Постанова № 70671888, 17.11.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

17 листопада 2017 року Справа № 814/2062/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати дії щодо затвердження технічної документації протиправними та зобов`язати відповідача вчинити дії з розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.08.2017 року щодо отримання права власності на земельну ділянку площею 750 кв.м. для ведення садівництва в СТ "Зайчівське", АДРЕСА_2 в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області та прийняти рішення в порядку п.2 ст.118 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач, розглядаючи його заяву, діяв не в порядок і спосіб, які передбачені нормами Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 17.11.17 року не з'явились, надали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представник відповідача в судове засідання 17.11.17 року не з'явився, повідомлений належним чином про дату , час та місце судового розгляду справи (а.с.113).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи, оцінив наявні в справі докази та встановив наступне.

29.03.2012 року позивач звернувся до державного підприємства "Миколаївський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" з заявою щодо виготовлення технічної документації із землеустрою для встановлення меж земельної ділянки для ведення садівництва в СГ "Зайчевське"(арк.спр.14).

31.12.2013 відповідачем на адресу позивача направлено відповідь про результати розгляду звернення, в якому відповідач повернув на доопрацювання заяву (арк.спр. 20).

07.06.2017 позивач знову звернувся до ДП "Миколаївський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою" з заявою про надання додаткових послуг, щодо приведення розробленої технічної документації у відповідність до вимог чинного законодавства на земельну ділянку для ведення садівництва у власність, в зв'язку зі зміною земельного законодавства (арк.спр. 15). Після доопрацювання технічної документації, позивач надав її на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

04.09.2017 на адресу позивача, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області направило відповідь про повернення наданих матеріалів на доопрацювання у зв'язку з відсутністю дозвільного документу, що став підставою для розробки моєї технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 35 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

До земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку.

У відповідності до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частина 2 статті 118 Земельного кодексу України передбачає, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Таким чином, нормами статті 118 Земельного кодексу України встановлений порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок державної та комунальної власності. Цей порядок встановлюється для трьох випадків безоплатної приватизації дозволеної земельним законодавством, тому громадяни об'єднані в три групи.

Частина 1, 2 ст. 118 Земельного кодексу України регламентує порядок звернення громадянами щодо приватизації земельних ділянок, що перебувають у їх користуванні. Це можуть бути земельні ділянки для ведення фермерського та особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуально дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, які були раніше надані в користування.

Крім того, даний порядок не передбачає дозволу на складання технічної документації для отримання права власності на земельну ділянку, яка перебуває у користування для ведення садівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини щодо приватизації позивачем земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні виникли 29.03.2012 року.

Декретом Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" від 26 грудня 1992 року пропонувалося забезпечити протягом 1993 року передачу громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у межах встановлених норм. У подальшому ці строки подовжувалися.

Як вбачається зі змісту ч.1, 2 статті118 Земельного кодексу України рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок цією групою громадян приймається у місячний строк на підставі технічних документів та матеріалів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Крім того суд зазначає, що п. г. ст. 28 Закону України "Про землеустрій" розробники документації із землеустрою мають право виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про землеустрій" погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно ст. 31 вищезазначеного закону України зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.

З вищезазначеного вбачається, що законодавством не передбачено строків на доопрацювання документації із землеустрою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з заявою на доопрацювання до виконавця технічної документації 07.06.2017, а 02.08.2017. надав доопрацьовану технічну документації до Держгеокадастру для прийняття рішення про її приватизацію.

Таким чином строк, встановлений нормами статті 28 Закону України "Про землеустрій" порушено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 94, 128, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо затвердження технічної документації ОСОБА_1 - протиправними.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області вчинити дії по розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.08.2017 щодо отримання права власності на земельну ділянку, площею 750 кв.м., для ведення садівництва в СТ "Зайчевське", АДРЕСА_2 в межах території Коларівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області та прийняти рішення в порядку п. 2 ст. 118 Земельного кодексу України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.М. Мельник