Ухвала суду № 70673980, 22.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Чабаненко С.В. Щербака А.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі № 804/1634/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом про:

- визнання незаконною бездіяльність державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач) щодо неповернення власнику автомобіля марки VOLKSWAGEN POLO SEDAN, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вилученого 28.12.2016 року;

- зобов'язання відповідача витребувати у зберігача автомобіль VOLKSWAGEN POLO SEDAN, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та повернути власнику.

Одночасно з позовною заявою до суду першої інстанції позивачкою було подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначено, що позивачка оскаржила дії державного виконавця до начальника Відділу ДВС, а потім помилково звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, у зв'язку з чим вважає причини пропуску строку поважними та просила суд першої інстанції поновити строк звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі ч.1 ст.100 КАС України.

Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Крім того, просить постановити окрему ухвалу щодо невиконання в Дніпропетровському окружному адміністративному суді вимог Порядку ведення єдиного державного реєстру судових рішень та вирішити питання про стягнення на її користь сплаченого судового збору.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина 1 статті 181 КАС України передбачає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За приписами частини 2 вищевказаної статті позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звернулася до суду першої інстанції лише 02 березня 2017 року, що є значним порушенням встановленого законом строку на звернення до суду.

Колегія судів не може погодитися з таким висновком суду, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів позову, 28 грудня 2016 року в рамках виконання виконавчого провадження №50387164 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. від 25.01.2016 року державним виконавцем Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Демською Г.С. було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO SEDAN, 2013 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та передано автомобіль на зберігання ОСОБА_4, представнику ТОВ "Порше Мобіліті" за довіреністю.

28 грудня 2016 року від позивача до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла заява про закінчення виконавчого провадження на підставі рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.12.2016 року у справі №205/6697/15-ц, яким визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. від 25.01.2016 року таким, що не підлягає виконанню.

06 лютого 2017 року начальником Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Никитюком І.П. на підставі скарги ОСОБА_1 від 26.01.2017 року винесено постанову про проведення перевірки законності виконавчого провадження №50387164, якою дію державного виконавця Демської Г.С. визнано такими, що вчинені без порушення норм діючого законодавства.

Поряд із цим, 14 лютого 2017 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська у справі №205/829/17-а (2а/205/79/17) позовну заяву ОСОБА_1 до Новокодацького відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії було повернуто позивачу у зв'язку з непідсудністю справи цьому суду.

Колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення без розгляду позовних вимог позивачки на стадії відкриття провадження.

Так, позивачка оскаржує бездіяльність відповідача періоду не лише грудня 2016 року, а й лютого 2017 року.

Крім того, за твердженнями позивачки, про ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2017 року, остання дізналася 01 березня 2017 року, і вже 06 березня 2017 року звернулася з позовом до належного суду

Тобто, суд має з'ясувати обставини справи, період, з якого починається бездіяльність відповідача, яку позивачка оскаржує та початок, з якого має бути здійснено відлік десятиденного строку для звернення до суду.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції, про пропуск позивачкою строків, визначених ч.2 ст.181 КАС України, до встановлення зазначених обставин у справі є передчасними.

Відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в частині скасування ухвали суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду.

Щодо вимог апеляційної скарги про винесення окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.208 КАС України, суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 166 цього кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення Закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Отже, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Колегія суддів зазначає, що КАС України не встановлює обов'язку суду постановити окрему ухвалу за наслідками ухвалення рішення про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачкою вимоги не містять обґрунтованих та достатніх підстав для постановлення судом апеляційної інстанції окремої ухвали.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 87 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Тобто, питання про розподіл судових витрат вирішується судом при прийнятті рішення у справи по суті позовних вимог.

Так, судом апеляційної інстанції розглядається скарга на ухвалу процесуального характеру, а судом першої інстанції ще не відкрито провадження у справі, на даній стадії не вирішується питання розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з направленням справи до того ж суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.197, п.3 ч.1 ст. 199, ст.ст. 204, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі № 804/1634/17 - скасувати.

Справу № 804/1634/17 направити до того ж суду для продовження розгляду.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.А. Щербак