Постанова № 70682321, 27.11.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8864/17

Провадження № 2-а/750/1185/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді Логвіної Т.В.,

за участі секретаря - Примак Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту рішення,-

в с т а н о в и в :

14.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування п. 14 рішення №18/VII-12 Чернігівської міської ради від 24 березня 2017 року про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), стягнення судового збору.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що починаючи з 2012 року позивач неодноразово зверталася до відповідача із заявами про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Відповідач виносив рішення про відмову у задоволенні клопотання позивача, натомість рішеннями судів її права поновлювалися - визнавалися незаконними та скасовувалися рішення відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на вказану земельну ділянку.

Останній раз рішення про відмову у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) Чернігівською міською радою було прийнято 24.03.2017 року.

Дану відмову позивач вважає протиправною, оскільки на її думку відсутні підстави для відмови, передбачені ч.7 ст. 118 ЗК України, та зазначає, що рішення Чернігівської міської ради (п.3) від 28.11.2014 року «Про надання дозволу на розроблення проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця», на яке посилається відповідач як на підставу відмови у задоволенні його заяви, не відноситься до визначених законом підстав для відмови у наданні таких дозволів. Крім того на забудову земельних ділянок по вулиці Танкістів в м. Чернігові вже розроблена проектно-кошторисна документація, яка погоджена з головним архітектором міста.

Позивач в судове засідання не з'явилась, до його початку надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує.

Від представника відповідача - Чернігівської міської ради до початку розгляду справи через канцелярію суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких просить справу розглянути у її відсутність та відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач у грудні 2012 року разом із іншими особами звернулась до Чернігівської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель.

Рішенням Чернігівської міської ради від 26.12.2012 року позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту відведення землі.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.09.2013 року, яке набрало законної сили, рішення відповідача було визнано протиправним і скасовано п. 1 рішення відповідача від 26.12.2012 року. Ухвалами апеляційного суду Чернігівської області від 28.10.2013 року та вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.01.2014 року вказане рішення суду залишилось без змін.

12 листопада 2013 року позивач в черговий раз подала до відповідача заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо тієї ж самої земельної ділянки, проте відповідач звернення тривалий час не розглядав.

У зв'язку з тим, що відповідач не розглядав тривалий час звернення позивача, остання звернулась до суду і постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26 серпня 2014 року було зобов'язано Чернігівську міську раду на найближчій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

П. 8 рішення Чернігівської міської ради від 30.06.2016 року знову було відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 лютого 2017 року визнано протиправним і скасовано пункт 8 рішення Чернігівської міської ради від 30.06.2016 року про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0.1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Зобов'язано Чернігівську міську раду на найближчій сесії повторно розглянути по суті її заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0.1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ухвалити по цій заяві законне та обґрунтоване рішення.

Пунктом 14 рішення Чернігівської міської ради «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, будівництва індивідуальних гаражів та городництва» від 24 березня 2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що земельні ділянки по вул. Танкістів щодо яких подано позови є вільними від забудови і відносяться до земель запасу комунальної власності.

Оскаржуване позивачем рішення відповідача про відмову у задоволенні її заяви мотивовано наявністю мораторію, прийнятого на підставі рішення міської ради від 28.11.2014 року «Про надання дозволу на розроблення проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця».

Рішенням Чернігівської міської ради сорок п'ятої сесії шостого скликання від 28 листопада 2014 року «Про надання дозволу на розроблення проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця» з метою забезпечення першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва учасникам бойових дій та сім'ям загиблих учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції управлінню архітектури та містобудування Чернігівської міської ради надано дозвіл на розроблення проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця».

Пунктом 3 згаданого вище рішення до затвердження проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця» введено тимчасову заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до змісту оскаржуваного рішення та письмових заперечень представника відповідача вбачається, що з врахуванням наявності мораторію, прийнятого на підставі рішення міської ради від 28.11.2014 року, Чернігівською міською радою позивачу в черговий раз відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України та ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Згідно частини 3 статті 123 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановлених законом порядку.

Такі ж підстави для відмови у наданні дозволу передбачені і ч.7 ст. 118 ЗК України, на яку посилається позивач у своїй позовній заяві.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає чіткий перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що у разі звернення особи із заявою в порядку ст. 118 Земельного кодексу України до міської ради про виділення земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту земельної документації, заява має бути розглянута міською радою виключно на пленарному засіданні та, за результатами розгляду заяви, має бути прийнято відповідне рішення. При цьому, рішення про відмову у задоволенні клопотання згідно наданими громадянами документами повинно бути мотивоване, із зазначенням підстав для такої відмови.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки ОСОБА_1 із заявами про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) зверталася неодноразово, перше звернення було у грудні 2012 року, тобто до прийняття Чернігівською міською радою рішення про введення мораторію, і ці її заяви не були належним чином розглянуті відповідачем, у зв'язку з чим позивач змушена була звертатися за захистом свого порушеного права до суду, а крім того, зазначені відповідачем у оскаржуваному рішенні підстави для чергової відмови позивачу у задоволенні її заяви не передбачені ст. 118, 123 Земельного Кодексу України, а тому суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 3, 94, 158 - 163, 186 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п. 14 рішення №18/VII-12 Чернігівської міської ради від 24 березня 2017 року про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Стягнути з міського бюджету м. Чернігова на користь ОСОБА_1 640 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку ч. 1 та 2 статті 186 КАС України.

Суддя: