Постанова № 70677187, 27.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р. Справа № 921/310/17-г/8

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущак О.І.

суддів Кравчук Н.М.

Костів Т.С.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» с. Н. Могильниця Тернопільської області

на рішення господарського суду Тернопільської області від 21.07.2017 р.

у справі № 921/310/17-г/8

за позовом приватного підприємства «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» с. Н. Могильниця Тернопільської області

до відповідача дочірнього підприємства «Озерна» товариства з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» с. Озерна Тернопільської області

про визнання недійсною третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження в п.8.2 договору купівлі-продажу від 09.07.2014 р.

за участю представників сторін від:

позивача: Панчук С.М. - за довіреністю №1 від 15.01.2017 р.;

відповідача: Гладуненко Ю.В. - за довіреністю б/н від 19.05.2017 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.07.2017 р. (суддя І.М. Гирила) у справі № 921/310/17-г/8 відмовлено у задоволенні позову.

Рішенням суду мотивоване тим, що п. 8.2 договору купівлі-продажу від 09.07.2014 р. відповідає положенням чинного законодавства; при укладенні третейської угоди, яка міститься в п. 8.2 договору купівлі - продажу, відповідач не знав та не міг знати про встановлені протоколом № 04/01/2014 від 04.01.2014 р. обмеження повноважень директора щодо укладення угод з третейським застереженням.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що директором ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» ОСОБА_4 перевищено надані йому повноваження в частині одноосібного прийняття рішення про укладення та підписання з відповідачем договору купівлі - продажу від 09.07.2014 р., п.8.2 якого містить третейське застереження. Скаржник звертає увагу на те, що рішенням власника, затвердженого протоколом загальних зборів учасників ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» №04/01/2014 від 04.01.2014 р., обмежено право директора підприємства на укладення господарських договорів із третейським застереженням та сума яких перевищує 100 тис. грн. Таке рішення є чинним, а отже, підтверджує відсутність згоди підприємства (його власника) на укладення договору купівлі-продажу із третейським застереженням. Апелянт також зазначає, що на підтвердження обізнаності ДП «Озерна» ТОВ «Розтоцьке» в обмеженнях директора ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» ОСОБА_4 позивачем було надано суду опис вкладення до цінного листа від 01.07.2014 р. (а.с.200, т.1), направленого на адресу відповідача документів, серед яких і протокол №04/01/2014 від 04.01.2014 р.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що згідно п.6.4 договору обмеження щодо укладення угод на суму більше 100 тис. грн. стосуються осіб, яким делеговано повноваження директора за час відсутності останнього. Відповідач також зазначає, що твердження апелянта про недійсність оспорюваного договору спростовується його частковим виконанням.

В судовому засіданні представник апелянта просив долучити в порядку ст. 101 ГПК України квитанцію від 01.07.2014 р., яка підтверджує надання послуг поштового зв'язку, а саме: надіслання з описом вкладення відповідачу відповідних документів, зокрема, копію протоколу №04/01/2014 загальних зборів учасників ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба». Неможливість подання такої квитанції в суді першої інстанції скаржник пояснив тим, що бухгалтер підприємства був відсутній в період розгляду справи, що унеможливило знайти таку квитанцію.

Межі перегляду справи в апеляційному порядку визначаються ст.101 ГПК України, яка передбачає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання скаржника є обґрунтованим, а отже, вважає за необхідне долучити вищевказану квитанцію до матеріалів справи.

Представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 09.07.2014 р. між дочірнім підприємством «Озерна» ТОВ «Розтоцьке» (продавець) та ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» (покупець) укладено договір купівлі - продажу, згідно умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зерно кукурудзи врожаю 2013 року загальною кількістю 628, 957 тн.

Положеннями вказаного правочину сторони передбачили умови передачі товару, його ціну, порядок розрахунків тощо (р. 4-6 договору).

При цьому, згідно п.8.2 сторони погодили, що усі спори, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли з цього договору або у зв'язку із ним, в тому числі, але не виключно, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення підлягають остаточному розгляду в постійно діючому Третейському суді при Сумській міжрегіональній товарній універсальний біржі (поштова адреса: індекс 40000, м. Суми, а/с 36; місцезнаходження: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 109, кімната 48) відповідно до регламенту зазначеного суду. Склад Третейського суду - 1 суддя. На підставі цієї третейської угоди підлягають розгляду також будь-які інші суперечки між сторонами, які не виникають з зазначеного у попередньому абзаці цього пункту договору, але є наслідком визнання цього договору недійсним, або таким, що не був укладеним. Про місце проведення третейського розгляду сторони повідомляються ухвалою суду. Мова третейського розгляду українська. Сторони не вважають за необхідне ведення протоколу засідання Третейського суду. Сторони дійшли згоди, що у випадку неявки сторін або однієї сторони на засіданні Третейського суду суддя може розглянути справу без участі сторони (сторін) за наявними у справі документами (доказами). У разі неявки відповідача до суду він має право подати до суду відзив. Рішення Третейського суду є остаточним та обов'язковим для сторін. Сторони зобов'язуються добровільно виконувати рішення Третейського суду, без будь - яких зволікань чи застережень. Сторони дійшли згоди, що у разі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні за згодою сторін, останній повинен повідомити нового кредитора або боржника про існування даного Третейського застереження.

В позовній заяві позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2014р., укладений між ДП «Озерна» ТОВ «Розтоцьке» та ПП АП «Агро-Дружба».

05.07.2017р. позивач подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив визнати недійсною третейську угоду, викладену у вигляді третейського застереження в п. 8.2 договору купівлі-продажу від 09.07.2014р. (а.с.126, т.1).

Таким чином, предметом судового розгляду у даній справі є вимога позивача про визнання недійсною третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження в п. 8.2 вищезазначеного договору купівлі - продажу.

В обґрунтування підстав для звернення до суду із даною вимогою позивач посилається на перевищення директором ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» ОСОБА_4 наданих йому повноважень в частині одноосібного прийняття рішення на укладення та підписання з відповідачем договору, який містить оспорюваний пункт, незважаючи на обмеження, визначені протоколом №04/01/2014 загальних зборів учасників ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» від 04.01.2014 р. та статутом товариства.

Як підтверджується матеріалами справи, статутом ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба», затвердженим рішенням засновника від 22.11.2011 р. та зареєстрованим державним реєстратором Теребовлянської районної державної адміністрації 24.11.2011 р., номер запису 16377020000000843, в чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 09.07.2014 р. редакції, органами управління підприємства є: засновник; директор.

Згідно п.п. 6.2-6.4 статуту ПП «Агропромислове підприємством «Агро-Дружба» передбачено, що засновник має право затверджувати статут, призначати та звільняти директора, визначати основні напрямки діяльності підприємства, розподіляти прибутки та ін.

Керівництво підприємством здійснює директор. Він самостійно вирішує питання соціального розвитку, виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства. Директор організовує роботу підприємства і несе за це повну відповідальність. Представляє підприємство без доручення у всіх установах, організаціях, розпоряджається майном та фінансовими засобами, заключає господарські договори, фінансові угоди, договори, контракти. Видає доручення, відкриває в банку рахунки, затверджує штати, видає накази та вказівки обов'язкові для виконання всіма працівниками підприємства. Звільняє та приймає працівників.

У випадках відсутності (відпустка, хвороба, відрядження) директор вправі приймати рішення про делегування своїх окремих повноважень іншим особам, оформлюючи це відповідним письмовим розпорядженням.

Має всі права, передбачені статутом за винятком права: призначення та звільнення головних спеціалістів та керівників виробничих підрозділів, затвердження та внесення змін до правил внутрішнього трудового розпорядку, визначення та змін основних напрямків діяльності підприємства, затвердження планів та звітів про їх виконання.

Укладення угод на суму більше 100 тис. грн тільки за письмовою заявою засновника.

Таким чином, згідно положень статуту директор підприємства - ОСОБА_4 наділений правом на укладення угод (договорів) на суму більше 100 тис. грн лише за письмовою згодою засновника.

Окрім цього, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2014р. відбулись загальні збори учасників ПП АП «Агро-Дружба», оформлені протоколом №04/01/2014 від 04.01.2014р., на яких вирішено обмежити право директора на укладення господарських договорів з третейським застереженням та сума яких перевищує 100 тис. грн.

Вказане рішення загальних зборів учасників ПП АП «Агро-Дружба» ніким не оскаржене та є чинним.

01.07.2014р. позивач надіслав відповідачу копії своїх установчих документів, у тому числі протокол загальних зборів учасників ПП АП «Агро-Дружба» №04/01/2014 від 04.01.2014р., підтвердженням чого є опис вкладення до цінного листа з відтиском поштового штемпеля за 01.07.2014 р. (а.с.200, т.1) та поштова квитанція від 01.07.2014 р., долучена під час апеляційного провадження в порядку ст.101 ГПК України.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до матеріалів справи предметом спору в даній справі є визнання недійсною третейської угоди, викладеної у вигляді третейського застереження в п. 8.2 вищезазначеного договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 2, ч. 1 ст. 5, ч.ч. 4-7 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Згідно ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Одночасно необхідно зазначити, що відповідно до ст. 237 ЦК України, юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.

Згідно ч.3 ст.92, ст.97, ч.ч.1, 5 ст.98 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Як підтверджується матеріалами справи, п.п. 6.3, 6.4 статуту ПП АП «Агро-Дружба» передбачено права директора, який здійснює керівництво підприємством, а також містить застереження щодо укладення угод, зокрема, на суму більше 100 тис. грн. тільки за письмовою заявою засновника.

Загальна вартість укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 09.07.2014р., пункт 8.2 якого містить третейську угоду у вигляді спірного третейського застереження, становить 1 509 496, 80 грн.

Директор позивача уклав та підписав з відповідачем договір купівлі-продажу від 09.07.2014р. за відсутності письмової згоди засновника підприємства, а отже, перевищив надані йому повноваження в частині одноосібного прийняття рішення про укладення та підписання даного договору.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 4 протоколу загальних зборів учасників ПП АП «Агро-Дружба» №04/01/2014 від 04.01.2014р. обмежено право директора на укладення господарських договорів з третейським застереженням та сума яких перевищує 100тис.грн.

Протокол загальних зборів учасників ПП АП «Агро-Дружба» №04/01/2014 від 04.01.2014р. не був оскаржений та є чинним.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач був обізнаний з обмеженнями повноважень директора позивача на укладення господарських договорів із третейським застереженням та сума яких перевищує 100 тис. грн., що підтверджується вищезазначеним описом вкладення до цінного листа від 01.07.2014р. і поштовою квитанцією від 01.07.2014 р. про надання послуг поштового зв'язку.

Враховуючи зазначені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що у директора позивача не було повноважень для укладення договору купівлі-продажу від 09.07.2014р. Однак, враховуючи те, що суд не вправі вийти за межі позовних вимог, судова колегія вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним п. 8.2 договору, який містить третейську угоду у вигляді третейського застереження.

Щодо тверджень відповідача про невідповідність поштової квитанції вимогам Правил надання послуг поштового зв'язку, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009р., з наступними змінами та доповненнями, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно п.п. 2, 61 вказаних Правил, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Крім цього, відповідно до п.п. 2.1, 2.6 Інструкції «Про порядок застосування, виготовлення, забезпечення та обліку розрахункових книжок оператором поштового зв'язку», затверджена наказом Міністерства інфраструктури України №6 від 13.01.2014 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2014 р. за №165/24942, для забезпечення обліку розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формах (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) операторами поштового зв'язку в органах доходів і зборів реєструються книги обліку розрахункових операцій на реєстратори розрахункових операцій, книги обліку розрахункових операцій на господарські одиниці та розрахункові книжки.

Для оформлення розрахунків за надані послуги поштового зв'язку без застосування реєстраторів розрахункових операцій використовуються квитанції форм № 1, № 5, № 47, № П-2. Дані у квитанціях ф. 1, ф. 5, ф. 47, ф. П-2 записуються під копіювальний папір з метою одержання копій. Квитанція видається користувачу послуг, а копія залишається у розрахунковій книжці.

При цьому, необхідно зазначити, що відповідно до п.129 вказаної Інструкції, оператор поштового зв'язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв'язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв'язку згідно із законом.

Таким чином, судова колегія погоджується з твердженнями відповідача про неналежність оформлення поштового відправлення, однак враховуючи те, що відповідальність за неналежне виконання послуг зв'язку несе оператор поштового зв'язку, суд не може не взяти до уваги спірну квитанцію форми 47, яка є підтвердженням надання послуг поштового зв'язку.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

При зміні чи скасуванні рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Таким чином, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги, судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 1 600, 00 грн. та 1 760, 00 грн. необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба», с. Н. Могильниця Тернопільської області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 21.07.2017 р. у справі № 921/310/17-г/8 скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсною третейську угоду, викладену у вигляді третейського застереження в п. 8.2 договору купівлі-продажу, укладеного 09.07.2014р. між дочірнім підприємством «Озерна» ТОВ «Розтоцьке» та ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба».

3. Стягнути з дочірнього підприємства «Озерна» ТОВ «Розтоцьке» (47264 с. Озерна Зборівського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 36650984) на користь приватного підприємства «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» (48152 с.Н.Могильниця Тернопільської області, код ЄДРПОУ 37625037) 1 600, 00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1 760, 00 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Тернопільської області видати наказ на виконання даної постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали даної справи повернути до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя О.І.Матущак

Судді Н.М. Кравчук

Т.С. Костів