Рішення № 70673325, 27.11.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р. Справа № 911/4231/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агротехніка”

до приватного підприємства “Трубіж Агро”

про стягнення 285 335,20 грн.

за участю представників сторін:

позивач – не з’явився;

відповідач – не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агротехніка” (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства “Трубіж Агро” про стягнення 1 683 173,20 грн., з яких: 1190251,68 грн. основної заборгованості, 105459,56 грн. 28% річних, 105834,84 грн. пені, 34850,44 грн. інфляційних втрат, 238050,34 грн. штрафу та 8726,34грн. відсотків за користування товарним кредитом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а.с. 48-54).

Рішенням господарського суду Київської області від 10.03.2017 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 339 477,59 грн., з яких: заборгованість по оплаті у сумі 1 190 251,68 грн., відсотки за користування товарним кредитом у сумі 8 726,34 грн., 28% річних у сумі 105 306,13 грн., інфляційні втрати у сумі 34 850,44 грн., штраф у сумі 238 грн., пеня у сумі 105 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 рішення господарського суду Київської області від 10.03.2017 скасовано частково в частині стягнення штрафу у сумі 238 грн. та пені у сумі 105 грн. Резолютивну частину рішення викладено в новій редакції, а саме: “1. Визнати недійсним підпункти “А” та “Б” пункту 7.2 договору поставки №32-САТ/ЧН від 20.04.2016 року укладеного між товариства з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агротехніка” та приватним підприємством “Трубіж Агро”. 2. Позовні вимоги задовольнити частково. 3. Стягнути з приватного підприємства “Трубіж Агро” (07450, Київська область, Броварський район, село Плоске, вул. Жовтнева, буд. 47, ідентифікаційний код 39333971) на користь товариство з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агротехніка” (08702, Київська область, місто Обухів, вул. Промислова, буд. 20, ідентифікаційний код 37850706) 1190251,68 грн. заборгованості, 8726,34 грн. відсотки за користування товарним кредитом, 105306,13 грн. 28% річних, 34850,44 грн. інфляційних втрат та судовий збір у сумі 20087,02 грн. 4. В іншій частині позовних вимог відмовити. 5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили”.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2017 рішення господарського суду Київської області від 10.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 скасовано в частині, що стосується розгляду позовних вимог про стягнення сум пені та штрафу. Справу у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Згідно автоматизованого розподілу справ, на підставі статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України, справу № 911/4231/16 передано для розгляду судді Щоткіну О.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2017 справу №911/4231/16 до провадження та призначено до розгляду на 27.11.2017.

10.11.2017 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням викладених в постанові касаційної інстанції обставин.

В судове засідання 27.11.2017 року сторони не направили своїх повноважних представників, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 07350 07450 0006361 0 від 30.10.2017 (про належне та своєчасне повідомлення відповідача) та № 03038 0556957 6 від 30.10.2017 (про належне та своєчасне повідомлення позивача), про причини неявки сторони суд не повідомили.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція зазначена у п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

27.11.2017 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, з урахуванням постанови ВГСУ від 17.10.2017, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

20.04.2016 між ТОВ “Спектр-Агротехніка” (постачальник) та ПП “Трубіж Агро” (покупець) було укладено договір поставки №32-САТ/ЧН (далі – Договір), відповідно до якого в строки, визначені Договором, постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі – товар), а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов Договору (арк. с. 17-22).

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахування відсотків, інші умови, визначені в Додатках до Договору, який є його невід’ємною частиною (пункт 1.2 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору ціна Договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог пунктів 2.2-2.3 Договору, що передається за цим Договором, та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в Додатках до Договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами Додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від зміни курсу гривні до іноземної валюти.

Покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог пунктів2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу в розмірах, вказаних в Додатках до Договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений Додатком до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов’язковій оплаті покупцем.

Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого Додатком до Договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день повного розрахунку за поставлений товар (пункт 2.7).

Відсотки за користування товарним кредитом нараховуються постачальником відповідно до пункту 2.6 Договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, постачальник складає акт надання послуг товарного кредитування. Акт про надання послуг товарного кредитування надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього Договору, покупець зобов’язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Оплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару і зараховується постачальником відповідно до вимог пункту 2.10. (пункт 2.12 Договору).

Додатком №1/СТ000000828 від 20.04.2016 до Договору (арк. с. 22) передбачено поставку насіння кукурудзи до 05.05.2016 на загальну суму 1190251,68грн. з відстроченням платежу у сумі 595125,84грн (50% від ціни товару) до 15.10.2016 і у сумі 595125,84грн (50% від ціни товару) до 15.11.2016 та встановлена річна ставка відсотків за користування товарним кредитом 1,00, нарахування яких починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем.

Зважаючи, що в повному обсязі та вчасно оплата за поставлений товар від відповідача не надійшла, позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості, вимоги щодо стягнення якої судом першої інстанції були задоволені частково та стягнуто з відповідача 1190251,68 грн. основної заборгованості, 105306,13 грн. 28% річних, 105,00 грн. пені, 34850,44 грн. інфляційних втрат, 238,00 грн. штрафу та 8726,34грн. відсотків за користування товарним кредитом.

В частині стягнення основного боргу, відсотків за користування товарним кредитом та 28% річних, рішення суду першої інстанції від 10.03.2017 залишено без змін постановою КАГС та ВГСУ.

В частині стягнення пені та штрафу, Вищий господарський суд України направив зазначену справу на новий розгляд, та в своїй постанові зазначив про необхідність дослідження правомірності та обґрунтованості одночасного нарахування пені та штрафу, а також зауважив про надання належної правової оцінки доводам сторін та наявності підстав для зменшення штрафних санкцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням вказівок викладених в постанові Вищого господарського суду від 17.10.2017, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, виходячи з наступного.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за порушення умов Договору покупець сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу,за кожен день такого прострочення (пункт А); сплачує штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов’язання (пункт Б).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня, та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, за якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника заснованих на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав, або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011/3-24гс.

Згідно із статтями 82, 11128 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 238 050,34 грн. штрафу (1 190 251,68 грн. боргу*20%), оскільки розрахунок останнього є обґрунтованим та арифметично вірним.

Що стосується правомірності розрахунку пені, яка розрахована наступним чином: на суму боргу 595125,84 грн. (з 16.10.2016 по 27.10.2016); на суму боргу 595125,84 грн. (з 28.10.2016 по 23.02.2017); на суму боргу 595125,84 грн. (з 16.11.2016 по 23.02.2017) та становить, згідно розрахунку позивача 105 834, 84 грн.

Суд, перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума пені в розмірі 105 834,84грн. за заявлений позивачем період підлягає задоволенню частково в сумі 105 631, 52 грн.

Що стосується наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, в постанові від 17.10.2017 Вищий господарський суд України вказав, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір пені та штрафу, надав правову оцінку доводам відповідача, однак доводи позивача щодо безпідставності зменшення такого розміру не було враховано, а тому при новому розгляді справи необхідно перевірити обставини, пов’язані із дотриманням балансу інтересів сторін, та врахувати їх.

Так, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача (а.с.60-64) про зменшення розміру штрафних санкцій та пені з заявленої до стягнення суми в розмірі 343 885,18 грн. (238 050,34 грн. штрафу та 105 834,84 грн. пені) до 1 (однієї) грн.

В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач зазначає, прострочка ПП «Трубіж Агро» по розрахункам з позивачем виникла через неможливість виконання відповідачем зобов’язання, а саме внаслідок неотримання доходів, на які розраховував відповідач, а порушення строків було незначним. Також відповідач вказує на те, що позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок порушення відповідачем терміну оплати за договором поставки. При цьому, відповідач згідно фінансового звіту суб’єкта малого підприємництва за 2016 рік має заборгованість в сумі 26 539 194, 92 грн., а тому сплата неустойки в такому розмірі, яка є на думку відповідача, неспіврозмірною, призведе ще до більш скрутного матеріального становища відповідача.

У письмових запереченнях на вказану заяву, які містяться в матеріалах справи (а.с.70-73) позивач вказує на те, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував винятковість сукупності обставин, які б свідчили про можливість зменшення неустойки, а також доказів про вжиття заходів часткової чи повної сплати існуючої заборгованості з боку відповідача.

Розглянувши подану заяву відповідача та заперечення позивача, оцінивши подані докази в сукупності з наданням їм належної правової оцінки, суд вважає заяву про зменшення розміру штрафних санкцій такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В свою чергу, принципом судочинства є захист законних прав та інтересів суб’єктів господарювання, а не звільнення або зменшення відповідальності осіб, які ці права та інтереси порушили.

Як зазначає відповідач, заборгованість виникла внаслідок неотримання доходів, на які він розраховував, а порушення строків було незначним, також за ним рахується значна заборгованість.

У відповідності до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

При цьому, наведені відповідачем підстави для зменшення штрафних санкцій: неотримання доходів, на які розраховував відповідач, та наявність за підприємством заборгованості не є тими виключними обставинами, що є підставою для зменшення неустойки, оскільки важке фінансове становище боржника утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об’єктивних, незалежних від боржника обставин: настання стихійного лиха чи інших надзвичайних подій.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як вбачається з матеріалів справи та про що зазначалось вище, поставка товару (кукурудзи) відбувалась з відстроченням платежу: у сумі 595 125,84грн. до 15.10.2016 і у сумі 595 125,84грн. до 15.11.2016.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, а відповідачем, в свою чергу не надано доказів, що за період розгляду даної справи в судах, ним були вчинені будь-які дії на часткове погашення заборгованості, що давало б підстави вважати про намагання останнього здійснити заходи щодо зменшення наявної вже підтвердженої судами заборгованості.

До того ж, несплата заборгованості є наслідком порушення матеріальних інтересів стягувача, на які він розраховував при укладенні договору, що може призвести до негативних наслідків для нього, у зв’язку з відсутністю грошових надходжень від відповідача.

Що ж до співрозмірності заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, яка на думку відповідача, є завищеною, то відповідачем не надано належного обґрунтування вказаного посилання, а судом не встановлено, що заявлені до стягнення 343 885,18 грн. неустойки є завищеними поряд із наявною основною заборгованість згідно Договору поставки, яка дорівнює 1 190 251,68 грн.

Як зазначено в п. 1.3 постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Тобто, засостування до відповідача неустойки як штрафної санкції, яку сторони передбачили, крім того умовами договору, є заходом стимулювання до належного та своєчасного виконання умов договору.

Зважаючи на те, що з моменту укладення договору та настання строку для виконання основного зобов’язання по даний час відповідач не вчинив жодних заходів на погашення заборгованості, а подані в заяві про зменшення штрафних санкцій обґрунтування не є винятковими та не знайшли свого документального підтвердження поданими відповідачем доказами, виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу, зважаючи на те, що зменшення неустойки є правом, а не обов’язком, суд вирішив заяву ПП «Трубіж Агро» залишити без задоволення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені а штрафу підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 105 631,52 грн. пені, 238 050, 34 грн. штрафу. В іншій частині суд відмовляє.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 49 ГПК України, судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Як вбачається з позовної заяви (з урахуванням збільшення позовних вимог), остання оплачена судовим збором в розмірі 25 260,00 грн.

При цьому, під час розгляду справи в апеляційній інстанції та частковому задоволенні апеляційної скарги, - відмови в стягненні пені та штрафу (у зв’язку з визнанням п.п. А,Б п. 7.2 Договору недійсним), було стягнуто з відповідача судовий збір в розмірі 20 087,02 грн. (з урахуванням основного боргу, відсотків за користування товарним кредитом, річних та інфляційних), про що 06.07.2017 видано відповідний наказ.

Зважаючи на те, що при новому розгляді розмір пені та штрафу задоволено частково, виходячи із первісно заявлених позовних вимог та вже стягнутого судового збору, суд вважає за необхідне достягнути з відповідача на користь позивача 5 166, 28 грн. судового збору.

Згідно п. 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга залишена без задоволення, сплачений у зв’язку з її поданням Приватним підприємством «Трубіж Агро» судовий збір за її розгляд покладається на платника – відповідача.

З приводу розгляду касаційної скарги та сплаченого ТОВ «Спектр-Агротехніка» судового збору в розмірі 30 312,00 грн. на підставі платіжного доручення № 10923 від 08.06.2017, у зв’язку з частковим задоволенням касаційної скарги та, як наслідок, при новому розгляді частковому задоволенні позовних вимог, суд, на підставі ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача пропорційно розміру задоволеним вимогам також і судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 30 303, 95 грн. за розгляд касаційної скарги.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Трубіж Агро” (07450, Київська обл., Броварський р-н, с. Плоске, вул. Жовтнева, 47, код ЄДРПОУ 39333971) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю “Спектр-Агротехніка” (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 37850706) – 238 050 (двісті тридцять вісім тисяч п’ятдесят) грн. 34 коп. штрафу, 105 631 (сто п’ять тисяч шістсот тридцять одну) грн. 52 коп. пені, 5 166 (п’ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 28 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 30 312 (тридцять тисяч триста дванадцять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

3. В іншій частині – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 04.12.2017 року

Суддя О.В. Щоткін