Постанова № 70674571, 27.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Макарика В.Я.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року у справі №809/1252/17 за адміністративним позовом Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання нечинними та скасування розрахунків,-

В С Т А Н О В И В:

14.09.2017 Косівське державно-кооперативне будівельно-монтажне об'єднання «Райагробуд» звернулося в суд з позовом до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - Управління), просило визнати нечинними та скасувати складені Управлінням розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії призначеної ОСОБА_2 відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій призначених відповідно до підпунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 14.11.2016, 18.04.2017, 07.06.2017.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 та в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розпорядженням №161989 від 19.05.2017 ОСОБА_2 призначено пенсію з 07.01.2015 з врахуванням рішення суду апеляційної інстанції, у визначені законом терміни проведено та направлено позивачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсії призначеної відповідно до п. «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07.01.2015. Звертає увагу суду, що Управління діяло в межах визначених Інструкцією, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1. Окрім того, апелянт зазначає, що в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 встановлено, що позивач має такі періоди пільгового стажу: з 21.03.1979 по 14.05.1979, з 11.05.1979 по 12.06.1981, з 08.04.1982 по 21.08.1992 разом 12 років 7 місяців 8 днів, що достатньо для призначення пільгової пенсії, передбаченої п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 стягнено з позивача на користь Управління заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій за період з 07.01.2015 по 26.06.2017, рішення набрало законної сили.

Позивач та відповідач подали клопотання про розгляд справи без участі їх представників, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення осіб здійснювалось відповідно до Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972, яким не передбачено здійснення відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах підприємствами, а тому включення до розрахунків 14.11.2016, 18.04.2017, 07.06.2017 Косівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій призначених відповідно до підпунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» витрат на виплату і доставку пенсій ОСОБА_2 є протиправними.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що Управління подало розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії від 14.11.2016 у розмірі 855,26 грн., призначеної ОСОБА_2, який надсилався за наслідком прийняття Косівським районним судом 27.04.2016 постанови про нарахування пенсії ОСОБА_2 з 21.03.2015. Дані обставини підтверджуються супровідним листом про направлення розрахунку та самим розрахунком. У супровідному листі зазначено, що розрахунок надсилається у зв'язку з призначенням пенсії ОСОБА_2.

В свою чергу, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Косівського районного суду від 27.04.2016 скасовано та позов ОСОБА_2 задоволено частково: зобов'язано Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 07 січня 2015 року із зарахуванням до пільгового періоду його роботи з 21 березня 1979 року по 21 серпня 1992 року на посаді майстра в Косівському кооперативно-державному будівельно-монтажному об'єднанні «Райагробуд» (а.с.12-18).

На виконання вищевказаного рішення апеляційного суду Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області прийняло розпорядження №161989 від 19.05.2017, яким ОСОБА_2 призначено пенсію на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07.01.2015 та надіслало розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії від 18.04.2017 у розмірі 800,39 грн. Зазначені обставини підтверджуються супровідним листом про направлення розрахунку та самим розрахунком. У супровідному листі зазначено, що розрахунок надсилається у зв'язку зі зміною розміру пенсії ОСОБА_2

07.06.2017 Управління надіслало на адресу Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсії, призначеної відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з червня 2017 року, згідно з яким щомісячному відшкодуванню на користь Управління підлягають витрати на виплату пенсії ОСОБА_2 у розмірі 805,5 грн.

Вважаючи вказані розрахунки такими, що не відповідають чинному законодавству, Косівське державно-кооперативне будівельно-монтажне об'єднання «Райагробуд» звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з положеннями ст.2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 4 Закону №400/97-ВР встановлено, що на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, набрав чинності з 1 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (далі - Інструкція №21-1).

Підпунктом 2.1.1 п.2.1 Інструкції №21-1 передбачено, що платниками страхових внесків є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з п.6.1 Інструкції №21-1 розмір витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які підлягають відшкодуванню для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п.6.5 Інструкції №21-1 розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п.6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

З 01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з п.3 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Аналіз наведених положень дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», покриваються підприємствами та організаціями у розмірі, визначеному щорічно органами Пенсійного фонду України у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в рішеннях від 13 лютого 2012 (справа 21-11а12), від 18.09.2012 (справа 21-219а12), від 26 січня 2016 року (справа №818/1603/14), які з врахуванням вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковими для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Таким чином, Косівське державно-кооперативне будівельно-монтажне об'єднання «Райагробуд», як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, перебуває на обліку в Управлінні та використовує працю найманих осіб, має обов'язок відшкодовувати фактичні витрати Управлінню на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З матеріалів справи встановлено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 у справі №347/200/16 зобов'язано Косівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 07 січня 2015 року із зарахуванням до пільгового стажу періоду його роботи з 21 березня 1979 року по 21 серпня 1992 року на посаді майстра в Косівському кооперативно-державному будівельно-монтажному об'єднанні «РАЙАГРОБУД».

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону №1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач має такі періоди пільгового стажу з 21.03.1979 по 14.05.1979 (період роботи на посаді майстра в пересувній Мехколоні №278, 1 місяць 24 дні), з 11.05.1979 по 12.06.1981 (військова служба, 2 роки 1 місяць 1 день ), з 08.04.1982 по 21.08.1992 (10 років 4 місяці 13 днів) чого достатньо для призначення позивачу пільгової пенсії передбаченої п. «б» ст.13 Закону №1788-ХІІ.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки позивач починаючи з 21.03.1979 по 21.08.1992 працював на посадах, що відповідно до Списку №2, віднесені до таких, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, то для повного захисту його прав, свобод та інтересів, пенсію за віком на пільгових умовах, необхідно призначити з 07.01.2015 із зарахуванням до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_2 з 21.03.1979 по 21.08.1992 на посаді майстра в РАЙАГРОБУДІ.

Водночас, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 у справі №809/963/17 стягнено з Косівського кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» (код ЄДРПОУ - 03578053) на користь Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 40385698) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 07.01.2015 по 26.06.2017 в сумі 23 277 (двадцять три тисячі двісті сімдесят сім) гривень 24 коп.

Предметом судового розгляду у вказаній справі було стягнення заборгованість з Косівського кооперативно-державного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 07.01.2015 року по 26.06.2017 року по пенсіонеру ОСОБА_2, якому пенсію призначено відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та який перебував у трудових відносинах з Косівським кооперативно-державним будівельно-монтажним об'єднанням «Райагробуд».

Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскаржені позивачем розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсії призначеної відповідно до п. «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» складені та направлені відповідачем правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, покликання позивача на те, що ОСОБА_2 працював на роботах із шкідливими і важкими умовами праці і набув повний стаж роботи, що давав право на пенсію на пільгових умовах до 01.01.1992 у зв'язку з цим право на призначення та виплату пільгової пенсії за віком виникає відповідно до ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а такі відшкодуванню не підлягають, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відтак, якщо особа набрала необхідний пільговий стаж, працюючи на підприємстві на посадах за Списком № 1 чи № 2 та звільнилась до 01.01.1992, вона має право на призначення пенсії згідно з статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і відшкодування пенсії не проводиться. При цьому пільговий стаж обчислюється сумарно, і на його загальний підсумок не впливає той факт, що особа працювала на одному чи на декількох підприємствах.

Якщо ж особа працювала на посадах за Списком № 1 чи № 2 як до так і після 01.01.1992, то вона має право на призначення пенсії згідно із статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Пільговий стаж обчислюється повністю або до моменту виходу особи на пенсію з пільгової роботи, або до припинення особою такої роботи.

При цьому, підлягають відшкодуванню витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення особою загальновстановленого пенсійного віку. Якщо особа має пільговий стаж роботи на кількох підприємствах, сума коштів до відшкодування розподіляється пропорційно до пільгового стажу у відсотках. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом України після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний з датою призначення такої пенсії або часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом №1058-IV).

Так, як ОСОБА_2 продовжував працювати на посаді зі шкідливими умовами праці й після 1 січня 1992 року (по 21.08.1992), то пенсію йому призначено згідно з п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відтак Управлінням проведено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку призначеної ОСОБА_2 пенсії.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що відшкодуванню підлягають витрати на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_2 саме з листопада 2016 року, а тому покликання суду першої інстанції на Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972, яким не передбачено здійснення відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах підприємствами, як на підставу задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає безпідставною.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Щодо судових витрат, то такі в силу приписів ст.94 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2017 року у справі №809/1252/17 скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позову Косівського державно-кооперативного будівельно-монтажного об'єднання «Райагробуд» до Косівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання нечинними та скасування розрахунків відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст Постанови складено 04.12.2017