Рішення № 70667409, 30.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Хіль Л.М., Лобова О.А., при секретарі: Рибак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 червня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання договору поруки недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» звернулося до Кременчуцького районного суду Полтавської області з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.11.2012 pоку між публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який є правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» (далі - ФК «Вектор Плюс»), а також між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено Договори факторингу. Тому, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором №1602/1206/64-043 від 19.02.2006 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_2. Відповідно до умов вищевказаного Кредитного Договору, Банк зобов'язується надати Боржнику (за кредитним Договором - Позичальникові) кредит у сумі 126000 грн., а Боржник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту. Позивач вказував, що Банк (кредитор) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши Боржнику, кредит у сумі 126000 грн. В свою чергу, Відповідач , неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови Основного договору, в результаті чого станом на 01.11.2014 pоку, має прострочену заборгованість: за кредитом складає - 31653,60 грн., по відсотках складає - 51195,88 грн. У зв'язку з систематичним порушенням Боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого Кредитного договору йому була нарахована неустойка: пеня складає - 87583,39 грн. Розмір неустойки становить: пеня за останні 12 місяців складає -14418,19 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника, що випливають з Основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3, 19.02.2006 року було укладено Договір Поруки №1602/1206/64-043-Р-1. Відповідно до умов Договору поруки ОСОБА_3, як поручитель поручається за виконання ОСОБА_4 обов'язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Відповідно до умов Договору поруки, відповідачі відповідають перед Позивачем за порушення обов'язків за Договором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник. Таким чином, зважаючи на невиконання Відповідачем зобов'язання стосовно умов звернення кредиту, Позивач вправі вимагати стягнення з Відповідача заборгованість по кредиту, заборгованість за відсотками, пеню за невиконання умов договору.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з Відповідачів на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість у розмірі 97267,67 грн., яка складається з: 31653,60 грн. - заборгованості за кредитом; 51195,88 грн. - заборгованості по відсотках - 51195,88 грн.; 14418,19 грн. - пеня. Стягнути солідарно з Відповідачів на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» витрати по сплаті судового збору у сумі - 972,68 грн.

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання договору поруки недійсним. В обґрунтування позовної заяви посилався на те, що договір поруки №1602/1206/64-043-Р-1 від 19 грудня 2006 року який був укладений між ним та ТОВ «Кредитні ініціативи» підписаний не ним, про факт укладання як кредитного договору так і договору поруки йому не було відомо. На підставі вищевикладеного просив суд ухвалити рішення, яким визнати договір поруки №1602/1206/64-043-Р-1 від 19 грудня 2006 року недійсним.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 червня 2017 рокупозов товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 1602/1206/64-043 від 19 грудня 2006 року в розмірі 97267 гривень 67 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» судовий збір в розмірі 972 гривні 80 копійок

В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання договору поруки недійсним - задоволено.

Визнано договір поруки № 1602/1206/64-043-Р-1 від 19 грудня 2006 року недійсним.

Додатковим рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2017 рокустягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

З даним рішенням суду не погодилось товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»та подало на нього апеляційну скаргу, в якій прохали рішенняКременчуцького районного суду Полтавської області від 16 червня 2017 рокузмінити в частині незадоволених позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, - задовольнивши їх, а в частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи», - відмовити повністю. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судовий збір, сплачений ними за подачу апеляційної скарги.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в цих частинах є незаконним з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Судове засідання проводилось за участі представників позивача та відповідача ОСОБА_3, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Частиною 1 ст. 303 ЦК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

З огляду на положення зазначеної норми закону, оскільки рішення у частині задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржується, воно в цій частині не переглядається.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог.

Згідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 19 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» в особі директора Кременчуцького відділення Полтавської філії АКБ «ТАС-Комерцбанк» Скидана Сергія Вікторовича та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1602/1206/64-043.

28.11.2012 pоку між публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та факторинговою компанією «Вектор Плюс» (далі - ФК «Вектор Плюс»), а також між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено Договори факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договорів кредитор відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить йому на підставі Документації. З моменту відступлення Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору.

Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. Тобто, внаслідок укладення вказаних договорів факторингу відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від № 1602/1206/64-043 від 19.12.2006 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_2.

Так, відповідно до п. 1.1.Кредитного договору Банк зобов'язався надати ОСОБА_2 грошові кошти (кредит) у розмірі 126000,00 гривень на строк з 19 грудня 2006 року по 19 грудня 2011 року та на умовах передбачених у цьому Договорі. ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором. Пунктом 1.3 передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 18,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом. Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язався погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок НОМЕР_1 щомісяця, через касу банку згідно Додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного Договору, крім випадків передбачених п. 3.8., 3.9 та 5.1.4 даного Договору.

В забезпечення виконання умов кредитного договору №1602/1206/64-043-Р-1 від 19 грудня 2006 року, між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» в особі директора Кременчуцького відділення Полтавської філії АКБ «ТАС-Комерцбанк» Скидана Сергія Вікторовича та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки №1602/1206/64-043-Р-1, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язався перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих Банком ОСОБА_2 у вигляді кредиту згідно з кредитним договором №1602/1206/64-043 від 19 грудня 2006 року у сумі 126000,00 гривень строком до 19 грудня 2011 року з процентною ставкою 18,9% річних за їх використання.

Згідно п. 2 Договору поруки № 1602/1206/64-043-Р-1 від 19 грудня 2006 року поручитель ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність з позичальником ОСОБА_2 перед банком за виконання позичальником умов Основного зобов'язання усім належним йому майном та грошовими коштами.

Відповідач ОСОБА_3 заперечував проти того, що він укладав цей договір та повідомив суду, що підпис на даному договорі не належить йому, тому просив провести по справі почеркознавчу експертизу.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та визнаючи договір поруки недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 заперечує проти того, що він укладав цей договір та повідомив суду, що підпис на даному договорі не належить йому. В свою чергу, позивачем на вимогу суду не було надано оригінал Договору поруки № 1602/1206/64-043-Р-1 від 19 грудня 2006 року, а тому прийшов до висновку, що даний Договір є недійсним з підстав визначених ст.ст. 203,207,215, 626 ЦК України.

Проте, з таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Однак, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 будь-яких доказів та обґрунтувань щодо недотримання вищезазначених вимог при укладені правочину, дотримання яких в обов'язковому порядку вимагається законом - не надано. Крім того, ним не доведено того, що Договір поруки № 1602/1206/64-043-Р-1 від 19 грудня 2006 року підписаний не ним, тобто правочин був укладений без наявності його вільного волевиявлення яке відповідало внутрішній волі.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання даного Договору поруки № 1602/1206/64-043-Р-1 від 19 грудня 2006 року недійсним є передчасним та таким, що не відповідає матеріалам справи, а тому колегія суддів, виходячи з принципу змагальності сторін, який зобов'язує сторони підтвердити свої доводи, приходить до висновку про обґрунтованість доводів апелянта в цій частині, та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо відповідача ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині позову є доведені та документально підтверджені. Однак, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог відносно відповідача ОСОБА_3, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду належних доказів порушення його майнових прав зі сторони ОСОБА_3, зокрема виходив з того, що Договір поруки № 1602/1206/64-043-Р-1 від 19 грудня 2006 року є недійсним.

Розглядаючи спір, в частині вирішення позовних вимог відносно відповідача ОСОБА_3 колегія суддів в цілому погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що місцевим судом неправильно зазначено нормативне обґрунтування, яке є підставою для відмови у задоволені позову, що відповідно потягло порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Так, п.10 Договору поруки передбачено, що сторони, керуючись ч.4 ст. 559 ЦК України, встановили, що строком припинення поруки, встановленої Договором є повне виконання позичальником, або поручителем своїх обов'язків, передбаченим основним зобов'язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України). Таким чином, умова договорів поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

За таких обставин, порука на підставі ч. 4 статі 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При визначені дня початку і дня закінчення строків, що встановлені ч.4 ст. 559 ЦК України, слід враховувати, що вони повинні обчислюватися окремо за кожною вимогою, а у випадку, коли умовами кредитного договору повернення боргу передбачено періодичними, щомісячними платежами, повинні обчислюватися зі спливом шестимісячного строку окремо до кожного періодичного платежу погашення боргу за кредитним договором, та є підставою для визнання поруки припиненою, та відповідно відмови у задоволені вимог в цій частині.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеній в постанові від 06 вересня 2016 року у справі №6-623цс17, який згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що строком виконання основного зобов'язання за кредитним договором є грудень 2011 року, а позивач з вимогою до поручителя звернувся лише у листопаді 2014 року, підстав для покладення цивільної відповідальності на останнього не вбачається, у зв'язку із припиненням поруки.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Зважаючи, на висновки колегії суддів про наявність підстав для скасування рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 червня 2017 рокув частині позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання договору поруки недійсним, та те, що додаткове рішення суду від 11.09.2017 року нерозривно пов'язане з основним рішення та прямо витікає з нього, і за вказаних обставин є таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, яким будуть порушені права відповідача, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування додаткового рішенняКременчуцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2017 року, ухваленого по даній справі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та скасування рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 червня 2017 рокув частині позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання договору поруки недійсним, з ухваленням в цих частинах нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а скасування додаткового рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2017 року.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - задовольнити частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 16 червня 2017 рокув частині вирішених позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в частині задоволених зустрічних позовних вимогОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання договору поруки недійсним -скасувати. Ухвалити в цих частинах нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимогОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання договору поруки недійсним - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Додаткове рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 вересня 2017 року - скасувати.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ Л.М. Хіль /підпис/ О.А. Лобов

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: