Рішення № 70676023, 29.11.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/12738/16-ц Головуючий суддя І інстанції Шишкін

Провадження № 22-ц/790/6014/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Яцини В.Б.,

Суддів: Бурлака І.В., Карімової Л.В.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому після уточнень остаточно просила стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 77 915,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона мешкає на 6-му поверсі будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Відповідач проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. Через порушення відповідачем організаційних та технічних вимог безпечної, надійної установки та експлуатації бойлеру відбулося залиття житлової квартири позивача. Зокрема, було залито стелю у коридорі, стелю та стіни у трьох кімнатах, стелю у санвузлі, також була залита підлога та вікна у двох кімнатах, пошкоджена електропроводка. Зазначає, що залиття відбулося через падіння бойлеру у житловій квартирі відповідача, про що було складено відповідний акт. Внаслідок залиття квартири житлова площа позивача потребує проведення ремонтно-відновлювальних робіт, вартість яких складає 77 915 грн.

Вважала, що порушення відповідачем вимог Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж та положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» призвело до порушення технічної експлуатації підігрівача води (бойлеру), порив стояка гарячого водопостачання, та як наслідок, призвело до залиття квартири позивача, пошкодження належного їй майна. Спричинення моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що вказаними діями відповідача їй було спричинено незручності у використанні власної квартири для належного проживання, постійна сирість, пліснява, відсутність освітлення завдавали не лише побутових незручностей, а й призвело до стану постійної збентеженості, перебування у стані переживання, хвилювання, емоційному неспокої, і як наслідок, призвело до об'єктивної неможливості продовжувати свій звичний спосіб і режим існування. Розмір шкоди позивачем визначений у 50 000,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 77 915 грн.00 коп. в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50000 грн.00 коп. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди внаслідок залиття квартири. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1740 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому посилалась на те, що судом були проігноровані всі заперечення відповідача.

Вважає, що з позовом до суду повинні були звертатись співвласники квартири –ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким надавалась допомога, проте суддя присуджує одному із співвласників феноменальну компенсацію за пошкодження замокання стелі та частки радянських паперових шпалер практично у розмірі вартості 1-кімнатної квартири у м. Харкові. Суддя повинен був зменшити розмір стягнення, оскільки допомога надавалась, проте він задовольнив вимогу на 50000 грн.00 коп.

Зазначає, що ОСОБА_5 не мав права складати висновок щодо визначення вартості ремонтних робіт, оскільки вказане питання має вирішуватись судовим експертом, що має свідоцтво з виду експертної діяльності. Згідно до даних Реєстру атестованих судових експертів з сайту Мінюсту ОСОБА_5, є судовим експертом за експертними спеціальностями 13.9 Економічні дослідження, пов'язані з використанням прав на об'єкти інтелектуальної власностіта 10.10 Визначення оціночної вартості будівельних об’єктів та споруд. Відповідно до п.5.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (наказ Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року N 53/5 з наступними змінами та доповненнями) визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва віднесено до компетенції будівельно-технічної експертизи, тобто до експертної спеціальності 10.6 Дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів.Таким чином, не маючи діючого свідоцтва з виду експертної діяльності 10.6 Дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документівОСОБА_5 не мав права складати висновок що до визначення вартості ремонтних робіт, оскільки вказане питання має вирішуватися судовим експертом, що має свідоцтво з виду експертної діяльності 10.6 Дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів.

Акт про залиття не відповідає вимогам законодавства, оскільки був складений без участі відповідача і огляду місця протікання, складався не в будинку, а за допомогою принтера в іншому місці без залучення відповідних фахівців і не може бути покладений в основу визначення винуватця події.

Вказала, що місце прориву знаходиться за межею відповідальності позивача і має обслуговувати відповідною комунальною службою. Саме бездіяльність комунальних підприємств щодо тривалого ігнорування обов’язку по ліквідації протікання із стояка, котрий знаходиться поза межею відповідальності відповідача є причиною залиття квартир на 3 поверхах. Крім того, позивач не допускає думки, що при падінні бойлеру відбулося механічне пошкодження вмурованого в стіну стояка гарячого водопостачання і іншої думки про причини прориву труби, наприклад з причини старіння труби та її зношення внаслідок корозії, оскільки будинок № 72 В по пр-ту Перемоги збудований у 1982 році та знаходиться в експлуатації 35 років.

Посилається на рішення ВССУ у справі № 6-26200ск15 від 03 грудня 2015 року за яким між КП «Жилкомсервіс» та КП «Харківські теплові мережі» було укладено договір № 15/1, відповідно до умов якого останнє зобов’язувалося надавати послуги зутримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічногообслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення тагарячого водопостачання, усунення аварійних ушкоджень. Звертає увагу суду, що причиною залиття квартири як позивача так і відповідача стало тривале залиття квартири під великим напором гарячої води із стояка, що тривало близько 40 хв., та завдало шкоди іншим квартирам. У зазначеному рішенні місце протікання - батарея знаходиться поза межею точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, тобто находиться в віданні споживача.

Вважає, що позивач, якому вона виходячи з принципів добросусідства, пропонувала допомогу в ремонті квартири, намагається за її рахунок безпідставно, за повної відсутності її вини, зробити ремонт квартири та її модернізацію за її рахунок.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є співвласником квартири №60, що знаходиться у м. Харкові по пр. Перемоги, буд. 72-В.

Сторонами по справі не оспорюється, що квартира АДРЕСА_2 також належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

З огляду на передбачений у ст. 369 ЦК України спільний порядок володіння і користування співвласниками майна, що є у спільній сумісній власності, колегія суддів не вбачає перешкод правового характеру для позивача звертатися до суду із заявленим по справі позовом.

24.07.2017 року відбулося залиття квартири позивача з квартири 2-ма поверхами вище - № 68, що знаходиться у м. Харкові по проспекту Перемоги, буд. 72-В, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №78548109 від 20.01.2017 року.

Згідно акту обстеження від 25.07.2016 року №152, складеного інженером дільниці №5 ОСОБА_6 та бухгалтером дільниці №5 ОСОБА_7, затвердженого начальником дільниці №5 КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_8, зафіксовано, що залив квартири № 60 житлового будинку №72-В по пр. Перемоги відбувся 24.07.2016 року з квартири № 68. У телефонному режимі зі слів мешканця квартири № 68 - впав бойлер та пошкодив стояк гарячого водопостачання. Була викликана аварійна служба - заявка 15-62 (№5939922, 5939926) код 13.3.1- гаряче водопостачання. Аварійну ситуацію мешканці квартири № 68 усунули власними силами.

Відповідно до листа Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.09 р. № 12/20-11-1975, в акті повинні бути відображені: його дата складання; прізвища, ініціали та обійманні посади членів комісії; ПІБ власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди, та місцезнаходження останньої; ПІБ власника(наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адресу квартири, поверх, форму власності такої квартири; характер залиття та його причини; завдану матеріальну шкоду (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених унаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт повинен бути затверджений начальником ЖЕО.

Тому колегія суддів за недоведеністю відхиляє доводи скарги що акт не відповідає законодавству. Відповідач вказаний акт не спростовувала і при наявності процесуальної можливості не надала до суду належних і допустимих в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України доказів на підтвердження своїх заперечень.

За правилами ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Згідно із ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Наведене свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для цивільної відповідальності заподіювача шкоди.

Так, відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 131 ЦПК України передбачає правила подання доказів до суду, згідно з якими сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

У статті 133 ЦПК України визначені випадки, коли відповідно до ч. 4 ст. 10 цього Кодексу особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

Відповідач була представлена у судовому процесі кваліфікованим адвокатом і при цьому не надала доказів, що вона не мала процесуальні можливості вчасно, як це передбачено вказаними нормами ЦПК України надати до суду першої інстанції докази на спростування своєї цивільної відповідальності за завдану позивачу шкоду. Передбачених у ч. 4 ст. 10 ЦПК України підстав для втручання суду для з'ясуванню обставин справи у даному випадку не встановлено.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив заперечення відповідача своєї відповідальності за залиття. При неспростовності вищевказаного Акту про залиття та за відсутності належних і допустимих доказів про те, що залиття відбулося з іншої причини, ніж несправність бойлера у квартирі відповідача, посилання в доводах скарги на відповідальність балансоутримувача за незалежний стан внутрішньо будинкових трубопроводів – належним чином не доведені і тому колегія суддів їх також відхиляє.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак рішення суду першої інстанції таким вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Відповідно до ст. 22 ЦК України:

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що висновок спеціаліста про кошторис вартості відновлювальних ремонтних робіт на загальну суму 77915 грн., який в цілому узгоджується з Актом про залиття, враховує 20 % податок на ПДВ, який з огляду на те, що цей ремонт не був проведений організацією – платником цього податку, тому відповідно до вказаної норми п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України у даному випадку не повинний нараховуватися.

Внаслідок цього розмір відшкодування майнової шкоди підлягає зменшенню на

20 %, тобто до 62332 грн.

При цьому колегія суддів, за недоведеністю, відхиляє доводи скарги про некомпетентність спеціаліста, який склав кошторис відновлювальних ремонтних робіт, які є необхідними внаслідок залиття квартири позивача, а також – про те, що внаслідок такого ремонту залитих приміщень їх стан буде значно покращено, порівняно зі станом, що існував до затоплення. Відповідач з цього приводу не надав належних і допустимих доказів. Колегія суддів також зважає на те, що після складання Акту залиття, його скриті на той день наслідки згодом проявилися, що надало спеціалісту, який надав до справи документи для підтвердження своєї належної кваліфікації документи, після візуального дослідження пошкодженої квартири позивача, фото фіксації та описування ушкоджень, виявлених на підставі огляду та даних Акту про залиття, дійти обґрунтованих висновків про те, що внаслідок залиття гарячою водою проявилися додаткові ушкодження, які потребують необхідного в таких випадках ремонту, у тому числі з демонтажем плінтусу, покриття підлоги з лінолеуму, демонтажу оздоблення стелі та стін, відновлення електричної проводки у відповідних кімнатах, з наступним їх відновлювальним ремонтом з аналогічних матеріалів. При цьому відповідач не спростував, що такий ремонт відповідно до вказаної норми ст. 22 ЦК України складають витрати, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Тому, за необґрунтованістю, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на правову позицію, яка була викладена у постанові Верховного Суду України від 23.07.2017 року у справі № 6-2125цс16.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із пошкодженням її майна ( п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму ВСУ « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової» шкоди» від 31.03.1995р. № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних тощо), яких зазнав позивач. Характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, та інших обставини.

В обґрунтування завданої моральної шкоди позивач зазначала, що внаслідок винних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 також завдано моральної шкоди, яка виразилася в тому, що неправомірні дії відповідача призвели до душевних страждань позивача та стану постійного стресу, порушення нормальних (звичних) умов проживання останньої та її родини (батьки похилого віку), порушило комфортне проживання у квартирі. Все це спричинило позивачу не лише моральні страждання, а ще й змусило звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, що потребує не лише матеріальних витрат, а й витрат часу та емоційних затрат, що негативно впливає на здоров'я. Позивачу з членами сім’ї довелося переживати сильний душевний стрес та знаходитися в антисанітарних умовах через тривале не проведення ремонтних робіт.

Однак при цьому суд не взяв до уваги, що протиправна поведінка відповідача, що спричинила завдання моральної шкоди позивачу не мала умисного характеру, тому розмір душевних страждань, яких позивач зазнала у зв'язку з цим щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, вимагає менший розмір для відшкодування.

Тому, з урахуванням тривалості та розміру душевних страждань, яких позивач зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна, обсягу цих пошкоджень, колегія суддів вважає за необхідне також зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, з урахуванням справедливості, добросовісності та розумності, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, - до 10 000 грн.

Таким чином, оскільки висновки суду не повністю відповідають обставинам справи, суд помилився із застосуванням норм матеріального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів частково задовольняє скаргу і змінює рішення стосовно відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 316, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2017 року змінити. Зменшити розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - до 62 332 грн., а в рахунок відшкодування моральної шкоди - до 10 000 грн.

В іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя

Судді колегії