Постанова № 70673843, 28.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017 року Справа № 904/8028/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Чус О.В., Науменка І.М.

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.,

за участю сторін:

від позивача: Коптілов Ю.В., представник, довіреність №682/1001 від 14.12.2016,

від відповідача: Сорокін В.В., представник, довіреність №2-53/10/0 від 11.01.2017 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 у справі

за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпро

до публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", м.Дніпро

про стягнення 5 922 394,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 у даній справі (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено частково; стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" 5747237,02 грн., у тому числі: борг за активну електроенергію у сумі 3855038,27 грн.; борг за реактивну електроенергію у сумі 540310,94 грн.; інфляційні втрати у сумі 170877,84 грн.; 3 % річних у сумі 89627,94 грн.; пеня у сумі 1091382,03 грн. та судовий збір у розмірі 88835,91 грн.; в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 175157,13 грн. припинено провадження у справі.

Згадане рішення мотивовано посиланням на порушення відповідачем умов договору щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлену позивачем електричну енергію.

У поданій апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод", посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник вважає, що заявлені позивачем вимоги підлягали розгляду в межах провадження у справі №904/4592/15 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод".

Станом на 18.10.2016 у позивача не виникло право на судовий захист своїх прав, які стосуються поточних вимог до публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод".

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач зазначає, що позов у даній справі подано після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, однак, до визнання боржника банкрутом, а вимоги позивача носять характер поточних, оскільки ґрунтуються на зобов'язаннях за період лютий-липень 2016 у відповідності до укладеного договору про постачання електричної енергії №2-ц/90/5 та які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, то такі вимоги мають розглядатися у позовному провадженні господарським судом.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи таке.

21.02.2002 між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (далі - енергопостачальник) та публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод" (далі - споживач) укладено договір №2-Ц/90/5 про постачання електричної енергії, за умовами якого енергопостачальник зобов'язався постачати електричну енергію споживачу, а останній, у свою чергу, зобов'язався сплачувати за спожиту активну електроенергію та компенсувати втрати енергопостачальника, які виникають через перетоки реактивної електроенергії.

Обсяги постачання електроенергії та її вартість визначаються відповідно до додатка 1, за тарифами на електроенергію, які визначаються у порядку, затвердженому НКРЕ України (п. 2.1 договору).

Відповідно до п.2.9 договору підтвердження фактичного обсягу спожитої споживачем електроенергії на звітний місяць здійснюється сторонами за формою Звіту про спожиту електроенергію до 2 числа місяця, що настає за звітним.

За 4.2 договору остаточний розрахунок здійснюється за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому місяці у термін до 7 числа місяця наступного за розрахунковим.

Згідно п.4.3 договору споживач здійснює економічну компенсацію втрат енергопостачальника, які виникають через перетоки реальної електроенергії, шляхом платежів на поточний рахунок енергопостачальника протягом 5 днів після отримання рахунка-фактури Енергопостачальника, з наведеним у платіжних дорученнях після слів "за перетоки реактивної електроенергії" інформації, зазначеної в п. 4.1 цього договору. Порядок розрахунку платежів за перетоки реактивної електроенергії наведений у додатку 9-а, для споживачів із багатозонним обліком у додатку 9-6, при цьому обсяг перетоків, за яким основний споживач здійснює економічну компенсацію втрат енергопостачальника, встановлюється з урахуванням обсягів перетоків реактивної електроенергії субспоживачів, але за винятком перетоків, що пов'язані з передачею електроенергії до мереж енергопостачальника. Основний споживач стягує платежі за перетоки реактивної енергії із субспоживачів за умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Цей договір укладається на строк до 31.12.2002 і набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовжений, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п. 11.4 договору).

В подальшому між сторонами підписано додаткову угоду №1/12 від 27.11.2012 до договору про постачання електричної енергії (а.с. 24), додаткову умову №11.6.1 до договору про постачання електричної енергії (а.с. 26) та додаткову угоду №4/857/61-643 від 02.06.2014 до договору про постачання електричної енергії (а.с. 27), відповідно до умов якої сторони присвоїли договору новий номер, у зв'язку з чим за текстом договору, в усіх додатках до нього, а також додаткових угодах до договору, укладених раніше, викласти номер і дату договору у наступний редакції: №061643 від 01.01.2002.

Споживання відповідачем електроенергії в спірний період: лютий - липень 2016 року підтверджується актами про використану електроенергію за цей період: з лютого по липень 2016, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 30-53).

Зазначені акти підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками обох підприємств.

Позивач виставив відповідачу для оплати рахунки за поставлену активну електроенергію та на оплату компенсації втрат, які виникають через перетоки реактивної електричної енергії (а.с. 54-71).

Відповідач свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманої активної електроенергію за період: лютий 2016 - липень 2016 року не здійснив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість станом на момент подачі позову по сплаті основного боргу у розмірі 4030195,40 грн. та компенсації за перетоки реактивної енергії за період лютий 2016 - липень 2016 року - 540310,94 грн.

Згідно довідки вих.№70170/1600 від 19.10.2016 (а.с. 135) Дніпропетровський міський центр обслуговування клієнтів станом на 18.10.2016 підтверджує заборгованість споживача ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" перед ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" по особовому рахунку 61-643 по активній електроенергії за період лютий - липень 2016 в сумі 3855038,27 грн. та по реактивній електроенергії за період лютий - липень 2016 в сумі 540310,94 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Під вирішення даного спору судом першої інстанції даного спору відповідач добровільно сплатив суму боргу за активну електроенергію у розмірі 175157,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4811 від 15.09.2016.

Доказів оплати заборгованості за активну електроенергію у сумі 3855038,27 грн. та боргу за реактивну електроенергію у сумі 540310,94 грн. матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 4.6. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасних розрахунків споживач на момент погашення заборгованості сплачує енергопостачальнику пеню за кожний день прострочення платежу за споживання електроенергії у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Пеня нараховується позивачем, починаючи з першого дня після дати розрахунку, що наведені в пунктах 4.2, 4.3, а також після 5-денного терміну з дня одержання рахунку-фактури на інші платежі (п. 4.6 договору).

Згідно з розрахунком позивача сума пені складає 1091382,03 грн., яка нарахована за загальний період з 07.03.2016 по 09.09.2016.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 89627,94 грн. 3% річних за загальний період з 07.03.2016 по 09.09.2016 та 170877,84 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 07.03.2016 по 09.09.2016.

Спірна заборгованість підтверджена матеріалами справи та не заперечується відповдіачем.

Крім того, колегія суддів враховує, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2016 у даній справі було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені відповідні питання.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №104/105-17 від 29.09.2017 документально підтверджується наведений у матеріалах справи (т.1 а.с.11) розрахунок суми заборгованості публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" перед публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" за спожиту реактивну електричну енергію за період лютий липень 2016 року за договором № 2-Ц/90/5 від 21.02.2002 на суму 540 310,91 грн. Сума 3% річних, пені та інфляційних втрат по заборгованості за поставлені реактивну електричну енергію за період лютий - липень 2016 року за договором № 2-Ц/90/5 від 21.02.2002, станом на 09.09.2016 складає: 3% річних - 4 610,92 грн., пені - 52 543,21 грн., інфляційних втрат - 5 622,35 грн.

Крім того, експертом зазначено про неможливість відповісти на інші питання, у зв'язку з неподанням додаткових документів.

Відповідно до ч.5 ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Враховуючи, що у зазначеному висновку судово-економічної експертизи не вирішені всі питання, поставлені на вирішення експерта, колегія суддів не приймає цей висновок до уваги.

Встановивши наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність боргу за активну електроенергію у сумі 3855038,27 грн., боргу за реактивну електроенергію у сумі 540310,94 грн., інфляційних втрат у сумі 170877,84 грн., 3% річних у сумі 89627,94 грн., пені у сумі 1091382,03 грн., а також в частині припинення провадження у справі в частині заборгованості за активну електроенергію у розмірі 175157,13 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника щодо необхідності вирішення даної позовної заяви в межах провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", з урахуванням наступного.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 порушено провадження у справі № 904/4592/15 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод".

Ухвалою господарського суду від 03.12.2015 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів.

Згідно з абз. 8 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами визнаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; до поточних кредиторів належать кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 15 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Предметом позовних вимог у даній справі є поточні (які виникли після порушення справи про банкрутство) грошові вимоги позивача до відповідача.

В силу імперативних вимог ч.8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги позивача до відповідача підлягають розгляду по суті у даному позовному провадженні.

Наведене узгоджується із роз'ясненням наданим Вищим господарським судом України у абз.4 п.9 інформаційного листа від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)".

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2016 у справі №904/8028/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Постанова складена в повному обсязі 04.12.2017.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

І.М.Науменко