Ухвала суду № 70666570, 01.12.2017, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1200/17

Номер провадження 6/530/35/17

УХВАЛА

іменем України

01 грудня 2017 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків заявуВідділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації про заміну сторони виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В :

Відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації звернувся в Зіньківський районний суд із заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні. В заяві зазначає, що Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області у справі №530/1200/17, номер провадження 2/530/701/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до відділу освіти Зіньківської РДА - визнано Наказ № 122 від 08.08.2017 року про звільнення з посади Директора Зіньківської спеціалізованої коли І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області неправомірним та незаконним і його скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківського району Полтавської області. Зобов'язано начальника відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області анулювати запис в трудовій книжці ОСОБА_1 під № 11 від 28.08.2017 року про звільнення на підставі п. 6 ст 36 Кодексу законів про працю України.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області підлягає негайному виконанню.

Рішення суду в частині зобов'язання начальника Відділу освіти Зіньківської РДА анулювати запис в трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення, виконано.

Інших приписів Відділу освіти Зіньківської РДА чи його посадовим особам щодо вчинення чи утримання від вчинення дій в резолютивній частині рішення не зазначено.

22 листопада 2017 року Відділ освіти Зіньківської РДА отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2017 р. серії ВП №55198107 видану державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Федько Євгеном Олександровичем. Цією постановою Відділ освіти Зіньківської РДА визнається як боржник в частині виконання рішення Зіньківського районного суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №2.

Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа №530/1200/17 виданого Зіньківським районним судом Полтавської області 16.11.2017 року. Заявник вказує, що Відділ освіти Зіньківської РДА не є боржником у розумінні виконання судового рішення у виконавчому провадженні і не наділений законними повноваженнями для його виконання.

Відділ освіти Зіньківської РДА не є власником чи засновником Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №2 Зіньківської районної ради Полтавської області і не наділений повноваженнями щодо трудових відносин в системі загальної середньої освіти. Як орган державної влади свої функції Відділ освіти Зіньківської РДА виконує виключно на підставі і у спосіб встановлений законом, як це передбачено ст.19 Конституції України. З набранням чинності Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-УІП повноваження відділів освіти районних державних адміністрації щодо призначення та звільнення з посади керівника державного та комунального загальноосвітнього закладу, припинились.

Суд, заслухавши представника Відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації у Полтавській області, ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява Відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації про заміну сторони виконавчого провадження не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що згідно з рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області у справі №530/1200/17 від 07.11.2017 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1. Визнано Наказ № 122 від 28.08.2017 року про звільнення з посади Директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області неправомірним та незаконним, та скасовано його. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області. Зобов'язано начальника Відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області анулювати запис в трудовій книжці ОСОБА_1 під № 11 від 28.08.2017 року про звільнення на підставі п. 6 ст 36 Кодексу законів про працю України. Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області підлягає негайному виконанню. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 виданої ОСОБА_1 Наказ № 122 від 28.08.2017 року про звільнення з посади Директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області винесено по відділу освіти. Інших відміток про рішення сесії районної ради у трудовій книзі немає (а.с.13).

Відповідно до ст.378 ЦПК у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

В ч.1 ст.14 ЦПК України закріпила, що судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.

На підставі ст.3 Закону «Про виконавче провадження» виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, видані судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, у випадках, передбачених законом, судові накази, виконавчі написи нотаріусів, посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі рішень цих комісій, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування будівлями та майном, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу, рішення інших органів державної виконавчої влади, у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Виконавче провадження то є квінтесенція процесу поновлення порушених прав, повернення грошових коштів, звернення стягнення на майно, торжество правосуддя, реалізація конституційного принципу обов"язковості судового рішення.

Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, являє собою зміну суб'єктного складу учасників спору.

Процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах.

Сторона може вибути з процесу в силу різних причин, однак процесуальне правонаступництво виникає тільки у тому випадку, коли має місце правонаступництво у матеріальних правовідносинах. На відміну від матеріального правонаступництва, процесуальне має ряд особливостей, обумовлених характером участі у процесі, сукупністю процесуальних прав та обов'язків, якими наділені сторони.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин майнового, але не особистого характеру. Заміна суб'єктів матеріальних правовідносин можлива внаслідок смерті громадянина, який був суб'єктом правовідносин; припиненні юридичної особи; уступки права чи взяття на себе обов'язку іншої особи. Новий суб'єкт права або обов'язку може прийняти права та обов'язки свого правонаступника цілком або частково. У залежності від цього в науці і судовій практиці розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво.

Універсальне (повне) правонаступництво наступає у випадку смерті сторони, припинення юридичної особи, яка є стороною у справі. У цих випадках спадкоємець громадянина, правонаступник юридичної особи стає стороною в матеріальних правовідносинах, а отже, і процесуальним правонаступником у цивільній справі.

Сингулярне (часткове) правонаступництво настає у випадку уступки вимоги, переведення боргу або прийняття боргу на себе. Тут правонаступництво в матеріальних правовідносинах визначає процесуальне правонаступництво.

На відміну від цивільного матеріального правонаступництва, яке поділяється на універсальне (загальне) та сингулярне (часткове), у цивільному процесуальному праві сингулярного правонаступництва немає, оскільки правонаступник набуває всіх цивільних процесуальних прав та обов'язків попередника без будь-яких винятків.

Для настання процесуального правонаступництва правонаступник (особа, яка бажає вступити у процес) має довести судові своє право на зайняття процесуального становища суб'єкта, якого він заміняє. Доказом можуть бути рішення суду, статут, свідоцтво про право на спадщину, інші документи, які підтверджують перехід прав та обов'язків у матеріальних правовідносинах, що є предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту» в редакції від 28.09.2017 р. трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Керівник закладу загальної середньої освіти призначається на посаду та звільняється з посади рішенням засновника (засновників) закладу або уповноваженого ним (ними) органу. Керівник державного, комунального закладу загальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного відбору строком на шість років (строком на два роки - для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше) на підставі рішення конкурсної комісії, до складу якої входять представники засновника (засновників), трудового колективу, громадського об'єднання батьків учнів (вихованців) закладу загальної середньої освіти та громадського об'єднання керівників закладів загальної середньої освіти відповідної адміністративно-територіальної одиниці. До участі у роботі комісії з правом дорадчого голосу можуть залучатися представники громадських об'єднань та експерти у сфері загальної середньої освіти. Положення про конкурс на посаду керівника державного, комунального закладу загальної середньої освіти розробляє та затверджує засновник на підставі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

В прикінцевих положеннях Закону України «Про загальну середню освіту» в редакції від 28.09.2017 р. вказано, що Закон України "Про загальну середню освіту" набирає чинності з дня його опублікування, крім: до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України протягом року з дня прийняття цього Закону: підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають з цього Закону; забезпечити перегляд і скасування центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Держава відповідальна перед людиною за свою діяльність, судове рішення, що набрало законної сили, є обовязковим для виконання. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, яка є чинною з 30.09.2016, судове рішення є обовязковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Рішення суду, що набрало законної сили, за заявою особи, на користь якої воно ухвалено, звертається до виконання (ст. 368 ЦПК України). Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов"язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР. Європейський суд з прав людини у «пілотному» рішенні «Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) від 15.10.2009 (заява № 40450/04) відповідно до практики Суду в контексті оцінки дій держави та її органів у питаннях виконання судових рішень, що набрали законної сили, зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов"язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; Суд вказав на неприпустимість та несумісність з положеннями Конвенції практики, коли особа, яка домоглася від національного органу остаточного рішення, за виконання якого несуть відповідальність органи влади України, наражається на ризик бути позбавленою можливості скористатися вигодами такого рішення відповідно до Конвенції; фактори, які впливають на невиконання судового рішення, перебувають в межах контролю держави, яка не спромоглася вжити заходів для покращення ситуації (п.п. 51, 53, 54, 73, 83, 85, 88 та ін.). Відповідні позиції висловлені ЄСПЛ і в багатьох інших справах як щодо України, так і щодо інших країн.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією, Законами України та іншими нормативно-правовими актами (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 606-XIV), що у відповідній частині був чинним до 05.10.2016, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII), що набрав чинності з 05.10.2016). Верховний Суд України у ряді справ (постанова від 23.04.2014 у справі № 6-26цс14, постанова від 19.08.2014 у справі № 3-56гс14, постанова від 30.03.2016 у справі № 6-2411цс15 та ін.) сформулював правові позиції, за змістом яких виконання рішення суду є невід"ємною стадією процесу правосуддя, виконавче провадження є сукупністю дій і правовідносин, урегульованих законами та іншими нормативно-правовими актами, які в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до закону. Тобто, дії, що вчиняються під час виконавчого провадження, є за своєю правовою природою процесуальними, тому з урахуванням положень ст. 2 ч. 3 ЦПК України відповідні правовідносини повинні регулюватися нормативними актами, чинними на час вчинення певної процесуальної дії.

Відповідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації у Полтавській області не є припиненою юридичною особою, а Зіньківська районна рада Полтавської області не є його правонаступником. Крім того заявником, Відділом освіти Зіньківської районної державної адміністрації, не надано суду доказів, що нормативно-правові акти приведені у відповідність із цим Законом. Зіньківська районна рада Полтавської області не була стороною по справі, не приймала ніяких рішень відносно ОСОБА_1 про її звільнення. Таких доказів відповідачем не було надано.

Суд також бере до уваги, що згідно рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 07.11.2017 року, яке набрало законної сили визнано Наказ № 122 від 28.08.2017 року про звільнення з посади Директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області неправомірним та незаконним, та скасовано його. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області. Зобов'язано начальника Відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області анулювати запис в трудовій книжці ОСОБА_1 під № 11 від 28.08.2017 року про звільнення на підставі п. 6 ст 36 Кодексу законів про працю України. Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області підлягає негайному виконанню. В зв'язку з цим, орган, який звільнив і був стороною по справі зобов'язаний поновити на посаді ОСОБА_1 на підставі рішення Зіньківського районного суду Полтавської області.

Станом на 28.08.2017 рік діяв Закон «Про освіту» без внесених змін 28.09.2017 року. Тобто начальник відділу освіти має повноваження поновити на роботі на підставі рішення суду.

У відповідності до п.3 ст. 17перехідних положень Закону України «Про загальну середню освіту» в редакції від 28.09.2017 р. встановлюється, що після набрання чинності цим Законом частина друга ст.26 Закону «Про загальну середню освіту» застосовується до посад, що стали вакантними в установленим трудовим законодавством порядку.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

На підставі викладеного та керуючись ст. 208-212, 378 ЦПК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

По заяві Відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити.

Дана ухвала може бути оскаржена на протязі п'яти днів з моменту проголошення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р.Должко