Постанова № 70671706, 30.11.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.11

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1221/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Секірської А.Г.,

за участю секретаря - Вакуленка А.В.,

за участю представників сторін:

представника позивача - не прибув;

представника відповідача - Селіна О.В., довіреність від 16.08.2017 № 1611/9/12-32-10-00-29;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сєвєродонецьку справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Айленд» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.06.2017 № 0003511203,

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Айленд» (далі - позивач, або ПП «Айленд») до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, або ГУ ДФС у Луганській області) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.06.2017 № 0003511203.

В обґрунтування позову, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 21.11.2017 вх. № 28416/2017 (арк.спр. 34-38), позивач зазначив, що оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 13.06.2017 № 0003511203, прийнятим на підставі акта камеральної перевірки від 29.05.2017 № 314/12-32-12-03/32418971, позивачу встановлено грошове зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. В акті перевірки встановлено відсутність подання ПП «Айленд» податкових декларацій по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015, 2016 та 2017 роки, а також неповне нарахування та сплату вказаного податку за 2015, 2016 та перший квартал 2017 року. З посиланням на положення статті 75 Податкового кодексу України позивач вважає, що в частині висновків про своєчасність подання податкових декларацій акт камеральної перевірки є належним та допустимим доказом для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 13.09.2017 № 0003491203, яке не є предметом оскарження. А в частині висновків про повноту нарахування та сплати податку акт не є належним та допустимим доказом для прийняття рішення, оскільки вказані висновки можливі лише за наслідками документальної перевірки.

Позивач вважає, що розрахунок податку на майно, який міститься у акті камеральної перевірки, зроблено з істотними порушеннями норм матеріального права. Так, відповідач у акті перевірки посилається на рішення Сєвєродонецької міської ради стосовно податку на майно, відмінне від земельної ділянки: рішення від 29.01.2015 № 4288 «Про затвердження положень про податок на майно та акцизний податок» - запроваджено ставку податку в розмірі 1,0% від мінімальної заробітної плати (на 01.01.2015 - 1218,00 грн), рішення від 28.05.2015 № 4520 «Про внесення змін до Рішення міської ради від 29.01.2015 № 4288 «Про затвердження положень про податок на майно та акцизний податок» - запроваджено ставку податку в розмірі 0,5% від мінімальної заробітної плати; рішення від 30.05.2016 № 419 «Про затвердження у новій редакції додатку № 1 до Рішення міської ради від 29.01.2015 № 4288 «Про затвердження положень про податок на майно та акцизний податок» - запроваджено ставку податку в розмірі 2,0% від мінімальної заробітної плати.

З посиланням на статті 10, 12 Податкового кодексу України, Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» позивач зазначив, що рішення ради від 28.05.2015 № 4520 підлягає застосуванню у 2016 році. Податок на майно, відмінне від земельної ділянки, встановлений Законом від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули право на власний розсуд вирішувати, чи встановлювати податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та у якій ставці, що обмежена відповідними нормами ПКУ. З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, прийняте Сєвєродонецькою міською радою рішення від 29.01.2015 № 4288 «Про затвердження положень про податок на майно та акцизний податок», яким запроваджено податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та його ставку у м. Сєвєродонецьку, не могло бути застосовано у 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік.

Щодо застосування наслідків, передбачених п.п.12.3.5 п.12.3 ст. 12 ПКУ, згідно якого у разі, якщо міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються, виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, то для цього повинна мати місце протиправна бездіяльність місцевої ради щодо неприйняття обов'язкового рішення про встановлення місцевого податку, зокрема, податку на майно. В свою чергу, відповідна бездіяльність може виникнути лише після того, як сплинуть строки, протягом яких місцева рада має прийняти рішення про встановлення обов'язкового для справляння місцевого податку, відповідно до п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ. Відповідно, висновок про те, чи скористалася місцева рада своєю компетенцією щодо встановлення місцевого податку, можна зробити лише після закінчення бюджетного періоду, протягом якого мало бути реалізоване відповідне положення. Тому застосування контролюючим органом положень статті 266 ПКУ з метою оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки, не може мати місце у 2015 році.

Отже, за 2015 рік нарахування податку проведено безпідставно взагалі, за 2016 рік - помилково (підлягає застосуванню ставка, встановлена рішенням від 28.05.2015 № 4520 - 0,5%, а не ставка 2%, встановлена рішенням від 30.05.2016 № 419).

Таким чином, обґрунтована сума податку за 2016 рік складатиме 9501,7 кв.м х (1378,00 х 0,5%) грн/кв.м = 65466,71 грн, де 9501,7 - площа нерухомості (база оподаткування), 1378,00 грн - мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016, 0,5 % - ставка податку.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.06.2017 № 0003511203 ГУ ДФС у Луганській області.

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав заяву від 21.11.2017 вх. № 28414/2017 про розгляд справи без його участі (арк.спр.33).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях від 22.11.2017 вх. № 28662/2017 (арк. спр. 63-64). Так, зазначив, що ГУ ДФС у Луганській області при проведенні аналізу наявної податкової інформації відповідно до статті 74 ПКУ виявлено факт, що свідчить про можливість порушення ПП «Айленд» податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За результатами камеральної перевірки складено акт з питань правильності нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015, 2016, 2017 роки та своєчасне подання податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 29.05.2017 за № 314/12-32-12-03/32418971. Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПП «Айленд» є власником об'єкта нерухомого майна -торгівельно - розважальний центр, який розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, ш. Будівельників, 23-Б, загальною площею 9501,7 кв.м., реєстраційний номер майна 21474344129, номер запису 344239, дата державної реєстрації 14.03.2013, форма власності приватна, частка власності 1/1.

Встановлено факт заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015, 2016 роки, 1 квартал 2017 року, всього на суму 381 849,57 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 81975,92 грн, 2016 рік - 261 866,85 грн, за 1 квартал 2017 року - 38006,80 грн. Відповідальність передбачена пунктом 120.1 ст. 120, пунктом 123.1 ст.123 ПКУ.

З посиланням на статті 74, 75, 76, 86, 266 Податкового кодексу України відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Позивач, приватне підприємство «Айленд» (ідентифікаційний код юридичної особи 32418971), є власником об'єкту нежитлової нерухомості, а саме - торгівельно - розважального центру, загальна площа 9501,7 кв.м, адреса: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, Будівельників шосе, будинок 23, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 21474344129, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (арк.спр. 65).

29.05.2017 представниками ГУ ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ПП «Айленд» з питання правильності нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015, 2016, 2017 роки та своєчасності подання податкової звітності з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015, 2016, 2017 роки, за результатами якої складено акт від 29.05.2017 № 314/12-32-12-03/32418971 (арк.спр. 67-69).

Згідно висновків акта дані камеральної перевірки свідчать про:

- неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015, 2016, 2017 роки;

- заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015, 2016, 1 квартал 2017 року всього на 381 849,57 грн, у тому числі за 2015 рік на 81975,92 грн, за 2016 рік на 261 866,85 грн, за 1 квартал 2017 року на 38006,80 грн.

Згідно з п.п. 54.3.1 п.54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі акта камеральної перевірки відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення - рішення від 13.06.2017 № 0003511203, яким за порушення п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України збільшено приватному підприємству «Айленд» суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (18010400) на 477 311,96 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 381 849,57 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 95 462,39 грн (арк.спр. 66).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3 статті 8 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом. За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачені права контролюючих органів, в тому числі в п.п. 20.1.4. закріплено право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено види перевірок, які мають право проводити податкові органи, а саме: камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Предметом камеральної перевірки, за наслідками якої складено акт від 29.05.2017 № 314/12-32-12-03/32418971, були, зокрема, питання правильності нарахування ПП «Айленд» податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, при цьому, з аналізу положень статті 75 Податкового кодексу України слідує, що питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів може бути предметом виключно документальної перевірки.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що камеральна перевірка ПП «Айленд» проведена відповідачем всупереч положенням статті 75 Податкового кодексу України, поза межами предмету камеральної перевірки, визначеними законом, тому відображені в акті камеральної перевірки від 29.05.2017 №314/12-32-12-03/32418971 відомості не можуть бути взяті судом до уваги відповідно до частини третьої статті 70 КАС України, оскільки вони одержані контролюючим органом з порушенням закону.

Оскільки камеральна перевірка в частині дослідження питання правильності нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, проведена з порушенням норм Податкового кодексу України, винесене за результатом такої перевірки податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2017 року № 0003511203 також є протиправним.

Іншим доводам позовної заяви та заперечень проти позову суд не надає оцінку через незаконність проведеної камеральної перевірки.

Правова позиція, відповідно до якої у разі незаконності перевірки незаконним є і прийняте за її результатом рішення контролюючого органу, була висловлена Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року №21-425а14 (реєстраційний номер в ЄДРСР 43075087), яка в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна враховуватися судами.

Щодо обраного позивачем способу захисту про визнання оскаржуваного повідомлення-рішення недійсним, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно п.п. 10.2 п.10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2017 року № 0003511203 протиправним та його скасування.

За приписами частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 7159,68 грн згідно з квитанціями від 06.10.2017 № 26686485 на суму 5 559,68 грн (арк.спр. 16) та від 06.04.2017 на суму 1600,00 грн (арк.спр. 17).

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Луганській області судові витрати на користь позивача у сумі 7159,68 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Айленд» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.06.2017 № 0003511203 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.06.2017 № 0003511203, прийняте Головним управлінням ДСФ у Луганській області, яким приватному підприємству «Айленд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на суму 477 311,96 грн (чотириста сімдесят сім тисяч триста одинадцять гривень 99 коп.), в тому числі за податковими зобов'язаннями - 381 849,57 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 95462,39 грн.

Стягнути на користь приватного підприємства «Айленд» (93412, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 23 Б, ідентифікаційний код юридичної особи 32418971) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, ідентифікаційний код юридичної особи 39591445) витрати зі сплати судового збору у розмірі 7159,68 (сім тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 68 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 04 грудня 2017 року.

Суддя А.Г. Секірська