Рішення № 70673108, 27.11.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017 Справа №910/13042/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт Інвест Сервіс» доДержавного підприємства «Сетам» провитребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивачаПацессор О.А. - по дов. №08/125/2016 від 08.12.2016р.від відповідачане з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт Інвест Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства « Сетам» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/13042/17 та призначено її до розгляду на 06.09.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017р. за клопотанням представника позивача судом продовжено строк розгляду спору у справі № 910/13042/17 на 15 днів, а у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням ним витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 18.10.2017р.

В судовому засіданні 18.10.2017р. оголошено перерву до 30.10.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2017р., у зв'язку з тим, що судове засідання призначене на 30.10.2017р. не відбулось, розгляд справи призначено на 27.11.2017р.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.11.2017р. не з`явився, про причини неявки уповноважених представників суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З приводу неявки представника відповідача в судове засідання 27.11.2017р. суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст. 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа підлягає розгляду за наявними у ній документами у судовому засіданні 27.11.2017р.

В судовому засіданні 27.11.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ЄДРВП №48970684.

В межах вказаного виконавчого провадження 10.03.2017р. були проведені електронні торги з продажу лоту №195291 - промислова будівля (цех) площею 10559,7 кв.м, літ «Б-2», яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 26/1, зі стартовою ціною - 2224950,00 грн., організатором яких виступило Державне підприємство «Сетам».

Переможцем даних торгів визнано учасника №6 - Приватне підприємство «Бізнес менс групп», з особливою ставкою 5000000,00 грн., що оформлено протоколом №241842 від 22.03.2017р. При цьому, учасник №6 повинен був перерахувати суму в розмірі 4750000,00 грн. на рахунок продавця - Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а додаткову винагороду у розмірі 138752,50 грн. на рахунок організатора торгів - Державного підприємства «Сетам» у строк до 24.03.2017р. Проте, у зв'язку з невнесенням належної суми за придбане майно Приватне підприємство «Бізнес менс групп» було відхилено від статусу переможця торгів по лоту №195291 та сформовано новий протокол проведення електронних торгів.

Відповідно до протоколу №246253 від 29.03.2017р. переможцем торгів по лоту №195291 визнано учасника №5 - ОСОБА_2, з особливою ставкою 3501000,00 грн. Учасник №5 повинен був перерахувати суму в розмірі 3325950,00 грн. на рахунок продавця - Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а додаткову винагороду у розмірі 63802,50 грн. на рахунок організатора торгів - Державного підприємства «Сетам» у строк до 12.04.2017р. ОСОБА_2 не вніс належну суму за придбане майно, у зв'язку з чим був відхилений від статусу переможця торгів по лоту №195291.

Згідно протоколу №255073 від 10.05.2017р. переможцем торгів по лоту №195291 визнано учасника №3 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт Інвест Сервіс», з особливою ставкою 3292926,00 грн. При цьому, учасник №3 повинен був перерахувати суму у розмірі 3128279,70 грн. на рахунок продавця - Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а додаткову винагороду у розмірі 53398,80 грн. на рахунок організатора торгів - Державного підприємства «Сетам» у строк до 23.05.2017р.

Проте, у зв'язку з невнесенням належної суми за придбане майно Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт Інвест Сервіс» було відхилено від статусу переможця торгів по лоту №195291 внаслідок чого сформовано новий протокол проведення електронних торгів.

Відповідно до протоколу №264568 від 19.06.2017р. переможцем торгів по лоту №195291 визнано учасника №8, з особливою ставкою 2225100,00 грн. Учасник №8 повинен був перерахувати суму у розмірі 2113845,00 грн. на рахунок продавця - Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а додаткову винагороду у розмірі 7,50 грн. на рахунок організатора торгів - Державного підприємства «Сетам» у строк до 04.07.2017р.

Згідно інформаційного повідомлення отриманого з офіційного веб - сайту Державного підприємства «Сетам» за посиланням (https://setam.net.ua/auction/196794) торги по лоту №195291 - промислова будівля (цех) площею 10559,7 кв.м, літ. «Б-2» , що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 26/1 відбулись.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2017р. позивач звернувся до відповідача з листом за вих. №205 про повернення на поточний рахунок позивача коштів, сплачених останнім в якості гарантійного внеску згідно платіжного доручення №42 від 09.03.2017р. у розмірі 111247,50 грн., у зв'язку з тим, що позивач не став переможцем торгів по лоту №195291.

Листом за вих.№1251/7284-12-17/3 від 18.05.2017 відповідач повідомив позивача про відсутність законних підстав для повернення сплаченого останнім гарантійного внеску з огляду на положення п.3 розділу Х Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2831/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016р. за № 1301/29431.

Як зазначив позивач у позовній заяві, за результатами електронних торгів з продажу лоту №195291 - промислова будівля (цех) площею 10559,7 кв.м, літ «Б-2» , що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 26/1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт Інвест Сервіс» не стало їх переможцем, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок повернути позивачу сплачену ним суму гарантійного внеску за участь у торгах у розмірі 111247,50 грн. Оскільки відповідачем на вимогу позивача не було повернуто зазначену суму внеску, останній звернувся з відповідним позовом до суду.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що за результатами електронних торгів з продажу лоту №195291 - промислова будівля (цех) площею 10559,7 кв.м, літ «Б-2», яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 26/1 було сформовано протокол проведення електронних торгів № 255073 від 10.05.2017р., яким визначено переможця цих торгів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт Інвест Сервіс» (учасник № 3) з ціновою пропозицією в розмірі 3292926,00 грн. При цьому, позивач повинен був перерахувати суму в розмірі 3128279,70 грн. на рахунок продавця - Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а додаткову винагороду у розмірі 53398,80 грн. на рахунок організатора торгів - Державного підприємства «Сетам» у строк до 23.05.2017р.

За твердженнями відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріелт Інвест Сервіс» не виконало вимоги щодо оплати коштів у строки, визначені в протоколі № 255073 від 10.05.2017р., внаслідок чого позивача було відхилено від статусу переможця торгів по лоту №195291 у зв'язку з несплатою ним коштів та сформовано новий протокол проведення електронних торгів № 264568 згідно з яким переможцем став учасник № 8.

Отже, з посиланням на п.3 розділу Х Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2831/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016р. за № 1301/29431, відповідач зазначив про відсутність законних підстав для повернення гарантійного внеску позивачу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 розділу І Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2831/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016р. за № 1301/29431 (далі - Порядку) гарантійний внесок - це грошова сума, що зарахована на рахунок організатора електронних торгів, яку за одним лотом сплачує учасник електронних торгів, крім випадків, передбачених цим Порядком, у розмірі 5%, виходячи зі стартової ціни лота, та є завдатком по сплаті винагороди організатору електронних торгів за надані ним послуги з реалізації майна.

Зі змісту протоколів проведення електронних торгів по лоту №195291 - промислова будівля (цех) площею 10559,7 кв.м, літ «Б-2» , яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 26/1 вбачається, що зазначене майно є предметом іпотеки, у зв'язку з чим на правовідносини сторін розповсюджуються приписи п.2 розділу VIІ Порядку - Особливості реалізації окремих видів майна.

Зазначеними приписами встановлено, що реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку» .

Строк підготовки до електронних торгів під час реалізації предмета іпотеки складає не менше 30 календарних днів.

Організатор не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку електронних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки та на Веб-сайті повідомлення про проведення таких електронних торгів.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання. Іпотекодержатель також зобов'язаний сплатити винагороду Організатору.

За результатами проведення електронних торгів складається протокол, який підписується уповноваженим представником Організатора та покупцем предмета іпотеки. У протоколі, крім інформації, передбаченої п. 1 розділу VIII цього Порядку, зазначаються дата видачі/підписання протоколу та початкова ціна предмета іпотеки, встановлена відповідно до ч.2 ст. 43 Закону України « Про іпотеку» .

Протокол електронних торгів роздруковується переможцем електронних торгів із особистого кабінету, підписується та передається особисто або через представника Організатору або надсилається засобами зв'язку на поштову адресу Організатора. Підписаний протокол повинен надійти до Організатора не пізніше семи робочих днів з дати отримання протоколу переможцем в особистому кабінеті.

Не пізніше наступного робочого дня після надходження від переможця електронних торгів підписаного протоколу його копія надсилається іпотекодавцю, всім іпотекодержателям та виконавцю.

Якщо переможець електронних торгів відмовився від підписання протоколу, наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, оголошується переможцем електронних торгів. За його відсутності або відмови електронні торги оголошуються такими, що не відбулися.

Якщо належна до сплати сума від переможця електронних торгів не зарахована на рахунок одержувача у десятиденний строк з дня проведення електронних торгів, гарантійний внесок йому не повертається, а наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, оголошується переможцем електронних торгів. За його відсутності або відмови електронні торги оголошуються такими, що не відбулися. Гарантійний внесок не повертається також учаснику торгів, який став переможцем торгів, але відмовився підписати протокол.

Організатор протягом трьох днів з дня підписання переможцем протоколу електронних торгів надсилає відповідний протокол виконавцю.

Протягом п'яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки відповідно до вимог ст. 47 Закону України «Про іпотеку» та не пізніше наступного робочого дня надсилає його Організатору.

Протягом п'яти робочих днів з дня надходження від виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки Організатор видає цей акт переможцю електронних торгів (покупцю), нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю.

Зменшення ціни предмета іпотеки на електронних торгах проводиться відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про іпотеку» .

Відповідно до п. 2 розділу Х Порядку гарантійний внесок переможця електронних торгів зараховується до ціни продажу в рахунок сплати винагороди Організатору. Іншим учасникам внесена сума гарантійного внеску повертається протягом трьох робочих днів після отримання від виконавця повідомлення про повний розрахунок переможця електронних торгів за придбане майно. Якщо електронні торги не відбулися або майно знято з реалізації відповідно до п. 6 цього розділу, гарантійний внесок підлягає поверненню учасникам цих електронних торгів протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем визнання електронних торгів такими, що не відбулися, за винятком випадків, передбачених пунктом 3 цього розділу.

Статтею 46 Закону України Закону України «Про іпотеку» унормовано, що переможець прилюдних торгів протягом десяти робочих днів з дня підписання протоколу перераховує кошти за придбане на торгах майно на зазначений у протоколі банківський рахунок органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Гарантійний внесок, сплачений покупцем до початку прилюдних торгів, зараховується до ціни продажу. Іншим учасникам внесена сума повертається протягом трьох робочих днів з дня закінчення прилюдних торгів. Гарантійний внесок також підлягає поверненню, якщо торги не відбулися. Якщо покупець не внесе всієї належної до сплати суми в десятиденний строк, гарантійний внесок йому не повертається, а наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися. Гарантійний внесок не повертається також учаснику торгів, який став переможцем торгів, але відмовився підписати протокол.

Тобто, як вбачається з системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства України, у випадку проведення реалізації предмета іпотеки, якщо переможець електронних торгів (учасник №6) відмовився від підписання протоколу, наступний учасник, що запропонував найвищу ціну (учасник №5), оголошується переможцем електронних торгів, а за його відсутності або відмови електронні торги оголошуються такими, що не відбулися, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави застосування до учасника №3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт Інвест Сервіс» наслідків несплати суми продажу. Отже, за висновками суду, гарантійний внесок останнього у розмірі 111247,50 грн. підлягає поверненню позивачу.

З приводу обраного позивачем способу захисту своїх прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Виходячи з системного аналізу ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу), порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям « права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Одночасно з цим, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту, господарський суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.05.2012р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, враховуючи висновок суду щодо відсутності підстав для утримання відповідачем сплаченого позивачем гарантійного внеску за участь у торгах по лоту №195291 внеску та необхідності його повернення, суд вважає за необхідне захистити порушені права заявника та стягнути з відповідача на користь позивача сплачену останнім суму гарантійного внеску у розмірі 111247,50 грн.

Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Сетам» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, ЄДРПОУ 39958500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелт Інвест Сервіс» (07415, Київська обл., Броварський р-н, с. Зазим'є, вул. Радгоспна, 6, ЄДРПОУ 38250231) 111247, 50 грн. гарантійного внеску за участь у торгах по лоту №195291 та судовий збір у розмірі 1668, 71 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2017.

Суддя Т.Ю.Трофименко