рішення затверджено з урахуванням вимог закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).

Відповідно до ст.ст. 8,9 Закону розробник проекту регуляторного акту підготував аналіз регуляторного впливу з подальшим оприлюдненням з метою одержання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Згідно з ст.34 Закону на пленарному засіданні сесії Маріупольської міської ради голова постійної комісії доповідав про висновки щодо відповідності проекту регуляторного акта вимогам ст.4,8 Закону та проводилось обговорення з представниками громадськості, зокрема представниками якої була представник позивача ОСОБА_1 Після цього ніяких звернень або уточнень з приводу невідповідності рішення від 28.09.2016 року діючим нормам закону до ММР від членів ГО «Сила підприємців» не надходило.

Маріупольська міська рада, дотримуючись вимог ст. 35, 36 Закону та враховуючи те, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений - виконала вимоги Закону, прийнявши рішення від 29.09.2016р. №7/11-729 .

Згідно з п.п.1.1. Положення, суб'єкт господарювання оформляє заяву на отримання паспорту прив'язки для розміщення СТС та ПТС на території м. Маріуполя через ЦНАП відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011р №244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності».

Тобто, всі дії щодо звернення з заявою для розміщення тимчасових споруд, здійснюється відповідно до наказу №244 від 21 жовтня 2011р.

Крім того, у п.1.1 Положення зазначений перелік документів, який повністю відповідає п.п.2.6., 2.11 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р., а саме: заява, схема розміщення тимчасових споруд (далі -ТС), виконана на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), схему благоустрою прилеглої території,технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС (для стаціонарних ТС), отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж.

Розділ 2 Положення передбачає механізм здійснення контролю за розміщенням тимчасових споруд та провадження підприємницької діяльності, що також не суперечить нормам наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р.

Досліджуючи матеріали справи та надані суду докази, суд прийшов до висновку, що пункти 1,2,3,4,5,13 рішення ММР від 28.09.2016 року № 7/11-729 ухвалені в порядку та на підставі, передбачених Конституцією України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та інших підзаконних нормативно-правових актів.

Зокрема, ст. 19 Конституції України визначено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність.

Статтею 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» говорить, що до органів, які здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно будівельного контролю та нагляду, зокрема належать й органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2, ст. 34, ст. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що утворення і ліквідація постійних та інших комісій рад. затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації віднесено до виключної компетенції сільських, селищних міських рад.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме ст. 40 встановлено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Посилання представників позивача на рішення Львівського апеляційного адміністративного суду про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради «Про затвердження про положення про порядок розміщення тимчасових споруд та комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львів» не приймається судом до уваги, оскільки зазначене рішення стосувалось правомірності затвердження Львівською міською радою надання додаткових висновків при розміщенні тимчасової споруди, що не відповідає встановленим обставинам у даній справі та відповідно правовідносинам, які випливають із встановлених обставин.

Зауваження представників позивача щодо не проведення М-тесту відносно прийнятого рішення Маріупольської міської ради від 28.09.2016р. № 7/11-729 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» суд не бере до уваги, оскільки у висновку Державної регуляторної служби України щодо проведення аналізу на відповідність чинному законодавству оскаржуваного рішення не зазначено порушень методики проведення аналізу впливу регуляторного акта щодо проведення або не проведення М-тесту.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 зазначала, що діє в інтересах учасників громадської організації «Сила підприємців».

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-рп/2013 у справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв'язку із положеннями пункту «г» частини 1 статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

З аналізу наведених норм слідує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, зокрема встановити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

Враховуючи вищезазначене, судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача на відсутність повноважень у керівника громадської організації ОСОБА_1 представляти інтереси в суді членів громадської організації.

Також судом встановлено, що представник позивача не довів в установленому порядку порушення відповідачем внаслідок прийняття оскаржуваного рішення прав учасників громадської організації «Сила підприємців».

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 11, 17, 70, 72, 88, 94, 99, 158-163, 167, 183-2, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Громадської організації «Сила підприємців» до Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 13 рішення Маріупольської міської ради № 7/11-729 від 28.09.2016р. «Про затвердження положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» - відмовити.

В судовому засіданні 01 грудня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови буде виготовлений 05 грудня 2017 року.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.В. Киян