Постанова № 70674539, 29.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Солом'янського районного суду м.Києва, Державної судової адміністрації України, Територіального управління державної судової адміністрації України в м. Києві, Генерального прокурора України, Державної казначейської служби України про визнання протиправним наказу, зобов'язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в :

Позивач- ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до відповідачів- Голови Солом'янського районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві, Державної казначейської служби України, в якому просила (з врахуванням уточнень позовних вимог) визнати нечинним наказ голови Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2011 року №49 про відсторонення ОСОБА_1 від посади судді без збереження заробітної плати в частині «без збереження заробітної плати»; визнати протиправними дії Солом'янського районного суду м. Києва щодо втрати трудової книжки позивача, а внаслідок протиправної її втрати і невидачі визнати позивача такою, що не звільнена з посади судді Солом'янського районного суду м. Києва; зобов'язати Солом'янський районний суд м. Києва оплатити позивачу листки непрацездатності за перші п'ять днів непрацездатності, починаючи з календарної дати видачі позивачу першого листка непрацездатності за 2011 рік, здійснивши нарахування виплат в цінах на момент здійснення цього виду грошових виплат; зобов'язати Солом'янський районний суд м. Києва вжити заходів щодо оплати позивачу наступних днів непрацездатності, надавши всі листки непрацездатності до виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, отримати від останнього грошові кошти для оплати листків непрацездатності в повному обсязі та виплатити їх позивачу; зобов'язати Солом'янський районний суд м. Києва надати позивачу листок непрацездатності по вагітності та пологах до виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, отримати від останнього грошові кошти для оплати цього листка непрацездатності в повному обсязі та виплатити їх позивачу в цінах на момент виплати коштів такого виду соціального страхування; зобов'язати Солом'янський районний суд м. Києва, ДСА України, ТУ ДСА в м. Києві надати до виконання ДКС України відомості про нараховану позивачу заборгованість з грошової винагороди та соціальних виплат внаслідок непрацездатності; зобов'язати ДКС України безспірно списати на банківський рахунок позивача з Державного бюджету України кошти на відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ненарахування та невиплати з 23 лютого 2011 року позивачу грошової винагороди судді (у тому числі на підставі статей 116, 117 Кодексу законів про працю України) та соціальних виплат внаслідок непрацездатності в 2012 році; відшкодувати на користь позивача моральну шкоду в сумі 80000 грн, заподіяну діями Солом'янського районного суду м. Києва, шляхом їх безспірного списання на банківський рахунок позивача з Державного бюджету України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ голови Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2011 року №49 про відсторонення ОСОБА_1 від посади судді без збереження заробітної плати в частині «без збереження заробітної плати». Зобов'язано Солом'янський районний суд м. Києва нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати заробітної плати (доходу) за період з 14 березня 2011 року по 8 травня 2012 року згідно з поданими нею листками непрацездатності. В задоволенні решти позову відмовлено.

Апелянт ОСОБА_1, не погоджуючись з постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ голови Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2011 року №49-о.с. «Про відсторонення від посади судді ОСОБА_1.» в частині «без збереження заробітної плати». Зобов'язано Солом'янський районний суд м. Києва, ТУ ДСА в м. Києві, ДСА України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати заробітної плати (доходу) за період з 14 березня 2011 року по 8 травня 2012 року згідно з поданими нею листками непрацездатності та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23 березня 2013 року по 29 червня 2016 року. Стягнуто з Солом'янського районного суду м. Києва в користь ОСОБА_1 суму в розмірі 2000 грн. за завдану моральну шкоду. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2017 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення належних позивачу до виплати сум грошової винагороди та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті судове рішення апеляційного суду залишено без змін.

Позивач (апелянт) - ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали доводи в частині позовних вимог про стягнення належних позивачу до виплати сум грошової винагороди та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржувану постанову в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Представник відповідача- ДСА України- Злепко І.І. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Решта відповідачів у судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача (апелянта) та її представника, а також представника ДСА України, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судами встановлено, що Указом Президента України від 18 червня 2010 року №713/2010 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначена на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва строком на п'ять років.

Наказом Голови Солом'янського районного суду м. Києва від 12 липня 2010 року №76-к ОСОБА_1 призначено на посаду судді Солом'янського районного суду міста Києва з 12 липня 2010 року.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23 лютого 2011 року №377/2-б позивача відсторонено від посади судді Солом'янського районного суду м. Києва.

За результатами оскарження в судовому порядку вказане рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України залишено в силі (постанова Вищого адміністративного суду України від 11 травня 2011 року у справі №П/9991/239/11).

На підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23 лютого 2011 року №377/2-б 14 березня 2011 року Головою Солом'янського районного суду м. Києва видано наказ № 49-о.с. від 14 березня 2011 року, яким позивача відсторонено від посади судді цього суду з 23 лютого 2011 року без збереження заробітної плати.

З листків непрацездатності ОСОБА_1 та листів лікарських установ, на лікуванні в яких вона перебувала, наданих на запити Солом'янського районного суду м. Києва, а також листів виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності суди встановили, що у період з 14 березня 2011 року по 22 квітня 2011 року, з 26 квітня 2011 року по 10 серпня 2011 року, з 2 вересня 2011 року по 23 вересня 2011 року, з 26 вересня 2011 року по 18 листопада 2011 року, з 28 листопада 2011 року по 30 грудня 2011 року позивач була тимчасово непрацездатною; з 3 січня 2012 року по 7 травня 2012 року перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами (тимчасово непрацездатною).

Починаючи з 14 травня 2012 року позивачу надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до наказу Голови Солом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2012 року №57-в.

Указом Президента України від 13 березня 2013 року №132/2013 відповідно до пунктів 1, 5, 6 і 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо неї.

Наказом голови Солом'янського районного суду м. Києва позивача звільнено з посади судді 22 березня 2013 року.

У день звільнення та після нього позивач неодноразово пред'являла до Солом'янського районного суду міста Києва вимоги щодо проведення з нею повного розрахунку.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язковою умовою для нарахування та виплати суддівської винагороди є перебування судді на робочому місці та фактичне виконання ним роботи, у тому числі й не пов'язаної із здійсненням правосуддя, тоді як починаючи з березня 2011 року позивач на робочому місці не з'являлась, жодної роботи не виконувала, згідно з табелем обліку використання робочого часу за період з березня 2011 року по квітень 2012 року у графах «відпрацьовані дні та години» вказано «н». Водночас суд скасував оскаржуваний наказ в частині слів «без збереження заробітної плати», оскільки після відсторонення від роботи позивач була відсутня на роботі з поважних причин (перебувала на лікарняному), і допомога внаслідок тимчасової непрацездатності надається у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (тобто позивач мала право на отримання певних виплат).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про задоволення позову частково, апеляційний суд вважав, що з вини Солом'янського районного суду м. Києва у день звільнення з роботи (22 березня 2013 року) з позивачем не проведено повний розрахунок, що є підставою для стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 23 березня 2013 року по 29 червня 2016 року. Також суд дійшов висновку, що оскільки після відсторонення від посади позивачу вчасно не була виплачена компенсація втрати заробітної плати, вона має право на відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями Солом'янського районного суду м. Києва.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2017 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення належних позивачу до виплати сум грошової винагороди та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В решті судове рішення апеляційного суду залишено без змін.

Таким чином, предметом дослідження судом апеляційної інстанції є вимоги апеляційної скарги лише в частині вимог про стягнення належних позивачу до виплати сум грошової винагороди та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, оскільки лише в цій частині скасовано постанову. У решті судове рішення апеляційного суду залишено без змін, а обставини встановлені у ньому не підлягають доведенню.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення належних позивачу до виплати сум грошової винагороди та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, колегія суддів вважає, що такі підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року визнано протиправним та скасовано наказ голови Солом'янського районного суду м. Києва від 14 березня 2011 року №49-о.с. «Про відсторонення від посади судді ОСОБА_1.» в частині «без збереження заробітної плати», а тому позивач має право на матеріальне забезпечення після відсторонення її від посади з 14 березня 2011 року по час звільнення.

Судом також встановлено, що позивач- ОСОБА_1. у період з 14 березня 2011 року по 01 квітня 2011 року, з 04 квітня 2011 року по 13 квітня 2011 року, з 11 квітня 2011 року по 22 квітня 2011 року, з 26 квітня 2011 року по 06 травня 2011 року, з 10 травня 2011 року по 16 травня 2011 року, з 16 травня 2011 року по 15 червня 2011 року, з 16 червня 2011 року по 29 червня 2011 року, з 30 червня 2011 року по 08 липня 2011 року, з 11 липня 2011 року по 17 липня 2011 року, з 18 липня 2011 року по 10 серпня 2011 року, з 10 серпня 2011 року по 01 вересня 2011 року, з 02 вересня 2011 року по 23 вересня 2011 року, з 26 вересня 2011 року по 17 жовтня 2011 року, з 18 жовтня 2011 року по 27 жовтня 2011 року, з 28 жовтня 2011 року по 18 листопада 2011 року, з 28 листопада 2011 року по 30 грудня 2011 року була тимчасово непрацездатною, що стверджується листками непрацездатності.

З 03 січня 2012 року по 07 травня 2012 року позивач перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та поголами (тимчасово непрацездатною).

Починаючи з 14 травня 2012 року позивачу надана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що стверджується копією наказу Солом'янського районного суду м. Києва від 12 червня 2012 року №57-в.

Докази про проходження ОСОБА_1 лікування 25 квітня 2011 року та у період з 21 листопада 2011 року по 25 листопада 2011 року, тобто протягом 6 робочих днів, в суду відсутні, тому у цей період їй мала нараховуватися суддівська винагорода у встановленому законом розмірі, оскільки наказ у частині відсторонення від посади судді без збереження заробітної плати скасовано, і як вбачається з представленої довідки ТУ ДСА України в м.Києві суддівська винагорода, враховуючи, що 25 квітня 2011 року був вихідним днем, за період з 21 листопада 2011 року по 25 листопада 2011 року складає 603 грн 64 коп., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно з ч.2 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року №2240-III (чинного на час виникнення спірних правовідносин) допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ч.1 ст.38 вищезгаданого Закону передбачає, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що після відсторонення від посади ОСОБА_1 була відсутня на роботі з поважних причин, а тому вона має право на матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів роботодавця та фонду соціального страхування за період з 14 березня 2011 року по 08 травня 2012 року.

З представленого суду апеляційної інстанції розрахунку ТУ ДСА України в м.Києві вбачається, що з 14 березня 2011 року по 01 квітня 2011 року лікарняний позивачу оплачено у грудні 2011 року, що стверджується долученими копіями відомостей про виплату грошей за грудень 2011 року, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів роботодавця за період з 14 березня 2011 року по 01 квітня 2011 року необхідно відмовити.

Крім того, у наданому розрахунку зазначено періоди непрацездатності, з розрахунком виплати коштів по роботодавцю та по Фонду. Так, за період з 04 квітня 2011 року по 18 листопада 2011 року кількість днів виплати за рахунок коштів роботодавця становить 56, а сума, відповідно, - 15933 грн. 76 коп.; по Фонду - кількість днів за рахунок коштів Фонду становить 102, а сума - 26500,53 грн.

Також у наданому розрахунку вказано, що з 28 листопада 2011 року по 30 грудня 2011 року відсутній листок непрацездатності, і за цей період не визначено днів та суму до виплати.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач з 28 листопада 2011 року по 02 грудня 2011 року, з 05 грудня 2011 року по 21 грудня 2011 року та з 22 грудня 2011 року по 30 грудня 2011 року була тимчасово непрацездатною, що стверджується листками непрацездатності (т.2 а.с.120, 121, 122, відповідно). Оскільки ТУ ДСА України в м.Києві не представлено разрахунку суми за цей період, тому колегія суддів виходить з даних, які містяться в матеріалах справи, визначивши, що за період з 28 листопада 2011 року по 02 грудня 2011 року роботодавець оплачує 5 днів (оскільки усі дні були робочими), за період з 05 грудня 2011 року по 21 грудня 2011 року роботодавець також оплачує 5 днів, за період з 22 грудня 2011 року по 30 грудня 2011 року роботодавець оплачує 3 дні, таким чином за цей період роботодавцю по цих листках непрацездатності необхідно оплатити 13 днів.

Крім того, з наданого ТУ ДСА України в м.Києві розрахунку вбачається, що середньоденний заробіток станом на день відсторонення позивача від посади становив - 239 грн. 29 коп.

Таким чином, за період з 04 квітня 2011 року по 30 грудня 2011 року кількість днів до оплати за рахунок коштів ТУ ДСА України в м.Києві становить 69 (56+13= 69), а сума - 19044,53 грн. (15933,76 грн.+3110,77грн.=19044,53 грн.), а тому позовні вимоги в частині стягнення коштів у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з ТУ ДСА України в м.Києві на користь позивача підлягають до задоволення за період з 04 квітня 2011 року по 30 грудня 2011 року в сумі 19044,53 грн. без врахування податків, зборів та обов'язкових платежів.

Щодо листка непрацездатності - пологовий АВЗ 171189 (з 03 січня 2012 року по 07 травня 2012 року), то у розрахунку зазначено, що відсутній механізм розрахунку, а враховуючи положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» такий оплачується Фондом.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності Київського міського відділення Виконавчої дирекції не є відповідачем у справі, а тому відсутні підстави для стягнення з останнього на користь позивача визначену суму, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Колегія суддів відхиляє доводи представника апелянта щодо неприйняття до уваги судом представленного ТУ ДСА України в м.Києві суду апеляційної інстанції розрахунку, як неналежний доказ, оскільки в колегії суддів відсутні підстави ставити під сумнів представлений розрахунок.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то колегія суддів вважає, що такі підлягають до задоволення з таких підстав.

Ч.1 ст.116 КЗпП України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Таким чином, встановивши, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком,обставин, за яких було встановлено наявність заборгованості, та дій відповідача щодо її виплати.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 листопада 2013 року (справа №6-114цс13) та від 27 квітня 2016 року (справа №6-113цс16), а відповідно до вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З матеріалів справи вбачається, що Указом Президента України від 13 березня 2013 року №132/2013 відповідно до пунктів 1, 5, 6 і 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Солом'янського районного суду міста Києва у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо неї.

Наказом голови Солом'янського районного суду м. Києва позивача звільнено з посади судді 22 березня 2013 року.

У день звільнення та після нього позивач неодноразово пред'являла до Солом'янського районного суду міста Києва вимоги щодо проведення з нею повного розрахунку, разом з тим, такий не проведено і на час постановлення судового рішення.

Таким чином, як встановлено судом, позивачу в день звільнення не були виплачені усі належні їй кошти, а тому колегія суддів вважає, що на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку - по день постановлення рішення, оскільки роботодавець у судовому засіданні не довів відсутності його вини у такому непроведенні.

При визначенні розрахунку середнього заробітку за період затримки такого при звільненні з 23 березня 2013 року по 29 листопада 2017 року, колегія суддів виходить з положень Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", визначеного середньоденного заробітку позивача у розмірі 239 грн. 29 коп., а також розрахунку норми тривалості робочого часу на 2013, 2014, 2015, 2016 та 2017 роки, що відповідно становить 173 р.д. + 251 р.д. + 251 р.д. + 251 р.д. + 227 р.д. = 1153 р.д. Таким чином, середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 23 березня 2013 року по 29 листопада 2017 року становить 275901 грн. 37коп. (1153 р.д. х 239 грн. 29 коп.= 275901 грн. 37коп.) без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків, і такий необхідно стягнути на користь позивача з Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 80000 грн., яку позивач обґрунтовує незаконними діями Солом'янського районного суду м.Києва, які містять ознаки морального катування та катування голодом, то колегія суддів вважає, що такі не підлягають до задоволення, оскільки задоволення позовних вимог у частині виплати сум грошової винагороди, виплат у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на думку колегії суддів, є сатисфакцією задоволення моральної шкоди.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.202 КАС України постанова суду в частині стягнення належних позивачу до виплати сум грошової винагороди та у зв'язку з тимчасовою непрацездатнісю, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови.

Керуючись ст.160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п. 1,4 ч.1 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року у справі № 809/4025/14 в частині стягнення належних позивачу до виплати сум грошової винагороди та у зв'язку з тимчасовою непрацездатнісю, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди скасувати та прийняти нову постанову, якою позов у цій частині задовольнити частково.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві на користь ОСОБА_1 виплату сум грошової винагороди за період з 21 листопада 2011 року по 25 листопада 2011 року в розмірі 603 грн. 64 коп. (шістсот три гривні шістдесят чотири копійки) без врахування податків, зборів та обов'язкових платежів, виплату у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за 69 днів за період з 04 квітня 2011 року по 30 грудня 2011 року в розмірі 19044,53 грн. (дев'ятнадцять тисяч сорок чотири гривні п'ятдесят три копійки) без врахування податків, зборів та обов'язкових платежів, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23 березня 2013 року по 29 листопада 2017 року в розмірі 270876,28 грн. (двісті сімдесят тисяч вісімсот сімдесят шість гривень двадцять вісім копійок) без врахування податків, зборів та обов'язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог в цій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик

Повний текст постанови виготовлено 04 грудня 2017 року.