Постанова № 70674803, 29.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П. ,

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Ужченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2017р. по справі № 820/2837/17

за позовом Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області

до ОСОБА_3

про визнання відмови незаконною та стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив:

- визнати відмову ОСОБА_3 у визнанні грошових вимог Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області капіталізованих платежів в розмірі 26559,69 грн. - незаконною;

- стягнути з ОСОБА_3 капіталізовані платежі у розмірі 26559 грн. 69 коп. на користь Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2017р. адміністративний позов Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області капіталізовані платежі у розмірі 26559,69 грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову, якою відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 26.05.2011 року під час виконання своїх трудових обов'язків у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з водієм ОСОБА_4 стався нещасний випадок, про що свідчить акт форми № 01 від 23.06.2011 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Згідно виписки з акта огляду МСЕК від 11.12.2014 року ОСОБА_4 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25% з 01.01.2015 року по 01.01.2018 року.

Постановою позивача № 2012/20718/20718/19 від 31 січня 2015 року ОСОБА_4 призначено щомісячну страхову виплату з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 27.01.2017 року внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

У зв'язку з припиненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 позивач 11.04.2017 року направив відповідачу заяву про майнові вимоги, якою просив відповідача визнати грошову вимогу капіталізованих платежів в розмірі 26559,69 грн., з яких 22147,57 грн. - щомісячні витрати на лікарські засоби (2197,18 грн. х 12 х 0,84 = 22147,57 грн.), та 4412,12 грн. - розмір щомісячної страхової виплати (437,71 грн. х 12 х 0,84 = 4412,12 грн.).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення з відповідача капіталізованих платежів у розмірі 26559,69 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно пункту 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" джерелами формування коштів Фонду є: капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно позовної заяви та заяви про майнові вимоги від 11.04.2017 року, розрахунок капіталізованих платежів у розмірі 26559,69 грн. позивачем проведено у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №765, якою затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю.

Із змісту постанови Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000 року вбачається, що Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю затверджено відповідно до частини першої статті 45 і частини другої статті 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно пункту 1 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (далі по тексту - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000 року, відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Фонд).

Отже, вказаний порядок поширюється на правовідносини з приводу здійснення капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до наведених у ст. 1 цього Закону термінів банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Проте, матеріали справи не містять доказів, що господарським судом була визнана неспроможність відповідача відновити свою платоспроможність та що відповідач визнаний банкрутом.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 27.01.2017 року внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Тобто, в даному випадку відбулась не ліквідація фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відповідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а припинення його діяльності відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 51 Господарського кодексу України, що також виключає можливість застосування до існуючих правовідносин щодо припинення господарської діяльності за власною ініціативою положення вищезазначеного Порядку.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 5.9 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, було встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000 року.

Проте, постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №31 від 30 листопада 2010 року постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року N36 "Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" визнано такою, що втратила чинність.

Отже, приписи вищевказаного Порядку після втрати чинності вищезазначеною Інструкцією поширюються лише на правовідносини, пов'язані із процедурою банкрутства боржника.

Як зазначено вище, діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 припинена на підставі прийняття останнім рішення про припинення підприємницької діяльності, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень зазначеного Порядку, а тому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення постанови Кабінету Міністрів України №765 від 06.05.2000 року.

Щодо посилань позивача в позовній заяві на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 04 грудня 2013 року у справі №6-125цс13, колегія суддів звертає увагу на те, що правове регулювання відповідних відносин у вищевказаній цивільній справі та у даній адміністративній справі є різним, а тому відсутні підстави для врахування правової позиції Верховного Суду України, викладеної у вказаній постанові.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок капіталізованих платежів в розмірі 26559, 69 грн. не ґрунтується на приписах норм матеріального права, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального права, а тому постанова в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2017р. по справі № 820/2837/17 в частині задоволених позовних вимог скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області до ОСОБА_3 про стягнення суми відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2017р. по справі № 820/2837/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 04.12.2017 року.

.