Постанова № 70677255, 30.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017 року Справа № 904/6803/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Кузнецов В.О., Науменко І.М.,

Секретар судового засідання Пінчук Є.С.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №35 від 31.05.2017р.;

від прокуратури: ОСОБА_2, прокурор, посвідчення №034470 від 20.07.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, директор, наказ №1 від 14.01.1999 р.;

від відповідача: ОСОБА_4, представник, довіреність №б/н від 20.08.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_5, представник, довіреність №б/н від 23.08.2017 р.;

представники третіх осіб не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Фірма Медсервіс” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017р. у справі №904/6803/17

за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Приватного підприємства “Фірма Медсервіс”, м. Нікополь

третя особа Нікопольський технікум Національної металургійної академії України, м. Нікополь

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національна металургійна академія України,

про стягнення 207 575, 63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області, з урахуванням уточнень (а.с.75-76, 88 ) звернувся з позовом до ПП “Фірма Медсервіс” про стягнення 207 575, 63 грн. неустойки за період з 01.10.14р. до 31.12.16р. ( час користування приміщенням після закінчення терміну дії договору оренди нерухомого майна , що належить до державної власності №12/02-1487-ОД-ОД від 01.04.05р.).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставне користування відповідачем орендованими приміщеннями після закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна та приписи ч.2 ст.785 ЦК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017р. у справі №904/6803/17 (суддя Васильєв О.Ю.) уточнені позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з відповідача - Приватного підприємства “Фірма Медсервіс” на користь позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області 207 575, 63 грн. – неустойки.

Стягнуто з відповідача – Приватного підприємства “Фірма Медсервіс” на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати по сплаті судового збору у сумі 3 113, 63 грн.

Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що на момент прийняття рішення у справі відповідачем доказів повернення позивачу орендованих приміщень після закінчення строку дії договору оренди чи сплати подвійної орендної плати надано не було.

Не погодившись із рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення місцевим судом прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, що суд визнав доведеними обставини та факти, які такими не є, та не в повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи документи.

Зокрема, скаржником зазначено, що відповідачем були виконанні всі необхідні умови задля продовження терміну дії договору оренди.

У зв’язку з тим, що, ані Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області, ані Нікопольським технікумом Національної металургійної академії України не висувалися претензії стосовно можливості продовження терміну дії договору оренди, на думку скаржника, він мав законні підстави вважати термін дії спірного договору оренди продовженим.

Як зауважено скаржником, Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області 15.09.2014р. отримано від Міністерства освіти і науки України лист №07/08006 щодо відмови в пролонгації договору оренди від 01.04.2005 №12/02-1487-ОД. В свою чергу, позивачем лише 05.11.2014р. було надіслано до відповідача лист з вимогою повернути орендоване майно, оскільки договір з 30.09.14р. буде вважатися таким, що втратив чинність.

За твердженням скаржника, оскільки позивачем в місячний термін, відповідно до ч.2,3 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, не було повідомлено відповідача про припинення дії договору оренди, договір автоматично є пролонгований.

Також скаржником зауважено про безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотань відповідача, заявлених під час розгляду справи місцевим судом.

Крім того, скаржник посилається на недосліджена місцевим судом наявності чи відсутності у позивача права власності на орендоване приміщення, і як наслідок право на укладання спірного договору та звернення до суду з даним позовом.

Окрім того – відповідачем зазначено, що ним було здійснені поліпшення орендованого за договором майна, однак позивачем було безпідставно відмовлено у зарахуванні витрачених на ремонт коштів в рахунок плати за оренду приміщення, що підтверджується листом Нікопольського технікуму №195 від 27.02.17р.

Від відповідача до апеляційного суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/8479/17 про визнання недійсним договору від 01.04.2005 №12/02-1487-ОД. До вказаного клопотання відповідачем додано копію ухвали господарського суду від 19.09.2017р. по справі №904/8479/17 про порушення провадження по справі, копії позовної заяви Приватного підприємства “Фірма Медсервіс” про визнання недійсним договору від 01.04.2005 №12/02-1487-ОД.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення вказане клопотання з огляду невикладене нижче.

Відповідно до п.2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», ч.3 ст.207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Отже, обставини, які будуть встановлені під час розгляду справи №904/8479/17 про визнання недійсним договору від 01.04.2005 №12/02-1487-ОД не можуть мати значення для вирішення даної справи.

У відзивах на апеляційну скаргу позивач та прокурор просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки рішення суду винесено з дотриманням норм чинного законодавства.

14.11.17р. від Нікопольського технікуму Національної металургійної академії України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього, з зазначенням про заперечення проти задоволення апеляційної скарги.

Представник від третьої особи - Національної металургійної академії України, яка була залучена ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.17р.,

не з`явився, причини неявки не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що наявних матеріалів справи достатньо для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе задовольнити заявлене третьої особою клопотання та розглянути справу у відсутності представників третіх осіб відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заглушавши пояснення учасників провадження по справі, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.04.05р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та ПП “Фірма Медсервіс” (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1487-ОД. Відповідно до умов цього договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно – приміщення в гуртожитку площею 119, 05 кв.м., розташоване за адресою: м. Нікополь , вул. Електрометалургів, 17-А на першому поверсі п’яти поверхового будинку, що перебуває на балансі Нікопольського металургійного технікуму НМАУ, вартість якого, згідно незалежної оцінки становить 59 300, 00 грн. (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1., 3.3. договору (з урахуванням внесених змін додатковою угодою від. 13.12.12р., а.с.27), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) , і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку – листопад 2012 року 2 654, 21грн. (додаток3); оренда плата за наступний місяць оренди – грудень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2012 року. Орендна плата перераховується таким, чином: 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі – 1 327, 11 грн. 50% балансоутримувачу у розмірі - 1327, 10 грн.

Згідно з п. 3.4. договору, орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 07 числа наступного місяця і не залежить від наслідків господарчої діяльності орендаря.

В п. 5.6. договору сторони погодили (з урахуванням внесених змін додатковою угодою до договору від 08.12.11р., а.с.25-26), що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов’язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання – передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати /повної або часткової/ орендованого майна з вини орендаря; майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання; обов’язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендаря; у разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов’язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються не виконаними, а орендар зобов’язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державний майном за час прострочення.

Відповідно до п.10.1. договір діє з 01 квітня 2005 року до 01 березня 2006р. включно; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження балансоутримувача, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Згідно з п.10.8. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суд; банкрутства орендаря; та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України (а.с.16-18).

Додатковою угодою від 08.12.11р. до вищезазначеного договору, сторони доповнили п.10.1. договору другим абзацом в наступній редакції: “Цей договір є пролонгованим з 01.11.2011р. по 30.09.2014 р. включно”; та вирішили, що абзац 2 п.10.1. вважати абзацом 3. (а.с.25-26).

Листом від 05.11.2014р. №18-02-06880 Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області повідомило відповідача щодо відмови в пролонгації договору оренди від 01.04.2005 №12/02-1487-ОД Міністерством освіти та науки України, запропонувало відповідачу повернути балансоутримувачу (третій особі ) орендоване майно по акту приймання-передачі, який разом із заявою щодо розірвання договору оренди надати до РВ ФДМУ, уразі неповернення орендованого майна балансоутримувачу, буде розпочато роботу щодо виселення орендаря в судовому порядку (а.с.33).

Відповідно до акту приймання-передачі Відповідач орендоване майно було повернуто лише 31.12.2016р. Вказане стало підставою звернення прокурора до суду з позовом про стягнення неустойки згідно ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної орендної плати, за період з 01.10.14р. до 31.12.16р., яка склала 207 575, 63 грн. (а.с.77-79).

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь позивача неустойку у сумі 207 575, 63 грн., суд першої інстанції виходив з того, що після припинення дії договору відповідач не повернув орендоване майно, продовжував користуватись майном, що у відповідності до статті 785 ЦК України є підставою для стягнення неустойки у розмірі подвійної плати.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення неустойки з огляду на наступне.

Відповідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч.2 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У відповідності до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 26 і ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи, Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області звернулось до відповідача з листом №18-02-04168 від 10.07.2014р. щодо продовження терміну дії договору оренди з вимогою надати документи, необхідні для проведення оцінки об’єкта оренди, копію договору страхування орендованого майна, копії платіжних доручень (а.с. 111).

У відповідь на вказаний лист 23.07.2014р. відповідачем було направлено копії договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності перед третіми особами власника (орендаря) приміщення нежитлового призначення, договору добровільного страхування майна, копії платіжних доручень (листи № 286 від 23.07.2014р., №293 від 06.11.14р. – а.с. 112-123).

Листами №523 від 29.07.2014р., №872 від 06.11.2014р., №290 від 26.03.2015р., №422 від 29.05.2015р. до Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області та №871 від 06.11.2014р., №286 від 24.03.2015р. до Міністерства освіти і науки України, Нікопольський технікум Національної металургійної академії України повідомив, що не заперечує проти продовження терміну дії спірного договору оренди, з зазначенням про виконання орендарем умов договору: своєчасної сплати орендних платежів, розрахунків за комунальні послуги, проведення поточного та капітального ремонту (а.с. 124-129).

На звернення Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області №07-02-02-04916 від 12.08.14р. органом управління майном – Міністерством освіти і науки України листом №07/08006 відмовлено в можливості пролонгації договору оренди від 01.04.2005 №12/02-1487-ОД. Вказаний лист отримано позивачем 15.09.2014 (а.с.32).

Листом від 05.11.2014р. №18-02-06880 Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області повідомило відповідача щодо відмови в пролонгації договору оренди від 01.04.2005 №12/02-1487-ОД Міністерством освіти та науки України, запропонувало відповідачу повернути балансоутримувачу (третій особі ) орендоване майно по акту приймання-передачі, який разом із заявою щодо розірвання договору оренди надати до РВ ФДМУ, уразі неповернення орендованого майна балансоутримувачу, буде розпочато роботу щодо виселення орендаря в судовому порядку (а.с.33).

10.11.14р. відповідач звернувся до позивача з заявою щодо повторного звернення до Міністерства освіти та науки України з проханням продовжити вищезазначений договір оренди (а.с.34).

Листом від 14.11.2014р. №07-02-07176, з урахуванням звернення орендодавця, позивач повторно направив лист на адресу органу управління ( Міністерство освіти і науки України) щодо надання згоди на пролонгацію вищезазначеного договору (а.с.35).

Однак листом, отриманим позивачем за вх№07/10864 від 08.12.14р., Міністерство освіти і науки України вдруге відмовило в наданні згоди на продовження терміну дії договору, про що позивач повідомив відповідача ( лист від 23.12.2014р. №11-02-08138 -а.с.36,37).

Частиною 1 ст.614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд України у своїх висновках щодо застосування ч.2 ст.785 ЦК України зазначав, що для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно не виконав цього обов’язку (аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №3-70гс14).

При цьому, обов’язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України, відповідно до вимог ст.614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов’язання (аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі №3-85гс14).

Як вбачається з матеріалів справи, до закінчення строку дії договору оренди від 01.04.2005р. №12/02-1487-ОД і протягом місяця після закінчення цього строку, заперечень орендодавця щодо продовження договору на новий строк були відсутні, натомість позивачем 10.07.2014р. на адресу відповідача скеровано пропозиції щодо продовження терміну дії договору оренди з вимогою надати необхідні документи відповідно до п.10.1 договору. При цьому відповідач своєчасно і в повному обсязі сплачував плату за фактичне використання приміщенням, комунальні послуги, здійснив поточний та капітальний ремонт приміщення.

Отже, фактичні відносини сторін після 30.09.2014р. не свідчили про необхідність виконання відповідачем зобов’язання з повернення майна, адже орендар вважав продовженим договір оренди, а орендодавець не заперечував у його поновленні на той же строк та не заявляв вимогу про повернення об’єкту оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. Тому апеляційний суд приходить до висновку про відсутність вини відповідача у фактичному використанні орендованого майна та можливості застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України.

Посилання позивача на лист від 05.11.2014р. №18-02-06880, яким Регіональне відділення повідомило відповідача про відмову органу управління майном в пролонгації договору оренди та необхідність повернення орендованого майна як на доказ виконання орендодавцем вимог ст.764 ЦК України, ст.284 ГК України щодо заперечення продовження строку дії договору, колегія суддів не приймає, оскільки вказаний лист був направлений відповідачу лише 05.11.2014р., що є більше ніж місяць після строку, на який пролонговано спірний договір (30.09.2014р.).

Так, при вирішенні даного спору необхідно застосовувати приписи закону з чітко визначеними наслідками відсутності заяви (заперечення) про продовження строку дії договору оренди, враховуючи бажання третьої особи продовжувати відносини в рамках укладеного між сторонами договору, надані докази належного виконання умов укладеного договору зі сторони орендаря.

За твердженням позивача, ним були направлені на адресу відповідача претензії №18-08-06367 від 30.09.15р., № 11-12-06762 від 13.10.15р., 13.01.16р. № 11-11-00116, лист від 04.01.16р. №16-12-00007 щодо сплати орендної плати в позадоговірних відносинах та неустойки.

Однак матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем вказаних претензій, а відповідач заперечував факт отримання цих листів, а тому вони не приймаються апеляційним судом як належні докази.

Стосовно посилань відповідача на відсутності у позивача права власності на орендоване приміщення, і як наслідок право на укладання спірного договору та звернення до суду з даним позовом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме ОСОБА_6 державного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна гуртожиток по пр. Електрометалургів, 17а у м.Нікополь Дніпропетровської області є державним майном. Також, з вказаного ОСОБА_6 вбачається, що органом управління майном - гуртожитком по пр. Електрометалургів, 17а у м. Нікополь Дніпропетровської області є Міністерство освіти і науки України (а.с.187, 193-200).

Посилання відповідача на те, що ним були здійснені поліпшення орендованого за договором майна, однак позивачем було безпідставно відмовлено у зарахуванні витрачених на ремонт коштів в рахунок плати за оренду приміщення, що підтверджується листом Нікопольського технікуму №195 від 27.02.17р., колегією суддів не приймаються, оскільки мають бути предметом іншого позову.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду не можна визнати таким, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону, тому рішення підлягають скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Фірма Медсервіс” - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017р. у справі №904/6803/17 – скасувати.

У позові відмовити.

Стягнути з Прокуратури Дніпропетровської області на користь Приватного підприємства “Фірма Медсервіс” 3425, 04 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 04.12.2017 року.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко