Вирок № 70665522, 04.12.2017, Вишгородський районний суд Київської області

04.12.2017

ВИРОК

Іменем України

04 грудня 2017 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рудюка О.Д.,

за участю секретаря Давидової А.О., Данько В.В.,

прокурора Ясковець А.С.,

захисника ЮщенкаЮ.В.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальне провадження № 12016110000000357 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, працюючого водієм в ТОВ «Промислова фінансова безпека», одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей 2007 року народження та 2013 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

ОСОБА_4, 22 жовтня 2016 року, близько 09-00 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «AUDI 100» реєстраційний номер НОМЕР_1, в порушення вимог пунктів 1.5 та 2.3 б) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», проявив неуважність, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, рухаючись проїзною частиною вулиці Свято-Покровська, в селі Нові Петрівці, поблизу будинку № 110 проявив злочинну недбалість, згідно висновку експерта № 12-1-7 від 19.01.2017 рухався зі швидкістю близько 121+- 5 км/год. чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.», не врахував дорожню обстановку, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» вчасно не зреагував зміну на дорожньої обстановки, маючи відповідно до висновку експерта № 12-1-7 від 19.01.2017 технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості але до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди» виїхавши праворуч відносно його напрямку руху узбіччя, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження: забиті рани (по задній поверхні лівого передпліччя в нижній третині; на середніх фалангах 2,4,5-го пальців лівої кисті); садна (по зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині; по задній поверхні лівого ліктьового суглоба; по лівій передній пахвовій лінії в проекції 10-11 ребер; на висоті 37см від поверхні стопи у верхній третині лівої гомілки з переходом в нижню третину стегна; по заднє внутрішній поверхні правої гомілки в середній і верхній третині на висоті 13см; між лівої середнє ключичної і правої передній пахвовій лінії на передній черевній стінці в проекції 1/2 відстані між пупком і лобком множинні, переважно, горизонтально йдучи); лівобічні переломи ребер; перелом крила лівої клубової кістки, верхньої та нижньої гілки лівої лонної кістки і гілки лівої сідничної кістки; перелом правих більше- та малої гомілкових кісток на висоті 14см від поверхні стопи; наявність рідкої крові в порожнині лівого колінного суглоба; багато уламковий перелом середніх фаланг 2-5-го пальців лівої кисті; надриви капсули печінки; розриви лівої легені; наявність рідкої крові в плевральній (праворуч - сліди, зліва -150мл) і черевної (сліди) порожнини; повний розрив атланто-потиличного зчленування з пошкодженням шийного відділу спинного мізкам (і його твердої мозкової оболонки) на даному рівні, обмежено-дифузні субарахноїдальні крововиливи, рідка кров в шлуночках головного мозку; ознаки струсу тіла у вигляді наявності крововиливів без чіткої форми і контурів в районі коренів обох легенів з надривами плеври. Всі описані тілесні ушкодження, у своїй сукупності, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_5, наступила від закритої спинномозкової травми у вигляді повного розриву атланто-потиличного зчленування і пошкодження шийного відділу спинного мозку на даному рівні.

Грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 1.5, 2.3 б), 12.4, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді загибелі ОСОБА_5

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав, не оспорюючи час, місце, спосіб, вид, мотив і мету, форму вини та повністю підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Пояснивши, що дійсно 22 жовтня 2016 року вранці йому подзвонили, та сказали, що була спроба пограбування дачі в селі Любимівка Вишгородського району. Вранці 22 жовтня 2016 року з жінкою та дітьми виїхали на дачу, близько 9 години. Він керуючи автомобілем марки «AUDI 100» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю біля 120 км/год., в селі Нові Петрівці по вулиці Свято-Покровській, біля будинку 110 в сторону смт Димер побачив перед собою перешкоду, машину занесло, він не встиг зреагувати та здійснив наїзд на не керуючій машині, на пішохода, яка знаходилася на узбіччі. Він прийшов до тями на вулиці, його машина перевернута, побачив на дорозі потерпілу, підбіг до неї, дочекався швидкої допомоги, погрузив на ноші і залишився чекати слідчого, поліцію. ОСОБА_4 пропонував відшкодувати шкоду, але отримав відмову від потерпілого. Цивільний позов визнав частково, матеріальну шкоду у сумі 26 496,00грн. та моральну шкоду у сумі 50 000,00грн. Зокрема, вказуючи при цьому, що розкаюється у вчиненому.

Незважаючи на те, що вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю, його вина доводиться наданими та перевіреними в судовому засіданні наступними доказами.

Показання потерпілого ОСОБА_3 який в судовому засіданні пояснив, що 22 жовтня 2016 року біля 08-00 год. мати збиралася піти до магазину купити продукти, речі. Десь близько 09 год. ранку почулися звуки удару, крики бабусі - матері загиблої, його жінка як раз була в коридорі, сказала, щоб він вийшов, бо щось сталося - бабуся кричить. Він швидко вибіг на вулицю, побачив багато людей, потім побачив матір, яка лежала на проїжджій частині, подзвонив в швидку, сказали, що вже виїжджають. Коли швидка приїхала, мати вже була непритомна. Сусіди допомагали погрузити до швидкої. Стверджує, що обвинувачений не допомагав грузити. Потім, коли матір погрузили, він поїхав разом з нею. Чекав десь до години в лікарні. Потім вийшов лікар, який надавав матері першу медичну допомогу і сказав, що йому дуже жаль, але мати померла, її привезли вже мертвою. На похорони, на 9 днів, на 40 днів обвинувачений не з'являвся. Його батьки приїжджали до бабусі і до нього просили вибачення, батько обвинуваченого неодноразово телефонував та вибачався за сина. Після трьох місяців обвинувачений хотів зустрітися - вирішити питання. Зимою до нього прийшов переказ, прийшла поштарка-принесла 12 тисяч гривень, він відмовився від них. 51 тисяча гривень, пішли на похорони та на 9 днів, а 600 тисяч гривень це для обгородження могили, встановлення пам'ятнику та догляд за бабусею. Вона взагалі залишилася без дітей. У 1991 році за 300 метрів від будинку у неї вбили 17-річного сина, а у 2016 році навпроти будинку вбили дочку. Просив суд призначити покарання пов'язане з позбавлення волі максимально.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він був свідком ДТП, дату не пам'ятає, в минулому році. В такий десь часу. Була спокійна погода, спокійна траса, суха, це було зранку. У нього в будинку в Петрівця працювали будівельники, він привіз їм інструменти, потім він поїхав на Київ, взяти ще якісь матеріали чи інструменти. Заняв ліву полосу, доїхав до місця розвороту, як це дозволено ПДР і в бокове дзеркало помітив, як на великій швидкості позаду нього метрів 300 їде машина іномарка на великій швидкості десь біля 120 км/год, він додав швидкості, розвернувся, почув стук, зупинився. Побачив, що лежить жінка, а цей автомобіль проїхав за перехрестя ще метрів 100, пролетів між стовпами і вдарився в стінку. Коли він підбіг, там були товариші напевно цих людей, що були в машині, потім викликали швидку та поліцію. Самого ДТП не бачив.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 22.10.2016 року вони виїхали - ОСОБА_4, його двоюрідна сестра ОСОБА_9, сестра обвинуваченого ОСОБА_10 та його племінник ОСОБА_13, виїхали до села Любимівка на машині Ауді 100, з Києва. Він сидів на передньому пасажирському, зліва сиділа ОСОБА_10, посередині ОСОБА_13, а справа ОСОБА_9, за ним. По дорозі до села, вони заїхали за ОСОБА_11, який їхав за ними позаду на своєму автомобілі Mitsubishi. Погода була пасмурна, опадів не було, покриття було сухе. Він всю дорогу грався в телефоні, і нічого не пам'ятає. Пам'ятає, що ОСОБА_4 щось крикнув. Потім стук, його за ноги витягнули з машини, він відійшов на метрів 15. Потім вже побачив жінку, яку збили. ОСОБА_4 побіг до потерпілої. Приїхало дві карети швидкої, перша карета забрали жінку, яку збили, а інша забрала всіх хто був в машині та його теж.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_4 - це її чоловік. 22 жовтня 2016 року вранці біля 8 години ранку вона, її чоловік, брат ОСОБА_8, сестра чоловіка ОСОБА_10, сини ОСОБА_12 та ОСОБА_13, виїхали з АДРЕСА_1. Старший син ОСОБА_12 їхав окремо з ОСОБА_11, в його машині. Вони їхали на двох машинах. Вона сиділа справа ззаду. Потім вона почула сильний крик чоловіка, після чого різко вправо, хруст, стук і тиша. Вона відключилась, коли прийшла в себе, вилізла з машини та почала шукати сина. Він був з сестрою чоловіка. Вони пішли до машини ОСОБА_11. Вона побачила чоловіка, який біг до потерпілої, яку збила їхня машина. Далі приїхала швидка, її і молодшого сина ОСОБА_13 та ОСОБА_8 забрали в лікарню, зробили огляд. Після лікарні вони повезли ОСОБА_8 в Київську лікарню для госпіталізації, потім вони поїхали додому в той же день. Чоловік з своїми батьками їздив до потерпілих. Два рази батьки їздили самі. Потім вона з ними поїхала, розмовляли з бабусею. Вони з чоловіком відправляли гроші Укрпоштою, потерпілі не отримували, гроші поверталися.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він їхав з ранку з 9 по 10год. в суботу, дату не пам'ятає, восени. В його машині їхав його син і син ОСОБА_4. ОСОБА_4 став на світлофорі в Петрівцях, ОСОБА_4 їхав швидше, він за ним. Між ними була відстань метрів 300. Яка швидкість у ОСОБА_4 була не знає. Крім того, між ним та ОСОБА_4 була машина Вольво. Він спілкувався з сином, трохи відволікався. Момент ДТП він не бачив, за машиною не видно було. Бачив як виїхала машина і ОСОБА_4 понесло боком. Він на зустрічну не виїзджав, може трохи з'їхав. Він побачив потерпілу, коли вже зупинився. Вона лежала посередині дороги. Вони повилазили з машини, побігли до бабусі, яку збили. Він вирізав акумулятор з машини, щоб не загорівся. Приїхала поліція, він забрав потерпілих з машини і повіз в лікарню - ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_4 є її рідним братом. Десь о 08-00 годині ранку минулого року вони їхали - її брат ОСОБА_4, жінка його ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_13. Вони їхали на машині Ауді. Вона нічого не пам'ятає. Вона говорила з жінкою ОСОБА_9. Потім вона прийшла в себе, взяла ОСОБА_13, до неї підбігла ОСОБА_9. Вже потім зрозуміла, що відбулася аварія. За кермом був ОСОБА_4, рядом біля неї сидів ОСОБА_13, а далі ОСОБА_9, рядом з водієм на пасажирському сидів ОСОБА_8. Після того, як підійшла дружина, вона взяла ОСОБА_13, вони пішли до машини ОСОБА_11. Потім приїхала швидка, забрала ОСОБА_9, ОСОБА_13 і ОСОБА_8. Вона сіла в машину ОСОБА_11, а потім їй стало погано і він її відвіз до лікарні, там де були ОСОБА_9, ОСОБА_13 і ОСОБА_8. Її відвіз ОСОБА_11 на своїй машині. ОСОБА_9, ОСОБА_13 і ОСОБА_8 відвезли на швидкій. Вона бачила одну швидку. Що робив брат, вона не бачила. Більше нічого не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що ОСОБА_3 є його племінником. Це була субота, дату не пам'ятає, 2016 році. Субота, сонячний день, покриття було сухе, виїжджав з вулиці Дружба в напрямок Києва, ДТП сталося по вул. Свято-Покровська в селі Н. Петрівці, виїхавши на свою смугу, десь за метрів 100 від вул. Дружба, він побачив, як наче навперегонки з лівої сторони дві машини - чорна Вольво і, чітко пам'ятаю, біла Ауді. Біла АУДІ їхала по обочині. Вони були біля магазину «Дім.Сад і Город», він з ними порівнявся. Десь метрів 100 від вул. Дружба було, в заднє скло вже побачив, що затормозили. Від місця ДТП вже було метрів 200. Потім вже йому подзвонили через хвилин 30, сказали, про те що сталося ДТП.

Крім показів обвинуваченого, потерпілого та свідків, вина ОСОБА_4 також підтверджується наступними дослідженими судом доказами, зокрема.

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.10.2016 року, схеми ДТП та ілюстративної таблиці, об'єктом якого являється місце дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на автодорозі Овруч-Київ, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська;

- висновком експерта №344тр.-2016 від 07.11.2016, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5 виявлені наступні тілесні ушкодження: забиті рани (по задній поверхні лівого передпліччя в нижній третині; на середніх фалангах 2,4,5-го пальців лівої кисті); садна (по зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині; по задній поверхні лівого ліктьового суглоба; по лівій передній пахвовій лінії в проекції 10-11 ребер; на висоті 37см від поверхні стопи у верхній третині лівої гомілки з переходом в нижню третину стегна; по заднє внутрішній поверхні правої гомілки в середній і верхній третині на висоті 13см; між лівої середнє ключичної і правої передній пахвовій лінії на передній черевній стінці в проекції 1/2 відстані між пупком і лобком множинні переважно горизонтально йдучи); лівобічні переломи ребер; перелом крила лівої клубової кістки, верхньої та нижньої гілки лівої лонної кістки і гілки лівої сідничної кістки; перелом правих більше - та малої гомілкових кісток на висоті 14см від поверхні стопи; наявність рідкої крові в порожнині лівого колінного суглоба; багато уламковий перелом середніх фаланг 2-5-го пальців лівої кисті; надриви капсули печінки; розриви лівої легені; наявність рідкої крові в плевральній (праворуч - сліди, зліва -150мл) і черевної (сліди) порожнини; повний розрив атланто-потиличного зчленування з пошкодженням шийного відділу спинного мізкам (і його твердої мозкової оболонки) на даному рівні, обмежено-дифузні субарахноїдальні крововиливи, рідка кров в шлуночках головного мозку; ознаки струсу тіла у вигляді наявності крововиливів без чіткої форми і контурів в районі коренів обох легенів з надривами плеври. Всі вищеописані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупих предметів, або при ударі об такі, що могло мати місце при автомобільної травмі при зіткненні автомобіля з пішоходом, в термін і за обставин, викладених в Постанові про призначення справжньою експертизи. Виходячи з характеру і локалізації тілесних ушкоджень, морфологічної картини країв ліній переломів кісток скелета, наявності ознак струсу тіла механізм травми може бути представлений таким чином: в момент первинного контакту потерпіла перебувала у вертикальному або близькому до нього положенні і найймовірніше була звернена лівої заднє боковою поверхнею тіла до транспортного засобу, куди мав місце удар виступаючими частинами рухомого транспортного засобу з подальшим ударом об частини автомобіля і відкиданням на дорожнє покриття. Всі описані тілесні ушкодження, у своїй сукупності, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_5, наступила від закритої спинномозкової травми у вигляді повного розриву атланто-потиличного зчленування і пошкодження шийного відділу спинного мозку на даному рівні.

- висновком експерта №3002 від 28.10.2016 року, що в крові трупа ОСОБА_5, 1965 року народження, не виявлено метиловий, етиловий спирти, а також пропіловий, бутиловий, аліловий спирти та їх ізомери;

- висновком експерта №19/8-02/1666 від 12.12.2016 року, що рульове керування автомобіля «AUDI 100» номерний знак НОМЕР_1 на момент огляду, знаходиться в технічно-несправному, непрацездатному стані, через роз'єднання нижнього валу колонки рульового управління з верхнім валом колонки рульового управління. Дані несправності виникли в процесі ДТП. Несправностей, які могли б викликати погіршення або відмову в рульовому керуванні перед ДТП не виявлено. Система робочого гальма автомобіля «AUDI 100» номерний знак НОМЕР_1 на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед ДТП, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «AUDI 100» номерний знак НОМЕР_1 на момент огляду, знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено;

- висновком експерта № 19/8-02/1665 від 21.12.2016 року згідно якого, встановити експертним шляхом «Де відносно елементів дороги та на якій смузі руху відбувся наїзд автомобіля AUDI 100 н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 на пішохода ОСОБА_5?,» не надається можливим по причині відсутності необхідного для цього комплексу слідової інформації;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.12.2016 року, за участю обвинуваченого та в присутності понятих відтворили обставини скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення;

- висновком експерта № 12-1-7 від 19.01.2017 року, згідно якого, у даній дорожній ситуації швидкість руху автомобіля AUDI 100 н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, яка відповідає довжині залишеного ним на місці пригоди сліду бокового юза, становить 58.0-63.0 км/год.; мінімальна швидкість руху автомобіля AUDI 100 н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 відповідно до наданого на дослідження відеозапису «Видео Вьішгород 22.10.16.avi» становить не менше 121 ±5 км/год.; у даній дорожній обстановці водій автомобіля Volkswagen Passat н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України; у даній дорожній ситуації водій автомобіля AUDI 100 н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4, з технічної точки зору, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода та подальшого зіткнення з будівлею шляхом дотримання вимог п.п. 12.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України; у даній дорожній ситуації водій автомобіля AUDI 100 н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4, з технічної точки зору, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода та подальшого зіткнення з будівлею шляхом дотримання вимог п.п. 12.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України за умови руху із встановленою відповідно до наданого на дослідження відеозапису швидкістю руху; у даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, в діях водія автомобіля AUDI 100 н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 убачаються невідповідності вимогам п.п. 12.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України; невідповідності вимогам п.п. 12.1, 12.3 та 12.4 Правил дорожнього руху України дій водія автомобіля AUDI 100 н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінальних правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

З урахуванням викладеного обвинувачений своїми діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілій ОСОБА_5, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає наведені вище докази достовірними, допустимими та достатніми для висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При визначенні міри покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь небезпеки вчиненого, те, що вчинено тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимого, характеризується по місцю проживання та роботи позитивно, думку потерпілого, щодо призначення покарання пов'язаного з позбавлення волі,

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вказані обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність засудження обвинуваченого до покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям в межах, наближених до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначення іншого виду покарання, на думку суду, не буде відповідати характеру скоєного злочину, його суспільної небезпеки, не буде належним чином сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним інших злочинів.

Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.

Вирішуючи питання про необхідність призначення обвинуваченому додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує характер порушень правил дорожнього руху, вчинених обвинуваченим, наслідки від цих порушень, тому суд приходить до висновку, що без відбування зазначеного додаткового покарання виправлення та перевиховання обвинуваченого є неможливим.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив про застосування щодо нього амністії оскільки у нього є на утриманні малолітні діти - ОСОБА_12, 2007 року народження та ОСОБА_13, 2013 року народження.

Відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, підлягають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Як вбачається зі свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 27 вересня 2013 року, свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 02 жовтня 2007 року, ОСОБА_4 має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_12, 2007 року народження та ОСОБА_13, 2013 року народження.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст. 8 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_4 поширюється дія Закону України «Про застосування амністії в Україні», тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Крім того, потерпілим було подано цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 51 496,00грн. та моральної шкоди у розмірі 600 000,00грн.

В судовому засіданні обвинуваченим позов потерпілого визнано частково, а саме, в частині стягнення з нього матеріальної шкоди у розмірі 26 496,00грн., а в частині моральної шкоди у розмірі 50 000,00грн.

При вирішенні цивільного позову потерпілої, про відшкодування шкоди заподіяну обвинуваченим, яка підлягає відшкодуванню за рахунок обвинуваченого, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд вважає вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню частко, оскільки потерпілим надано належні докази понесених ним витрат в внаслідок протиправних дій обвинуваченого у розмірі 26 496,00 грн.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її спричинила. Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення та глибини фізичних та душевних страждань і має бути розумним та справедливим.

Вимоги потерпілого про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки потерпілому скоєним злочином, була завдана моральна шкода, яка полягала в моральних душевних стражданнях, переживаннях, знервованістю та розпачем, пов'язаних втратою матері, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Виходячи із принципу розумності, та справедливості, суд оцінює моральну шкоду завдану потерпілому ОСОБА_3, в розмірі 200 000,00 грн.

Процесуальні витрати по справі підлягають стягненню із обвинуваченого, відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» призначеного за даним вироком .

Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 26 496,00 грн. матеріальної шкоди та моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн. В іншій частині позову відмовити.

Речовий доказ у справі: лазерний диск формату «СD-R», марки «ARENA» залишити зберігати при матеріалах справи; автомобіль марки «AUDI 100», реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_19 залишити останньому.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта (розрахунковий рахунок Київського обласного НДЕКЦ МВС України 31111115700008, МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі міста Києва, код 37975298) у розмірі 1 407,36грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта (розрахунковий рахунок державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 31112115700007, МФО 820019 УК у Печерському районі міста Києва, код 38004897) у розмірі 1 407,36грн.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учасники судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя О.Д. Рудюк