Постанова № 70672888, 14.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Справа № 904/4018/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Коваленка В.М.,розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2017у справі№ 904/4018/17 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"простягнення штрафу у розмірі 88 236,40 грн.

за участю представників сторін: від Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - Абоімов О.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф (далі - ПАТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у період з вересня 2016 року по жовтень 2016 року у розмірі 88 236,40 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 у справі №904/4018/17 (суддя Євстигнеєва Н.М.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 (колегія суддів: Євстигнеєв О.С., Кощеєв І.М., Кузнецов В.О.) у справі № 904/4018/17 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" штраф за несвоєчасну доставку вантажу у сумі 26470,92 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ч. 3 ст. 551, ч.2 ст. 233 ГК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в жовтні 2016 року ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до станції призначення Терни Придніпровської залізниці було здійснено перевезення труб сталевих зварних та шарів сталевих помольних. Одержувачем вантажу зазначено ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" відповідно до залізничних накладних №№ 51203842, 51203859, 51203875, 51203834, 51203867, 51093904, 51093920, 51094019, 51093946, 51093912, 51093953, 51094001, 51093961, 51093854, 51093888, 51093870, 51582831, 51584605, 51582864, 51582856, 51582815, 51582807, 51582823, 51093896, 51582849, 51209864, 51209872, 51209880.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення зазначених перевезень вантажів, відповідачем було допущено прострочення термінів доставки, що підтверджується календарними штемпелями на залізничних накладних, а саме: вантаж доставлено одержувачу з порушенням терміну доставки, визначеного пунктом 41 Статуту залізниць України (далі - Статут) та Правилами та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 № 644 (далі - Правила).

Частково задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 908 ЦК України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

При цьому, Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (п.2 Статуту). На підставі Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (п.5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за №765/19503, а також п.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно з п.22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до п.41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п. 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1. Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200км.

Пунктом 2.1. Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, згідно з п. 2.4. Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до п.2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Пунктом 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 встановлено, що датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Прострочення терміну доставки вантажу можливо простежити з відміток у накладній в рядках 56. "Календарний штемпель станції відправлення" та 51. "Календарний штемпель прибуття вантажу".

Врахувавши зазначені вище приписи, попередні судові інстанції встановили, що:

- за накладними №№ 51209872, 51203842, 51203859, 51203875, 51203834, 51203867 (норма доставки 4 доби) вантаж було прийнято до перевезення на станції Харцизськ ДП "Донецька залізниця" 23.09.2016. Відправлено зі станції Харцизськ 28.09.2016, передано на територію Придніпровської залізниці 29.09.2016;

- за залізничними накладними №№ 51093904, 51093920, 51094019, 51093946, 51093912, 51093953, 51094001, 51093961, 51093854, 51093888, 51093870, 51093896 (норма доставки 4 доби) вантаж було прийнято до перевезення на станції Харцизськ ДП "Донецька залізниця" 19.09.2016. Відправлено зі станції Харцизськ 27.09.2016, передано на територію Придніпровської залізниці 27.09.2016;

- за залізничними накладними №№ 51582831, 51584605, 51582864, 51582856, 51582815, 51582807, 51582823, 51582849 (норма доставки 4 доби) вантаж було прийнято до перевезення на станції Харцизськ ДП "Донецька залізниця" 10.09.2016. Відправлено зі станції Харцизськ 12.09.2016, передано на територію Придніпровської залізниці 15.09.2016;

- за залізничними накладними №№ 51209880, 51209864 (норма доставки 4 доби) вантаж було прийнято до перевезення на станції Харцизськ ДП "Донецька залізниця" 23.09.2016. Відправлено зі станції Харцизськ 28.09.2016, передано на територію Придніпровської залізниці 29.09.2016;

- за залізничними накладними №№ 51736155, 51736163 (норма доставки 4 доби) вантаж було прийнято до перевезення на станції Сартана ДП "Донецька залізниця" 17.10.2016. Передано на територію Придніпровської залізниці 18.10.2016, тобто 2 доби 4 вагони з вантажем знаходились на території Донецької залізниці.

- за залізничними накладними №№ 51716124, 51716116 (норма доставки 4 доби) вантаж було прийнято до перевезення на станції Сартана ДП "Донецька залізниця" 16.10.2016. Передано на територію Придніпровської залізниці 18.10.2016, тобто 3 доби з 4 вагони з вантажем знаходились на території Донецької залізниці.

Крім того, судами зазначено про те, що згідно довідки про дислокацію і стан вагонів, що розташована на порталі УЗ, після прийняття вантажу до перевезення вагони затримувалися безпосередньо на станціях відправлення Харцизьк та Сартана з 13.07.2016 до 14.07.2016, далі на шляху прямування.

За таких обставин, надані позивачем накладні, інформація про дислокацію та стан вагонів, визнано місцевим судом належними доказами в підтвердження прострочення терміну доставки вантажу, внаслідок чого позовні вимоги про стягнення штрафу з відповідача за накладними №№ 51209872, 51203842, 51203859, 51203875, 51203834, 51203867, 51093904, 51093920, 51094019, 51093946, 51093912, 51093953, 51094001, 51093961, 51093854, 51093888, 51093870, 51093896, 51582831, 51584605, 51582864, 51582856, 51582815, 51582807, 51582823, 51582849, 51209880, 51209864, 51736155, 51736163, 51716124, 51716116 суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими.

За твердженнями відповідача, прострочення у доставці вантажу сталося не з його вини. Станції відправлення Харцизьк та смт. Сартана Донецької області відносяться до переліку населених пунктів, які входять до території, на якій проводиться антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015рр. №1275-р.

Пунктом 116 Статуту встановлено, що залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що в підтвердження наявності обставин непереборної сили, як підстави для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання щодо вчасної доставки вантажу, останнім було надано дефектні акти, де Укрзалізницею було внесено значні зміни до діючого Порядку направлення вагонопотоків та зміни до Плану формування вантажних поїздів відповідно до оперативної вказівки №20/ПФ від 09.07.2015 року у зв'язку із руйнуванням залізничної інфраструктури на частині території Донецької залізниці. Тобто, вагонопотік на Придніпровську залізницю слідував за зміненим маршрутом, а також сертифікат Торгово-промислової палати України від 11.10.2014 року №1361 про настання обставин непереборної сили, у т.ч. при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей.

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст.233 ГК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що вантаж відправлявся зі станцій Донецької залізниці, на території яких здійснювалась антитерористична операція ( розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р, від 18.02.2015 №128-р) та маршрут прямування поїздів було змінено внаслідок руйнування залізничної інфраструктури, попередні судові інстанції визнали за можливе за власною ініціативою зменшити пред'явлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 88 236, 40 грн. на 70%, що у грошовій величині складає 26 470, 92 грн.

Отже, надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам та доводам сторін, взявши до уваги засади справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, зміну маршруту прямування поїздів через здійснення антитерористичної операції та руйнування залізничної інфраструктури на частині території Донецької залізниці, попередні судові інстанції, обґрунтовано застосували п.3 ст.83 ГПК України та стягнули з відповідача штраф у розмірі 26 470, 92 грн.

З огляду на викладене, касаційний суд вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про зменшення нарахованого відповідачеві штрафу ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених ними доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст.ст.1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для скасування або зміни рішення та постанови та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 у справі № 904/4018/17 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.М. Коваленко