Рішення № 70680613, 14.11.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3948/17

Номер справи місцевого суду: 520/8070/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сегеди С.М., Кононенко Н.А.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2016 рокувідмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подано до судуапеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, товариство просить суд скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2016 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно матеріалів справи 12.12.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № CM-SME 502/015/2007, відповідно до якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 119000,00 дол. США.

Згідно умов договору купівлі-продажу кредитного портфелю б/н від 26.11.2013 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № CM-SME 502/015/2007.

Згідно розрахунку заборгованості, яка була надана позивачем, станом на 11.01.2014 рік у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитним договором № CM-SME 502/015/2007 від 12.12.2007 року у розмірі 106 713,70 доларів США, з яких заборгованість за кредитом 97 371,56 доларів США, сума несплачених відсотків за користування кредитом 5 863,42 доларів США, сума пені за прострочення виконання зобов’язань 3 478,73 доларів США.

Однак, у позовних вимогах ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № CM-SME 502/015/2007 у розмірі 37 281,57 доларів США та 75,00 гривень, а всього за курсом НБУ на 21.01.2010 року стягнути 304 770,32 гривень.

Таким чином, із позову вбачається, що різниться сума, яку позивач просить стягнути на свою користь з ОСОБА_2 (37 281,57 доларів США та 75,00 гривень), та сума, яка зазначена в мотивувальній частині позовної заяви (позивачем було зазначено, що заборгованість ОСОБА_2 становить 106 713,70 доларів США).

Крім того, 13.02.2014 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 був укладений додатковий договір №2 до кредитного договору № CM-SME 502/015/2007 від 12.12.2007 року, відповідно до якого сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору, а саме: в період з 13.02.2014 року до 30.01.2015 року встановлено процентну ставку у розмір 0%, повернення кредиту та процентів буде здійснюватись у національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні. Порядок виконання боргових зобов’язань – шляхом внесення готівки на поточних рахунок в банку. Крім того, сторони домовились про те, що позичальник зобов’язаний в термін до 30 січня 2015 року з моменту укладання такої додаткової угоди здійснити продаж предмету іпотеки за ціною, письмово погодженою з кредитором та направити кошти від продажу такого майна на погашення боргових зобов’язань.

07.05.2014 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 був укладений додатковий договір №3 до кредитного договору № CM-SME 502/015/2007 від 12.12.2007 року. Згідно зазначеного додаткового договору №3 у період з 07 травня 2014 року до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись процентна ставка на рівні 0%.

Крім того, за умовами додаткової угоди сторонами було погоджено обов’язок ОСОБА_2 здійснити продаж предмету іпотеки за ціною не нижче 400000,00 грн., та направити кошти від продажу вищевказаного майна на погашення боргових зобов’язань, погасити втрати кредитора на проведення претензійно-правової роботи за кредитним договором в розмірі 3441,00 грн. За умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та додаткового договору №3, позивач зобов’язується скасувати 100% пені, що була нарахована на момент укладання додаткової угоди №3 та списати частину боргових зобов’язань у вигляді нарахованих процентів в розмірі 5614,49 дол. США та частини суми кредиту в розмірі 55501,79 дол. США.

Згідно квитанції №1 та від 07.05.2014 року відповідачем було сплачено на користь АТ «ОТП Банк» комісію за обслуговування поточного рахунку згідно тарифів банку у розмірі 80 грн.

Згідно квитанції №508Т000XGE від 07.05.2014 року та платіжного доручення №1 від 07.05.2014 року ОСОБА_2 було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SME 502/015/2007 від 12.12.2007 року у розмірі 400 000,00 грн.

Згідно квитанції №1158F515A9 від 16.09.2015 року ОСОБА_2 було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SME 502/015/2007 від 12.12.2007 року у розмірі 1 100,00 грн.

Згідно квитанції №1158B6158D від 26.10.2015 року ОСОБА_2 було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SME 502/015/2007 від 12.12.2007 року у розмірі 1 129,00 грн.

Згідно квитанції №1157CC15A1 від 14.12.2015 року ОСОБА_2 було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором № CM-SME 502/015/2007 від 12.12.2007 року у розмірі 1 100,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, суд прийшов до висновку, що наданий банком розрахунок заборгованості від 11.01.2014 року не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 неодноразово здійснював погашення заборгованості, а тому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не довів суду ті обставини, на які він посилається.

Однак, колегія не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов’язки, що складають зміст договірного зобов’язання (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте суд першої інстанції у порушення ст. ст. 212 – 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив дійсних прав і обов’язків сторін, які випливають з кредитного договору та додаткових договорів та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог через відсутність заборгованості.

Відповідно до матеріалів справи, 07.05.2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено із відповідачем додатковий договір №3 до кредитного договору № CM-SME 502/015/2007 від 12.12.2007 року, відповідно до пп.2.1.5.1 п.2.1.5. якого сторони домовилися, що Позичальник вважається таким, що допустив істотне порушення умов кредитного договору в зв’язку з чим, Позичальник зобов’язаний погасити боргові зобов’язання в повному розмірі та в строки відповідно до п.п.2.1.5.2. цього додаткового договору.

Відповідно до п.4.8. Додаткового договору №3, сторони домовились про внесення змін в Кредитний договір шляхом зміни дати остаточного повернення кредиту та домовились визнати датою остаточного повернення кредиту – 26 лютого 2021 року.

Крім того, до даного додаткового договору №3 було складено графік обов’язкових платежів на суму боргу -41869,77 дол. США, в якому зазначається, що перший внесок повинен бути здійснений боржником 07.05.2014 року на суму 34874,86 дол. США, тобто сума з продажу заставного майна боржника. Останні платежі були розбиті боржнику по 85,31 дол. США щомісячно до 26.02.2021 року.

Згідно нового розрахунку заборгованості станом на 02.03.2017 року, вбачається, що відповідач станом до 14.12.2015 року здійснював часткові погашення сум, які не співпадають з сумами визначеним графіком платежів.

Відповідно до п. 4.9 Додаткового договору №3 за умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору протягом 12 місяців з дати укладення цього додаткового договору сторони домовились: скасувати 100% пені, що була нарахована на момент укладення цього додаткового договору.

Згідно п. 4.12 Додаткового договору, за мови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору сторони домовились: що кредитор, керуючись ст. 605 ЦК України, на дату останнього платежу за цим додатковим договором, що визначена графіком платежів (26 лютого 2021 року), здійснює прощення частини боргових зобов’язань у вигляді нарахованих процентів в розмірі 5614, 49 дол. США та частин суми кредиту в розмірі 55501,79 дол. США.

Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості та графіку погашення заборгованості за кредитним договором, відповідач належним чином не виконав умови додаткового договору №3 до кредитного договору, що не заперечувалось сторонами по справі.

Однак, судова колегія, відповідно ст. 303 ЦПК України обмежена доводами апеляційної скарги, та не може вийти за межі заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № CM-SME 502/015/2007 від 12.12.2007 року, яку просить стягнути банк в позовній заяві,

Крім того, представник банку в суді апеляційної інстанції просив стягнути заборгованість в межах заявлених позовних вимог у розмірі 37281,57 дол. США та 75 гривень.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За встановлених обставин справи, колегія приходить до висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія –

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2016 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за Кредитним договором № CM-SME 502/015/2007 від 12.12.2007 року у розмірі 37281,57 (тридцять сім тисяч двісті вісімдесят один долар США, 57 центів) дол. США та 75 (сімдесят п’ять гривень 00 копійок) грн., що становить 304770,32 (триста чотири тисячі сімсот сімдесят гривень 32 копійки) грн.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

ОСОБА_4