Постанова № 70671465, 20.02.2017, Київський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 року м.Київ 810/4017/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"

до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області,

Головного управління державної Казначейської служби України у Київській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління державної Казначейської служби України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порядку, визначеному Податковим кодексом України, ТОВ "Васт-Транс" було подано до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у загальній сумі 192059,00 грн.

Надалі, підприємством було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок за лютий 2015 року, яким змінено напрямок зарахування суми від'ємного значення раніше віднесеної до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.

Позивач стверджує, що вказана декларація та уточнюючий розрахунок (з додатками) були отримані відповідачем - 1 без зауважень щодо правомірності заявленої до відшкодування суми ПДВ.

Звертав увагу суду, що з огляду на те, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року було подано позивачем 17.04.2015, відповідач - 1 зобов'язаний був до 22.05.2015 подати відповідачу - 2 висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок позивача.

Проте, всупереч вимогам пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу, податковим органом у встановленому порядку та строки не було подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування відповідного висновку.

За наведених обставин позивач просив суд зобов'язати Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» суми податку на додану вартість у розмірі України у розмірі 192059,00 грн. за лютий 2015 року.

Крім того позивач зазначив про те, що несвоєчасна виплата вказаної суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року надає йому право на отримання пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, яка за розрахунками позивача становить 92440, 89 грн.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/4017/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач - 1 позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що згідно ІС «Податковий блок», підсистеми «Обробка ПЗ та платежів», TOB «Васт-Транс» підприємством подано податкові декларації з податку на додану вартість:

за лютий 2015 року 20.03.2015 року за № 9045118758 задекларовано суму від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в розмірі 192059,00 грн. Статус податкової звітності: «перевірений, не пройдено камеральну перевірку».

уточнюючим розрахунком за лютий 2015 року поданим 17.04.2015 року за № 9072376582 TOB «Васт-Транс» зменшено суму від'ємного значення та заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 192059,00 грн. Статус податкової звітності: «містить помилки».

З огляду на зазначене, податковим органом не було надано Головному управлінню Державного казначейства України у Київській області висновок щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування, а тому підстави для перерахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування за вищевказаний період та стягнення пені за його несвоєчасне перерахування - відсутні.

Відповідач - 2 15.02.2017 надав до суду письмові пояснення відповідно до змісту яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області не надходив висновок податкової інспекції про відшкодування позивачу податку на додану вартість за лютий 2015 року, у зв'язку з чим казначейство не мало жодних підстав для перерахування відповідних сум на рахунок позивача.

При цьому, зауважив, що роль органів Державної казначейської служби України зводиться лише до здійснення контролю за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень, прийняті зобов'язань та проведенні платежів та ведення обліку всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, а тому саме ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області несе відповідальність згідно з законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Разом з цим, звертав увагу суду, що на теперішній час порядку нарахування пені на суму простроченого бюджетного відшкодування та механізму її виплати платнику податку - не визначено.

З огляду на зазначене, відповідач - 2 вважає, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 20.02.2017, не з'явились. Водночас, судом встановлено, що про дату, час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується даними наявних у справі доказів.

У свою чергу, 20.02.2017 від ТОВ "Васт-Транс" до суду надійшла заява відповідно до змісту якої позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив провести судовий розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача.

Крім того, з наявних в матеріалах справи письмових пояснень Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області вбачається, що відповідач - 2 також просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

Відповідач - 1 про причини неявки уповноваженого представника суду не повідомив та будь яких заяв або клопотань до суду не надав.

За наведених обставин та керуючись приписами статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної справи здійснено у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2015 позивачем до ДПІ у Києво-Святошинсьокому районі було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року (з додатками). У рядку 9 цієї декларації декларант визначив загальну суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 228974,00 грн., у рядку 17 - загальну суму дозволеного податкового кредиту у розмірі 421033,00 грн. та у зв'язку з цим, у рядку 24 заявлено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 192059,00 грн. ( а.с.11-12).

Аналогічні дані щодо загальної суми дозволеного податкового кредиту вказані також ТОВ «Васт-Транс» у додатку 5 «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 21-23).

В розрахунку суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року позивач просив збільшити розмір суми податку, на яку матиме право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, визначену згідно з пунктом 200 підпунктом «б» суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів у розмірі 2149942,00 грн. (а.с.17-18).

Судом встановлено, що в додатках до вказаної декларації ТОВ «Васт-Транс» було подано до контролюючого органу, зокрема, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) (а.с.19).

У вказаній заяві декларант відповідно до статті 200 розділу V Кодексу визначив бюджетне відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року (рядок 30) у сумі 2149942,00 грн.

Факт отримання (прийняття) податковим органом вказаного пакету документів підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 2 (а.с. 24).

Надалі, декларант, самостійно виявивши помилку у податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року, 17.04.2015 направив до ДПІ у Києво-Святошинському районі уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2015 року змінивши напрямок зарахування суми від'ємного значення (а.с.25-28). Так, у вказаному уточнюючому розрахунку позивач переніс суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24) до сум що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку. При цьому, судом встановлено, що сума бюджетного відшкодування позивачем в уточнюючому розрахунку не змінювалась.

З матеріалів справи вбачається, що до вказаного уточнюючого розрахунку декларант надав розрахунок суми залишку відємного значення попередніх податкових періодів до 01.02.2015 (Д2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3), а також заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) (а.с. 29, 30, 31).

Згідно з даними наявної у матеріалах справи квитанції № 2 поданий ТОВ «Васт-Транс» у квітні 2015 року уточнюючий розрахунок по декларації ПДВ за лютий 2015 доставлено до ДПІ у Києво-Святошинському районі 17.04.2015.

При цьому, зі змісту квитанцій № 2 від 20.03.2015 та 17.04.2015 вбаачається, що податкова декларація (з додатками) за лютий 2015 року та уточнюючий розрахунок до цієї декларації (з додатками) були прийняті контролюючим органом без зазначення виявлених помилок.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач у квітні 2015 року звернувся до податкового органу з вимогою про реалізацію його права як платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 192059,00 грн. на поточний банківський рахунок підприємства (платника податку) в обслуговуючому банку.

Разом з тим, як стверджує позивач та не заперечується відповідачами, зазначену ТОВ «Васт-Транс» суму податку на додану вартість підприємству відшкодовано не було.

За наведених обставин позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просив суд зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» суми податку на додану вартість у розмірі України у розмірі 192059,00 грн. за лютий 2015 року, а також стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 29.05.2015 по 26.10.2016 у розмірі 92440,89 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на квітень 2015 року) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. (пункт 200.8 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.10 та 200.11 протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

При цьому, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У силу положень пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У свою чергу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

З аналізу викладених положень слідує, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Отже, з огляду на зазначене, суд звертає увагу, що передумовою направлення до органу казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету є проведення камеральної перевірки (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України), або ж документальної перевірки, у разі, коли податковий орган вважає, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

За правилами пункту 76.1, 76.2 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За змістом пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки податковий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, єдиним доказом наявності у податковій декларації помилок, які є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ є акт, складений за результатами камеральної (документальної) перевірки та податкове повідомлення-рішення.

Отже, податкова звітність платника податків, який заявив до бюджетного відшкодування податок на додану вартість, підлягає обов'язковій камеральній перевірці, за наслідками якої податковим органом складається акт, якщо у разі такої перевірки виявлені порушення.

У випадку, якщо такі порушення призвели до завищення суми бюджетного відшкодування порівняно із сумою, заявленою у декларації з ПДВ, податковий орган обов'язково надсилає платнику ПДВ податкове повідомлення-рішення відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 200.14 статті 200 Кодексу.

Водночас, на підставі наявних у справі доказів та пояснень сторін, судом встановлено, що жодного з вказаних документів (акту за результатами камеральної (документальної) перевірки або податкового повідомлення-рішення), податковим органом не приймалось (складалось).

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача - 1 стосовно того, що згідно ІС «Податковий блок», підсистеми «Обробка ПЗ та платежів», статус податкової звітності, поданої ТОВ «Васт-Транс» 20.03.2015 за лютий 2015 року (№ 9045118758): «перевірений, не пройдено камеральну перевірку», а статус податкової звітності по уточнюючому розрахунку за лютий 2015 року від 17.04.2015 року (№ 9072376582) - «містить помилки».

Так, зокрема, податковим органом, як суб'єктом владних повноважень не надано жодних доказів на підтвердження зазначених доводів.

У свою чергу, суд звертає увагу, що згідно з приписами частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суд зауважує, що ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2017 у відповідача - 1 були витребувані всі документи та матеріали які підтверджують правову позицію податкового органу. Проте, вказані вимоги суду відповідачем - 1 виконано не було.

Крім того, як вже зазначалось, згідно з приписами податкового законодавства передумовою направлення до органу казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету є проведення камеральної перевірки (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України), або ж документальної перевірки, у разі, коли податковий орган вважає, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства. При цьому, результати таких перевірок мають бути оформлені відповідно встановлених законодавством вимог.

Отже, з аналізу норм податного законодавства вбачається, що наявність будь-якої інформації щодо статусу податкової звітності платника податків у інформаційній системі «Податковий блок» та підсистемі «Обробка ПЗ та платежів» не є достатнім та належним доказом, який свідчить про наявність у податковій декларації помилок (не підтвердження достовірності нарахування відшкодування) та відсутність підстав для направлення до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

При цьому, судом також було встановлено, що податкова декларація з ПДВ за лютий 2015 року та уточнюючий розрахунок до цієї декларації були прийняті податковим органом без виявлення в цій звітності помилок. Ця обставина підтверджується даними наявних у матеріалах справи квитанцій (а.с. 24, 32).

Разом з цим, суд акцентує увагу, що будь-яких доказів складання акту камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року, його реєстрації та направлення позивачу, як і доказів прийняття та направлення (вручення) податкового повідомлення-рішення, яким було б зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року, матеріали справи не містять. У письмових запереченнях про наявність зазначених фактів відповідачем - 1 також не вказується.

Отже, судом встановлено, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду, а ні камеральна, а ні документальна перевірка даних, відображених в декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року ТОВ "Васт-Траст" проведена не була, а тому відповідачем - 1 не було вчинено встановлених вимогами чинного законодавства дій щодо підтвердження достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що заявлена підприємством у податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року сума бюджетного відшкодування у розмірі 192059,00 грн. є підтвердженою.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України в редакції з 01.01.2016 сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.

Вказана норма підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки сума бюджетного відшкодування є узгодженою відповідачем - 1 з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, яка в даному випадку проведена не була, отже з 18.05.2015 (з урахуванням поданого позивачем уточнюючого розрахунку від 17.04.2015).

Приписами статті 50.1 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому пунктом 102.5 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, з наведеного вбачається, що орган державної податкової служби зобов'язаний був у строк до 22.05.2015 включно подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок ТОВ «Васт-Транс» у банку, обслуговуючого даного платника податків.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України зазначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначає Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 6 та 7 Порядку, у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 8 Порядку визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість (пункт 9 Порядку).

Таким чином, системно проаналізувавши викладені законодавчі норми, суд дійшов висновку, що у разі підтвердження достовірності нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, складання висновку про суму відшкодування податку на додану вартість та його надіслання до відповідача-2 є обов'язком відповідача-1.

Проте, як було встановлено судом, такий висновок Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до Державної казначейської служби України у Київській області не направлявся.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податковий орган в порушення вимог чинного законодавства не провів перевірку (камеральну або документальну) податкової звітності позивача за лютий 2015 року, не підготував відповідний висновок, та, разом з цим, не направив на адресу територіального органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу, що в свою чергу свідчить про протиправну бездіяльність даного суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Як було встановлено судом, позивач має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 192059 грн. за лютий 2015 року та ця сума була узгоджена контролюючим органом його конклюдентними діями.

У свою чергу, суд зауважує, що чинним законодавством безальтернативно визначений алгоритм дій платника податків, контролюючого органу та органу казначейства у правовідносинах, пов'язаних з отриманням бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку (системі електронного адміністрування ПДВ).

Цей порядок (алгоритм) не передбачає можливості отримання бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Саме такої правової позиції дотримується і Верховний суд України. Так, в постанові № 21-881а15 від 16.09.2015 колегією суддів зазначено, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області вчинити ті дії, від виконання яких відповідач - 1 безпідставно ухилився, а саме: подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування ТОВ «Васт-Транс» суми податку на додану вартість у розмірі 192059,00 грн. за лютий 2015 року. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Оскільки судом встановлено, що вказану суму ПДВ позивачу у строки, встановлені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України відшкодовано не було, суд дійшов висновку про наявність у ТОВ «Васт-Транс» права на стягнення пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені у судовому порядку.

Аналогічного висновку дійшла також колегія суддів Верховного Суду України в результаті розгляду 03.06.2014 справи № 21-131а14.

Судом встановлено, що бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059,00 грн.до теперішнього часу позивачем не отримана.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України пеню за період з 29.05.2015 по 26.10.2016 у розмірі 92440,49 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що розрахунок пені здійснений позивачем з урахуванням ставки Національного банку України за період з 04.03.2015 по 27.08.2015 у розмірі 30%.

Суд акцентує увагу, що положення пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України передбачають обрахунок розміру пені виходячи із облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку дії такої облікової ставки. Право на нарахування пені виникає за кожен день прострочення відшкодування включаючи день погашення, у зв'язку з чим моментом виникнення пені є кожен день прострочення.

Аналогічний правовий висновок викладений в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.07.2016 у справі № 825/1402/15-а.

Отже, при розрахунку пені за порушення строків перерахування суми бюджетного відшкодування підлягає застосуванню облікова ставка Національного банку України, чинна на момент виникнення пені за кожен день прострочення бюджетного відшкодування, включаючи день погашення.

Проте, з наведеного позивачем в адміністративному позові розрахунку, судом встановлено, що розмір пені визначено ТОВ «Васт-Транс» без урахування змін ставок Національного банку України за періоди з 29.05.2015 по 26.10.2016.

Зокрема, в позовній заяві позивач вказує, що кількість днів прострочення перерахування суми бюджетного відшкодування відповідачами за період з 29.05.2017 (виникнення відповідного права на відшкодування) по 26.10.2016 (момент подання позову) - становить 488 днів. Сума бюджетного відшкодування складає 192059,00 грн. Облікова ставка Національного банку України вказана позивачем у розрахунку - 30%. Таким чином, на думку позивача розмір пені становить 92440,89 грн. (192059,00 грн. х 30% х 120% х 488/365 = 92440,89 грн.)

У свою чергу, суд звертає увагу, що в період з 29.05.2015 по 26.10.2016 діяли різні ставки Національного банку України, зокрема:

з 04.03.2015 по 27.08.2015 - 30,0 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 154 "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 28.08.2015 по 24.09.2015 - 27,0 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 27 серпня 2015 року № 557 "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 25.09.2015 по 21.04.2016 - 22 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 24 вересня 2015 року № 627 "Про регулювання грошово-кредитного ринку", та постанов Правління Національного банку України №750 від 29.10.2015, № 894 від 17.12.2015, № 40 від 28.01.2016, №135 від 03.03.2016, якими залишено облікову ставку на рівні 22%;

з 22.04.2016 по 26.05.2016 - 19 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 21 квітня 2016 року № 278 "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 27.05.2016 по 23.06.2016 - 18 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 26 травня 2016 року № 25-рш "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 24.06.2016 по 28.07.2016 - 16,5 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 23 червня 2016 року № 88-рш "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

з 29.07.2016 по 02.09.2016 - 16,5 %, згідно постанови Правління Національного банку України від 28 липня 2016 року № 172-рш "Про регулювання грошово-кредитного ринку";

- з 03.09.2016 по 15.09.2016 - 15,5%, згідно рішення Правління Національного банку України 28 липня 2016 року №172-рш "Про розмір облікової ставки Національного банку України";

- з 16.09.2016 по 27.10.2016 - 15%, згідно рішення Правління Національного банку України від 15 вересня 2016 року № 277-рш " Про розмір облікової ставки Національного банку України".

Суд зазначає, що строк дії облікових ставок НБУ у розмірі:

1) 30% з 29.05.2015 по 27.08.2015 складає 91 день,

2) 27% з 28.08.2015 по 24.09.2015 складає 28 днів,

3) 22% з 25.09.2015 по 31.12.2015 складає 98 днів,

4) 22% з 01.01.2016 по 21.04.2016 складає 112 днів,

5) 19% з 22.04.2016 по 26.05.2016 складає 19 днів,

6) 18% з 27.05.2016 по 23.06.2016 складає 28 днів,

7) 16,5% з 24.06.2016 по 02.09.2016 складає 71 день,

8) 15,5% з 03.09.2016 по 15.09.2016 складає 13 днів,

9) 15% з 16.09.2015 по 26.10.2016 складає 41 день.

З огляду на зазначене, розмір пені за прострочення виплати бюджетного відшкодування згідно податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року за період з 29.05.2015 по 26.10.2016 становить 69106,34 грн., що підтверджується наступним розрахунком:

1) 192059,00 грн. (сума відшкодування) х 0,36 (30% ставка НБУ х 120% = 0,36) : 365 (кількість календарних днів у 2015 році) х 91 (кількість днів прострочення) = 17237,95 грн.;

2) 192059,00 грн. (сума відшкодування) х 0,324 (27% ставка НБУ х 120% = 0,324) : 365 (кількість календарних днів у 2015 році) х 28 (кількість днів прострочення) = 4773,59 грн.;

3) 192059,00 грн. (сума відшкодування) х 0,264 (22% ставка НБУ х 120% = 0,264) : 365 (кількість календарних днів у 2015 році) х 98 (кількість днів прострочення) = 13613,56 грн.;

4) 192059,00 грн. (сума відшкодування) х 0,264 (22% ставка НБУ х 120% = 0,264) : 366 (кількість календарних днів у 2016 році) х 112 (кількість днів прострочення) = 15515,85 грн.;

5) 192059,00 грн. (сума відшкодування) х 0,228 (19% ставка НБУ х 120% = 0,228) : 366 (кількість календарних днів у 2016 році) х 19 (кількість днів прострочення) = 2273,22 грн.;

6) 192059,00 грн. (сума відшкодування) х 0,216 (18% ставка НБУ х 120% = 0,216) : 366 (кількість календарних днів у 2016 році) х 28 (кількість днів прострочення) = 3173,70 грн.;

7) 192059,00 грн. (сума відшкодування) х 0,198 (16,5% ставка НБУ х 120% = 0,198) : 366 (кількість календарних днів у 2016 році) х 71 (кількість днів прострочення) = 7376,95 грн.;

8) 192059,00 грн. (сума відшкодування) х 0,186 (15,5% ставка НБУ х 120% = 0,186) : 366 (кількість календарних днів у 2016 році) х 13 (кількість днів прострочення) = 1268,85 грн.;

9) 192059,00 грн. (сума відшкодування) х 0,18 (15% ставка НБУ х 120% = 0,18) : 366 (кількість календарних днів у 2016 році) х 41 (кількість днів прострочення) = 3872,67 грн.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено розмір пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за період з 29.05.2015 по 26.10.2016, що складає 92440,89 грн.

За наведених обставин, судом встановлено, що позивач просить стягнути на його користь суму пені на 23334,55 грн. більше, ніж сума пені, розрахована судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на стягнення з Державного бюджету України пені за прострочення перерахування суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року у період з 29.05.2017 по 26.10.2016 у розмірі 69106,34 грн.

У той же час належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача у частині наявності підстав для стягнення пені у сумі 69106,34 грн. за прострочення бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року відповідач-1 суду не надав.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачами суду надано не було. Водночас, порушень законних прав та інтересів позивача з боку Управління Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області судом під час розгляду справи також не встановлено.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2764,62 грн. згідно платіжного доручення № 5732 від 11.11.2016 на суму 124,90 грн. та платіжного доручення № 6125 від 11.01.2017 на суму 2639,72 грн., оригінали яких містяться в матеріалах справи.

При цьому, суд зазначає, що за позовну вимогу немайнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн. та за позовну вимогу майнового характеру - 1386,61 грн.

Враховуючи те, що судом позовну вимогу майнового характеру задоволено частково, а саме в частині стягнення пені у розмірі 69106,34 грн., сума судового збору, яка підлягає присудженню позивачу становить 1036,60 грн. (69106,34х1,5% = 1036,60).

З огляду на зазначене та враховуючи, що судом не встановлено порушення прав та законних інтересів відповідачем - 2, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2414,60 грн. (1378+1036,60 = 2414,60) підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 167, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати до органу що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" суми податку на додану вартість за лютий 2015 року у розмірі 192059 (сто дев'яносто дві тисячі п'ятдесят девять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за лютий 2015 року за період з 29.05.2015 по 26.10.2016 у розмірі 69106,34 (шістдесят дев'ять тисяч сто шість) грн. 34 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Києво -Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" судові витрати у сумі 2414,60 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.