Ухвала суду № 70673581, 28.11.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Кононенко О.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2017 рокусправа № 804/2188/17 Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., з участю представника позивача - Тиховліса В.Р., представника відповідача - Постольник О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі №804/2188/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальнісю "Трейд Коммодіті" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" (далі - позивач, ТОВ "Трейд Коммодіті") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач), в якому просив визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровського офісу ВПП ДФС від 23.03.2017 року №0001914614.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки протиправно встановлено нереальність господарських операцій з ТОВ "Хімстандарт", ТОВ "М-Енерго" та ТОВ "Оптимум-В" у вересні - грудні 2015 року, однак контролюючим органом в акті перевірки використано необґрунтовані дані, а також суб'єктивні припущення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС від 23.03.2017 року № 0001914617.

Стягнуто з Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" судовий збір в сумі 102745,98 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що під час проведення перевірки позивача контролюючим органом було встановлено нереальність господарських операцій з ТОВ "Хімстандарт", ТОВ "М-Енерго" та ТОВ "Оптимум-В" у вересні - грудні 2015 року. До зазначених висновків відповідач прийшов оскільки видаткові накладі не містять інформації стосовно посадової особи, якою було здійснено відпуск та прийняття нафтопродуктів, не містять прізвища, ініціали та номер довіреності на отримання нафтопродуктів, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка отримувала товар, а тому ці накладні не можуть бути прийняті, як первинні документи, отже відсутні докази на підтвердження здійснення поставки товару.

В товарно-транспортних накладних не зазначено місцезнаходження пункту навантаження та пункту розвантаження, а зазначено лише місто, не зазначено також номер резервуара, густину і температуру та масу нафтопродукту і час виїзду автоцистерни з підприємства, отже вони оформлені з порушення вимог законодавства та не є первинними документами та відповідно не можуть підтверджувати факт транспортування та отримання позивачем нафтопродуктів. Подорожні листи до перевірки не надані. Вказані факти унеможливлюють встановлення місця де фактично було здійснено навантаження придбаного товару та чи фактично здійснювалось перевезення вантажу на замовлення позивача.

Також за даними Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено ланцюг постачання нафтопродуктів до імпортера/виробника.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято з урахуванням норм діючого законодавства.

Представник відповідача в судовому доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що з 27.02.2017 року по 13.03.2017 року на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 06.02.2017 року № 205 посадовими особами відповідача було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Коммодіті" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Хімстандарт" за вересень -жовтень 2015 року, ТОВ "М-Енерго" за вересень-жовтень 2015 року та ТОВ "Оптимум-В" за грудень 2015 року.

За результатами перевірки 13.03.2017 року складений акт №17/28-10-46-14/30536344, в якому зроблено висновки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 4 566 487,64 грн., в тому числі: за вересень 2015 року в сумі 1366741 грн., за листопад 2015 року в сумі 1400000 грн., за грудень 2015 року в сумі 1799746,64 грн.

На підставі наведених висновків акта перевірки 23.03.2017 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001914614, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 6 849 731, 46 грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 4 556 487,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 283 243, 82 грн.

В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій з ТОВ "Хімстандарт", ТОВ "М-Енерго" та ТОВ "Оптимум-В" податковим органом зазначено, що:

- податкові накладні не містять інформації стосовно посадової особи, якою було здійснено відпуск та прийняття нафтопродуктів, не зазначено прізвища, ініціали, дату та номер довіреності на отримання нафтопродуктів;

- в ТТН не зазначено конкретного місцезнаходження пункту навантаження та місцезнаходження пункту розвантаження, не зазначено номер резервуара, густину, температура масу нафтопродуктів;

- не встановлено ланцюга постачання нафтопродуктів за даними Єдиного реєстру податкових накладних.

З наведеними висновками контролюючого органу колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2015 року між позивачем та ТОВ "Хімстандарт" було укладено договір поставки №01/04, згідно якого позивачу було поставлено нафтопродукти. На підтвердження отримання товару за договором позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с. 44-93).

Також, 01.04.2015 року між позивачем та ТОВ "М-Енерго" було укладено договір поставки №01/01, згідно якого позивачу було поставлено нафтопродукти. На підтвердження отримання товару за договором позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с. 94-128).

Крім цього 01.01.2015 року між позивачем та ТОВ "Оптимум-В" було укладено договір поставки №01/01, згідно якого позивачу було поставлено нафтопродукти. На підтвердження отримання товару за договором позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (а.с. 129-185).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п.1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п.2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Судовим оглядом наданих позивачем первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Слід зазначити, що окремі недоліки первинних документів, про які йдеться в акті перевірки та на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися.

Щодо підписів у видаткових накладих, позивачем в адміністративному позові зазначено та матеріалами справи підтверджено, що вони були підписані директором підприємства, підписи на видаткових накладних співпадають з підписами на договорі та не викликають жодних сумнівів у тому, хто саме приймав товар. Директор позивача у відповідності до Статуту та згідно норм Цивільного і Господарського кодексів України діє від імені підприємства без довіреності, тому відсутня необхідність та правові підстави зазначення номеру та дати довіреності на отримання товару.

З приводу доводів апелянта про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних необхідно зазначити наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

До того ж жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є єдиними документами, які підтверджують факт поставки товару (надання послуг) від продавця до покупця.

Колегія суддів зазначає, що окремі недоліки в заповненні товарно-транспортної накладної не можуть слугувати підставою для визнання угод недійсними, а вказують лише на порушення суб'єктом господарювання, який здійснював перевезення, правил перевезення автомобільним транспортом в частині заповнення товарно-транспортних накладних, які не пов'язані з додержанням вимог податкового законодавства.

Слід зазначити, що зробивши висновок про відсутність реального факту придбання товарів Товариством з обмеженою відповідальнісю "Трейд Коммодіті" з його контрагентами відповідачем не було враховано наступне.

Згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом,

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення посилається на дані Єдиного реєстру податкових накладних, за результатами дослідження яких відповідач не встановив ланцюга постачання нафтопродуктів.

Однак, такі посилання є безпідставними, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податку від інших осіб, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог до оформлення первинних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Статтею 61 Конституції України передбачено індивідуальний характер відповідальності, яка розповсюджується в тому числі і у вигляді персональної відповідальності кожного платника за ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім ви падків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено нена лежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов'язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість за такими договорами у позивача не було.

З акта перевірки вбачається, що основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальнісю "Трейд Коммодіті" є «виробництво продуктів нафтоперероблення». Також видом діяльності, якою мав право займатись позивач у період, що перевірявся є «неспеціалізована оптова торгівля». Наведене підтверджує взаємозв'язок придбання позивачем нафтопродуктів з метою використання у власній господарській діяльності.

Всі ці операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача.

Таким чином, судами не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит за спірними операціями з ТОВ "Хімстандарт", ТОВ "М-Енерго" та ТОВ "Оптимум-В" у вересні - грудні 2015 року.

Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які на час їх видачі були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржуються, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 23.03.2017 року № 0001914614 та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі №804/2188/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальнісю "Трейд Коммодіті" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 28 листопада 2017 року, в повному обсязі ухвала складена 04 грудня 2017 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва