Ухвала суду № 70669583, 30.11.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13297/17

1кс/755/6636/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Курило А.В., за участю секретаря Томіленка В.В., прокурора Семененка Б.В., розглянувши клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Шевченка П.М., у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040008502 від 19.06.2017 року, про арешт майна,

в с т а н о в и в:

Прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 звернувся до суду із клопотання, в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100040008502 від 19.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна, а саме: на житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташовані в АДРЕСА_3, які належать ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, шляхом заборони відчуження майна.

З тексту клопотання вбачається, що 08.09.2016 року, ОСОБА_3, використовуючи довіреність на власне ім'я від ОСОБА_4, яка 26.02.2016 посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, уклав договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, яка у місті Києві, що належала ОСОБА_4

Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 08.09.2016, відомості про що внесені до реєстру за № 1147

В результаті вказаних дій право власності перейшло до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Разом з тим, 14.03.2016 на спецлінію 102 надійшло повідомлення лікаря реанімаційного відділення Броварської центральної районної лікарні про те, щоІНФОРМАЦІЯ_5 о 12 год. 25 хв. в приміщенні лікарні, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Шевченко, 14 помер ОСОБА_4, 1982 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4.

В подальшому, 20.07.2017 в нарадчій кімнаті № 2 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за добровільної згоди останньої проведено огляд робочого місця нотаріуса, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5.

Вході огляду виявлено та вилучено - договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 в особі ОСОБА_3 та ОСОБА_2; RRP код -НВА 527306, реєстраційний номер 1147; договір купівлі продажу-квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8, RRP код - НМЕ 995590 від 20.07.2017 без підпису нотаріуса та без реєстраційного номера; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1; чернетка договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, підписана ОСОБА_2 та ОСОБА_8 без підпису та печатки нотаріусу та інші документи, які були необхідні для переоформлення права власності на вказану вище квартиру.

Таким чином, 20.07.2017 відбулася спроба повторного незаконного продажу об'єкту нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.09.2017 на квартиру АДРЕСА_2 накладено арешт шляхом заборони відчуження майна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України, представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Таким чином, 14.03.2016 з моменту смерті ОСОБА_4, довіреність яка була видана на ім'я ОСОБА_3 та посвідчена 26.02.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 втратило свою дію.

Також досудовим розслідуванням, що 14.09.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_3.

Вказані об'єкти нерухомого майна відповідно до інформаційної довідки належали ОСОБА_4, який помер14.03.2016 року.

В результаті вказаних протиправних дій право власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані в АДРЕСА_3, також перейшло до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, відповідно до інформації сільського голови Требухівської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_9, на адресу сільради надходив запит служби у справах дітей та сім'ї Броварської районної державної адміністрації від 07.11.2017, щодо надання інформації про осіб, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_6.

Відповідно до змісту вказаного листа до органів опіки та піклування звернулась дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_10 із заявою про надання дозволу на укладення договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, за адресою с. Требухів, вул. Паркова, буд. 2 які належать ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Таким чином, на даний час відбувається спроба повторного незаконного відчуження житлового будинку та земельної ділянки, за адресою с. Требухів, вул. Паркова, буд. 2

Крім того, в клопотанні зазначено, що виникла необхідність накладення арешту на наступне майно, а саме об'єкт нерухомості - житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташовані в АДРЕСА_3, які належать ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити та накласти арешт на майно шляхом заборони його відчуження.

Відповідно до ст. 172 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, про необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, оскільки є необхідність забезпечення арешту майна, так як існують ризики відчуження майна до прийняття судом рішення.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 3 ч.2 ст.170 КПК України арешт на майно накладається з метою конфіскації майна як виду покарання; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання прокурора про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч.2 ст.170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Шевченка П.М. - задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме: на житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташовані в АДРЕСА_3, які належать ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, шляхом заборони відчуження майна.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя