Ухвала суду № 70676248, 29.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/6576/17 Головуючий 1 інстанції - Попрас В.О.

Справа № 640/12186/17-ц Доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м.Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого Кружиліної О.А.

суддів Бровченка І.О., Хорошевського О.М.

за участю секретаря Сементовської О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2017 року

за позовом ОСОБА_1 до управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

04 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання дій протиправними та скасування незаконного рішення (підзаконного акту індивідуальної дії).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі.

17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подав у суд заяву про забезпечення позову, в якій просив призупинити дію висновку від 24 березня 2017 року № 236 служби у справах дітей щодо доцільності позбавлення позивача батьківських прав стосовно малолітнього сина та визначення місця проживання останнього, складеного при розгляді цивільної справи № 643/5842/16-ц (№ 643/10293/16-ц) до розгляду цієї справи.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою вжити заходи забезпечення позову, шляхом призупинення дії висновку від 24 березня 2017 року № 236 служби в справах дітей щодо доцільності позбавлення батьківських прав позивача стосовно малолітнього сина та визначення місця проживання останнього складеного при розгляді цивільної справи № 643/5842/16-ц (№ 643/10293/16-ц) до розгляду цієї справи про визнання дій протиправними та скасування незаконного рішення (підзаконного акту індивідуальної дії). До набрання чинності рішення у справі заборонити будь-яким особам у будь-якій формі вчиняти будь-які дії щодо вивезення сина позивача - малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі м. Харкова - без згоди батька - ОСОБА_1, та залишати дитину з будь-якими особами, зокрема, біологічною матір'ю ОСОБА_2 Вжити заходи забезпечення позову та накласти заборону на виїзд неповнолітнього сина ОСОБА_1 для виїзду за кордон України - в Португалію, у супроводі біологічної матері для проживання та навчання до досягнення ним повнолітня без згоди та супроводу на такий виїзд батька - ОСОБА_1 до розгляду справи по суті. Вжити заходи забезпечення позову та накласти заборону на виготовлення проїзного документа неповнолітньому сину ОСОБА_1 для виїзду за кордон без згоди батька - ОСОБА_1 до розгляду справи по суті.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з положень статей 151-153 ЦПК України та тих обставин, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволенні позову, а призупинивши дію висновку від 24 березня 2017 року № 236 служби у справах дітей щодо доцільності позбавлення позивача батьківських права, суд фактично вирішить існуючий спір по суті.

З таким висновком суду апеляційний суд погоджується у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі по тексту Постанова), забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, після відкриття провадження, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 статті 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до пункту 4 Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Судова колегія вважає, що ОСОБА_1 не доведено необхідності застосування судом заходів забезпечення позову, оскільки призупинення дії висновку служби у справах дітей від 24 березня 2017 року суд фактично вирішить по суті заявлений позов ОСОБА_1, а інші заходи, які позивач просить вжити на забезпечення позову, не відносяться до виниклих правовідносин у цій справі.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не є підставою для скасування ухвали.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 , 313-315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку відповідно до статті 324 ЦПК України не підлягає.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.О. Бровченко

О.М. Хорошевський