Рішення № 70663210, 20.11.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2017 р. Справа № 911/3040/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Київоблгаз

до Києво-Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про стягнення 13266,95 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1-771 від 31.12.2013 року);

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Київоблгаз із позовом до Києво-Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про стягнення 13266,95 грн. з яких 6201,93 грн. основного боргу, 340,07 грн. пені, 41,96 грн. 3% річних, 6682,99 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2017 року порушено провадження у справі № 911/3040/17 та призначено справу до розгляду на 06.11.2017 року.

06.11.2017 року представником відповідача подано відзив на позов, яким останній проти позову не заперечув та надав підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками Акт звірки заборгованості по спірному Договору на суму 6201,93 грн.

У звязку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному розгляд справи 06.11.2017 року не відбувся та ухвалою суду від 10.11.2017 року розгляд справи було призначено на 20.11.2017 року.

20.11.2017 року представник позивач подав до суду письмові пояснення по суті спору, де в т.ч. зазначив про допущені арифметичні помилки в заявленій до стягнення сумі інфляційних та просив вважати вірною суму інфляційних в розмірі 99,03 грн. згідно розрахунку інфляційних зазначеного в позовній заяві.

В судовому засіданні 20.11.2017 року позивач позовні вимоги з врахуванням поданих 20.11.2017 року пояснень підтримав. Відповідач у судове засідання 20.11.2017 року не зявився.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та наданих позивачем доказів, 01.11.2016 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Київоблгаз (далі -Оператор ГРМ, позивач) та Києво-Святошинською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області (далі Споживач, відповідач) було укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання Заяви-приєднання № 094213D30TCB116 від 01.01.2016 року до умов Договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (далі Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Оператор ГРМ зобовязується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобовязується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно з п. 6.1 Договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з ур ахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до 10-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення (п. 6.5 Договору).

Відповідно до п. 6.6 Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач протягом січня 2017 року - березня 2017 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу на загальну суму 6743,77 грн. (3961,32 грн. за січень 2017 року, 1615,84 грн. за лютий 2017 року, 1166,61 грн. за березень 2017 року), що підтверджується відповідними актами надання послуг з транспортування природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 6.4 Договору відповідач повинен був оплати надані позивачем послуги транспортування природного газу за актами надання послуг за січень 2017 року до 10.02.2017 року, за лютий 2017 року до 10.03.2017 року та за березень 2017 року до 10.04.2017 року.

Однак, як стверджує позивач, відповідач не виконав в повному обсязі обов'язки щодо оплати наданих послуг, розрахувався частково 30.03.2017 року на суму 4338,40 грн., внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги з транспортування природного газу в сумі 6201,93 грн. (3796,56 грн. борг станом на січень 2017 року + 6743,77 грн. надано послуг за січень-березень 2017 року 4338,40 грн. оплачено).

Оскільки, вказана заборгованість за надані послуги сплачена не була, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив, з врахуванням оплати 30.03.2017 року на суму 4338,40 грн. яка у відповідності до п. 6.5 Договору була зарахована в рахунок погашення заборгованості в розмірі 3796,56 грн. яка існувала станом на січень 2017 року та решта коштів в сумі 541,84 грн. були зараховані в рахунок оплати послуг наданих в січні 2017 року, стягнути з відповідача 6201,93 грн. за надані послуги з транспортування природного газу за період за січень-березень 2017 року, зокрема надані послуги в січні 2017 року залишились неоплаченими на суму 3419,48 грн., послуги надані в лютому-березні 2017 року взагалі неоплачені.

В ході розгляду спору, відповідач позовні вимоги щодо оплати боргу за надані послуги в сумі 6201,93 грн. визнав повному обсязі та надав підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками Акт звірки заборгованості по спірному Договору на суму 6201,93 грн.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за наслідками розгляду справи підтверджено заборгованість відповідача в сумі 6201,93 грн., що відповідачем в ході розгляду спору визнано.

У зв'язку з простроченням оплати отриманих послуг позивач просив, крім суми основного боргу, стягнути з відповідача також 340,07 грн. пені на підставі п. 8.2 Договору з яких 206,53 грн. пені нарахованої на заборгованість за надані послуги в лютому 2017 року на суму 1615,84 грн. за період з 10.03.2017 року по 07.09.2017 року та 133,54 грн. пені нарахованої на заборгованість за надані послуги в березні 2017 року на суму 1166,61 грн. за період з 10.04.2017 року по 22.09.2017 року; 41,96 грн. 3 % річних з яких 26,09 грн. 3 % річних нарахованих на заборгованість за надані послуги в лютому 2017 року на суму 1615,84 грн. за період з 10.03.2017 року по 07.09.2017 року та 15,87 грн. 3 % річних нарахованих на заборгованість за надані послуги в березні 2017 року на суму 1166,61 грн. за період з 10.04.2017 року по 22.09.2017 року; 99,03 грн. інфляційних з яких 63,79 грн. інфляційних нарахованих на заборгованість за надані послуги в лютому 2017 року на суму 1615,84 грн. за період квітень-серпень 2017 року та 35,24 грн. інфляційних нарахованих на заборгованість за надані послуги в березні 2017 року на суму 1166,61 грн. за період травень-серпень 2017 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

задоволенню.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні за фактичні періоди прострочення на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем визнано. Пеня нарахована в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Хоча, судом встановлено, що належна до стягнення сума пені, 3 % річних та інфляційних є більшою, ніж заявлено позивачем, однак, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення 340,07 грн. пені, 41,96 грн. 3 % річних, 99,03 грн. інфляційних підлягають задоволенню в заявлених розмірах.

Окрім того, відповідач в ході розгляду спору 06.11.2017 року заявив про визнання позовних вимог в частині суми отриманих та неоплачених ним послуг у справі № 911/3040/17 в повному обсязі.

Також, суд враховує, що згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній відповідачем, яка долучається до справи.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи, що в ході розгляду спору судом встановлено зобовязання відповідача сплатити на користь позивача 6201,93 грн. заборгованості за Договором, що відповідачем визнано, і таке визнання позову не суперечить законодавству та не стосується прав та інтересів інших осіб, та правомірність застосованої до відповідача відповідальності за порушення строку сплати грошового зобовязання, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем визнані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Києво-Святошинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (08132, Київська область, м. Вишневе, Капустинці, вул. Ломоносова, 34, код 39471029) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Київоблгаз (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код 20578072) 6201 (шість тисяч двісті один) грн. 93 коп. основного боргу, 340 (три сорок) грн. 07 коп. пені, 41 (сорок один) грн. 96 коп. 3 % річних, 99 (девяносто девять) грн. 03 коп. інфляційних та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 30.11.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін