Постанова № 70671651, 01.12.2017, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2017 року м. Кропивницький Справа № П/811/1262/17.

провадження № 2-іс/811/43/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів Черниш О.А. (головуюча), Кармазиної Т.М., Пасічника Ю.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі - МВС України) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії.

Позов ОСОБА_3 мотивовано тим, що він перебував на службі в органах внутрішніх справ і був звільнений 29.01.2005 року. На підставі огляду МСЕК в 2005 році йому було встановлено 30% ступеня втрати працездатності. 16 вересня 2016 року при повторному огляді МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності, яка пов'язана із захворюванням внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ. У вересні 2016 року позивач звернувся до МВС України з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з захворюванням, що спричинило третю групу інвалідності, на підставі статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року. Проте УМВС України в Кіровоградській області листом №2503/2/01-2016 від 25.11.2016 року повідомило позивача про відмову йому у виплаті МВС України одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що після первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, що не відповідає вимогам пункту 4 вказаного Порядку. Позивач, вважаючи незаконною таку відмову, стверджуючи, що вона суперечить пункту 14 Порядку, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок відповідача від 09.11.2016 року "Про відмову у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року";

- зобов'язати МВС України призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.

Ухвалою суду від 06.10.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Національної поліції України в Кіровоградській області.

Ухвалою суду від 20.10.2017 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (надалі - УМВС України в Кіровоградській області).

У ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, пояснивши, що спірний висновок, про скасування якого заявлений позов, викладений у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України №15/2-4287 від 09.11.2016 року, адресованому ліквідаційній комісії УМВС України в Кіровоградській області, яким матеріали позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги повернуті без права на виплату.

Представник відповідача 1 - МВС України - у письмових запереченнях позов не визнала, посилаючись на те, що його відмова у призначенні позивачу одноразової допомоги є законною, прийнята на підставі пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850, якою передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється лише тим працівникам, яким протягом 2 років після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням МСЕК вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі. Проведення виплати одноразової грошової допомоги у випадках, коли після первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, зазначеним Порядком не передбачено. З цих підстав просила суд у позові відмовити.

Представник відповідача 2 - УМВС України в Кіровоградській області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області - надав письмові заперечення, у яких позов не визнав, пояснивши, що на підставі заяви позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги та поданого до неї пакету документів, ліквідаційною комісією УМВС України в Кіровоградській області був оформлений та направлений до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України комплект документів для погодження та призначення одноразової допомоги. Після розгляду Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України комплект документів було повернуто без права на виплату на підставі пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850. Посилаючись на те, що з боку УМВС України в Кіровоградській області виконано усі необхідні дії для призначення позивачу грошової допомоги, але МВС України прийнято обґрунтоване рішення про відмову у нарахуванні та виплаті такої допомоги, просив суд у позові відмовити.

У судове засідання сторони та третя особа, будучи належним чином повідомленими про його дату, час та місце, не прибули. Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Відповідачі та третя особа про причини неявки до суду своїх представників не повідомили.

Відповідно до частин 4, 6 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За визначенням, наведеним у пункті 10 частини 1 статті 3 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ з 06.06.1988 року, з якої був звільнений 29.01.2005 року (а.с.107).

З копії свідоцтва про хворобу №123 від 22.02.2005 року, виданого ВЛК УМВС України в Кіровоградській області, вбачається, що у позивача наявні захворювання, які пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 69).

Відповідно до копії довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності, позивачу за результатами первинного огляду МСЕК з 28.03.2005 року встановлено 30% ступеня втрати працездатності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 65).

У зв'язку з цим 26.10.2005 року НАСК "Оранта" позивачу було виплачено страхову суму з державного обов'язкового особистого страхування, як працівнику міліції, який отримав захворювання у період проходження служби та втратив 30% працездатності без установлення інвалідності (а.с. 66).

За результатами огляду МСЕК з 14.09.2016 року позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Ступінь втрати професійної працездатності складає 40%. (а.с. 65, 68)

Позивач 23.09.2016 року звернувся до УМВС України в Кіровоградській області з заявою, у якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності, та подав необхідні документи (а.с. 11, 64) Вказана заява зареєстрована в ВФЗБО УМВС України в Кіровоградській області 23.09.2016 року за №А-20св.

Розглянувши заяву позивача та додані до неї документи, УМВС України в Кіровоградській області підготувало висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та 07.10.2016 року направило його на затвердження до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України. (а.с. 63-71)

Департамент фінансово-облікової політики МВС України, розглянувши подані матеріали, листом №15/2-4287 від 09.11.2016 року повернув їх до УМВС України в Кіровоградській області без права на виплату, пославшись на пункт 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, та зазначивши, що оскільки після первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, тому правових підстав для призначення ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до умов цієї постанови немає. (а.с. 72) Вказаний лист надійшов до УМВС України в Кіровоградській області 14.11.2016 року.

У зв'язку з цим УМВС України в Кіровоградській області листом №2503/28/01-2016 від 25.11.2016 року повідомило позивача про мотиви відмови МВС України у призначенні йому одноразової грошової допомоги (а.с. 73).

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що предметом спору є відмова у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до частин 1, 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" (чинного на час звільнення позивача зі служби) працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій.

У разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Законом України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" від 13.02.2015 року №208-VIII частину 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" викладено у такій редакції:

"У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства."

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 15 Прикінцевих положень Закону України "Про Національну поліцію України" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Кабінет Міністрів України відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" прийняв постанову №850 від 21.10.2015 року, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок №850). Ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку №850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктами 3, 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

- 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

- 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

- 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 4 Порядку №850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пунктом 7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Згідно з пунктом 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Пунктом 9 Порядку №850 визначено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

За змістом цих норм, після надходження передбачених Порядком №850 документів МВС зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у її призначенні. Ці рішення надсилаються керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для їх реалізації: виплати такої допомоги або повідомлення особи про мотиви відмови у її виплаті.

Листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 09.11.2016 року №15/2-4287 відповідач 1 фактично відмовив у призначенні позивачу грошової допомоги.

Зі змісту цього листа та письмових заперечень відповідачів установлено, що таке рішення про відмову у призначенні грошової допомоги мотивовано тим, що з дати первинного огляду позивача у МСЕК пройшло більше 2 років, що, на думку відповідачів, за умовами пункту 4 Порядку №850 не дає йому права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі.

Проте, суд вважає, що така відмова відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства і ґрунтується на неправильному тлумаченні змісту пункту 4 Порядку №850.

Суд зазначає, що приписи пункту 4 Порядку №850 не позбавляють позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності, а саме:

- якщо з дати первинного огляду МСЕК пройшло менше 2 років (протягом двох років), то виплата допомоги проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми;

- якщо з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, то виплата допомоги проводиться без урахуванням раніше виплаченої суми.

Судом установлено, що між первинним встановленням ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності (2005 рік) та встановленням ІІІ групи інвалідності (2016 рік) пройшло більше двох років. Відтак, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у повному обсязі.

Пунктом 14 Порядку №850 визначені підстави для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Цією нормою передбачено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

Такі підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Відтак, посилання відповідача 1 у листі №15/2-4287 від 09.11.2016 року на пункт 4 Порядку №850, як на підставу для відмови у призначенні позивачу грошової допомоги, на переконання суду, є помилковим.

Викладені відповідачем 1 у цьому листі мотиви не містять жодної з передбачених пунктом 14 Порядку №850 підстав для відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач 1, заперечуючи проти позову, тим не менше, не довів правомірність відмови у призначенні позивачу грошової допомоги, викладеної у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України №15/2-4287 від 09.11.2016 року.

Суд дійшов до висновку, що прийняте відповідачем 1 рішення про відмову у призначенні позивачу грошової допомоги не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 3 статті 2 КАС України, позаяк прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства, що призвело до порушення права позивача на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за його заявою.

Вирішуючи спір, суд керується частиною 2 статті 11 КАС України, згідної з якою суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відтак, суд визнає протиправною відмову відповідача 1 у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, викладену у листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС України №15/2-4287 від 09.11.2016 року.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для скасування цього листа, про що просить позивач, оскільки цей документ не є розпорядчим актом, не породжує для позивача правові наслідки у вигляді встановлення для нього обов'язків чи покладення на нього відповідальності, які б потрібно було нівелювати.

Вирішуючи вимоги про зобов'язання відповідачів призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року, суд дійшов до таких висновків.

Механізм призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, визначений Порядком №850, передбачає наявність у МВС України права вибору одного з рішень - призначити допомогу або відмовити у її призначенні. Ці повноваження за своєю правовою природою є дискреційними, оскільки є виключною компетенцією МВС України і здійснюється ним за наявності необхідного переліку документів, передбачених Порядком №805, і з урахуванням визначених у ньому умов.

Згідно з пунктом 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі", у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною відмови МВС України у призначенні позивачу грошової допомоги, викладеної у листі №15/2-4287 від 09.11.2016 року, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути цю заяву та прийняти відповідне рішення.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач 1 не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідачів виплатити позивачу грошову допомогу, суд зазначає, що за змістом пункту 9 Порядку №850 підставою для виплати такої допомоги є наказ керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, виданий на підставі рішення МВС України про призначення грошової допомоги.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Оскільки наразі МВС України рішення про призначення позивачу грошової допомоги не прийнято, суд вважає, що вимога про зобов'язання УМВС України в Кіровоградській області, як органу внутрішніх справ, у якому проходив службу позивач, виплатити йому цю допомогу є передчасною та відмовляє у її задоволенні.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем здійснені документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 640 грн. (а.с. 54), які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 - МВС України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України, викладену у листі №15/2-4287 від 09.11.2016 року, у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 23.09.2016 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 640 грн. (шістсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (код 00032684).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Судді О.А. Черниш

Т.М. Кармазина

Ю.П.Пасічник