Ухвала суду № 70667344, 30.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Кузнєцова О.Ю., Хіль Л.М.

за участю секретаря Колодюк О.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов'язання прибрати паркан та установити його згідно акту погодження меж земельної ділянки від 21 травня 2013 року, зобов'язання розрівняти частково зорану земельну ділянку та відшкодування матеріальної та моральної шкоди

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким:

- зобов'язати ОСОБА_3 і ОСОБА_4 прибрати їхній паркан з його земельної ділянки і установити його згідно Акта погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 21.05.2013 року;

- розрівняти частково зорану земельну ділянку шириною понад три метри;

- стягнути з ОСОБА_3 на його користь 25 000 грн. моральної шкоди, 330 грн. матеріальної шкоди;

- стягнути із ОСОБА_4 на його користь 25 000 грн. моральної шкоди та 1000 грн. матеріальних збитків.

В обґрунтування позову посилався на те, що влітку 2013 року ОСОБА_3 разом зі своїм сином ОСОБА_4 побудували паркан замість старого, але змістили його на земельну ділянку позивача, спорудили на межі будівлю з нахилом покрівлі на земельну ділянку позивача, у зв'язку з чим дощова вода стікає на його земельну ділянку.

Також вказував, що восени 2015 року ОСОБА_4 виорав свою земельну ділянку разом з частиною земельної ділянки позивача шириною понад три метри і на його зауваження не відреагував, а 01 грудня 2015 року вранці позивач взагалі виявив, що його паркан зі сторони дороги «кам'янка» частково завалений і він впевнений, що це зробив ОСОБА_4 під керівництвом ОСОБА_3

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер НОМЕР_1, що призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, фактичною площею 0,2470 га, що знаходиться в його користуванні та розташована в АДРЕСА_1, шляхом відновлення межі земельної ділянки відповідно до Акту погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 21.05.2013 року та перенесення паркану між земельними ділянками АДРЕСА_1 як вказано в додатку №8 (схема відхилень та невідповідностей межі між земельною ділянкою ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_1) висновку №724/725 судової земельно-технічної експертизи від 31.07.2017 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі: витрати по оплаті судового збору в розмірі 275 грн.60 коп., витрати за оплату правової допомоги адвоката Ситник О.В. в сумі 500 грн., витрати за проведення у справі судової земельно-технічної експертизи №724/725 від 31.07.2017 року в сумі 2 476 грн., витрати за послуги судового експерта Авдєєвої Н.М. по дослідженню земельної ділянки в сумі 950 грн. та 960 грн. за виготовлення Кооперативом «Геолог» кадастрового плану земельної ділянки, а всього судових витрат в сумі 5 161 грн.60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4, неправильно визначив судові витрати, необ'єктивно провів разом з адвокатом Ситніком О.В. огляд на місці і не спонукав землевпорядника Устивицької сільської ради вирішити питання щодо межових знаків згідност.158,159 ЗК України.

Також вказував, що суд першої інстанції у своєму рішенні не відобразив висновок судової експертизи, де вказано, що частина його земельної ділянки розорана, а резолютивна частина рішення суду у частині задоволення позовних вимог взгалі не чітка.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 19.05.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Великобагачанського районного нотаріального округу Сахаровою Л.І. за реєстровим номером 1319, придбав у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (т.1 а.с.61-63).

Вказана земельна ділянка з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, передавалася ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (як власникам відповідного домоволодіння, розташованого на цій земельній ділянці) в оренду згідно договору оренди землі від 11.11.2014 року, укладеного з Устивицькою сільською радою Великобагачанського району Полтавської області; при цьому, дана земельна ділянка передавалася в оренду разом з житловим будинком з господарськими будівлями. (т.1 а.с.220-224).

Додатками до даного договору оренди землі є план цієї земельної ділянки, де вказаний опис меж землі Устивицької сільської ради та ОСОБА_3, викопіювання із кадастрової карти, де вказано опис меж землі Устивицької сільської ради та ОСОБА_3, експлікація земель, де також вказаний опис меж землі Устивицької сільської ради та ОСОБА_3, акт визначених та погоджених меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт про передачу та прийом земельної ділянки та розрахунок розміру орендної плати за відповідну земельну ділянку (т.1 а.с.225-230).

На вищевказану земельну ділянку ФОП ОСОБА_11 у 2013 році була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), наданої в оренду для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_10 (1\2) та ОСОБА_9.(1\2) на території АДРЕСА_1 (т.1 а.с.98-107).

Дана технічна документація перевірена та занесена до Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором у Великобагачанському районі ОСОБА_12 20.12.2013 року. Складовою цієї технічної документації, поряд з іншими документами, є Акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 21.05.2013 року (було закріплено в натурі (на місцевості) шість межових знаків) та Акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 21.05.2013 року (т.1 а.с.104).

Як вбачається з вищевказаних актів, вони підписані уповноваженими особами та суміжними землевласниками ОСОБА_10 і ОСОБА_9, з однієї сторони, та ОСОБА_3, з іншої сторони. Вказується, що заперечень з боку суміжних землекористувачів не має. Тобто, ОСОБА_3 як власником суміжної земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 погоджено без будь-яких зауважень чи застережень межі відповідної земельної ділянки, по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Рішенням сорок шостої позачергової сесії шостого скликання Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 12.06.2015 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2М.» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 Великобагачанського району Полтавської області (т.1 а.с.65).

Також судом першої інстанції встановлено, що на час розгляду у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,15 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 Великобагачанського району Полтавської області.

Власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (т.1 а.с.45,47; т.2 а.с.143,144,145-147).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 21.06.2010 року, виданого Устивицькою сільською радою Великобагачанського району Полтавської області, ОСОБА_3 також є власником земельної ділянки площею 0,1308 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та розташована по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.46).

На вищевказану земельну ділянку (з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд) ДП «Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2010 році розроблена Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_3 на території с. Устивиця Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3 (т.1 а.с.а.с.147-157).

Дана технічна документація та обмінний файл прийнято 18.05.2010 року за №4672. Вбачається, що складовою цієї технічної документації, поряд з іншими документами, є Акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 15.03.2010 року (4 межових знаків) та експлікація земель.

Рішенням тридцять шостої позачергової сесії п'ятого скликання Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 23.04.2010 року «Про внесення змін в рішення «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам», внесено зміни в п.1 рішення виконкому №70/151 від 23.04.1997 року і, враховуючи фактичні межі і розміри земельних ділянок ОСОБА_3, їй було передано безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею 0,4081 га, в т.ч.: забудовані землі - 0,1308 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд 0,1308 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та ріллі - 0,2773 га для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою (т.1 а.с.189).

На час розгляду справи судом першої інстанції у відповідача у справі відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,2773 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 Великобагачанський район Полтавська область.

Згідно ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області від 10.06.2016 року, 16.06.2016 року в порядку ст.140 ЦПК України із залученням в якості спеціаліста землевпорядника Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області ОСОБА_13 судом першої інстанції проведено огляд на місцевості спірних земельних ділянок та розташування спірного паркану в межах заявлених позовних вимог, про перенесення якого заявлено відповідну позовну вимогу (т.1 а.с.176-179).

В ході огляду місцевості судом першої інстанції за адресами: АДРЕСА_1, межових знаків відповідно до розмірів і меж, вказаних в Державному акті на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3, а також тих, які вказані в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1та в Технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на ім'я ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_3), виявлено не було. За результатами проведенного огляду було здійснено відповідні проміри (на які вказали сторони у справі) та складено опис спірного паркану, який розташований між земельними ділянками по АДРЕСА_1, та складається з дерев'яних стовпців, він частково оббитий шифером, а частково сіткою-рабицею, по зовнішньому вигляду одинадцять дерев'яних стовпців не є «свіжою» деревиною; за наслідками даної процесуальної дії на місці 16.06.2016 року складено протокол, який оголошено учасникам розгляду справи, зауважень на протокол від учасників процесуальної дії не надійшло, протокол підписаний всіма присутніми особами без застережень і зауважень (т.1 а.с.176-179).

Згідно ухвали Великобагачанського районного суду Полтавської області проведено судово земельно-технічну експертизу експертом Полтавського відділення Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса ОСОБА_15 і відповідно до її висновку №724/725 від 31.07.2017 року, конфігурація і площі земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 та земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) не відповідають конфігурації і розмірам даних земельних ділянок відповідно до їх правоустановчих документів та документації із землеустрою - додатки №2,3,4,5,7; експертом складено схему відхилень та невідповідностей межі між земельною ділянкою ОСОБА_3 (по АДРЕСА_1) та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) - додаток №8, з висновків експертизи випливає, що: 1) в поворотній точці №2 земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) межа зміщена на 0,46 м в бік даної земельної ділянки; 2) в поворотній точці №3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) межа зміщена на 0,75 м в бік даної земельної ділянки; 3) по напрямку межової лінії між поворотними точками №№3,4 на відстані 25,34 м від поворотної точки №3 межа зміщена на 1,90 м в бік земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1); у додатку №8 (червоним кольором) показано фактичні розбіжності та невідповідності межі між земельною ділянкою ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1).

Також, в ході проведення даної судової експертизи експертом складено схему співставлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 (по АДРЕСА_1) та земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 (по АДРЕСА_1) за кадастровим планом, виконаним кооперативом «Геолог» відповідно до наданих координат поворотних точок ФОП ОСОБА_11 та відділом Держгеокадастру у Великобагачанському районі Полтавської області (додаток №7) і жовтою лінією показано порушення межі між земельною ділянкою ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 та земельною ділянкою по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1. Також, в ході проведення судової експертизи встановлено, що межових знаків, які закріплюють на місцевості місцеположення поворотних точок земельних ділянок, не виявлено (т.2 а.с.а.с.157-175).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у справі не надані належні докази щодо доводів позовної заяви та заявлених позовних вимог, викладених у п.2,3,4 прохальної частини позовної заяви від 24.02.2016 року.

Також, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог до ОСОБА_4 виходив з того, що ОСОБА_3 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 21.06.2010 року є власником земельної ділянки площею 0,1308 га, розташованої по АДРЕСА_1 в с.Устивиця Великобагачанського району Полтавської області, а тому у даних спірних правовідносинах ОСОБА_4 не є належним відповідачем.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною другою ст.158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно частини третьої цієї норми закону до компетенції органів місцевого самоврядування віднесено вирішення спорів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.

Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

За змістом наведених приписів закону суд не вправі вирішувати питання щодо меж земельних ділянок, отже твердження апеляційної скарги про те, що суд мав би зобов'язати землевпорядника сільської ради (органу місцевого самоврядування) вчинити дії з визначення меж сусідніх земельних ділянок під час проведення огляду на місці не ґрунтується на законі.

Відповідно до ст.10, ст.60 ЦПК України обов'язок доказування покладений на сторони спору.

Як в апеляційній скарзі, так і в суді апеляційної інстанції позивач визнав, що в нього відсутні докази на підтвердження неправомірних дій відповідача ОСОБА_4, зокрема в частині тверджень про те, що останній виорав частину земельної ділянки позивача та зламав частину огорожі на земельній ділянці позивача.

Зважаючи на вимоги ст.60, ст.213, ст.213 ЦПК України, згідно яких рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог, пред'явлених до ОСОБА_4, який не є власником або користувачем суміжної земельної ділянки. За таких обставин невідображення судом у своєму рішенні факту переміщення грунту на земельній ділянці відповідача за відсутності доказів про особу, яка це зробила, не вплинуло на правильність та законність вирішення спору.

У пункті 13 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року роз'яснено, що резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК.

У ній, зокрема, має бути зазначено:

-висновок суду про задоволення позову або відмову в позові

-повністю чи частково (при відмові в позові слід точно зазначити, кому, відносно кого та в чому відмовлено);

-висновок суду по суті позовних вимог: які саме права позивача визнано або поновлено;

-розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні;

-вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде;

-конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права;

-розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 88 ЦПК;

-строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;

-у яких межах допускається негайне виконання рішення, коли суд зобов'язаний або має право його допустити.

Аналізуючи резолютивну частину рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що вона (резолютивна частина) відповідає вимогам закону, оскільки у ній чітко визначено конкретні дії, які мають бути вчинені відповідачем на користь позивача.

Порядок набрання рішенням законної сили, звернення його до виконання визначені ст. 223, ст.319, ст.368 ЦПК України. Порядок виконання рішень суду немайнового характеру визначений Розділом VIII ЗУ «Про виконавче провадження». За таких обставин доводи апеляційної скарги про недоліки резолютивної частини рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неправильного обрахування судом першої інстанції розміру судових витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Пунктом 36 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 із змінами та доповненнями, передбачено, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, а саме на 10,05%. На підтвердження своїх витрат позивачем в суді першої інстанції надано квитанції про сплату судового збору за подачу позову до суду, оплату судової земельно-технічної експертизи, оплату правової допомоги адвоката Ситнік О.В. та витрати за послуги судового експерта Авдєєвої Н.М.. До апеляційної скарги ще приєднана копія квитанції про виготовлення кооперативом «Геолог» кадастрового плану земельної ділянки.

Отже, судові витрати, які підлягають до стягнення на користь ОСОБА_2 мали б становити:

по оплаті судового збору за подачу позову до суду, у розмірі (551,20+551,20) * 10,05% = 110,79 грн. (т.1 а.с.16-17);

витрати за проведення у справі судової земельно-технічної експертизи № 724/725 від 31.07.2017 року в сумі 4 952* 10,05% = 497,68 грн. ( т.2 а.с.140)

витрати на оплату правової допомоги адвоката Ситнік О.В. у розмірі 500*10,05%= 50,25 грн. (т.2 а.с.195)

витрати за послуги судового експерта Авдєєвої Н.М. по дослідженню земельної ділянки у розмірі 1900*10,05%=190,95 грн. (т.2 а.с.196)

за виготовлення кооперативом «Геолог» кадастрового плану земельної ділянки у розмірі 1920*10,05%=192,96 грн. (т.2 а.с.219 зворот).

Судом першої інстанції судові витрати визначені у більшому розмірі, проте колегія суддів не визнає цю помилку як підставу для зміни судового рішення у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_3 з рішенням суду погодилася (його не оскаржила), а позивач ОСОБА_2 вимагає стягнути на його користь судові витрати у повному обсязі.

Підсумовуючи, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції при вирішенні спору виконав вимоги ст.212 ЦПК України, правильно визначив характер спірних правовідносин і застосував закон, який поширюється на спірні правовідносини. В апеляційній скарзі не наведено нових засобів доказування, які б спростовували законність рішення суду.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308 ч.1, ст.315, ст.319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 вересня 2017 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суд О. А.Лобов

Судді О.Ю.Кузнєцова

Л.М. Хіль

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов