Постанова № 70671905, 28.11.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

28 листопада 2017 року Справа № 814/1319/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Штрассе",

вул. Озерна, 14, м. Миколаїв, 54058

до відповідачів

1: Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області,

вул. Старофортечна, 27, м. Очаків, Миколаївська область, 57500 2: управління Державної казначейської служби України

в Очаківському районі Миколаївської обл.,

вул. Торгова, 44, м. Очаків, Миколаївська область, 57500

про

визнання протиправною бездіяльності,

стягнення заборгованості в сумі 30211,74 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Штрассе" звернулося з адміністративним позовом до Очаківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі – відповідач 1) та управління Державної казначейської служби України в Очаківському районі Миколаївської області (далі – відповідач 2). З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо неподання до відповідача 2 висновку про відшкодування з бюджету зайво сплачених коштів по орендній платі за землю в сумі 30211,74 грн., зобов’язавши відповідача 1 надати відповідачу 2 відповідний висновок про відшкодування коштів, а також стягнути з місцевого бюджету Очаківського району 30211,74 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що дія договору оренди земельної ділянки була припинена в грудні 2012 р., а новий договір укладено лише в травні 2016 р. Фактично сплачена за вказаний період орендна плата перерахована без правових підстав, відтак, підлягає поверненню позивачу.

Відповідач 1 надав письмові заперечення проти позову, в яких вказує, що позивач фактично користувався земельною ділянкою, а тому правомірно сплачував орендну плату, так як не отримав письмового заперечення орендодавця щодо використання земельної ділянки з грудня 2012 р.

Відповідач 2 не надав письмових заперечень проти позову.

За клопотанням представника позивача справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

10.12.2007 р. позивач уклав договір оренди землі з Очаківською районною державною адміністрацією Миколаївської області, за умовами якого отримав у платне користування земельну ділянку для рекреаційного призначення під розміщення та обслуговування туристичної бази "Голуба лагуна" в межах території Лагерної коси Очаківського району Миколаївської області строком на 5 років.

По закінченню договору оренди позивач продовжував декларувати та сплачувати орендну плату за фактичне користування земельною ділянкою.

26.05.2016 р. позивач уклав договір оренди землі з Миколаївською обласною державною адміністрацією, за умовами якого отримав у платне користування земельну ділянку для обслуговування об’єкта рекреаційного призначення (під розміщення та обслуговування туристичної бази "Голуба лагуна") за адресою: вул. Лагерна коса, 26/4, Чорноморська сільська рада Очаківського району Миколаївської області строком на 10 років.

Вважаючи, що за період з грудня 2012 р. по травень 2016 р. зайво сплатив орендну плату в розмірі 30211,74 грн., позивач 06.04.2017 р. звернувся до відповідача 1 із заявою про повернення коштів.

Відповідач 1 листом від 05.05.2017 р. відмовив позивачу в поверненні сплаченої орендної плати, посилаючись на фактичне перебування земельної ділянки в користуванні позивача.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені регулюються ст. 43 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Зокрема, зазначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За визначенням п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата – обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства, а платником орендної плати – орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 33 вказаного Закону (в редакції на момент закінчення строку дії договору оренди від 10.12.2007 р.) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, якщо особа продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та не отримала письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, то до поновлення дії договору оренди або укладення нового такий платник буде сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі. При цьому, річна сума платежу не може бути меншою розміру, встановленого п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

У відповідності до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Тобто, у будь-якому випадку, фактичне користування земельною ділянкою має бути оплатним, що підтверджується і позицією позивача протягом 2013-2016 років, оскільки він декларував і сплачував орендну плату за відсутності укладеного договору оренди.

Твердження позивача, що договори укладалися на оренду різних земельних ділянок є очевидно хибним, оскільки надані відповідачем докази свідчать, що в обох випадках орендовано земельну ділянку туристичної бази "Голуба лагуна" на території Лагерної коси Очаківського району Миколаївської області. Відсутність у договорі від 10.12.2007 р. кадастрового номеру земельної ділянки та розбіжність щодо орендованій площі в договорах не свідчить, що фактично позивач користувався різними земельними ділянками.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище, суд вважає доведеною позицію відповідачів, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська