Постанова № 70672863, 14.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Справа № 5024/2357/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовичана ухвалугосподарського суду Херсонської області від 23.08.2016та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017у справі № 5024/2357/2011 господарського суду Херсонської областіза заявою Прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах держави в особі Херсонського обласного управління Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"доПриватного підприємства "Вікторія Люкс"проБанкрутство

за участю представників сторін: від Генеральної прокуратури України - Савицька О.В., від Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" - Грищенко Д.С.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.08.2016 у справі № 5024/2357/2011 (суддя Пригуза П.Д.) заяву арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича про нарахування оплати послуг та відшкодування витрат за період виконання ним повноважень ліквідатора з 12.06.2012 по 15.01.2016 задоволено частково.

Затверджено звіт арбітражного керуючого Сашина О.А. про нарахування оплати послуг в сумі 87 591,60 грн.

Звіт в частині відшкодування витрат за період виконання Сашиним О.А. повноважень ліквідатора задоволено частково в сумі 7 383,00 грн. В іншій частині вимоги про затвердження витрат відхилено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 5024/2357/2011 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Сашина О.А. залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.08.2016 у справі № 5024/2357/2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі № 5024/2357/2011 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 у справі № 5024/2357/2011 скасовано, справу № 5024/2357/2011 в частині розгляду заяви арбітражного керуючого Сашина О.А. про відшкодування витрат арбітражного керуючого передано на новий апеляційний розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції від 28.02.2017 мотивована тим, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд не встановив в постанові та не описав складові та зміст вимог арбітражного керуючого Сашина О.А. в цій частині, а також не описав і не надав правової оцінки документам, що подані заявником до господарського суду в підтвердження витрат арбітражного керуючого.

Суд другої інстанції своїх висновків стосовно того, що вказані витрати понесені арбітражним керуючим Сашиним О.А. поза межами справи про банкрутство з посиланням на норми права в постанові не мотивував, а також не встановив, в якому статусі арбітражний керуючий звернувся з вказаними вимогами в цій частині та підстави їх виникнення.

Крім того, Одеський апеляційний господарський суд, пославшись на припинення повноважень арбітражного керуючого Сашина О.А. як ліквідатора боржника, висновків та правового обґрунтування щодо наслідків такого припинення в постанові не зробив.

Також, суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки обставинам та документам, що містяться у справі, зокрема, що до заяви арбітражного керуючого Сашина О.А. про затвердження оплати послуг та витрат арбітражного керуючого на адресу господарського суду були додані копії акту прийому виконаних робіт від 26.02.2013 спеціалістом в області бухгалтерського обліку та квитанції до прибуткового касового ордеру на виконання умов договору від 27.06.2012, підписаного арбітражним керуючим Сашиним O.A. та Запорожець Ю.В.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 5024/2357/2011 (головуючий суддя: Лавриненко Л.В., Богатир К.В., Філінюк І.Г.) апеляційну скаргу арбітражного керуючого Сашина О.А. задоволено частково, ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.08.2016 у справі № 5024/2357/2011 змінено.

Заяву арбітражного керуючого Сашина О.А. про затвердження оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 05.05.2016 задоволено частково.

Затверджено звіт арбітражного керуючого Сашина О.А. про нарахування оплати послуг в сумі 87 591,60 грн.

Звіт арбітражного керуючого Сашина О.А. про відшкодування витрат, понесених за період виконання повноважень ліквідатора Приватного підприємства "Вікторія Люкс" (далі по тексту - ПП "Вікторія Люкс", банкрут), затверджено частково в сумі 5 020,33 грн.

Повернуто з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 378 грн, сплачений Сашиним О.А. за подання апеляційної скарги на ухвалу від 23.08.2016 у справі № 5024/2357/2011 відповідно до квитанції від 10.10.2016 № 10014/213.

В решті вимоги арбітражного керуючого Сашина О.А. відхилено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, арбітражний керуючий Сашин О.А. звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.08.2016 в частині відмови у відшкодуванні витрат арбітражного керуючого на юридичні й консультаційні послуги; скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 5024/2357/2011; прийняти нове рішення; затвердити витрати на консультаційні, юридичні та інформаційні послуги, представництво в судах, органах Державної влади, органах Державної виконавчої служби України, послуги із складання проектів процесуальних та інших правових документів згідно договору № 7/12 від 01.07.2012 в розмірі 41 861, 00 грн.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема п. 4 ст. 3-1, ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції від 23.08.2016 в частині відмови у відшкодуванні витрат арбітражного керуючого на юридичні й консультаційні послуги та постанову суду апеляційної інстанції від 19.04.2017, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.11.2011 за заявою Прокурора Комсомольського району м. Херсона в інтересах держави в особі Херсонського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Вікторія Люкс" на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013.

Постановою господарського суду Херсонської області від 08.12.2011, зокрема, визнано грошові вимоги Херсонського обласного управління Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в розмірі 37 121,01 грн, визнано банкрутом ПП "Вікторія Люкс", відкрито ліквідаційну процедуру, призначено арбітражного керуючого Бєлоусова Ігоря Валентиновича ліквідатором банкрута.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.05.2012 року суд припинив повноваження ліквідатора Бєлоусова І.В. та зобов'язав Головне управління юстиції в Херсонській області надати кандидатуру нового ліквідатора для призначення у справу.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.06.2016 призначено ліквідатором банкрута ПП "Вікторія Люкс" арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.07.2015, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015, зокрема, припинено повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2015 ухвала господарського суду Херсонської області від 16.07.2015 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 в частині припинення повноважень ліквідатора арбітражного керуючого Сашина О.А. скасована, справа в цій частині передана на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.01.2016 припинено повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича з урахуванням поданої ним заяви про дострокове припинення повноважень відповідно до п. 4 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

23.02.2016 арбітражний керуючий Сашин О.А. подав до господарського суду Херсонської області заяву про затвердження оплати послуг та відшкодування його витрат у сумі 146 145,46 грн за період з 12.06.2012 по 10.02.2016.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.03.2016 провадження у справі стосовно розгляду заяви арбітражного керуючого Сашина О.А. про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат припинено, з тих підстав, що арбітражним керуючим до звернення з заявою до господарського суду, звіт не подавався на розгляд комітету кредиторів.

11.05.2016 арбітражний керуючий Сашин О.А. повторно звернувся до господарського суду Херсонської області з заявою про затвердження оплати послуг, відшкодування його витрат у сумі 149 553,86 грн за період з 12.06.2012 по 05.05.2016.

Господарський суд в оскаржуваній ухвалі від 23.08.2016, посилаючись на приписи ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013), погодився з нарахованою ліквідатором та затвердженою комітетом кредиторів сумою оплати послуг, виходячи з визначених законом двох мінімальних заробітних плат, що діяли у відповідний період часу на загальну суму 87 591, 60 грн.

Щодо витрат понесених арбітражним керуючим у ліквідаційній процедурі, судом першої інстанції зазначено, що Сашиним О.А. зараховано до витрат ліквідаційної процедури фактичні витрати у справі, а також витрати на телефонний зв'язок, витрати на пальне за поїздки на власному автотранспорті, а також витрати на квитки на автобус при переїздах з м. Миколаєва до м. Херсона, витрати на Інтернет послуги, тощо.

Однак, перевіривши понесені арбітражним керуючим витрати, суд першої інстанції погодився із запереченнями комітету кредиторів щодо відмови у визнанні витрат на зв'язок, Інтернет на загальну суму 2 130, 00 грн та витрат, що за твердженнями Сашина О.А., понесені ним за договорами на бухгалтерські послуги у сумі 7 180, 00 грн, юридичні та консультаційні послуги на суму 41 861, 00 грн, що на загальну суму складає 51 171, 00 грн.

Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 23.08.2016 у справі № 5024/2357/2011 дійшов висновку про затвердження оплати послуг арбітражного керуючого Сашина О.А. у сумі 87 591, 60 грн та частково витрат, понесених ним під час здійснення ліквідаційної процедури у сумі 7 383,00 грн, а також про відмову в затвердженні інших витрат.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

На підставі вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вже зазначалось, за результатами нового апеляційного розгляду, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 5024/2357/2011 ухвалу господарського суду Херсонської області від 23.08.2016 у справі № 5024/2357/2011 змінено.

Заяву арбітражного керуючого Сашина О.А. про затвердження оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 05.05.2016 задоволено частково.

Затверджено звіт арбітражного керуючого Сашина О.А. про нарахування оплати послуг в сумі 87 591,60 грн.

Звіт арбітражного керуючого Сашина О.А. про відшкодування витрат, понесених за період виконання повноважень ліквідатора ПП "Вікторія Люкс" затверджено частково в сумі 5 020,33 грн.

Повернуто з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 378 грн, сплачений Сашиним О.А. за подання апеляційної скарги на ухвалу від 23.08.2016 у справі № 5024/2357/2011 відповідно до квитанції від 10.10.2016 № 10014/213.

В решті вимоги арбітражного керуючого Сашина О.А. відхилено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 5024/2357/2011 прийнята при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону до 19.01.2013, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013) ліквідатор з дня свого призначення здійснює зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Відповідно до вимог ч. 16 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи із вимог ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право на оплату своїх послуг та відшкодування витрат, тому господарський суд повинен вирішити питання про затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство та розміру витрат, і визначити порядок їх задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно вимог статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За результатами нового апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 19.04.2017 встановив, що арбітражний керуючий Сашин О.А. виконував повноваження ліквідатора ПП "Вікторія Люкс" з 12.06.2012 по 15.01.2016.

При цьому, починаючи з 16.07.2015 по 15.01.2016 ці повноваження виконувались ним спільно з ліквідатором Марченко С.О., якому ще 25.08.2015 Сашин О.А. передав документи по справі № 5024/2357/2011 про банкрутство ПП "Вікторія Люкс", про що свідчить наявний в матеріалах справи акт прийому - передачі від 25.08.2015.

Після 15.01.2016 арбітражний керуючий Марченко С.О. став єдиною особою, яка в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відповідно до ухвали від 16.07.2015 (яка в частині призначення Марченка С.О. не скасована) мала право виконувати повноваження ліквідатора ПП "Вікторія Люкс".

Перевіривши здійснений Сашиним О.А. розрахунок з оплати послуг за період з 16.02.2012 по 17.07.2015, керуючись вимогами ч. 14 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та вимогами Законів України "Про Державний бюджет України на 2012-2015 р.р." щодо мінімальної заробітної плати, колегія суддів суду апеляційної інстанції погодилась із тим, що розмір оплати послуг арбітражного керуючого повинен складати 87 591,60 грн.

Із матеріалів справи судом другої інстанції встановлено, що витрати арбітражного керуючого Сашина О.А. за період з 12.06.2012 по 05.05.2016 складаються з поштових витрат, витрат на оплату послуг Інтернету та телефонного зв'язку, вартості квитків, добових на відрядження, канцелярських витрат, витрат по сплаті судового збору та державного мита, а також вартості послуг банків.

Відповідно до заяви про затвердження оплати послуг та відшкодування витрат від 05.05.2016 сума поштових витрат арбітражного керуючого Сашина О.А. за вказаний вище період складає 824,28 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи чеки РРО, які підтверджують факт оплати ліквідатором поштових послуг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що поштові витрати Сашина О. А. за відповідні періоди склали: - липень - грудень 2012 р. - 71,60 грн.; - січень - листопад 2013 р. - 83,82 грн.; - січень - листопад 2014 р. - 81,90 грн.; - січень - жовтень 2015 р. - 498,81 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції визнала безпідставним визначення Сашиним О.А. у квітні 2014 р. поштових витрат в сумі 23,60 грн і дійшла висновку, що вони повинні складати лише 11,80 грн, оскільки, згідно копій чеків РРО № 4638 на суму 0,00 грн та № 4639 на суму 4,20 грн арбітражним керуючим 07.04.2014, у Відділенні поштового зв'язку № 38 були придбані поштові марки на суму 4,20 грн, а також здійснене поштове відправлення на адресу Національного банку України. При цьому вартість цього поштового відправлення склала 0,00 грн.

Відповідно до п. 3 Положення про знаки поштової оплати, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 388, поштова марка - це державний знак, виготовлений у встановленому законодавством порядку із зазначенням номінальної вартості та держави, який є засобом оплати послуг поштового зв'язку, що надаються національним оператором.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за послугу поштового відправлення на адресу Національного банку України арбітражний керуючий Сашин О.А. розрахувався, придбаними в цьому ж поштовому відділенні марками на суму 4,20 грн. Таким чином, фактичні витрати Сашина О.А. склали лише 4,20 грн.

З тих же правових підстав, суд другої інстанції не прийняв до уваги заявлені арбітражним керуючим витрати на відправку поштової кореспонденції до Центру зайнятості (чек РРО від 10.04.2014 р. № 3883 на суму 0,00 грн), до господарського суду Херсонської області (чек РРО від 10.04.2014 р. № 3884 на суму 0,00 грн), оскільки ці витрати оплачені придбанням поштових марок на суму 7,60 грн (чек РРО від 10.04.2014 р. № 6885).

Аналогічна ситуація склалася з поштовими витратами за березень 2015 р.: поштові відправлення до Суворовського районного суду м. Херсона та Комсомольського районного суду м. Херсона оплачені придбаними в той же день і час поштовими марками на суму 29 грн.

Судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги чеки РРО, якими Сашин О.А. обґрунтовує свої поштові витрати за січень 2015 р. в сумі 2,30 грн, серпень 2015 р. в сумі 9,40 грн та вересень 2015 р. в сумі 7,25 грн, з огляду на неналежну якість копій цих документів, які надані арбітражним керуючим до матеріалів справи, і неможливість отримання будь - якої інформації з цих документів.

Таким чином, з заявлених Сашиним О.А. поштових витрат в сумі 824,28 грн, колегія суддів суду апеляційної інстанції визнала лише 736,13 грн.

Різниця складає 88,15 грн, яка, як зазначено апеляційним господарським судом, включає подвійні витрати у зв'язку з використанням поштових марок як засобу платежу в сумі 40,8 грн, не прийняті судом поштові витрати в сумі 18,95 грн у зв'язку з поданням на підтвердження цих витрат копій чеків РРО неналежної якості, а також 28,40 грн - поштові витрати, понесені арбітражним керуючим Сашиним О.А., у лютому та березні 2016 р., тобто після припинення його повноважень.

Також, зі змісту заяви арбітражного керуючого Сашина О.А., колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що витрати пов'язані з придбанням канцелярських товарів протягом строку виконання ним обов'язків ліквідатора ПП "Вікторія - Люкс" склали 450,40 грн, на підтвердження чого арбітражним керуючим надано копії: - товарного чеку від 12.03.2013 р. на суму 45 грн; - товарного чеку від 09.01.2014 р. на суму 10,80 грн; - товарного чеку від 04.01.2015 р. на суму 120 грн; - фіскального чеку від 27.02.2015 р. на суму 26,70 грн; - розрахункової квитанції від 17.03.2015 р. на суму 178 грн; - фіскального чеку від 04.02.2016 р. на суму 69,90 грн.

Суд апеляційної інстанції витрати арбітражного керуючого Сашина О.А. в сумі 69,90 грн до уваги не прийняв, оскільки вони були понесені після 15.01.2016.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що витрати на придбання канцелярських товарів, які можуть бути відшкодовані Сашину О.А., складають 380,50 грн.

Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції зі змісту заяви арбітражного керуючого Сашина О.А. встановлено, що витрати, пов'язані з придбанням автобусних квитків та бензину, протягом строку виконання ним обов'язків ліквідатора ПП "Вікторія - Люкс" склали 1 401,46 грн, які підтверджуються наявними у матеріалах справи автобусними квитками на цю суму, а також двома фіскальними чеками, що підтверджують оплату вартості бензину.

Суд апеляційної інстанції погодився із доводами арбітражного керуючого про необхідність відшкодування цього виду витрат, але частково - за період з 12.06.2012 по 15.01.2016 в сумі 1 311,46 грн, оскільки витрати на проїзд в сумі 90 грн понесені у квітні 2016 р., тобто після припинення повноважень ліквідатора Сашина О.А. в межах цієї справи.

Щодо заявлених арбітражним керуючим Сашиним О.А. добових на відрядження за період з липня 2012 р. по квітень 2016 р. на суму 2 581 грн, суд другої інстанції відхилив вимогу Сашина О.А. про сплату йому грошових коштів в розмірі 275 грн - добових на відрядження за квітень 2016 р. з підстав, зазначених вище. В іншій частині, а саме в розмірі 2 306 грн, вимоги Сашина О.А. колегією суддів апеляційної інстанції задоволено.

Щодо вимог арбітражного керуючого про відшкодування йому витрат в сумі 2 588,82 грн, пов'язаних зі сплатою судового збору, державного мита, послуг банку, вартості витягів, суд апеляційної інстанції, дослідивши документи, надані на їх підтвердження, дійшов висновку, що відшкодуванню на користь Сашина О.А. підлягають грошові кошти в сумі 286,24 грн, підтверджені наступними документами: - квитанцією від 11.01.2013 р. № ПН 6498 на суму 23,80 грн; - квитанцією від 11.01.2013 р. № ПН 6498РК на суму 2,50 грн; - квитанцією від 14.01.2013 р. № ПН 7242 на суму 17 грн; - квитанцією від 14.01.2013 р. № ПН 7242РК на суму 2,50 грн; - квитанцією від 22.01.2013 р. № 74016301 на суму 137,64 грн; - квитанцією від 22.01.2013 р. № 74016301 на суму 3,00 грн; - квитанцією від 23.12.2013 р. № 39 на суму 2,00 грн; - квитанцією від 23.12.2013 р. № 39 на суму 14 грн; - квитанцією від 25.12.2013 р. № ПН29685 на суму 57,80 грн; - квитанцією від 25.12.2013 р. № ПН29680РКО на суму 6,00 грн; - чеком про сплату вартості відомостей з Державного реєстру речових прав від 05.02.2016 на суму 20 грн (суд прийняв ці витрати з огляду на те, що одержаний Сашиним О.А. витяг в подальшому передано ліквідатору Глуховському О.Ю.).

В частині відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та послуг банку в сумі 2 302,58 грн, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказані вимоги арбітражного керуючого Сашина О.А. не підлягають задоволенню, оскільки, в обґрунтування вказаних витрат арбітражний керуючий додав до своєї першої заяви про затвердження оплати послуг та відшкодування витрат від 15.02.2016 р. № 02-01/120/2357-16 наступні платіжні документи: - квитанцією від 22.01.2013 р. № 74016301 на суму 3,00 грн; - квитанцію від 29.07.2015 р. № 58288463 на суму 609,00 грн; - квитанцію від 29.07.2015 р. № 58288463 на суму 12,18 грн; - квитанцію від 22.09.2015 р. № 60775987 на суму 24,80 грн; - квитанцію від 22.09.2015 р. № 60775987 на суму 1 653,60 грн.

Судом апеляційної інстанції зауважено в постанові , що арбітражним керуючим Сашиним О.А. до розрахунку витрат, пов'язаних зі сплатою комісії банку, у січні 2013 р. двічі включено суму, сплачену відповідно до квитанції від 22.01.2013 р. № 74016301, а саме 6,00 грн замість 3,00 грн.

Зі змісту квитанцій від 29.07.2015 р. № 58288463 на суму 609,00 грн та від 22.09.2015 р. № 60775987 на суму 1 653,60 грн, апеляційним господарським судом встановлено, що призначенням визначених в них сум є сплата судового збору за подання Сашиним О.А. апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Херсонської області від 16.07.2015 та касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справі № 5024/2357/2011.

Колегією суддів апеляційної інстанції зазначено, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 16.07.2015, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справі № 5024/2357/2011, припинені повноваження арбітражного керуючого - ліквідатора ПП "Вікторія Люкс" Сашина О.А. на підставі ч. 9 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону, яка діяла до 19.01.2013), за приписами якої невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 01.12.2015 судом другої інстанції встановлено, що вказані вище процесуальні документи в частині припинення повноважень ліквідатора Сашина О.А. скасовані лише з огляду на ту обставину, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано правової оцінки змісту клопотання арбітражного керуючого Сашина О.А. про припинення ним повноважень ліквідатора ПП "Вікторія Люкс" достроково. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Ухвалою від 15.01.2016 господарський суд Херсонської області припинив повноваження ліквідатора Сашина О. А. на підставі поданої ним заяви.

Проаналізувавши перелічені вище процесуальні документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оплата судового збору за подання Сашиним О.А. апеляційної та касаційної скарг на ухвалу місцевого господарського суду від 16.07.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 27.08.2015 (в тому числі сплата комісії банку за переказ цих платежів) не можуть бути відшкодовані за рахунок кредиторів ПП "Вікторія Люкс", оскільки ці витрати не пов'язані з ліквідаційною процедурою підприємства - банкрута у розумінні вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також, суд апеляційної інстанції у повному обсязі відхилив вимогу арбітражного керуючого Сашина О.А. про відшкодування за рахунок кредиторів витрат в сумі 54 176 грн, які складаються з наступних платежів: - 5 грн. - оплата вартості оголошення про втрату документів; - 2 130 грн. - оплата телефонного зв'язку та Інтернету; - 3 000 грн. - правова допомога; - 7 180 грн. - оплата послуг бухгалтера за договором від 27.06.2012 р.; - 41 861 грн. - оплата консультаційних послуг за договором від 01.07.2012, зокрема на тій підставі, що на підтвердження факту оплати вартості оголошення про втрату документів арбітражний керуючий Сашин О.А. надав до матеріалів справи квитанцію про приймання готівкових коштів від 01.11.2013 р. № 15001 на суму 5 грн, проте в матеріалах справи відсутні зміст цього оголошення, а також докази того, що таке оголошення дійсно було розміщено в печатних засобах масової інформації, а отже встановити зв'язок між понесеними арбітражним керуючим витратами та ліквідаційною процедурою ПП "Вікторія Люкс" не представляється можливим; що матеріали справи не містять доказів, що понесені арбітражним керуючим витрати з оплати вартості Інтернету та телефонного зв'язку у повному обсязі пов'язані виключно з ліквідаційною процедурою ПП "Вікторія Люкс".

Не прийнято до уваги колегією суддів суду апеляційної інстанції і доводи арбітражного керуючого про необхідність здійснення за рахунок кредиторів оплати вартості правової допомоги в розмірі 3 000 грн, наданої Сашиним О.А. на засіданні комітету кредиторів ПП "Вікторія Люкс", яке відбулось 19.04.2016, оскільки, із протоколу засідання комітету кредиторів ПП "Вікторія Люкс" від 19.04.2016 судом апеляційної інстанції встановлено, що до порядку денного були включені питання розгляду звіту ліквідатора та вирішення поточних питань процедури банкрутства. В межах другого питання ліквідатором Глуховським О.Ю. та представниками кредиторів було здійснено огляд документів, наданих арбітражним керуючим Сашиним О.А., в ході якого вирішили встановити додатковий час для проведення звірки. А отже, жодним наявним в матеріалах справи документом факт надання Сашиним О.А. правової допомоги комітету кредиторів ПП "Вікторія Люкс" не підтверджено.

Щодо витрат з оплати послуг бухгалтера судом другої інстанції встановлено, що 27.06.2012 між ПП "Вікторія Люкс", в особі арбітражного керуючого Сашина О.А., та Запорожець Ю.В. укладено договір, умовами якого передбачено, що бухгалтер (Запорожець Ю.В.) зобов'язується здійснити: - точний облік результатів фінансово - господарської діяльності відповідно до встановлених правил; - облік грошових коштів, відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з їх рухом; - правильне відображення кредиторської заборгованості.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачено, що ліквідатор за виконану роботу сплачує бухгалтеру винагороду в сумі 1 000 грн.

За умови з'ясування бухгалтером, що кредиторські вимоги перевищують ті, що визнані судом, і арбітражним керуючим ці обставини будуть доведені в суді, а сума кредиторських вимог буде зменшена, бухгалтер має право на винагороду у розмірі 1,5 % від суми зменшених кредиторських вимог з урахуванням п. 4.1.

26.02.2013 між арбітражним керуючим - ліквідатором Сашиним О.А. та Запорожець Ю.В. підписано акт прийому - передачі виконаних робіт, згідно змісту якого Запорожець Ю.В. провела перевірку розміру кредиторської заборгованості та встановила невідповідність, надала консультацію стосовно невідповідності, розрахунок сприяв підготовці до судового засіданні. Висновки бухгалтера затверджені ухвалою суду від 14.02.2013.

До матеріалів справи долучено також копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 28.02.2013 про прийняття бухгалтером від ліквідатора ПП "Вікторія Люкс" грошових коштів в сумі 7 180 грн.

Зі змісту ухвали господарського суду Херсонської області від 14.02.2013, на яку зроблене посилання в акті прийому - передачі від 26.02.2013, колегією суддів суду апеляційної інстанції встановлено, що цей процесуальний документ винесений за результатами розгляду скарги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" на дії ліквідатора Сашина О.А., який з загального розміру заявлених кредитором до боржника вимог в сумі 779 782,81 грн визнав лише 301 081,73 грн. Місцевий господарський суд, перевіривши наявні у справі докази, погодився з доводами ліквідатора про відсутність у справі доказів, які б підтверджували грошові вимоги ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" у заявленій ним сумі.

Проаналізувавши зміст вказаної ухвали, суд апеляційної інстанції встановив, що вона не містить жодних посилань на бухгалтерські висновки або довідки, складені Запорожець Ю.В., як на підставу відмови ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" у визнанні кредиторських вимог в сумі 478 701,09 грн.

Більш того, зі звіту ліквідатора Сашина О.А., складеного станом на 18.07.2012, апеляційним господарським судом встановлено, що листом від 13.07.2012 р. № 2/2357-12 (додаток до звіту) ліквідатор повідомив ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання кредиторських вимог останнього лише в сумі 301 081,73 грн, а також, що інша частина вимог в сумі 478 701,09 грн ліквідатором відхилена з огляду на відсутність документів, які свідчать про безспірність цієї суми.

Як встановлено колегією суддів суду апеляційної інстанції, ані звіт ліквідатора, ані ухвала господарського суду Херсонської області від 14.02.2013 не містять посилань на будь - які бухгалтерські висновки або довідки, складені Запорожець Ю.В. в межах укладеного з ліквідатором Сашиним О.А. договору від 27.06.2012.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи дійшов в оскаржуваній постанові від 19.04.2017 правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відшкодування вказаних витрат ліквідатора Сашина О.А. за рахунок кредиторів ПП "Вікторія Люкс".

Також, колегією суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 19.04.2017 встановлено, що 01.07.2012 між ліквідатором ПП "Вікторія Люкс" та фізичною особою - підприємцем Бєлоусовим І.В. укладено договір № 07/12, предметом якого є надання консультаційних послуг, юридичних та інформаційних послуг, представництво у цивільних, адміністративних справах та у справах про банкрутство на території України, в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах Державної виконавчої служби України.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору передбачено, що загальна вартість послуг Білоусова І.В. становить одну мінімальну заробітну плату щомісяця, згідно змін, передбачених Податковим кодексом та Бюджетним кодексом України на відповідний рік.

Розрахунки проводяться згідно актів здачі - приймання робіт, наданих послуг, які є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження надання фізичною особою - підприємцем Бєлоусовим І.В. послуг, обумовлених договором від 01.07.2012 № 07/12, ліквідатором Сашиним О.А. до матеріалів справи надано акти прийому виконаних робіт. Крім того, в матеріалах справи наявні квитанції до прибуткових касових ордерів: від 31.12.2012 на суму 6 676 грн, від 31.12.2012 на суму 6 950 грн, від 30.06.2013 на суму 6 308 грн, від 30.06.2014 на суму 7 308 грн, від 30.12.2014 на суму 7 308 грн, від 30.06.2015 на суму 7 308 грн. Всього на суму 41 858 грн.

Різниця між заявленою Сашиним О.А. сумою (41 861 грн), і сумою, підтвердженою квитанціями до прибуткових касових ордерів (41 858 грн), складає 3,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Як встановлено апеляційним господарським судом, арбітражний керуючий - ліквідатор Сашин О.А. жодного з кредиторів ПП "Вікторія Люкс" про свій намір укласти договори від 27.06.2012 з Запорожець Ю.В. та від 01.07.2012 № 07/12 з Бєлоусовим І.В. (арбітражним керуючим - ліквідатором, чиї повноваження припинені місцевим господарським судом в межах цієї справи, внаслідок їх неналежного виконання - ухвала від 16.05.2012) не повідомив, думкою щодо можливості покладення на кредиторів витрат, пов'язаних з виконанням цих договорів, не поцікавився.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов в оскаржуваній постанові від 19.04.2017 правомірного та обгрунтованого висновку, що укладення ліквідатором Сашиним О.А. вказаних договорів фактично призвело до безпідставного і неузгодженого збільшення витрат кредиторів в межах ліквідаційної процедури ПП "Вікторія Люкс" на суму 49 041 грн, що, в свою чергу, не відповідає приписам ч. 6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого Сашина О.А. про затвердження оплати послуг та відшкодування витрат, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що різниця між заявленою до відшкодування сумою у розмірі 149 553,86 грн та визначеною судом шляхом арифметичного підрахунку всіх платежів, вказаних в заяві Сашина О.А. від 05.05.2016 складає 59,70 грн, тобто, в заяві Сашина О.А. міститься арифметична помилка на цю суму. Проте, оскільки Сашин О.А. своїх вимог з урахуванням цієї арифметичної помилки не змінив, суд апеляційної інстанції при здійсненні остаточного розрахунку належної до відшкодування суми використовував попередньо визначену арбітражним керуючим суму оплати послуг та понесених витрат, а саме 149 553,86 грн.

Враховуючи все вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов в оскаржуваній постанові від 19.04.2017 правомірного та обґрунтованого висновку, що заява Сашина О.А. про затвердження оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 05.05.2016 підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 92 611,98 грн, з яких: 87 591,60 грн - оплата послуг, 5 020,33 грн - відшкодування витрат арбітражного керуючого в ліквідаційній процедурі, а в частині відшкодування витрат в сумі 57 001,63 грн заява Сашина О.А. задоволенню не підлягає з підстав, зазначених вище.

Також, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога арбітражного керуючого Сашина О.А. про встановлення йому додаткової винагороди не підлягає задоволенню, оскільки за приписами ч. 13 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлення та сплата цього виду платежу є правом кредиторів, а кредиторами ПП "Вікторія Люкс" це право не реалізовано.

У відповідності до ст.1117 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги арбітражного керуючого Сашина О.А. правомірності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у даній справі є законною та обґрунтованою, прийнятою за результатами розгляду в судовому процесі всіх обставин справі в їх сукупності, а тому - правові підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 5024/2357/2011 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

Б.М. Поляков