Постанова № 70671342, 29.11.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Житомир справа № 806/2875/17

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Липи В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрівка-Агро" до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дубрівка-Агро" звернулося до суду з позовом в якому просить:

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити заяви ТОВ "Дубрівка-Агро" від 18.08.2017 року та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з правом передачі в оренду терміном на 49 років площею 2 га кожна, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дубрівської сільської ради Баранівського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що неодноразово звертався із заявами до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 2 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дубрівської сільської ради Баранівського району Житомирської області з правом передачі в оренду, однак Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу було відмовлено, у зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник позивача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в прядку письмового провадження.

Представник відповідача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Проти позову заперечує з мотивів, викладених в письмових запереченнях.

Зокрема відмітив, що відповідач діяв з чітким дотриманням норм чинного законодавства, оскільки виконання постанови КМУ від 07.06.2017 №413 є обов'язковим для управління, вважає, що лист управління є цілком вмотивованим, адже містить чітке та обґрунтоване посилання на порядок, за дотриманням якого, позивач матиме можливість для того, щоб клопотання було розглянуто позитивно.

Суд вважає за можливе розгляд справи проводити у порядку письмового провадження на підставі ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.08.2017 року позивачем подано до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву про надання дозволу ТОВ "Дубрівка-Агро" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з правом передачі в оренду терміном на 49 років площею 2 га кожна, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дубрівської сільської ради Бараніського району Житомирської області.

Листом від 26 вересня 2017 року №19-6-0.334-9015/2-17 відповідач повідомив позивача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 була затверджена Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, якою закріплені пріоритети управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, одним з яких є передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності переважно на умовах оренди на строк не більше як сім років. Та повідомлено, про те, що оскільки позивач звернувся з клопотанням в якому вказано бажаний строк оренди 49 років, то управління відмовило у задоволенні клопотання.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За приписами частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено абзацом першим частини третьої згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Проте, з матеріалів справи слідує, що за результатами розгляду заяви позивача Головним управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з правом передачі в оренду терміном на 49 років площею 2 га кожна, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дубрівської сільської ради Баранівського району Житомирської області відповідно до постанови КМУ № 413 від 07.06.2017.

Суд зазначає, що постанова КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у власність та користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

Отже, відповідач відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на постанову КМУ № 413 від 07.06.2017, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням, а тому суд розцінює відмову відповідача, оформлену листом від 26.09.2017 року №19-6-0.334-9015/2-17 протиправною.

З цих підстав, суд для захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрівка-Агро" від 18.08.2017 року у відповідності до норм чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Дубрівка-Агро" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з правом передачі в оренду терміном на 49 років площею 2 га кожна, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дубрівської сільської ради Баранівського району Житомирської області, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, діяльність Головного управління є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за Головним управлінням, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні є дискреційним повноваженням, а тому задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.

За наведених обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрівка-Агро" підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.71, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області оформлену листом від 26.09.2017 року №19-6-0.334-9015/2-17 протиправною.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубрівка-Агро" щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з правом передачі в оренду терміном на 49 років площею 2 га кожна, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дубрівської сільської ради Баранівського району Житомирської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа