Ухвала суду № 70674710, 27.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2017р. по справі № 820/3021/17

за позовом ОСОБА_1

до Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про стягнення суми середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

19.07.2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 44541,90 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 44541,90 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати при звільненні заробітної плати за період з 07 вересня 2016 року по 25 квітня 2017 року (включно) в сумі 42043,80 грн. (сорок дві тисячі сорок три гривні 80 копійок) з відрахуванням відповідних податків та зборів.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь позивача у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач працював на посаді головного державного інспектора фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, та наказом від 07.09.2016 №47-о позивача звільнено із займаної посади, у зв'язку з реорганізацією та скороченням штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги згідно чинного законодавства.

Позивачу при звільненні не виплачено суму грошових коштів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 по справі №820/6174/16 позов ОСОБА_1 до Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми - задоволено.

Зобов'язано Слобожанську ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області письмово повідомити позивача про нараховані суми, належні йому при звільненні.

Стягнуто зі Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на користь позивача невиплачену заробітну плату при звільненні в сумі 24817,38 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 по справі №820/6174/16 апеляційна скарга Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на вказану постанову повернута відповідачу.

Відповідно з довідкою, виданої банківською установою «ПриватБанк», 25.04.2017 на картковий рахунок позивача були зараховані кошти в розмірі 24693,29 грн., перераховані відповідачем.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні заробітної плати за період з 07.09.2016 року по 25.04.2017 року.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 вказаного кодексу, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому має місце невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Вказана правова позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 15.09.2015 року по справі № 21-1765а15.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", визначено, що суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, повинен навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Пунктом 21 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 визначено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Згідно з п. 2 Порядку № 100 «Про обчислення середньої заробітної плати», середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 5 розділу IV вказаного Порядку, основою для визначення загальної суми виплат за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Пунктом 8 Порядку «Про обчислення середньої заробітної плати» визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Як вбачається з матеріалів справи позивач був звільнений 07.09.2016 року, середня заробітна плата повинна обчислюватись з виплат, отриманих за попередні два місяці (липень, серпень 2016 року).

Відповідно до службової записки від 08.09.2017 року за № 35/20-11-05 позивачу за липень 2016 року було нараховано 6 035, 69 грн., за серпень - 5 672,75 грн., середньоденна заробітна плата становить 266,10 грн.

Таким чином, оскільки позивачу було сплачено вихідну допомогу 25.04.2017 року, а період невиплати вихідної допомоги починається з 07.09.2016 року, то строк затримки становить 158 днів, та загальна сума середнього заробітку за час затримки виплати позивачу вихідної допомоги складає 42 043, 80 грн.

Щодо посилань в своїй апеляційній скарзі відповідача на ту обставину, що позивачем помилково включено коефіцієнт підвищення заробітної плати, який був здійснений на підставі Закону України «Про державну службу», то колегія суддів зазначає на таке.

У відповідності до п.п. 3, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються:

виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших

засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних

засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством

путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням норм цього Порядку. У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Як свідчить надана до матеріалів справи службова записка від 08.09.2017 року (а.с. 32,33) коефіцієнт підвищення, у зв'язку з підвищенням посадових окладів, був здійснений відповідно до Закону Українип "Про державну службу" за декілька місяців 2016 року, а тому не може вважатися такими, що мають разовий характер.

Інших спростувань наведених обставин апеляційна скарга не містить.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому не здійснивши виплату суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідач діяв неправомірно.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2017р. по справі № 820/3021/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 04.12.2017 р.