Рішення № 70673018, 07.11.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.2017р. Справа №905/2150/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля, код ЄДРПОУ 37014600

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман, код ЄДРПОУ 40150216

про стягнення 7543,86 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бондаренко Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Коровін П.О. - за дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман про стягнення вартості нестачі вугілля у розмірі 7543,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №49283518 від 31.03.2017р., перевізником було допущено на шляху прямування незбереження вантажу, про що складено комерційний акт №482004/127/20 від 08.04.2017р. Наявність вказаних обставин, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», є підставою для стягнення з перевізника вартості нестачі вантажу у розмірі 7543,86 грн.

Відповідач у запереченнях №2022/340 від 09.10.2017р. та судовому засіданні 10.10.2017р. просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на відсутність доказів оплати вантажу за спірним перевезенням. Крім того, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» вказувало, що при здійсненні розрахунку збитків, позивачем не враховано, що вологість спірного вантажу (вугілля кам'яне) складає 4,7%.

Відповідач у судове засідання 07.11.2017р. не з'явився.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 07.11.2017р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 10.10.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 07.11.2017р. обов'язковою не визнавалась, а у судовому засіданні 10.10.2017р. відповідачем вже було висловлено власну правову позицію по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

31.03.2017р. за залізничною накладною №49283518 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (відправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Роя Донецької залізниці відвантажило на адресу Відокремленого підрозділу «Курахівська теплова електрична станція» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (одержувач) у вагоні №58332131 вугілля кам'яне. Виходячи зі змісту п.24 накладної №49283518, маса нетто у вагоні №58332131 становить 69000 кг.

Під час прибуття вагону на попутну станцію Покровськ Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, з посиланням на складений станцією Покровськ Донецької залізниці акт загальної форми №679 від 08.04.2017р. було здійснено комісійне переваження вагону №58332131, про що складено комерційний акт №482004/127/20 від 08.04.2017р., відповідно до якого встановлено, що брутто у спірному вагоні становить 84200 кг, тара - 22200 кг, маса нетто - 62000 кг, що менше документу на 7000 кг.

У комерційному акті №482004/127/20 від 08.04.2017р. також відображено, що поверхня вантажу у вагоні №58332131 нижче бортів на 10 см, вкатана, слабке маркування тирсою; маркування порушено, виїмки над 1, 2, 3 люками 400 см х 280 см х 50-60 см, над 6, 7 люками 200 см х 280 см х 50-60 см. Вагон бездверний, люка закриті, течі вантажу немає; у технічному відношенні справний, течі вантажу немає.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачами в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Як передбачено у ст.130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу мають одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч.ч.1, 2 ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За змістом п.2.7 роз'яснення №04-5/601 від 29.05.2002р. президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

У графі 20 залізничної накладної №49283518 «Найменування вантажу» зазначено, що спірний вантаж (вугілля кам'яне) навантажено нижче бортів з вологістю - 4,7%.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2%.

Таким чином, при розрахунку суми збитків від втрати частини вантажу судом застосовано підп.3 п.27 Правил видачі вантажів, відповідно до якого норма природної втрати мінерального палива, до якого відноситься вугілля кам'яне, складає 2%, оскільки останнє було відвантажено у стані 4,7% вологості.

За даними комерційного акту №482004/127/20 від 08.04.2017р. недостача у вагоні №58332131 складає 7000 кг.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (вантажовідправника) №90225580 від 24.04.2017р. на оплату товару, зокрема, за залізничною накладною №49283518, вартість 1 т якого становить 884,35 грн без ПДВ.

Дослідивши розрахунок позовних вимог в частині стягнення збитків за спірною відправкою суд встановив, що вартість недостачі вантажу у вагоні №58332131 складає 5964,06 грн ,виходячи з наступного розрахунку:

- 69000 кг * 2% = 1380 кг; 7000 кг - 1380 кг = 5620 кг; 5620 кг : 1000 = 5,62 т; 5,62 т * 1061,22 грн = 5964,06 грн, де

69000 кг - маса нетто у вагоні №58332131,

7000 кг - розмір недостачі за комерційним актом №482004/127/20 від 08.04.2017р.,

1380 кг - норма природної втрати,

1061,22 грн - вартість 1 т з ПДВ спірного вантажу відповідно до рахунка-фактури №90225580 від 24.04.2017р. за залізничною накладною №49283518 від 31.03.2017р.

Таким чином, з огляду на наведене та з урахуванням змісту комерційного акту, суд дійшов висновку, що саме відповідач своїх зобов'язань за договором перевезення належним чином не виконав - збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи. Одночасно, приймаючи до уваги, що позивач припустився помилки при здійсненні розрахунку збитків, суд вважає вимоги позивача частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 5964,06 грн.

При цьому, суд зазначає про наступне:

За приписами ст.130 Статуту залізниць України, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач.

Відповідно до ст.133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, залізнична накладна №49283518 від 31.03.2017р. містить переуступний напис про те, що право на пред'явлення претензії та позову передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля». Вказаний напис засвідчено підписами генерального директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Східенерго» (одержувача) та скріплено печаткою підприємства.

За таких обставин, позивач правомірно звернувся до суду з розглядуваним позовом до відповідача.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля», м.Добропілля до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман про стягнення вартості нестачі вугілля у розмірі 7543,86 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, буд.22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька обл., м.Добропілля, м.Білицьке, вул.Красноармійська, буд.1А, код ЄДРПОУ 37014600) вартість нестачі вугілля у розмірі 5964,06 грн, а також судовий збір в сумі 1264,94 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 07.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 13.11.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця