Постанова № 70671959, 28.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ісайченко М.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Андрущенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про зобов'язання здійснити перерахунок заробітної плати, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

04 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 17.10.2017 та від 03.11.2017) до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про:

- зобов'язання керівництва Департаменту захисту економіки Національної поліції України здійснити перерахунок заробітної плати з квітня 2017 року по жовтень 2017 року включно до розміру відповідного щомісячного грошового забезпечення отримуваного до початку зазначеного періоду;

- стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України недоотриманої заробітної плати за період з квітня 2017 року по жовтень 2017 року включно в розмірі 25989,22 грн;

- стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн;

- зобов'язання Департаменту захисту економіки Національної поліції України подати звіт про виконання судового рішення протягом двох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що всупереч існуючих порядку і правил призначення та затвердження премій керівництвом протягом квітня-жовтня 2017 року їй ставиться дуже низький відсоток розміру премії, а саме - 10 %, що зумовило пониження заробітної плати останньої майже на 4000 грн щомісячно. Як наслідок, позивач недоотримала заробітної плати за період з квітня 2017 року по жовтень 2017 року включно на суму 25989,22 грн. У зв'язку з цим, остання просить суд зобов'язати керівництво Департаменту захисту економіки Національної поліції України здійснити перерахунок її заробітної плати за спірний період, стягнути з Департаменту недоотриману заробітну плату та моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в ході судового розгляду заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що підставою для встановлення ОСОБА_1 розміру премії 10% у період її роботи у квітні-жовтні 2017 року слугувало непрофесійне виконання останньою своїх службових обов'язків, ігнорування та халатне відношення до наказів керівництва. Будь-яких перешкод у виконанні ОСОБА_1 своїх службових обов'язків на посаді начальника сектору забезпечення діяльності зі сторони відповідача не чинилося, навпаки, останній були створені належні умови для роботи, їй було надано окремий кабінет та необхідну оргтехніку. Разом з тим, у спірному періоді ОСОБА_1 більшу частину часу була відсутня на робочому місці внаслідок перебування у відпустках та на лікарняних, а відтак, не внесла особистого вкладу в загальний результат служби для отримання більшого розміру премії.

Заслухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідача, а також дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 17.02.2017 №55 о/с у зв'язку з організаційно-штатними змінами до наказу Національної поліції України від 29.12.2016 №1397 "Про затвердження штату Департаменту захисту економіки Національної поліції" майора поліції ОСОБА_1 призначено начальником сектору забезпечення діяльності управління захисту економіки в Полтавській області з посадовим окладом 3000 грн., звільнивши з посади начальника сектору цього управління (том 1 а.с. 109).

Відповідно до розрахункових листів ОСОБА_1 за січень-березень 2017 року преміювання останньої у зазначених місяцях становило 70 % щомісячно (том 1 а.с. 59-61).

Наказом Управління захисту економіки в Полтавській області від 18.04.2017 № 47 "Про тимчасове покладення обов'язків" у зв'язку зі службовою необхідністю та з метою підвищення ефективності роботи відділу оперативно-аналітичного забезпечення на майора поліції ОСОБА_1, начальника сектору забезпечення діяльності управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ Національної поліції України, тимчасово покладено виконання обов'язків по посаді старшого оперуповноваженого в ОВС управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ Національної поліції України, звільнивши її від виконання попередніх посадових обов'язків (том 1 а.с. 33-34).

18.04.2017 дорученням Департаменту захисту економіки Національної поліції України №6/18/39/03-17, зокрема, зобов'язано начальників управлінь захисту економіки в місті Києві, областях, відділу захисту економіки в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі подати список працівників по управліннях на преміювання згідно з додатком 1 (том 1 а.с. 150). Крім того в дорученні зазначено, що в разі зміни в особовому складі, зокрема, в разі збільшення чи зменшення розміру відсотку премії, слід кожного місяця до 20 числа надсилати на паперових носіях списки згідно з додатком № 2.

Листом від 21.04.2017 №2135/39/115/01-2017 Управління захисту економіки в Полтавській області направило Департаменту захисту економіки Національної поліції України список на преміювання працівників управління за квітень 2017 року, згідно з яким розмір преміювання ОСОБА_1 у квітні 2017 року визначено у 10 % (том 1 а.с. 152-155).

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 24.04.2017 №418 "Про встановлення премій" та додатку №1 до нього ОСОБА_1 установлено розмір премії у квітні 2017 року - 10 % (том 1 а.с. 139-140).

В подальшому затверджений Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України 10 % розмір премії ОСОБА_1, не змінювався, на підтвердження чого начальником Управління захисту економіки в Полтавській області Департаменту захисту економіки Національної поліції щомісяця направлялися відповідні списки на преміювання працівників управління по формі, затвердженій додатком № 2 до Положення про преміювання працівників Департаменту захисту економіки Національної поліції України (т. 1, а.с. 152 - 189).

Відповідно до наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 15.05.2017 №479 "Про відрядження ОСОБА_1." у зв'язку зі службовою необхідністю та з метою надання практичної допомоги в протидії злочинності у сфері економіки відряджено до відділу оперативно-аналітичного забезпечення діяльності управління захисту економіки в Полтавській області майора поліції ОСОБА_1, начальника сектору забезпечення діяльності цього управління, з 15.05.2017 до особливого розпорядження (том 1 а.с. 108).

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 16.08.2017 №860 "Про повернення до виконання службових обов'язків" у зв'язку зі службовою необхідністю, а також з метою належної організації роботи та оперативно-службової діяльності, майора поліції ОСОБА_1 повернуто до виконання службових обов'язків начальника сектору забезпечення діяльності управління захисту економіки в Полтавській області за її посадою.

Як зазначалося судом, відповідно до направлених Управлінням захисту економіки в Полтавській області на адресу Департаменту захисту економіки Національної поліції України списків на преміювання працівників управління за травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2017 року, розмір преміювання ОСОБА_1 визначено у 10 % (том 1 а.с. 160-189). При цьому у графі "Примітки" зазначено обґрунтування розміру премії. Так, у списках за квітень, травень, червень та липень 2017 підставою для зменшення розміру премії ОСОБА_1 зазначено "Недотримання виконавської дисципліни". У списках за серпень, вересень та жовтень 2017 року підставою для зменшення розміру премії зазначено пункт 2 розділу 4 Положення про преміювання.

Зміст розрахункових листів ОСОБА_1 за травень-вересень 2017 року також підтверджує те, що преміювання останньої у зазначених місяцях дійсно становило 10% щомісячно .

Позивач, не погоджуючись із зменшенням їй у період з квітня по жовтень 2017 року премії з 70 % до 10 % звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, шостої статті 6 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зважаючи на пункт 3 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано.

Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі "Обермейєр проти Австрії"; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 04 березня 2014 року у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

При цьому стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь - якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовими питаннями правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки"; п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру"; п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі "Брайєн проти Об'єданого Королівства"; п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 08 березня 1994 року у спрві "Ісксон та 8 інших проти Об'єднаного королівства"; п. 47 -56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі "Путтер проти Болгарії".

Частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За приписами статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції унормовано постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції (далі - Постанова КМУ № 988) та відповідним порядком, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 4 Постанови КМУ № 988 керівникам органів, закладів та установ Національної поліції надано право здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення

Також пунктом 12 Порядку № 260 передбачено, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції. Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.

Положення про преміювання поліцейських Департаменту захисту економіки Національної поліції України затверджено наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 762 від 16.12.2016 року (далі - Положення про преміювання) (а.с. 141 - 144).

Розділом ІІ Положення про преміювання врегульовано порядок визначення розміру премії поліцейським Департаменту захисту економіки (далі - ДЗЕ). Так, за результатами служби за місяць розмір премії визначається за такими показниками: неухильне дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського; професійність виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно - правових актів, посадових інструкцій, наказів керівництва; виконання заходів, передбачених планами роботи Національної поліції України, ДЗЕ та підпорядкованого йому структурного підрозділу; виконавська дисципліна (виконання доручень Президента України, ВРУ, КМУ, керівництва МВС, Національної поліції України та ДЗЕ); своєчасність та якість підготовки наказів, довідкових, аналітичних та інших матеріалів, що стосуються діяльності Національної поліції України; стан забезпечення безпеки громадян і громадського порядку, виявлення, запобігання, припинення та розкриття злочинів; виявлення причин та умов, що сприяють учиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, ужиття в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; ужиття заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; службова дисципліна.

Розмір премій поліцейських затверджується начальником ДЗЕ відповідним наказом.

Пунктом 3 Розділу ІІІ цього Положення передбачено, що керівники самостійних структурних підрозділів ДЗЕ (особи, які їх заміщують) на основі розрахунків, наданих фінансовим відділом, до 20 числа місяця, за який установлюється премія, готують обґрунтоване подання щодо встановлення розміру місячної премії кожному поліцейському з урахуванням пропозицій безпосередніх керівників поліцейських за встановленою формою згідно з додатком до цього Положення.

Згідно пункту 4 Розділу ІІІ Положення про преміювання розмір премії визначається за показниками, зазначеними в підпункті 1 розділу ІІ цього Положення та залежно від особистого вкладу поліцейського в загальні результати служби.

Умови зменшення або позбавлення розміру премії визначені Розділом IV Положення про преміювання. Так, у разі несвоєчасного виконання та неналежної організації виконання в установлені строки завдань начальник Департаменту має право зменшувати премії або позбавляти її. Зменшення (позбавлення) розміру премії поліцейських, які не забезпечили своєчасного виконання покладених на них обов'язків, не виконали хоча б одного з показників преміювання, передбачених у підпункті 1 розділу ІІ цього Положення або допустили порушення службової дисципліни, зазначаються в наказі по Департаменту, який погоджується із заступником начальника Департаменту відповідно до розподілу функціональних обов'язків. Поліцейські позбавляються премії в повному обсязі або частково виключно за той календарний місяць, у якому вони допустили порушення (проступок) або стало відомо про порушення (проступок). Рішення про виплату премії, зменшення її розміру або позбавлення в повному обсязі оформляється наказом начальника.

З аналізу викладених норм слід дійти висновку, що виплата премії є правом, а не обов'язком керівника, яке має ґрунтуватися на якості виконання працівником визначених показників та особистому вкладі поліцейського в загальні результати служби.

Аналогічних висновків дійшов Вищий адміністративний суд України при розгляді справ № К/9991/81717/12 від 08.02.2017 та № К/800/60227/13 від 23.02.2017.

На думку суду, визначення розміру премії працівника в межах наявного фонду грошового забезпечення є дискреційним повноваженням керівника ДЗЕ .

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноваженим на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а його дискреційні повноваження обмежені вимогами цих законів.

Враховуючи викладене, суд не може перебирати на себе повноваження керівника ДЗЕ щодо визначення розміру премії його працівників, як того просить позивач. Позаяк, суд не може й оцінити розмір вкладу ОСОБА_1 в результати роботи служби. Таке втручання, на думку суду, буде порушенням наданої відповідачу дискреції.

Як вже зазначалося судом, 10 % розмір премії ОСОБА_1 встановлено відповідним наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України, який між іншим, позивачем не оскаржувався та є чинним. Розмір премії визначений на підставі списків УЗЕ в Полтавській області за формою, встановленою додатком до Положення про преміювання.

Надання списків у такій формі відповідає вимогам пункту 3 Розділу ІІІ Положення про преміювання, тому твердження представника позивача щодо відсутності обґрунтованого подання є безпідставним. Тим більше, що у графі "Примітка" цих списків зазначається підстава для зменшення розміру премії.

27 листопада 2017 року на виконання ухвали суду відповідачем надано копії рапортів заступника начальника управління - начальника відділу УЗЕ в Полтавській області Кірсанова Д.В. за період травень - серпень 2017 року (період, в якому ОСОБА_1 виконувала обов'язки старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативно - аналітичного забезпечення УЗЕ в Полтавській області ДЗЕ Національної поліції України) щодо встановлення премій особовому складу відділу за підсумками роботи у кожному місяці (т. 2, а.с. 141 - 144). Зазначеними рапортами запропоновано зменшити розмір премії ОСОБА_1 до 10 % з огляду на неналежне виконання нею функціональних обов'язків. Рапорти адресовані начальнику УЗЕ в Полтавській області ОСОБА_5 та погоджені ним.

Згідно характеристики на начальника сектору забезпечення діяльності управління захисту економіки в Полтавській області ДЗЕ Національної поліції України майора поліції ОСОБА_1 від 20.10.2017, що міститься в матеріалах справи (т. 1, а.с. 121), остання за час служби в Національній поліції зарекомендувала себе посередньо. До виконання службових обов'язків відноситься з посередністю, не володіє необхідними здібностями та вольовими якостями. У професійному відношенні підготовлена на середньому рівні, має відповідний рівень теоретичної підготовки. Нормативні документи, які регламентують діяльність Національної поліції України знає не в повній мірі та керується ними в повсякденній діяльності. У роботі не проявляє ініціативу, вибирає пріоритетні напрямки для себе, зосереджує увагу на їх виконанні. У службовій діяльності не дотримує вказівок керівництва управління. З керівництвом та особовим складом управління постійно вступає в суперечку, на зауваження не реагує. За характером не врівноважена. В побуті характеризується позитивно. Державною мовою володіє добре. Під час спілкування з громадянами та колегами по роботі не завжди ввічлива та уважна.

У своїх численних поясненнях, наданих суду, ОСОБА_1 стверджувала, що ця характеристика не відповідає дійсності, оскільки вона є професійним працівником і сумлінно ставиться до виконання службових обов'язків.

Між тим, зазначене твердження позивача є її суб'єктивним ставленням до показників своєї роботи, що не підтверджене належними доказами. Окрім того надання характеристики є компетенцією саме керівника, а не підлеглого йому працівника.

Досліджуючи питання виконання ОСОБА_1 своїх функціональних обов'язків у спірному періоді суд також враховує і кількість відпрацьованих нею робочих днів у цьому періоді.

Так, згідно листа Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Полтавській області" № 33/37-966 (т. 2, а.с. 115) ОСОБА_1 неодноразово зверталася за медичною допомогою до фахівців відомчого лікувального закладу з приводу різних захворювань, через що визнавалася тимчасово непрацездатною, а саме:

- з 12.07.2017 по 19.07.2017 (листок тимчасової непрацездатності № 722);

- з 28.07.2017 по 06.08.2017 (листок тимчасової непрацездатності № 776);

- з 21.09.2017 по 01.10.2017 (листок тимчасової непрацездатності № 951);

- з 02.10.2017 по 12.10.2017 (листок тимчасової непрацездатності № 1011);

- з 23.10.2017 по 04.11.2017 (листок тимчасової непрацездатності № 1094).

Також в судовому засіданні позивач та її представник стверджували, що у червні 2017 року ОСОБА_1 відпрацювала 2 робочих дні - 1 та 2 червня, проте з довідки про тимчасову непрацездатність № 581 (т. 2, а.с. 117) вбачається, що ОСОБА_1 хворіла з 25.05.2017 по 02.06.2017 і приступити до служби мала 03.06.2017.

Також в матеріалах справи містяться листки тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 і за інші періоди. Так, згідно листка непрацездатності АДЕ № 369625 (т. 2, а.с. 20) позивач перебувала на лікарняному з 20.03.2017 по 29.03.2017. Згідно листка непрацездатності АДН № 707826 (т. № 2, а.с. 43) ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 12.10.2017 по 21.10.2017. Згідно довідки Облонкодиспансеру (т. 2, а.с. 41) ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з 06.09.2017 по 20.09.2017.

Підсумовуючи викладене з урахуванням перебування позивача у відпустках представник відповідача пояснила, що ОСОБА_1 працювала у квітні 2017 року 10 робочих днів, у травні 2017 року 15 робочих днів, у червні 2017 жодного робочого дня, у липні та серпні 2017 року по 7 робочих днів. Також з вищевказаних листків непрацездатності вбачається, що ОСОБА_1 відпрацювала декілька робочих днів у вересні 2017 року та жодного робочого дня у жовтні 2017 року. Позивач та його представник наведеного не спростували, окрім того, що стверджували, що ОСОБА_1 у червні 2017 року відпрацювала 2 дні - 1 та 2 червня, хоча це суперечить даним довідки про тимчасову непрацездатність № 581 (т. 2, а.с. 117).

Така кількість відпрацьованих днів у квітні - жовтні 2017 року, вочевидь, не свідчить про значний вклад поліцейського в загальні результати служби та в повній мірі відповідає 10% розміру встановленої ОСОБА_1 премії.

Стосовно твердження позивача про належне виконання нею службових обов'язків, зокрема, вказівок керівництва у спірному періоді суд звертає увагу на такі обставини.

Як вбачається з листа Департаменту захисту економіки в Полтавській області № 6857/39/115/01-2017 від 13.11.2017 (т. 2, а.с. 112-114), під час виконання функціональних обов'язків по посаді старшого оперуповноваженого в ОВС відділу оперативно - аналітичного забезпечення в період з квітня по вересень 2017 року ОСОБА_1 здійснювала формування списків посадових осіб Полтавської області, які підпадають під категорію осіб з корупційними ризиками з метою встановлення причетності таких осіб до порушення чинного законодавства під час виконання функцій держави. Під час формування вищезазначених списків у таблиці через неуважність, халатність та неналежне відношення до службових обов'язків ОСОБА_1 допускала систематичні порушення щодо встановлення об'єктивної, актуальної та достовірної інформації щодо посадових осіб Полтавської області, які підпадають під категорію осіб з корупційними ризиками, що призвело до унеможливлення встановлення причетності таких осіб, також не виконувала повний обсяг роботи згідно вимог керівництва. У зв'язку з цим іншим співробітникам управління довелося додатково доопрацьовувати інформацію в позаробочий час та переробляти списки, які відпрацьовувала ОСОБА_1, що призвело до невиконання поставлених задач у поставлені терміни.

Також в листі зазначено, що після повернення 30.08.2017 ОСОБА_1 до виконання обов'язків начальника сектору УЗЕ в Полтавській області, які вона виконувала до 05.09.2017, нею не виконано вимоги листа ДЗЕ НПУ від 31.08.2017 «Про проведення профорієнтаційної роботи». Також до ДЗЕ НПУ направляла щоденні звіти «Стройова записка УЗЕ в Полтавській області» невстановленого зразку та з помилками.

З 29.08.2017 по 04.09.2017 керівництвом УЗЕ в Полтавській області перед ОСОБА_1 ставилися наступні доручення з проведення службової підготовки:

1.Організувати та провести з особовим складом УЗЕ в Полтавській області заняття з вивчення наказу МВС України від 01.02.2016 № 70 «Про затвердження інструкції із заходів безпеки про поводженні із зброєю», а також матеріальної частини зброї ФОРТ, ПМ, АКСУ-74У та прийняти заліки.

2. Доповісти особисто рапортом про причини відсутності закріпленої за працівниками УЗЕ в Полтавській області вогнепальної зброї. Визначитися з ДЗЕ НПУ та ГУНП в Полтавській області щодо механізму виділення, зберігання та закріплення за працівниками управління зброї.

3. Організувати та провести з особовим складом УЗЕ в Полтавській області заняття з опрацювання та вивчення Правил дорожнього руху.

4.Довести до особового складу повноваження працівників ДПП НПУ в частині забезпечення дорожнього руху в Україні, дії громадян на вимоги працівників ДПП щодо зупинки та перевірки транспортних засобів.

5.Довести до особового складу огляди надзвичайних подій з особовим складом ДЗЕ НПУ, пов'язаних з порушенням транспортної дисципліни.

6.Організувати та провести спільно з сектором протидії корупції з особовим складом УЗЕ в Полтавській області заняття з додаткового вивчення Закону України «Про запобігання корупції».

7. Здійснити перевірку на предмет дотримання працівниками УЗЕ в Полтавській області Закону України «Про запобігання корупції» в частині повідомлення НАЗК про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування.

За твердженням відповідача усі зазначені доручення ОСОБА_1 виконані не були.

Листом № 6916/39/115/01-2017 від 15.11.2017 (т. 2, а.с. 119-120) УЗЕ в Полтавській області повідомило, що в квітні 2017 року ОСОБА_1 ставився контроль по формуванню штатно - посадової книги, однак у вказаний термін контроль не було виконано, що призвело до зриву строків та неповного і несвоєчасного внесення інформації про співробітників. Після закінчення ВНЗ системи МВС випускниками, ОСОБА_1 своєчасно не зробила розрахунків вислуги років, що призвело до несвоєчасної виплати відсоткової надбавки за вислугу років молодим фахівцям (в кількості 10 осіб згідно наказу № 149 о/с від 26.04.2017, т. 2, а.с. 121-122). Під час формування списку одержувачів щорічної разової допомоги до 05.05.2017 ОСОБА_1 було внесено недостовірні дані (супровідний лист № 977) від 26.03.2017, т. 2, а.с. 123), що призвело до невиплати допомоги двом співробітникам управління (ОСОБА_6 та ОСОБА_7, додатковий супровідний лист № 2902/39/115/01-2017, т. 2, а.с. 125). Під час проведення конкурсу на заміщення вакантних посад з числа цивільних осіб та формування особової справи ОСОБА_8 було втрачено довідку психологічного вивчення на кандидата з грифом ДСК (стало відомо в листопаді 2017 року, запит надіслано до ГУНП на отримання дублікату № 6703/39/115/01-2017 від 08.11.2017, т. 2, а.с. 127).

Заперечуючи проти зазначених порушень позивач посилалася на те, що виконувала всі вказівки керівництва. Про факти неналежного їх виконання дізналася лише під час розгляду справи. Щодо частини доручень заперечила факт їх надання.

При цьому, на підтвердження належного їх виконання ОСОБА_1 надала стройові записки особового складу УЗЕ в Полтавській області станом на 31.08.2017 (т.2, а.с. 31) та на 04.09.2017 (т.2, а.с. 38), не затверджений план - конспект проведення додаткового заняття з функціональної підготовки на тему «Про додаткові заходи щодо зміцнення службової дисципліни, законності в діяльності органів і підрозділів національної поліції» (т.2, а.с. 32), лист № 5051/39/115/03-2017 від 01.09.2017 з додатком, адресований заступнику начальника ДЗЕ НПУ щодо проведення з особовим складом управління роз'яснювальної роботи по недопущенню відступу від норм чинного законодавства, необхідності належного виконання службових обов'язків, недопустимості надзвичайних подій, дотримання особистої безпеки (т.2, а.с. 33- 34), лист № 5057/39/115/01-2017 з додатком (т. 2, а.с. 36-37) щодо надання відпустки ОСОБА_9, рапорт керівника УЗЕ в Полтавській області № 5123/39/115/01-2017 від 05.09.2017 (т. 2, а.с. 39) щодо здійснення раптових перевірок службових приміщень на предмет зберігання заборонених та інших сторонніх предметів, які не використовуються в службовій діяльності.

Крім того, позивачем надано копію витягу з 1 тому Журналу обліку вихідних документів УЗЕ в Полтавській області (т. 2, а.с. 46-98) з виділенням строк, в яких зазначено про направлення ОСОБА_1 різного роду документів в період з січня по березень 2017, тобто в періоді, який не стосується предмету розгляду даної справи.

Надані позивачем документи ані спростовують фактів неналежного виконання нею функціональних обов'язків, ані підтверджують її право на отримання саме 70 % розміру премії у періоді з квітня 2017 року по жовтень 2017 року.

Посилання позивача на те, що в рапортах керівництва УЗЕ в Полтавській області за квітень - серпень 2017 року та списках на преміювання УЗЕ в Полтавській області містяться розбіжності формулювання підстав для зменшення розміру премії, а саме в рапортах зазначено «неналежне виконання функціональних обов'язків», а в списках «недотримання виконавської дисципліни», жодним чином не спростовує вищевикладених обставин, зазначених у листах ДЗЕ в Полтавській області і не свідчить, що вклад ОСОБА_1 у спірному періоді в результати роботи управління відповідає 70 % розміру премії, а не встановленому їй 10% розміру.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність фактів проведення щодо неї службового розслідування у спірному періоді заслуговує на увагу та навряд чи може свідчити про такий її вклад в результати роботи управління, що відповідає бажаному нею розміру премії.

Твердження ОСОБА_1 про безпідставне притягнення її до дисциплінарної відповідальності не в повній мірі відповідає дійсності враховуючи наступне.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 у справі № 816/496/17, що набрала законної сили 06.06.2017 (Т. 1, а.с. 25 - 31), встановлено, що суд визнає доведеною ту обставину, що позивач дійсно допустила дисциплінарний проступок, що виразився в неналежному виконанні доручення керівництва. Зазначена обставина підтверджується письмовими поясненнями, наданими ОСОБА_1 в ході службового розслідування та висновком службового розслідування.

Разом з цим, суд звернув увагу на положення статті 16 Дисциплінарного статуту, частиною першою якої встановлено, що стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. Частиною ж третьою статті 16 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку.

У зв'язку з цим суд встановив, що відповідачем не дотримано вказаного строку, оскільки про факт наявності помилок в підрахунку стажу служби в поліції відповідачу стало відомо ще 07.11.2016 після того, як помилки були виявлені особисто позивачем, яка одразу ж підготувала рапорт про наявність розбіжностей та скерувала його до Департаменту за вих. №4778/39/115/01-2016. Вказана обставина не заперечувалася відповідачем, оскільки і в письмових запереченнях, і у висновку службового розслідування містяться посилання на дану обставину.

Таким чином, всупереч вищевказаному твердженню позивача, підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді дисциплінарного проступку, що виразився в неналежному виконанні доручення керівництва, все ж таки були.

Також суд враховує, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 у справі № 816/1253/17, яка набрала законної сили, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України /надалі - відповідач/ про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 15.05.2017 № 479 про відрядження до відділу оперативно-аналітичного забезпечення управління захисту економіки в Полтавській області ОСОБА_1 відмовлено.

Разом з тим, судом у зазначеній справі було встановлено, що оскаржуваний наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 15.05.2017 № 479 "Про відрядження ОСОБА_1." не ґрунтується на вимогах Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію". Водночас на момент прийняття рішення судом оскаржений наказ був скасований.

Приймаючи до уваги зазначені обставини суд перевіряє чи мали вони вплив на права та свободи позивача у спірних правовідносинах, що гарантовані трудовим законодавством.

Так, статтею 235 Кодексу законів про працю України унормовано наслідки незаконного звільнення або незаконного переведення на іншу роботу. Згідно частини 2 цієї статті при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за 1 рік.

Як встановлено судом, переведення ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС оперативно - аналітичного відділу ДЗЕ у Полтавській області не пов'язане зі зменшенням їй розміру премії, оскільки 10 % розмір премій їй виплачувався і після повернення на посаду начальника сектору забезпечення діяльності УЗЕ в Полтавській області.

Таким чином, судом не встановлено порушення відповідачем права ОСОБА_1 на оплату праці при переведенні її на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС оперативно - аналітичного відділу. Водночас суд враховує, що у періоді з квітня по жовтень 2017, окрім 10% розміру премії позивачці виплачувалися усі інші складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавки за спеціальне військове звання та вислугу років), що нею не заперечується.

За викладених обставин суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування та стягнення на користь ОСОБА_1 премії в розмірі 25989,22 грн.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача щодо стягнення з Департаменту захисту економіки 30 000 грн. відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного. В обґрунтування заявленої суми ОСОБА_1 зазначила в позові, що моральних страждань вона зазнала внаслідок дій керівництва ДЗЕ, спрямованих змусити її звільнитися з посади, що виразилися у зменшенні їй розміру премії. Визначений розмір моральної шкоди ґрунтується на такому розрахунку: 6 місяців перебування ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС оперативно - аналітичного відділу УЗЕ в Полтавській області помножити на 5000 грн.

Пізніше, в судовому засіданні 28.11.2017 ОСОБА_1 зазначила іншу підставу для відшкодування моральної шкоди, а саме незаконне притягнення її до дисциплінарної відповідальності, що мало місце 24.02.2017. Зазначена підстава судом не береться до уваги з огляду на приписи статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, яка надає позивачу право змінити підставу або предмет позову до початку судового розгляду та статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, приписами частини 2 якої встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Отже, оскільки публічно - правовий спір з приводу притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності розглядався Полтавським окружним адміністративним судом у справі № 816/496/17, то моральна шкода мала заявлятися під час розгляду тієї справи, інакше зазначена вимога не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічним чином має вирішуватися питання відшкодування моральної шкоди, завданої на думку ОСОБА_1 переведенням її на посаду старшого оперуповноваженого в ОВС оперативно - аналітичного відділу ДЗЕ в Полтавській області, оскільки відповідний публічно - правовий спір вирішувався Полтавським окружним адміністративний судом у справі № 816/1253/17.

За таких обставин, враховуючи, що предметом розгляду даної справи є зобов'язання Департамента захисту економіки нарахувати ОСОБА_1 премію в розмірі 70 % за період квітень - жовтень 2017 року та стягнення відповідної суми, суд надає оцінку заявленій моральній шкоді саме з підстав виплати позивачці премії у зменшеному розмірі.

При цьому суд враховує, що статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків /пункт 3 Постанови/.

Враховуючи, що судом не встановлено протиправних дій відповідача при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 10% розміру премії у спірному періоді, підстави для стягнення моральної шкоди також відсутні. Відтак позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Належних та допустимих доказів в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства в підтвердження вчинення відповідачем чи його посадовими особами дискримінаційних дій та з перевищенням їх службових повноважень, що порушували права ОСОБА_1, позивачем не надано.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

За приписами частин 3 - 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання про допустимість доказів, наданих позивачем у вигляді оптичних дисків, на яких містяться записи розмов ОСОБА_1 з іншими працівниками ДЗЕ у Полтавській області суд враховує Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення частини 3 статті 62 Конституції України № 12 - рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, в якому зазначено наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 32 Конституції України ( 254к/96-ВР ) ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України ( 254к/96-ВР ); не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 31 Конституції України ( 254к/96-ВР ) гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть встановлюватися лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Розглядаючи справу Конституційний суд узяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією ( 995_004), а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) ( 995_004 ) тощо.

Системний аналіз положень Кодексу (1001-05) та Закону (2135-12) дає підстави стверджувати, що проведення оперативно - розшукових заходів або використання засобів для отримання фактичних даних повинно відбуватися виключно з дотриманням прав і свобод людини і громадянина, у передбачених законом випадках та у відповідному процесуальному порядку особами або підрозділами, які уповноважені здійснювати оперативно - розшукову діяльність. Недотримання Конституції України (254к/96-ВР ) та порушення особами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, вимог Кодексу ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ), Закону ( 2135-12 ), інших законів України при одержанні фактичних даних є підставою для визнання зібраних у такий спосіб доказів недопустимими.

Також Конституційний Суд України дійшов висновку, що здійснення не уповноваженими фізичними або юридичними особами на власний розсуд будь - яких заходів, які віднесені до оперативно - розшукової діяльності (мають ознаки оперативно - розшукової діяльності) порушує не лише законодавчі положення, а конституційні права і свободи людини і громадянина.

На запитання суду, яким чином здійснювався звукозапис розмов ОСОБА_1 з керівництвом, позивачка відповіла, що запис розмови здійснювався на її мобільний телефон без попередження про це її співрозмовників.

За таких обставин суд вважає, що надані позивачкою оптичні диски із звукозаписами розмов, що містяться на аркуші 67 першого тому та аркуші 99 другого тому є доказами, отриманими з порушенням прав і свобод людини і громадянина, гарантованих Конституцією України, відтак, визнаються судом недопустимими.

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні, зазначені диски містять копії файлів зі звукозаписами, автентичність яких суд не має можливості встановити.

Надаючи оцінку мотивам та обґрунтуванням сторін у справі суд керуючись частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у своєму рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що: "п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень."

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За викладених обставин позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 01 грудня 2017 року.

Суддя К.І. Клочко