Рішення № 70672972, 28.11.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 р. Справа № 909/996/17 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Калашник В.О.

секретар судового засідання Кричовський Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону,

вул. Чорновола, 9, м. Івано-Франківськ, 76018

в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Міністерство оборони України,

проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168

до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат",

вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014

про зобов"язання ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" вжити заходи, передбачені ст. 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України з метою оформлення права користування земельною ділянкою, площею 272 га, розташованою у с.Одаї Тисменицького району Івано-Франківської області із реєстрацією речових прав на неї.

за участю:

Від прокуратури: Негрич Н.М. - прокурор, (посвідчення № 033485 від 18.05.15)

Від позивача представник не з'явився

Від відповідача: Струк А.І. - юрисконсульт, (довіреність № 597 від 26.07.17)

Встановив:

В судовому засіданні, 14.11.17, оголошена перерва до 10:20 год 28.11.17.

Заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою в інтересах держави уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Міністерство оборони України про зобов"язання відповідача, ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" вжити заходи, передбачені ст. 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України з метою оформлення права користування земельною ділянкою, площею 272 га, розташованою у с.Одаї Тисменицького району Івано-Франківської області із реєстрацією речових прав на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, військовою прокуратурою гарнізону Західного регіону України проведено вивчення стану додержання вимог земельного законодавства при використанні земель оборони державними підприємствами Міністерства оборони України.

Державне підприємство «Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України» створено відповідно до наказу Міністра оборони України від 20.05.1993 № 104 та є складовою частиною Збройних Сил України.

Наказом Міністра оборони України від 30.09.2008 №469 вказане підприємство перейменовано на державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», яке стало правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Івано-Франківський ліспромкомбінат» Міністерства оборони України».

Військовою прокуратурою Івано-Франківського гарнізону встановлено, що до сфери відання ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» належить земельна ділянка, площею 272 га, розташована на території с. Одаї, Тисменицького району Івано-Франківської області, яка згідно постанови Ради Міністрів Української РСР №1489-043 від 28.08.1947 року та рішення Івано-Франківського обласного виконавчого комітету №37 виданого 1947 року, відведена вказаній юридичній особі у користування.

Згідно відомості наявності та використання земельних ділянок №405А, а також листа Івано-Франківської КЕЧ району № 7/1390 від 06.10.2017, правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку у відповідача відсутні.

Службовими особами ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» право постійного користування на вказану земельну ділянку у встановленому законом порядку не оформлено, реєстраційних дій з вказаного приводу не здійснено.

Робота по реєстрації та виготовленні ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» державних актів на право постійного користування земельними ділянками військових містечок Міністерства оборони України, розміщених на території Івано-Франківської області (№1 -площа земельної ділянки 3,9 га, №63-площа земельної ділянки 5,54 га, №95 - площа земельної ділянки 2,66 га, №109 -площа земельної ділянки 644,8 га, №110 - площа земельної ділянки 38,3 га) тривала у період часу з 2005 по 2010 рік.

Проте, оформлення права користування земельною ділянкою, площею - 272 га, розташованою на території с. Одаї, Тисменицького району Івано-Франківської області посадовими особами вказаного державного підприємства залишено поза увагою, дії по оформленні правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку військового містечка №107 не здійснюються.

Оскільки, відповідач в порушення вимог ст. 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України не здійснив жодних дій щодо оформлення права користування земельною ділянкою, площею 272 га, розташованою у с.Одаї Тисменицького району Івано-Франківської області, військовий прокурор звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою за захистом інтересів держави, в якій просить суд зобов"язати відповідача, ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" вжити заходи, передбачені ст. 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України з метою оформлення права користування земельною ділянкою, площею 272 га, розташованою у с.Одаї Тисменицького району Івано-Франківської області із реєстрацією речових прав на неї.

Прокурор та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та просять суд позов задовольнити.

Відповідач відзив позов не подав, однак представник в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, та вказав, що ним вчинялись дії щодо оформлення права на земельні ділянки які перебувають у їх користуванні. Однак, з відсутністю коштів вони призупинені. Крім того представник відповідача вказав, що чинним законодавством не передбачено можливості здійснення оформлення землі в примусовому порядку, а тому вважає позов безпідставним та необгрунтованим та просить суд в позові відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення прокурора та представників сторін , дослідивши обставини у справі і подані докази, оцінивши їх відповідно до ст.43 ГПК України, суд вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити із слідуючих підстав:

Згідно зі ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу , а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

В обгрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на норми ст. 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України, згідно яких особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проте , вказані норми закону не передбачають обов"язку звернення з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а тільки вказують на можливість звернення такої особи , а тому вимога про зобов"язання відповідача, в примусовому порядку вжити заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою не відповідає обраному прокурором способу захисту порушеного права позивача, що передбачений ст. 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа та від характеру його порушення.

Під час вирішення спору суд з'ясовує характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Матеріальний аспект захисту охоплюється положеннями глави 3 ЦК України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В обгрунтування позовних вимог прокурор не навів норм матеріального права, які б відповідали способами захисту цивільних прав та інтересів передбачених чинним законодавством.

Згідно 4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Враховуючи вищевикладене суд вважає , що прокурором невірно обрано спосіб захисту порушеного права позивча, а тому в задоволенні вимоги про зобов"язання відповідача, ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" вжити заходи, передбачені ст. 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України з метою оформлення права користування земельною ділянкою, площею 272 га, розташованою у с.Одаї Тисменицького району Івано-Франківської області із реєстрацією речових прав на неї слід відмовити.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Викладені у позовній заяві правові підстави в обгрунтування позовних вимог, суд не може визнати належними, а докази достатніми для задоволення позову.

За наведених обставин , суд вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою суду від 25.10.17 відстрочено сплату судового збору до прийняття судового рішення у даній справі.

Згідно з п. 3.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 " Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати слід стягнути з військової прокуратури в дохід державного бюджету.

На підставі викладеного , відповідно до ст. 124 Конституції України, 15, 16 ЦК України, керуючись ст. 33 , 34, 43, 49, ст. 82 - 83 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Міністерство оборони України до відповідача, ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" про зобов"язання відповідача, вжити заходи, передбачені ст. 92, 116, 123, 125, 126 Земельного кодексу України з метою оформлення права користування земельною ділянкою, площею 272 га, розташованою у с.Одаї Тисменицького району Івано-Франківської області із реєстрацією речових прав на неї.

Стягнути з військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону Західного регіону України ( вул. Чорновола, 9, м. Івано-Франківськ) в дохід державного бюджету 1600,00грн. судового збору, які слід перерахувати за наступними реквізитами (стягувач: Державна судова адміністрація України, вул.Липська,18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795, реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету: ГУК у м. Київ, 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити в Державну судову адміністрацію України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.17

Суддя Калашник В.О.