Рішення № 70683154, 28.11.2017, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1623/17

Провадження № 2/739/551/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2017 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря Лукаш Н.Я.,

представника відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі позивач), діючи через свого представника ОСОБА_3, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17 серпня 2011 року у розмірі 27 145 грн. 72 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідачка отримала від позивача кредит у розмірі 3 700 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту. Станом на 31 серпня 2017 року відповідачка свої зобовязання за кредитним договором не виконує, у результаті чого виникла прострочена заборгованість у розмірі 27 145 грн. 72 коп., з яких: 2 518 грн. 60 коп. заборгованість за тілом кредиту, 22 858 грн. 28 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 1268 грн. 84 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобовязання.

Відповідачкою подано заперечення проти позову з яких вбачається, що позовні вимоги нею визнаються частково, зокрема вона визнає розмір заборгованості за тілом кредиту, яка становить 2518 грн. 60 коп., розмір нарахованих відсотків вважає необґрунтованим, зазначає, що фактично вони нараховані за відсотковою ставкою 330% річних, що не передбачено договором, у звязку з чим наводить власний розрахунок процентів за договором, які мають становити 2276 грн. 58 коп. Стосовно нарахованих штрафів зазначає, що вони стягненню не підлягають, оскільки з моменту їх нарахування сплинуло понад один рік, відповідно просить застосувати строки позовної давності за вказаною вимогою.

У судове засідання представник позивача не зявився при цьому подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує повністю. Також ним надано письмові пояснення щодо нарахованих за кредитним договором процентів з яких вбачається, що до квітня 2014 року діяли єдині умови нарахування процентів як на поточну, так і на прострочену заборгованість, розмір яких визначався виходячи з суми заборгованості, процентної ставки та кількості днів протягом яких існувала заборгованість. З квітня 2014 року банком внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг та тарифів в частині розрахунку процентів, які затверджені наказом СП-2014-6635230 від 02 квітня 2014 року, згідно яких у разі виникнення прострочених зобовязань проценти нараховуються в подвійному розмірі на всю суму заборгованості.

Відповідачка у судове засідання не зявилася, хоча про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином.

Представник відповідачки у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково у розмірі, вказаному у запереченнях проти позову, заявив, що заборгованість за тілом кредиту ним не оспорюється, розмір процентів за договором є необґрунтованим посилаючись на розрахунки, наведені у запереченнях, до вимог про стягнення штрафів просив застосувати спеціальний строк позовної давності, що становить один рік та у звязку з цим відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 17 серпня 2011 року між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір шляхом подання останньою заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг на відкриття рахунку і встановлення кредитного ліміту у розмірі 3 700 грн., зі сплатою 30% на рік за користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості (а.с. 6-31).

При укладенні цього договору сторони керувалися положенням частини першої статті 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), відповідно до якого договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно пункту 2.1.1.2.1. Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови), що визначають умови укладеного сторонами договору, Банк видає Клієнту картку, її вид визначається в памятці Клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого Клієнт та Банк укладають Договір про надання банківських послуг. Датою укладення Договору є дата отримання картки, вказана в заяві. Зі змісту анкети-заяви, поданої відповідачкою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що відповідачці було видано картку 06 грудня 2011 року.

Подавши відповідну заяву відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Тарифами складає укладений між нею та позивачем кредитний договір.

З доданого до позовної заяви розрахунку та наданої на вимогу суду виписки по рахунку відповідачки вбачається, що після укладення договору відповідачка користувалася кредитними коштами, отриманими нею за договором у результаті чого виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 518 грн. 60 коп. (а.с. 4-5, 51-60).

Отже, позивач належним чином виконав свої зобовязання за кредитним договором, укладеним з відповідачкою.

Згідно з пунктом 1.1.7.11 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

На час розгляду справи суду не надано жодних доказів, які б свідчили про інформування однією зі сторін зазначеного вище договору іншу сторону про його припинення, відповідно цей договір з моменту його укладення автоматично лонгувався на кожні наступні 12 місяців після укладення.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно пункту 2.1.1.5.5 Умов позичальник зобовязується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.6 Умов клієнт зобовязаний у разі невиконання зобовязань за Договором, на вимогу Банку виконати зобовязання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) та оплатити Винагороду Банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредиту.

Згідно частини другої статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З наданого суду представником позивача розрахунку заборгованості за договором, укладеним з відповідачкою 17 серпня 2011 року та виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідачка свої зобовязання за договором належним чином не виконує, останній платіж на виконання своїх зобовязань був здійснений нею 24 січня 2015 року у розмірі 100 грн. 00 коп. на сплату нарахованої пені, у результаті чого станом на 31 серпня 2017 року, згідно вказаного розрахунку, виникла прострочена заборгованість у розмірі 27 145 грн. 72 коп., з яких: 2 518 грн. 60 коп. заборгованість за тілом кредиту, 22 858 грн. 28 коп. заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 500 грн. 00 коп. фіксована частина штрафу та 1268 грн. 84 коп. процентна складова штрафу за порушення грошового зобовязання (а.с. 4-5, 51-60).

Аналізуючи зміст наданого представником позивача розрахунку суд погоджується з розміром вказаної у ньому заборгованості за тілом кредиту, що становить 2 518 грн. 60 коп., який відповідачкою визнається та не оспорюється.

З приводу розміру нарахованих за кредитним договором процентів суд бере до уваги, що згідно наданих представником позивача доказів по 31 березня 2014 року процентна ставка за договором становила 30% річних. У подальшому процентна ставка за договором підвищувалася позивачем в односторонньому порядку з 01 вересня 2014 року до 34,8% річних та з 01 квітня 2015 року до 43,2% річних.

При цьому з розрахунку вбачається, що з квітня 2014 року нарахування процентів на прострочені зобовязання здійснюється позивачем у подвійному розмірі на всю суму заборгованості, тобто підвищення в два рази процентної ставки на прострочену заборгованість також було здійснено позивачем в односторонньому порядку.

Право змінювати розмір процентів за кредитним договором представником позивача обґрунтовується положеннями пункту 1.1.3.2.3 Умов, яким передбачено можливість односторонньої зміни тарифів та інших невідємних частин договору.

З цього приводу суд враховує правову позицію Верховну Суду України, висловлену у постанові від 19 грудня 2012 року, винесеній за результатами розгляду справи №6-144цс12, відповідно до якої якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року №661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 09 січня 2009 року.

Також суд зазначає, що частиною першою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною третьою статті 1056-1 ЦК України визначено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Як зясовано, хоча чинним законодавством і передбачено можливість визначення у кредитному договорі змінюваної процентної ставки, однак у кредитному договорі, укладеному між позивачем та відповідачем, лише вказано на право позивача в односторонньому порядку змінювати умови договору, зокрема й процентної ставки. При цьому у договорі не визначено періодичність зміни процентної ставки, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосування індексу, що має бути також погоджений сторонами і вимоги до якого визначені у частині пятій статті 1056-1 ЦК України.

Також договір не містять умов, які б дозволяли точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Крім того суд враховує, що згідно вимог закону саме на кредитодавця покладається обовязок письмово повідомляти позичальника та інших зобовязаних осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати з якої застосовуватиметься нова ставка.

Представником позивача як до позовної заяви, так і на запит суду не надано доказів дотримання вимог положень статті 1056-1 ЦК України щодо визначення кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, змінюваної процентної ставки, а також доказів належного надіслання позивачем відповідачу пропозиції про зміну фіксованої процентної ставки за кредитним договором та прийняття такої пропозиції відповідачем.

При цьому суд зазначає, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року, винесеній у справі №6-1374цс17, у звязку з чим вона має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

З викладеного вище висновується, що позивач не мав права підвищувати в односторонньому порядку процентну ставку за кредитним договором, укладеним між ним та відповідачкою, відповідно нарахування процентів за вказаним договором має здійснюватися виходячи з процентної ставки, яка була визначена на час укладення договору, тобто 30% річних, без стягнення їх у подвійному розмірі на прострочену суму заборгованості, тобто нарахування процентів має здійснюватися за формулою, яка діяла до квітня 2014 року.

Згідно розрахунку та наданих представником позивача на запит суду доказів по 18 червня 2014 року відповідачка належним чином виконувала свої зобовязання за кредитним договором і станом на вказану дату заборгованість за тілом кредиту становила 2 518 грн. 60 коп., а заборгованість зі сплати процентів становила 255 грн. 21 коп.

У подальшому за період з 19 червня 2014 року по 31 серпня 2017 року відповідачці було нараховано проценти за користування кредитом виходячи зі змінюваної позивачем в односторонньому порядку процентної ставки у розмірі 22 603 грн. 07 коп. (22 858 грн. 28 коп. 255 грн. 21 коп.). При цьому відповідачка сплатила в якості процентів за вказаний період 250 грн. 00 коп. (150 грн. 00 коп. + 100 грн. 00 коп.).

Відповідачкою у запереченнях надано розрахунок процентів за кредитним договором, здійснений відповідно до фіксованої процентної ставки, погодженої сторонами договору, яка становить 30% річних та період існування заборгованості з урахуванням процентів, сплачених відповідачкою у період існування заборгованості.

З розміром процентів, нарахованих позивачем за кредитним договором станом на 19 червня 2014 року у сумі 255 грн. 21 коп. суд погоджується.

Водночас, виходячи з розміру процентної ставки 30% річних, яка має застосовуватися за даним договором, суми заборгованості, періоду її існування з 19 червня 2014 року по 31 серпня 2017 року, беручи до уваги положення пункту 2.1.1.12.6 Умов про те, що проценти за користування кредитом визначають з розрахунку 360 календарних днів на рік, сума нарахованих процентів має становити 2 453 грн. 54 коп. (2 518 грн. 60 коп. х 30% х 1 169 днів /360 днів).

Отже, загальна сума процентів за кредитним договором станом на 31 серпня 2017 року має становити 2708 грн. 75 коп. (2 453 грн. 54 коп. + 255 грн. 21 коп.).

Відповідно суд погоджується із запереченнями відповідачки в частині нарахованих процентів та вважає, що наданий нею розрахунок процентів за кредитним договором відповідає умовам укладеного кредитного договору, є обґрунтованим і повністю спростовує розрахунки представника позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з урахування сплачених відповідачкою процентів за період з 19 червня 2014 року по 31 серпня 2017 року, з останньої на користь позивача в якості заборгованості за процентами підлягає стягненню 2 239 грн. 46 коп. (2 708 грн. 75 коп. 469 грн. 29 коп.). Відповідно в цій частині позов підлягає задоволенню частково.

Стосовно стягнення з відповідачки на користь позивача штрафів за порушення строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, що визначено пунктом 2.1.1.7.6 Умов, суд погоджується з тим, що позивач має право на стягнення відповідачки вказаних штрафних санкцій.

Водночас визначений у розрахунку загальний розмір штрафів 1 768 грн. 84 коп., зважаючи на встановлений в ході судового розгляду розмір заборгованості за кредитним договором, який становить загалом 4 758 грн. 06 коп. (2 518 грн. 60 коп. + 2 239 грн. 46 коп.), суд вважає необґрунтованим і беручи до уваги визначені у пункті 2.1.1.7.6 Умов правила нарахування штрафу приходить до висновку про необхідність стягнення його у розмірі 737 грн. 90 коп. (500 грн. 00 коп. + (4 758 грн. 06 коп. х 5%).

З приводу доводів відповідачки та її представника про те, що на час розгляду справи сплинули строки позовної давності стягнення штрафу, який є різновидом неустойки, суд зазначає, що пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України передбачено застосування спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік.

З досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що штрафи за порушення грошових зобовязань за кредитним договором були нараховані позивачем на всю суму заборгованості з урахуванням тіла кредиту та процентів за користування кредитом станом на 31 серпня 2017 року, а це у свою чергу свідчить, що з моменту нарахування штрафів спеціальний строк позовної давності тривалістю один рік не сплинув, у звязку з чим підстави для застосування строків позовної давності до вказаної вимоги відсутні.

Отже, загальна сума заборгованості, з урахування тіла кредиту, процентів та штрафів, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 17 липня 2011 року, становить 5 495 грн. 96 коп. (2 518 грн. 60 коп. + 2 239 грн. 46 коп. + 737 грн. 90 коп.).

Відповідно суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 323 грн. 94 коп. (5 495 грн. 96 коп. х 1600 грн. 00 коп. / 27 145 грн. 72 коп.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», (адреса реєстрації: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2011 року у розмірі 5 495 (пять тисяч чотириста девяносто пять) гривень 96 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 323 (триста двадцять три) гривні 94 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повне рішення складено 03 грудня 2017 року.