Постанова № 70672869, 29.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року

Справа № 910/22454/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Поляк О.І., Данилової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2017

у справі

Господарського суду

№ 910/22454/16

Львівської області

за позовом

публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ"

до

публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про

стягнення вартості нестачі вугілля в сумі 10 556,58 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились;

відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі – Товариство) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі – Укрзалізниця) 10 556,58 грн. вартості нестачі вугілля.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), Господарського кодексу України (далі – ГК України), Закону України "Про залізничний транспорт" та Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, обґрунтовувало тим, що Укрзалізниця не забезпечила збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим, із неї підлягає до стягнення 10 556,58 грн. вартості недостачі вантажу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.12.2016 матеріали справи № 910/22454/16 були направлені за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2017 (суддя Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 (колегія суддів: Данко С.С., Галушко Н.А., Орищин Г.В.), позов задоволено частково, стягнуто з Укрзалізниці на користь Товариства вартість нестачі вантажу у розмірі 8 439,53 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині задоволення позовних вимог судові рішення прийнято з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві. Часткова відмова обґрунтована наявністю 2 % норми природної втрати маси вантажу.

Укрзалізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 і рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2017 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Укрзалізниця обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України, приписи ст. ст. 28, 43, 47 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вказує на неврахування судами предмету та підстав заявленого у справі позову.

Товариство не скористалося правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Укрзалізниці до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Укрзалізниці не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– між публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (замовник) та Товариством (виконавець) 31.12.2013 було укладено договір № 13-15/75-У, за яким замовник зобов’язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов’язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором або Специфікаціями, які є невід’ємними частинами даного договору;

– відповідно до п.5 Специфікації від 29.04.2016 до вказаного договору 13-15/75-У, поставка концентрату здійснюється на умовах "DDР, місце призначення" залізнична станція "Ладижин" Одеської залізної дороги і/або залізнична станція "Бурштин" Львівської залізної дороги і/або залізнична станція "Енергодар" Придніпровської залізної дороги і/або залізнична станція "Добротвір" Львівської залізної дороги і/або залізнична станція "Сороче" Донецької залізничної дороги в редакції "ІНКОТЕРМС-2010", з врахуванням умов договору та Специфікації;

– на виконання умов договору № 13-15/75-У Товариство відповідно до Технічних умов завантажило 10.06.2016 за залізничними накладними № 48754642 і № 48748362 та зі станції Добропілля Донецької залізниці відправило на станцію призначення Добротвір Львівської залізниці на адресу відокремленого підрозділу "Добротвірська ТЕС" ПАТ "ДТЕК "Західенерго" (одержувач вантажу) у вагонах: № 63654495, № 60415817 вантаж: вугілля кам’яне марки Г 0-100 в кількості по 70 000 кг та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці, що підтверджується накладними: № 48754642 та № 48748362. Крім того, до основної накладної № 48748362 було складено та надіслано накладну № 48768204, про що у графі 20 "Найменування вантажу" було зроблено відповідний запис: "Досилається до основної відправки № 48748362 № 493102);

– на підставі вищевказаних накладних залізниця прийняла у Товариства на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов’язалась доставити його на станцію Добротвір Львівської залізниці ДТЕК Добротвірська ТЕС ПАТ, яка є структурною одиницею ПАТ "ДТЕК Західенерго" без права юридичної особи;

– 11.06.2016 на станції Красноармійськ Донецької залізниці було здійснено контрольну перевірку маси вантажу у вагонах: № 63654495, № 60415817, за результатами якої встановлено недостачу вантажу у вищевказаних вагонах. Про даний факт було складено комерційні акти: серії БН № 729103/84/10 та серії БН № 729104/85/11 від 11.06.2016 за формою ГУ-22;

– згідно комерційного акта БН № 729103/84/10 при контрольному переважуванні вагону № 63654495 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось маса брутто – 91 000 кг, тара – 23 900 кг, нетто – 67 100 кг, що менше вантажного документу на 2 900 кг. Поверхня вантажу вище бортів на 10 см, вкатана, маркована борозною катка-ущільнювача. Над люками 6-7 виїмка 250 см х 280 см. х 60 см, маркування в місцях виїмки немає. Двері люка закриті. Протікання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. У розділі Ж зроблена відмітка станції призначення Добротвір Львівської залізниці, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акта не виявлено. До номеру акта доданий індекс /10;

– згідно комерційного акта БН № 729104/85/11 від 11.06.2016 при контрольному зважуванні вагону № 60415817 на справних 150-тонних вагонних вагах виявилось маса брутто – 88 150 кг, тара – 23 500 кг, нетто – 64 650 кг, що менше вантажного документу на 5 350 кг. Поверхня вантажу вище бортів на 10 см, “вкатана”, маркована борозною катка-ущільнювача. Над люками 6-7 виїмка 300 см х 280 см х 60 см, маркування в місцях виїмки немає. Двері люка закриті. Протікання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. У розділі Ж зроблена відмітка станції призначення Добротвір Львівської залізниці, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акта не виявлено. До номеру акта доданий індекс /11;

– в подальшому, після видачі вантажу вантажоодержувачу останній передав право на пред’явлення претензії та позову до залізниці вантажовідправнику – Товариству, що підтверджується відповідним переуступним написом на залізничних накладних № 48754642 і № 48768204, засвідченого підписами генерального директора та головного бухгалтера ПАТ "ДТЕК Західенерго";

– враховуючи передачу Товариству права на пред’явлення позову за переуступним написом, що відповідає вимогам ст. 133 Статуту залізниць України, останнє звернулось до суду з даним позовом. Вважає, що оскільки втрата вантажу відбулась з вини перевізника, останній відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, повинен відшкодувати загальну вартість недостачі в сумі 10 556,58 грн.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

За приписами ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтями 920, 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За приписами статей 12, 23 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. ст. 2, 3 Статуту).

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Як було з'ясовано судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, 11.06.2016 на станції Красноармійськ, Донецької залізниці було здійснено контрольне зважування вагонів № 63654495 та № 60415817 на справних 150-тонних вагонних вагах, за результатами чого складено комерційні акти: серії БН № 729103/84/10 та серії БН № 729104/85/11 від 11.06.2016 (а. с. 13, 14).

Згідно комерційного акта БН № 729103/84/10 при контрольному переважуванні вагону № 63654495 виявилось маса брутто – 91 000 кг, тара – 23 900 кг, нетто – 67 100 кг, що менше вантажного документу на 2 900 кг. Поверхня вантажу вище бортів на 10 см, вкатана, маркована борозною катка-ущільнювача. Над люками 6-7 виїмка 250 см х 280 см х 60 см, маркування в місцях виїмки немає. Двері люка закриті. Протікання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. У розділі Ж зроблена відмітка станції призначення Добротвір Львівської залізниці, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акта не виявлено. До номеру акта доданий індекс /10.

Згідно комерційного акта БН № 729104/85/11 від 11.06.2016 при контрольному зважуванні вагону № 60415817 виявилось маса брутто – 88 150 кг, тара – 23 500 кг, нетто – 64 650 кг, що менше вантажного документу на 5 350 кг. Поверхня вантажу вище бортів на 10 см, “вкатана”, маркована борозною катка-ущільнювача. Над люками 6-7 виїмка 300 см х 280 см х 60 см, маркування в місцях виїмки немає. Двері люка закриті. Протікання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. У розділі Ж зроблена відмітка станції призначення Добротвір Львівської залізниці, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акта не виявлено. До номеру акта доданий індекс /11.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Судами встановлено, що на станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, оскільки протилежного Укрзалізницею не доведено. Перевізником не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагонів та вантажу і на проміжних станціях. Комерційні акти серії БН № 729103/84/10 та серії БН № 729104/85/11 від 11.06.2016, не містить відомостей про те, що вагони: № 63654495 та № 60415817 мають технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.

Оскільки Укрзалізницею не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що нестача виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Вказане свідчить про неналежне виконання зобов’язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці у розмірі фактично заподіяної шкоди.

За приписами ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, встановлені норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто. Так, зазначеним пунктом передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

На підставі залізничних накладних № 48754642 та № 48748362 судами з'ясовано, що спірний вантаж (вугілля кам’яне, марки г-газовий, марка Г0-100) перевозилося у вологому стані з вологістю – 7 %, тому до нього застосовуються норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто у 2 % від маси, зазначеної в перевізних документах, яка виходячи із маси вантажу у 70 000 кг становить 1 400 кг.

Згідно з комерційними актами БН №729103/84/10 та БН №729104/85/11, недостача вантажу у вагоні № 63654495 становила 2 900 кг, недостача у вагоні № 60415817 – 5 350 кг, разом – 8 250 кг. Відтак, з урахуванням норми природної втрати у 2 800 кг (1 400 х 2) загальна недостача вантажу з вини перевізника склала 5 450 (8 250 – 2 800).

В силу положень ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Судами на підставі довідки вантажовідправника, долученої до матеріалів справи, встановлено, що вартість 1 т вугілля, відправленого Товариством на адресу паливного складу Добротвірська ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго" згідно із залізничною накладною № 48754642 у вагоні № 63654495 становить 1 431,32 грн. з ПДВ за 1 тонну, а згідно із залізничною накладною № 48748362 у вагоні № 60415817 становить 1 593,05 грн. з ПДВ за одну тонну.

За розрахунком місцевого та апеляційного судів вартість втраченого вантажу у вагоні № 63654495 склала 2 146,98 грн. (1,5 т х 1.431,32 грн.), а у вагоні № 60415817 – 6 292,55 грн. (3,95 т х 1 593,05 грн.), всього – 8 439,53 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України перевірила розрахунок судів попередніх інстанцій та вважає його арифметично вірним, а тому, з урахуванням доведеності факту втрати частини спірного вантажу Укрзалізницею, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Укрзалізниці на користь Товариства вартості втраченого вантажу на суму 8 439,53 грн. В іншій частині позовних вимог судами було відмовлено також правомірно.

Доводи касаційної скарги Укрзалізниці наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

Посилання Укрзалізниці у касаційній скарзі про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи у касаційному порядку, у зв'язку із чим, відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

Твердження скаржника про неврахування судами предмету та підстав заявленого у справі позову, а саме того, що позов заявлено про стягнення збитків з нормативним обґрунтуванням статтями 623 ЦК України та 224 ГК України, спростовуються самою позовною заявою, яки містить нормативне обґрунтування, безпосередньо застосоване судами у даній справі.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Укрзалізниці не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі № 910/22454/16 Господарського суду Львівської області – без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя О.І. Поляк

Суддя М.В. Данилова