Постанова № 70672296, 28.11.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 р. Справа №818/1556/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сусіденко Я.С., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Агрофірма "Росія" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав та уточнив в судовому засіданні, мотивуючи вимоги тим, що Головним управлінням ДФС у Сумській області з 12.06.2017 по 16.06.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Агрофірма «Росія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість в частині правомірності визначення податкового зобов»язання за результатами розподілу ПДВ у Додатку 10 «Розрахунок сум податку на додану вартість за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок» за період січень 2016 – лютий 2017 років.

За результатами перевірки складений акт від 23.06.2017 № 729/18-28-14-05/03780211/97, а 17 липня 2017 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0002491405 про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 4708333 грн. 75 коп., з якої 3766667 грн. за основним платежем та 941666,75 грн. – штрафна санкція.

Позивач вважає рішення податкового органу протиправними та просить скасувати, зазначаючи, що податковим органом встановлено порушення пунктів 209.2, 209.3, 209.15, 209.19 статті 209 Податкового Кодексу України та збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму чотири мільйони сімсот вісім тисяч триста тридцять три грн.. 33 коп. ( у тому числі 3 766 666, 66 грн., штрафних санкцій 941 666, 67 грн.). Проте, під час перевірки відповідачем було не взято до уваги коригування позивачем податкових зобов’язань між зерновими культурами (кукурудза) та іншою сільськогосподарською продукцією (соя). Зазначене не врахування призвело до одночасного донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість за зерновими культурами (табл. 1 Д10 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року) на загальну суму 3 766 666,66 грн. та збільшення від’ємного значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за іншими сільськогосподарськими товарами (табл. 3 Д10 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року) на суму 3 766 666,66 грн. Тобто, склалася ситуація, коли підприємство повинно грошовими коштами сплати до бюджету податкове зобов’язання на загальну суму 3 766 666,66 грн., а з іншого боку має від’ємне значення між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту на ту ж суму 3 766 666,66 грн.

Крім того, позивач вважає протиправним наказ про призначення перевірки і просить скасувати, зазначаючи, що підставою для його винесення стало невиконання позивачем вимог запиту податкового органу про надання пояснень та їх документальних підтверджень щодо податкових накладних від 02.02.2016 №1/2 та 2/2 та розрахунків коригувань до них №8/2 та 7/2 від 03.04.2016. Однак, листом №56 від 28.04.2016 позивачем було надано вичерпні пояснення та копії документів.

Також позивач вважає, що контролюючим органом повторно притягнуто його до відповідальності за одне і те ж порушення, оскільки за результатами камеральної перевірки, проведеної відповідачем в 2016 роцф і оформленою актом від 15.04.2016 р. приймалось податкове повідомлення-рішення №0000731814 від 10.05.2016 року, яким нараховано грошове зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 4708333 грн. 75 коп., з якого 3766667 грн. за основним платежем та 941666,75 грн. – штрафна санкція. Зазначене рішення судом визнане протиправним і скасовано, проте відповідач оскаржив його до суду касаційної інстанції.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що податковій звітності за лютий 2016 року позивач маніпулює показниками щодо обсягів постачання сільськогосподарських товарів/послуг за окремими видами сільськогосподарських операцій на власний розсуд, відображаючи обсяги постачання зернових та технічних культур (зокрема кукурудзи та сої) без врахування кодів УКТ ЗЕД, і таким чином досягає заниження податкових зобов’язань, які підлягають перерахуванню до державного бюджету, чим порушує вимоги п. 209.2, п. 209.19 ст. 209 Податкового кодексу України. Тому спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 766 666,66 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання).

Щодо оспорення позивачем наказу на перевірку, відповдіач пояснив, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення стосовно нього перевірки, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавста, що контролюється податковими органами. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки суб»єкт господарювання може ставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, водночас допуск до перевірки нівелює наслідки процедурних порушень.

Також відповідач зазначив, що попереднє податкове повідомлення-рішення за цими порушеннями судом скасоване, рішення суду набрало законної. При цьому підставою для скасування стало не відсутність порушень, а визнання незаконною самої камеральної перевірки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позвні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено , що 07.06.2017 року Головним управлінням ДФС у Сумській області виданий наказ №760 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Агрофірма «Росія» у зв»язку з ненаданням пояснення та їх документального підтвердження на запит ГУ ДФС у Сумській області від 31.03.2017 року в повному обсязі ( а.с.18, 19).

На підставі наказу Головним управлінням ДФС у Сумській області з 12.06.2017 по 16.06.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Агрофірма «Росія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість в частині правомірності визначення податкового зобов»язання за результатами розподілу ПДВ у Додатку 10 «Розрахунок сум податку на додану вартість за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок» за період січень 2016 – лютий 2017 років.

За результатами перевірки складений акт від 23.06.2017 № 729/18-28-14-05/03780211/97 ( а.с. 33-55), а 17 липня 2017 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0002491405 про збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість у розмірі 4708333 грн. 75 коп., з якої 3766667 грн. за основним платежем та 941666,75 грн. – штрафна санкція ( а.с. 17).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що, на думку податкового органу, позивач маніпулює показниками щодо обсягів постачання сільськогосподарських товарів/послуг за окремими видами сільськогосподарських операцій на власний розсуд, відображаючи обсяги постачання зернових та технічних культур (зокрема кукурудзи та сої) без врахування кодів УКТ ЗЕД, чим порушує вимоги п.п.192.1.1, 191.1.2 п.192.1 ст.192 , п. 209.2, п. 209.19 ст. 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість ( позитивне значення різниці між сумою податкового зобов»язання та податкового кредиту поточного ( звітного) податкового періоду лютий 2016 року на суму 3766667 грн., і занижено від»ємне значення різниці між сумою податкового зобов»язання та сумою податкового кредиту поточного( звітного) податкового періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного ( податкового) періоду на суму 3766667 грн., за лютий 2016 року.

На думку суду, висновки, викладені в акті перевірки є помилковими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення- рішення є протиправним і підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Згідно п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, позитивна різниця між сумою податкових зобов’язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена:

за операціями із зерновими культурами товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД (далі - зернові культури) та технічними культурами товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД (далі - технічні культури), у розмірі 15 відс., спрямовується на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, а у розмірі 85 відс. - перераховується до державного бюджету;

за операціями з продукцією тваринництва товарних позицій 0102 і 0401 згідно з УКТ ЗЕД (далі - продукція тваринництва), у розмірі 80 відс. спрямовується на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, а у розмірі 20 відс. - до бюджету;

за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва (далі - інші сільськогосподарські товари/послуги), в межах діяльності спеціального режиму оподаткування такий розподіл складає 50/50.

З метою забезпечення ведення окремого податкового обліку за видами операцій передбачається затвердження додатка до податкової декларації з ПДВ, в якому суб'єкти спеціального режиму оподаткування та платники - сільськогосподарські підприємства, які відповідають вимогам пункту 209.18 статті 209 Податкового кодексу України визначатимуть суми податкових зобов'язань, податкового кредиту, їх різницю, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету, перерахуванню на спеціальний/ поточний рахунок платника або включенню до податкового кредиту наступного звітного періоду за окремими видами операцій.

Результати такого обліку зазначатимуться у податковій декларації з ПДВ, в якій відображаються операції в межах спеціального режиму оподаткування (0121 - 0123)/ діяльності, передбаченої пунктом 209.18 статті 209 ПКУ (0130), які переноситимуться з вказаного додатка. Тобто в декларації відображатиметься загальна сума за всіма видами діяльності, що підлягає:

- сплаті до бюджету;

- перерахуванню на спеціальний / поточний рахунок;

- включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД.

Пунктом 209.19 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що з метою застосування пункту 209.2 і підпункту 209.15.1 пункту 209.15 цієї статті:

- зернові культури - зернові культури товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД;

- технічні культури - технічні культури товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД;

- продукція тваринництва - продукція товарних позицій 0102 і 0401 згідно з УКТ ЗЕД.

Для ведення податкового обліку за окремими видами сільськогосподарських операцій у складі податкової декларації з ПДВ із позначкою "0121" передбачено додаток 10 (ДС10). Додаток 10 (ДС10) містить три таблиці, призначені для розрахунку сум ПДВ, що підлягають сплаті до держбюджету і перерахуванню на спеціальний рахунок за операціями із:

- зерновими та технічними культурами (таблиця 1);

- продукцією тваринництва (таблиця 2);

- іншими сільськогосподарськими товарами, послугами (таблиця 3).

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач є суб’єктом спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, на якого поширюється дія норм ст. 209 Податкового кодексу України, та який відповідно до п. 209.13 ст. 209 Податкового кодексу подає до контролюючого органу спеціальну податкову декларацію сільськогосподарського підприємства - суб’єкта спеціального режиму оподаткування за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 “Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість”.

Судом встановлено, що у лютому 2016 року позивач здійснював господарські операції з реалізації сільськогосподарської продукції, податкові зобов»язання за якими було відображено в Єдиному реєстрі податкових накладних як попередню оплату на загальну суму 22600000 грн., в т.ч. ПДВ 3766665,67 грн., зокрема: 02.02.2016р. за кукурудзу врожаю 2016 року на загальну суму 4500000 грн., в т. ч ПДВ 750000 податкова накладна №1/2 від 02.02.2016р. ТОВ «Управляюча компанія «Зерно України» ( п/д №94 від 02.02.2016р.), 02.02.2016р. за кукурудзу врожаю 2016 року на загальну суму 4500000 грн., в т. ч ПДВ 750000 податкова накладна №2/2 від 02.02.2016р. ТОВ «Управляюча компанія «Зерно України» (п/д №93 від 02.02.2016р.), 03.02.2016р. за кукурудзу врожаю 2016 року на загальну суму 11 000 000грн., в т. ч ПДВ 1 833 333,33 податкова накладна №4/2 від 03.02.2016р. ТОВ «Управляюча компанія «Зерно України» (п/д №102 від 03.02.2016р.), 03.02.2016р. за кукурудзу врожаю 2016 року на загальну суму 2600000,00грн., в т. ч ПДВ 433333,33 податкова накладна №5/2 від 03.02.2016р. ТОВ «Управляюча компанія «Зерно України» (п/д №101 від 03.02.20116р.) ( а.с. 96,98, 100, 102).

Зазначена попередня оплата була здійснена відповідно до договору №П-2001/1-р від 20.01.2016р. за кукурудзу урожаю 2016 року між ПП «Агрофірма «Росія» та ТОВ «Управляюча компанія «Зерно України» ( а.с.87-89), додатком №1 від 02.02.2016р. до зазначеного договору визначено зміну номенклатури товару, відповідно до якої замість кукурудзи буде поставлена соя у кількості 2242,065 т. загальною вартістю 22600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 766 666,67 грн.( а.с. 90).

Враховуючи зміну номенклатури, позивачем було видано розрахунки коригування до податкових накладних, а саме: 10.03.2016р. №3/2 до податкової накладної №1/2 від 02.02.2016р. кукурудза врожаю 2016р. (- ) 3750000 грн. без ПДВ, змінено номенклатуру на поставку сої (+ ) 3750000 грн. без ПДВ, 10.03.2016р. №4/2 до податкової накладної №2/2 від 02.02.2016р. кукурудза врожаю 2016р. (-) 3750000 грн. без ПДВ, змінено на сою (+)3750000,00грн. 10.03.2016р. №5/2 до податкової накладної №4/2 від 02.02.2016р. кукурудза врожаю 2016р. (-) 9 166 666,67 грн. без ПДВ, змінено на сою (+ ) 9 166 666,67 грн 10.03.2016р. №6/2 до податкової накладної №5/2 від 02.02.2016р. кукурудза врожаю 2016р. (-) 2186666,67 грн. без ПДВ, соя (+) 21666666,67 грн. без ПДВ ( а.с. 97,99,101,103).

Фактично зазначеними коригуваннями не було зміни суми податкових зобов’язань, а лише відбулась зміна асортименту товару з кукурудзи (зернової культури) на сою (інші сільськогосподарські товари).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Як вже зазначалось вище, податкові зобов’язання у позивача виникла за першою подією отримання попередньої оплати в лютому 2016року. Саме в лютому 2016 року було здійснено узгодження асортименту товару відповідно до додаткової угоди від 02.02.2016р.

Таким чином, податкові зобов’язання з поставки сої - виникли саме в лютому 2016 року.

Слід зазначити, що ст. 36 Податкового Кодексу України встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.

Однак, незважаючи на те, що підприємством було здійснено коригування поставки товарів між зерновими культурами (кукурудза) та іншою сільськогосподарською продукцією (соя) за первинними документами саме в лютому 2016 року, податковим органом такі первинні документи не враховано взагалі, в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відповідачем не було враховано наявність податкових зобов’язань з податку на додану вартість за лютий 2016 року з поставки сої - іншої сільськогосподарської продукції та відсутність податкових зобов’язань з поставки кукурудзи - зернових культур на загальну суму 3766 665,67 грн.

Крім того, частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Однак, відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення не дотримано цього принципу, що призвело до одночасного донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість за зерновими культурами (табл. 1 Д10 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року) на загальну суму 3 766 665,67 грн. та збільшення від’ємного значення між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за іншими сільськогосподарськими товарами (табл. 3 Д10 до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року) на суму 3766 665,67 грн., тобто підприємство повинно грошовими коштами сплати до бюджету податкове зобов’язання на загальну суму 3 766 665,67 грн., а з іншого боку має від’ємне значення між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту на ту ж суму.

Отже, фактично Державний бюджет України взагалі не постраждав, так як сума від’ємного значення значно перевищує суму податкових зобов’язань та включається до податкового кредиту. Зазначена сума від’ємного значення дає право на зменшення суми податкових зобов’язань (п. 14.1.181 Податкового кодексу України).

Таким чином, виходячи з викладеного вище суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача про проведення перевірки №760 від 07.06.3017 року, виходячи з такого.

Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення стосовно нього перевірки, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавста, що контролюється податковими органами. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки суб»єкт господарювання може ставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, водночас допуск до перевірки нівелює наслідки процедурних порушень. Такий висновок суду відповідає аналогічній правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у постанові від 17.05.2012 р. у справі N К-37554/09-С.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною третьою цієї статті визначено, що у випадку часткового задоволення позову, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. З огляду на зазанчене, позивачу мають бути відшкодовані витрати зі сплати судового збору , сплачені за вимоги майнового характеру у розмірі 70625,00 грн. ( а.с.3)

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Агрофірма "Росія" до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0002491405 від 17 липня 2017 року про збільшення Приватному підприємству "Агрофірма "Росія" суми грошового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 4708333 ( чотири мільйони сімсот вісім тисяч триста тридцять три) грн. 75 коп.

В задоволенні решти позовних відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області на користь Приватного підприємства "Агрофірма "Росія" 70625 ( сімдесят тисяч шістсот двадцять п"ять) грн. в рахунок повернення судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.М. Опімах

Повний текст постанови складений 04 грудня 2017 року.