Постанова № 70677186, 27.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р. Справа№ 910/7828/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Богушко О.В. (довіреність №120/02 від 24.04.2017 р.)

від відповідача - Микусевич О.М. (довіреність №52/0/25-17 від 12.05.2017 р.), Петренко О.В. (довіреність №55/0/25-17 від 12.05.2017 р.)

від третьої особи 1 - не з'явився

від третьої особи 2 - не з'явився

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Оболонь»

на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2017 р.

у справі №910/7828/17 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»

до Приватного акціонерного товариства «Оболонь»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2) Національний банк України

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Оболонь» про стягнення 40000000,00 грн. заборгованості за кредитом, 4114754,10 грн. заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом, 8803122,24 грн. заборгованості по пені за прострочення повернення кредиту та 1234434, 93 грн. заборгованості по пені за прострочення сплати процентів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2017 р. позов ПАТ «Українська інноваційна компанія» задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Оболонь» на користь ПАТ «Українська інноваційна компанія» заборгованість за кредитом у розмірі 40000000 грн., заборгованість за процентами у розмірі 4114754,10 грн., пеню за кредитом у розмірі 8795757,16 грн., пеню за процентами у розмірі 1087824,68 грн. та судовий збір у розмірі 239957,25 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційними скаргами, до Київського апеляційного господарського суду, в яких просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2017 р. та прийняти нове, яким в позові ПАТ «Українська інноваційна компанія» відмовити повністю.

Вказані апеляційні скарги за предметом та підставами є ідентичними, а тому в подальшому суд апеляційної інстанції, для зручності, розглядатиме в їх сукупності.

Апеляційні скарги мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №826/11199/16 за адміністративним позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М., Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Т.А., треті особи - Національний банк України, Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» Оберемко Р.А., ПАТ «Укрінбанк» про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Колегія суддів, вислухавши думку сторін, не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання у зв'язку з тим, що у даному випадку відсутні обставини, які унеможливлюють розгляд справи до вирішення спору по справі №826/11199/16, оскільки суд може самостійно встановити наявність обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та можливість застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Крім того, зупинивши провадження у справі, апеляційний господарський суд порушить право позивача на розумні строки розгляду справи.

Щодо клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» про залучення до участі у справі Уповноваженої особи Фонду Оберемка Р.А., в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, то колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

23.02.2012 р. між ПАТ «Український інноваційний банк» (Банк) та ПрАТ «Оболонь» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №01-12, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит в розмірі 50000000,00 грн. на термін 12 місяців по 22.02.2013 р. (включно).

Відповідно до п. 3.2.1 договору, кредит використовується Позичальником на поповнення обігових коштів.

Згідно п. 3.4.1 договору, Позичальник сплачує Банку проценти в розмірі 20% річних в гривні. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту. Проценти за кредитом нараховуються за період, що розпочинається з дати виникнення заборгованості за кредитом по обліку банку, яка виникла в межах заборгованості по кредиту і закінчується останнім календарним днем поточного місяця, за який нараховуються проценти. Будь-який наступний період нарахування процентів у подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів не враховується день надання та день повернення кредиту. Фактично нараховані проценти позичальник зобов'язаний сплачувати з 1 по 10 календарний день (включно) кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту, відповідно до встановленого порядку.

Граничним терміном повернення кредиту є 22.02.2013 р. (п. 3.5.1 договору).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення строків сплати процентів за кредитом, Позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 7.4 договору, у разі порушення граничного терміну повернення кредиту Позичальник сплачує пеню. Пеня нараховується на суму простроченої заборгованості, починаючи з дати її виникнення до дати повернення кредиту, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 8.1 Кредитного договору встановлено, що договір залишається чинним до дати повної сплати Позичальником заборгованості за кредитом, процентів та інших платежів за цим договором відповідно до умов цього договору.

Договором про внесення змін №4 від 12.01.2015 р. до Кредитного договору №01-12 від 23.02.2012 р., сторони п. 3.1.1 виклали в новій редакції: «Банк надає Позичальнику кредит в розмірі 50000000,00 грн. на термін 12 місяців до 10.08.2016 р. (включно)» та п. 7.5: «Пеня, передбачена п.п. 7.3-7.4 цього договору, нараховується Банком за весь час існування простроченої заборгованості (до моменту виконання простроченого зобов'язання). До розрахунку пені включається день виникнення прострочення зобов'язань і не включається день виконання простроченого зобов'язання (погашення заборгованості), із розрахунку кількості днів у році, яка обумовлена кредитним договором».

Договором №5 від 30.04.2015 р. про внесення змін до Кредитного договору №01-12 від 23.02.2012 р., сторони п. 3.4.1 виклали в новій редакції: «Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами по 31.03.2015 р., включно, в розмірі 23% річних в гривні, з 01.04.2015 р. - 24% річних в гривні і до повного виконання своїх зобов'язань. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення. Будь - який наступний період нарахування процентів у подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нараховані проценти позичальник зобов'язаний сплачувати у валюті кредиту з 01 по 10 число (включно) кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту».

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору №01-12 від 23.02.2012 р. позивачем було видано відповідачу кредитні кошти у розмірі 50000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №988831 від 23.02.2012 р. із зазначенням призначення платежу: «видача кредиту за кредитним договором №01-12 від 23.02.2012 р.» та випискою по рахунку відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що Позичальник, в порушення умов вказаного договору, допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 30.04.2017 р. у Позичальника наявна заборгованість за договором у розмірі 54007956,70 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 40000000,00 грн., заборгованість за процентами - 4114754,10 грн., пеня за прострочення повернення кредиту - 8803122,24 грн., пеня за прострочення сплати процентів - 1090080,36 грн. Таким чином, позивач просить суд стягнути з ПрАТ «Оболонь» заборгованість у розмірі 54007956,70 грн. з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 21.07.2017 р.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником прав й обов'язків ПАТ «Український інноваційний банк», не є банківською установою, а тому вважає, що вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором №01-12 від 23.02.2012 р. є необґрунтованими.

Постановою Національного банку України №934 від 24.12.2015 р. ПАТ «Укрінбанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та згідно рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 р. №239 було запроваджено тимчасову адміністрацію й призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

На підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національним банком України 22.03.2016 р. було винесено постанову №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк». Того ж дня Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно зазначеного рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Укрінбанк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Укрінбанк».

Водночас, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 р. у справі №826/1162/16, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 р. та Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 р., визнано незаконною та скасовано постанову Правління НБУ №934 від 24.12.2015 р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до категорії неплатоспроможних», визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Таким чином, рішеннями вищезазначених адміністративних судів дії Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині ліквідації ПАТ «Укрінбанк» визнано незаконними.

Згодом, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 р. по справі №21-3926а16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 р. й Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія апеляційного господарського суду приймає до уваги та враховує при розгляді цієї справи постанову Верховного Суду України від 24.10.2017 р. у справі №21-3926а16, винесену ним після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі №910/7828/17, оскільки цією постановою було скасовано рішення судів попередніх інстанцій, які судом першої інстанції було покладено в основу при задоволенні позовних вимог у справі, що розглядається.

З огляду на судову практику, що склалась на час розгляду справи, а також відповідно до вимог чинного законодавства, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінбанк» від 13.07.2016 р. назву ПАТ «Укрінбанк» змінено на ПАТ «Укрінком», про що було внесено відповідні відомості до відповідного державного реєстру. Цім же рішенням було змінено й види діяльності товариства, зокрема, виключено такий вид діяльності, як діяльність комерційних банків, код КВЕД 64.19 інші види грошового посередництва та визначено основним видом діяльності 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Окрім цього рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінбанк», оформленим протоколом №6 від 28.03.2017 року, змінено найменування товариства як юридичної особи з ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Українська інноваційна компанія», затверджено статут в новій редакції.

Відповідно до п.1.1 Статуту ПАТ «Українська інноваційна компанія», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінбанк», оформленим протоколом №6 від 28.03.2017 р., ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього Статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ «Український інноваційний банк».

За твердженням позивача сукупність вищезазначених обставин вказує на те, що «Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», а відтак наділено повноваженнями на звернення до суду з вимогами, що містяться в заявленому позові.

Разом із тим, колегія суду апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Згідно ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства» особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності. У разі суперечності норм цього Закону з нормами законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, норми законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, мають перевагу.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство).

Товариство може мати скорочене найменування українською мовою, повне та скорочене найменування іноземною мовою (мовами).

Словосполучення "акціонерне товариство" та похідні від нього у своєму найменуванні можуть використовувати лише юридичні особи, які зареєстрували в установленому порядку випуск власних акцій та функціонують відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, та юридичні особи - корпоративні інвестиційні фонди, які створені та функціонують відповідно до законодавства, що регулює діяльність у сфері спільного інвестування.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам, - є реорганізацією банку.

При цьому як реорганізація так і ліквідація банку передбачає погодження цих процедур НБУ (ст.ст. 28, 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Водночас з огляду на зміст визначення терміну «реорганізація банку», що наводиться в зазначеному спеціальному Законі, тільки заходи з реорганізації передбачають правонаступництво. При ліквідації банківської установи, правонаступництво згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність», - відсутнє.

Окрім цього згідно ч.ч.1-2 ст. 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. Вказаний перелік є вичерпним. При цьому у разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

Статтею 46 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачений обов'язок Правління банку протягом трьох робочих днів інформувати НБУ про наступні свої дії: звільнення керівника (керівників) банку та про кандидатуру на призначення на цю посаду; зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених підрозділів; припинення банківської діяльності.

Згідно абз. 3 ст. 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження НБУ. Національний банк України приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів.

Тобто, ПАТ «Укрінбанк» повинен був діяти відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність» і проводити будь-які зміни щодо своєї діяльності включаючи зміну назви, виключно після отримання на це згоди від НБУ.

Разом із тим главами 2 та 3 розділу III «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу» (затверджене Постановою Правління НБУ від 17.08.2012р. № 346; зареєстровано в Мінюсті України 17.09.2012 р. за № 1590/21902) регламентовано комплекс заходів, здійснення яких має передувати ліквідації банку за рішенням його власників.

Так, зокрема банк може бути ліквідований за рішенням загальних зборів учасників банку в порядку, передбаченому законодавством України та цим Положенням, та за згоди Національного банку.

Згода на ліквідацію банку за рішенням його власників надається у формі рішення Правління Національного банку.

Банк для отримання згоди подає до Національного банку такі документи:

а) рішення загальних зборів учасників про ліквідацію банку;

б) рішення загальних зборів учасників про обрання ліквідаційної комісії;

в) порядок ліквідації банку, затверджений загальними зборами учасників.

Порядок ліквідації банку має містити інформацію про обсяги вимог кредиторів, передбачати перелік заходів щодо формування ліквідаційної маси, задоволення вимог кредиторів та містити строки виконання заходів;

г) інформацію про голову та членів ліквідаційної комісії щодо їх відповідності вимогам, установленим Законом про систему гарантування до ліквідатора та осіб, залучених до ліквідації.

Національний банк відмовляє в погодженні ліквідації банку за рішенням власників у разі виявлення ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Ліквідація банку з ініціативи власників починається з дати відкликання Національним банком банківської ліцензії, генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Голова ліквідаційної комісії очолює роботу ліквідаційної комісії.

У період тимчасової відсутності голови ліквідаційної комісії його обов'язки виконує заступник.

Ліквідацію відокремленого підрозділу банку здійснює призначена ліквідаційною комісією уповноважена особа - член ліквідаційної комісії згідно з відповідною довіреністю.

Ліквідаційна комісія (далі - ліквідатор) з дати відкликання Національним банком банківської ліцензії зобов'язана щомісяця (станом на 1 число) подавати Національному банку інформацію про стан виконання плану ліквідації банку (у тому числі про витрати, пов'язані з ліквідаційною процедурою, та про задоволення вимог кредиторів).

Строк ліквідації банку з ініціативи власників не може перевищувати строки ліквідації банку, установлені Законом про систему гарантування.

Процедура завершення ліквідації банку обумовлена вчиненням наступних дій.

Рішення щодо виключення відомостей про банк з Державного реєстру банків приймає уповноважена посадова особа Національного банку на підставі документів, передбачених законодавством України, отриманих від Фонду гарантування або ліквідаційної комісії банку, що ліквідується за рішенням власників.

При цьому пакет документів має містити:

а) для Фонду гарантування:

рішення Фонду гарантування про затвердження ліквідаційного балансу;

звіт уповноваженої особи Фонду гарантування про завершення ліквідації банку;

акти про приймання-передавання документів банку до архіву Національного банку;

б) для ліквідатора банку, який ліквідується з ініціативи власників:

протокол загальних зборів учасників банку з рішенням про затвердження ліквідаційного балансу;

ліквідаційний баланс банку та звіт ліквідатора банку, засвідчені підписами ліквідатора, головного бухгалтера і відбитком печатки банку та затверджені загальними зборами учасників;

відомість накопичених оборотів за балансовими та позабалансовими рахунками за весь період ліквідації банку;

аудиторський висновок з аудиторським звітом про здійснення перевірки повноти та достовірності ліквідаційного балансу;

оригінали установчих документів банку та свідоцтво про державну реєстрацію банку;

інформацію про закриття накопичувального рахунку банку;

акти про приймання-передавання документів банку до архіву Національного банку;

повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Ліквідаційний баланс, складений у формі оборотно-сальдового балансу, засвідчується підписами ліквідатора, головного бухгалтера і відбитком печатки банку.

Звіт ліквідатора банку, у якому відображено, зокрема, проведену роботу щодо задоволення вимог кредиторів, засвідчується підписом ліквідатора і відбитком печатки банку.

Ліквідаційний баланс, додатки до нього та звіт ліквідатора банку надаються Національному банку на паперових носіях, прошнурованих разом з описом документів та супровідним листом, а також в електронному вигляді на оптичних або електронних носіях інформації (CD, DVD, карти пам'яті, флеш-пам'ять).

Національний банк має право вимагати додаткові документи, які підтверджують дані ліквідаційного балансу. Ліквідатор подає додаткові документи в строк не пізніше п'яти робочих днів з дати отримання запиту.

Водночас відповідно до ст.ст. 7 та 13 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг, - юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

При цьому фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо:

1) облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;

2) внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;

3) професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам.

Реорганізація та ліквідація фінансових установ відбуваються з додержанням вимог відповідних законів України та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг.

Внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, яка є фінансовою установою, здійснюється на підставі витягу про її виключення з державного реєстру фінансових установ за формою, встановленою відповідним органом державного регулювання ринків фінансових послуг, та інших документів, перелік яких встановлений законом для державної реєстрації юридичних осіб.

З огляду на вищенаведені приписи відповідних спеціальних нормативно-правових актів, що регламентують правовідносини у сфері діяльності банків та фінансових установ, матеріали справи не містять, а позивач не надав доказів, які б вказували на правомірність переходу до нього прав та обов'язків банківської установи (правонаступництва після ПАТ «Український інноваційний банк»). Адже зміна назви установи шляхом заміни слова «банк» на «компанія» не є достатнім доказом правонаступництва між банківською та небанківською установою, якою на, думку позивача, він є на час розгляду справи в суді. Тим більше, що як зазначалось вище, правонаступництво банківської установи відбувається лише в разі реорганізації останньої (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Як зазначалось раніше, ФГВФІ на підставі постанови НБУ №934 «Про віднесення акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних», було прийнято рішення від 24.12.2015 р. №239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

22.03.2016 р. НБУ було прийнято постанову №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 22.03.2016 р. № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Водночас, рішеннями акціонерів позивача паралельно з процедурою ліквідації банківської установи згідно рішень НБУ та ФГВФІ, здійснюються дії зі зміни назви з ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком», що на думку позивача, надає йому прав та обов'язків правонаступника банківської установи в частині, що стосуються вимог щодо стягнення коштів, отриманих боржником банку за відповідним кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір від 23.02.2012 р., укладений між ПАТ «Укрінбанк», як банківською установою, та ПрАТ «Оболонь».

Згідно ст. 1 Кредитного договору, визначення терміну «Кредит» трактується як капітал Банку у грошовій формі, що передається Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до положень ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою (ст. 512 ЦК України).

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. І тільки в разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників (ч. 1 ст. 104 ЦК України).

Однак, правочин щодо заміни кредитора в зобов'язанні між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Укрінком» відсутній. Правонаступництво між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Укрінком» не відбулось, передавальний акт або розподільчий баланс відсутній. Виконання обов'язку боржника поручителем, заставодавцем, третьою особою також не відбувалось.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, даною статтею встановлено конкретний перелік суб'єктів кредитних правовідносин: банк (інша фінансова установа) і позичальник.

Відповідно, надати кредит може виключно банк (інша фінансова установа) і вимагати повернення також може виключно банк (інша фінансова установа).

Обов'язковим суб'єктом банківських правовідносин є банк або інша фінансова установа, яка на підставі ліцензії НБУ здійснює банківські операції.

На відміну від інших учасників господарських правовідносин поряд із загальною банк має також і спеціальну правосуб'єктність, тобто здатність юридичної особи набувати прав та обов'язків та нести відповідальність у зв'язку із здійсненням банківської діяльності. На відміну від загальної цивільної правоздатності банківська правоздатність виникає з моменту реєстрації банку НБУ та внесення його до реєстру банків. Банківська дієздатність виникає на підставі банківської ліцензії, виданої НБУ. Будь-які зміни в діяльності банку повинні відповідати вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» та в обов'язковому порядку попередньо погоджуватись з НБУ.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом - 05839888 міститься інформація стосовно позивача - ПАТ «Укрінком», яка має право займатися виключно діяльністю: Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); Код КВЕД 64.99 Надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н. в. і. у.; Код КВЕД 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у розділі «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа» - відомості відсутні.

За даними Державного реєстру фінансових установ Державної комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових, особа з ідентифікаційним кодом (ЄДРПОУ) - 05839888 не являється фінансовою установою.

Як встановлено в судовому засіданні Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вкладникам ПАТ «Український інноваційний банк» було виплачено 1754,8 млн. грн., що становить 96,1% від загальної суми виплат гарантованого відшкодування.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Найменування банку має містити слово «банк», а також вказівку на організаційно-правову форму банку, (ст. 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

В силу положення ч. 9 ст. 17 Закону України «Про банки та банківську діяльність», забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» операції, визначені п. 3 ч. 3 цієї статті (розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик), належать до виключно банківських операцій, здійснювати які дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію.

Як кредитні розглядаються операції, зазначені в п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону (ст.49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»).

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що у відносинах кредитування за діючим кредитним договором стороною повинен виступати саме банк, який має відповідну ліцензію.

Щодо доводів суду першої інстанції в частині наявності у позивача права стягнення з позичальника кредитних коштів за відсутності у першого банківської ліцензії за аналогією з правовідносинами з відступлення прав вимоги (ст. 512 ЦК України), колегія зазначає, що такий висновок суду не ґрунтується на встановлених обставинах та доказах у справі, оскільки не можна порівнювати правонаступництво та зміну назви юридичної особи з правовідносинами, які визначаються договором відступлення прав вимоги, оскільки вони є різними за юридичною природою та правовим регулюванням.

З огляду на вищезазначене, а також постанову Верховного Суду України від 24.10.2017 р. по справі №21-3926а16, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню через відсутність визначених спеціальним законодавством доказів правонаступництва між позивачем та банківською установою як в частині стягнення основної суми заборгованості так і щодо процентів та пені, як похідних від зобов'язання основного.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у Справі «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційних скаргах, заслуговують на увагу, а тому останні підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

За змістом ст. 49 ГПК України, судовий збір відшкодовується стороні на користь якої відбулось рішення.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 3 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Оболонь» задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2017 р. у справі № 910/7828/17 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (93404, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 3-А, код ЄДРПОУ 05839888) на користь Приватного акціонерного товариства «Оболонь» (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3, код ЄДРПОУ 05391057) 264000 (двісті шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/7828/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець