Ухвала суду № 70663935, 22.11.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 7 серпня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Управління Держгеокадастру в Охтирському районі Сумської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання державного акта на право приватної власності на землю недійсним, скасування державної реєстрації,

встановила:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2016 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково: усунено позивачам перешкоди в користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 шляхом перенесення паркану відповідно до правовстановлюючих документів, встановивши паркан відповідно до лінії визначеної зеленим кольором у додатку № 7 висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 31 жовтня 2016 року № 588/559/1008/1009, стягнуто із ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 380 грн 32 коп. судового збору, 1тис. 139 грн 54 коп. витрат на судову експертизу, усього 1 тис. 519 грн 86 коп, по 759 грн 93 коп. з кожної. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 21 лютого 2017 року рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 шляхом перенесення паркану та розподілу судових витрат та ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в цій частині відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь держави 1 тис. 818 грн 96 коп. судового збору, по 909 грн 48 коп. з кожного та 606 грн 32 коп. компенсації судового збору на користь ОСОБА_6, по 303 грн 16 коп. з кожного.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилено, рішення Апеляційного суду Сумської області від 21 лютого 2017 року залишено без змін.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2017 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 198 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та п.п. 3.12, 3.13 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 18 травня 2010 року № 376.

На підтвердження зазначеної підстави заявники надали ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 березня та 21 червня 2017 року й від 12 та 24 жовтня 2016 року, в яких, на їх думку, зазначені норми матеріального права застосовані по-іншому.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, встановивши, що на момент виготовлення технічної документації відповідачами та видачі їм державних актів про право приватної власності на земельні ділянки, межі між сусідніми земельними ділянками погоджувались обома сторонами і попередніми власниками та враховуючи, що позивачами не доведено порушення їхніх прав при видачі відповідачам зазначених державних актів про право приватної власності на земельні ділянки та неправильного визначення меж земельних ділянок чи їх накладення одна на одну, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Також, зазначено, що Охтирським міськрайонним судом Сумської області розглядався спір за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними та скасування державних актів про право приватної власності на землю та зобов'язання перенести побудований паркан та рішенням цього суду від 28 травня 2014 року, яке набрало законної сили відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Разом з тим, у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 та 24 жовтня 2016 року та від 22 березня 2017 року в справах про скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог з огляду на те, що на момент прийняття органами місцевого самоврядування рішень про передачу земельних ділянок відповідачам не були погоджені межі земельних ділянок із суміжними землекористувачами.

Отже, в наданих заявниками для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 та 24 жовтня 2016 року та від 22 березня 2017 року, та в судовому рішення про перегляд якого подано заяву, встановлені різні судами фактичні обставини у справах.

Надана для порівняння ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року не може бути підтвердженням неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення суду попередньої інстанції та направив справу на новий розгляд з підстави порушення судом норм процесуального права, зокрема, не встановлення судом фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Управління Держгеокадастру в Охтирському районі Сумської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання державного акта на право приватної власності на землю недійсним, скасування державної реєстрації за заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 7 серпня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук