Ухвала суду № 70684063, 04.12.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/8148/17

Провадження№ 2-о/263/1358/2017

УХВАЛА

04 грудня 2017 року м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, отримавши цивільну справу окремого провадження за заявою Маріупольської міської ради про визнання спадщини відумерлою,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2017 року до Жовтневого районного суду м.Маріуполя надійшла заява Маріупольської міської ради про визнання спадщини відумерлою, яку автоматизованою системою документообігу суду розподілено судді Папаценко П.І.

Провівши у вказаній цивільній справі окремого провадження у повному обсязі судовий розгляд, заслухавши пояснення представника заявника, допитавши свідка, дослідивши надані документи, суд видалився до нарадчої кімнати, при цьому виніс ухвалу від 04.10.2017 року, якою заяву Маріупольської міської ради про визнання спадщини відумерлою залишив без розгляду на підставі ч.6 ст.235 ЦПК України, оскільки суд за наслідками судового розгляду прийшов до висновку про наявність спору про право, який слід вирішувати у порядку позовного провадження.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 23.11.2017 року апеляційну скаргу Маріупольської міської ради задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 04.10.2017 року скасовано, а справу повернуто для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованої системи документообігу Жовтневого районного суду м.Маріуполя цивільну справу було передано раніше визначеному складу суду - судді Папаценко П.І.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів діяльності судді, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і ОСОБА_2 ООН від 27 липня 2006 року, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.

Згідно Коментарю до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням V з'їзду суддів України 24 жовтня 2002 року (у редакції, затвердженій XI черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року), затвердженим рішенням ОСОБА_2 суддів України від 04 лютого 2016 року № 1 необхідно пам’ятати, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод «кожен має право на справедливий розгляд справи ….. незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та свобод….».

У рішенні ОСОБА_2 суддів України № 36 від 12.05.2016 року роз’яснено, що в разі виникнення конфлікту інтересів, який може бути врегульований в процесуальний спосіб (відвід, самовідвід), суддя врегульовує його самостійно без повідомлення про таке ОСОБА_2 суддів України.

Отже, на виконання ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 23.11.2017 року мною не може надалі розглядатися заява Маріупольської міської ради про визнання спадщини, оскільки 04.10.2017 року я видалився до нарадчої кімнати після дослідження усіх наявних в матеріалах справи доказів та заслухання заявника і виніс ухвалу про залишення заяви ММР без розгляду, оскільки вважаю, що у цій справі є спір про право, який розглядається в позовному провадженні і моя думка є незмінною.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Таким чином, з метою виключення будь якого сумніву в об’єктивності та неупередженості судді при розгляді даної цивільної справи з боку сторін чи інших осіб, що беруть участь у справі, вважаю за необхідне заявити собі самовідвід, оскільки мною вже висловлено свою думку з приводу вирішення вищезазначеної справи.

Керуючись ст.ст. 20, 23 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід судді Папаценко П.І. від участі в розгляді цивільної справи №263/8148/17 за заявою Маріупольської міської ради про визнання спадщини відумерлою – задовольнити.

Дану справу передати до канцелярії суду для визначення головуючого судді у справі, в порядку, встановленому частиною другою статті 11-1 Цивільного процесуального кодексу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: П.І.Папаценко