Рішення № 70663191, 14.11.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.11.2017р. Справа №905/2335/17

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка, код ЄДРПОУ 00191075

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, код ЄДРПОУ 40075815 в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман, код ЄДРПОУ 40150216

про стягнення 3880,63 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бондаренко Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 пров. юрисконс.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 3880,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №40125270, залізницею було допущено на шляху прямування незбереження вантажу у вагонах №59725069, №56857519, про що складені комерційні акти №482803/113 від 18.04.2017р., №482803/114 від 18.04.2017р.

Відповідач у запереченнях №2022/408 від 02.11.2017р. просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивачем не було надано належних доказів вартості втраченого вантажу.

Позивач у судове засідання 14.11.2017р. не з'явився.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобовязують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач у судове засідання 14.11.2017р. не зявився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом враховано, що згідно з ухвалою господарського суду від 13.10.2017р. присутність сторін у судовому засіданні 14.11.2017р. обовязковою не визнавалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

10.04.2017р. за залізничною накладною №40125270 Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» (вантажовідправник) зі станції відправлення Чорноморська Одеської залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці відвантажило в адресу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажоодержувач), зокрема, у вагонах №59725069, №56857519 вугілля камяне. Виходячи зі змісту відомості вагонів накладної №40125270 маса нетто у вагоні №59725069 67250 кг, у вагоні №56857519 68150 кг.

Під час прибуття вагонів на станцію призначення Авдіївка Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була проведена перевірка та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, з посиланням на складені станцією Покровськ Донецької залізниці акти загальної форми №44930 від 16.04.2017р., №44929 від 16.04.2017р. було здійснено комісійне переваження вагонів №59725069, №56857519, про що складені комерційні акти №482803/113 від 18.04.2017р., №482803/114 від 18.04.2017р., відповідно до яких встановлено наступне:

-вагон №59725069: брутто 89350 кг, тара 66300 кг, нетто 23050 кг, що менше документу на 950 кг;

-вагон №56857519: брутто 89450 кг, тара 66950 кг, нетто 22500 кг, що менше документу на 1200 кг.

У комерційному акті №482803/113 від 18.04.2017р. також відображено, що поверхня вантажу у вагоні №59725069 нижче рівня бортів на 20 см, розрівнена, плівкою проти видування не покривалась, по документу значиться контрастне маркування вапняним розчином за допомогою компресорної установки, у дійсності маркування вапном обризги; у вагоні над 6-7 люками зліва поглиблення 300 см х 100 см х 40 см, маркування порушено; вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно закриті на фіксуючі пристрої, течі вантажу немає.

У комерційному акті №482803/114 від 18.04.2017р. вказано, що поверхня вантажу у вагоні №59725069 нижче рівня бортів на 20 см, розрівнена, плівкою проти видування не покривалась, по документу значиться контрастне маркування вапняним розчином за допомогою компресорної установки, у дійсності маркування вапном обризги; у вагоні над 2 люком праворуч поглиблення 150 см х 100 см х 40 см, над 2-3 люками ліворуч 300 см х 100 см х 40 см, маркування порушено; вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно закриті на фіксуючі пристрої, течі вантажу немає.

Вагони №59725069, №56857519 прибули на станцію Авдіївка Донецької залізниці у технічному відношенні справні. Переваження вантажу здійснювалось на справних 100 т електронних вагах вантажоодержувача (повірка 06.04.2017р.). При повторному переваженні недостача підтвердилась.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачами в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобовязань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Як передбачено у ст.130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу мають одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч.ч.1, 2 ст.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За змістом п.2.7 роз'яснення №04-5/601 від 29.05.2002р. Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Як зазначалось, у запереченнях на позовну заяву, відповідач вказував, що позивачем не було надано до матеріалів справи належних доказів вартості втраченого вантажу. Щодо посилань відповідача у цій частині, суд зазначає про наступне:

Виходячи зі змісту позовної заяви, власником вантажу, відправленого у вагонах №59725069, №56857519 є Приватне акціонерне товариство «Азовсталь», внаслідок чого при здійсненні розрахунку недостачі, позивач керувався рахунком-фактурою №91336813 від 10.04.2017р. Приватного акціонерного товариства «Азовсталь».

Як зазначав позивач, спірне перевезення відбулось на виконання договору №0103/11437 від 15.09.2014р. купівлі-продажу сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець) та Приватним акціонерним товариством «Азовсталь» (постачальник).

Згідно з п.1.1 вказаного правочину постачальник зобовязався передати, а покупець прийняти та оплатити сировину, паливно-енергетичні або матеріально-технічні матеріали (ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

За змістом розділу 3 укладеного постачальником та покупцем договору поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, які зазначені у специфікації. Строки поставки вказуються у специфікаціях. Постачальник зобовязується надати покупцю, зокрема, рахунок на оплату ресурсів.

Відповідно до п.п.4.1, 5.1 договору №0103/11437 від 15.09.2014р. поставка ресурсів здійснюється по цінам, які зазначені у відповідності до умов поставки, вказані у специфікаціях та включають всі податки, збори та інші обовязкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, повязані з постачання ресурсів. Оплата покупцем ресурсів здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, який вказано у договорі.

На виконання договору №0103/11437 від 15.09.2014р. сторони підписали специфікацію №305 від 10.04.2017р., внаслідок чого погодили, що постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити, вугілля коксове «HAJU» (виробник Хаджу ТОВ «Лахай Коул», Indomet Coal Project, країна походження Індонезія) (ресурс) навалом в квітні 2017 року у кількості 5381,95 мт (4067,75 грн без ПДВ за 1 т) на загальну суму 26270912,53 грн з ПДВ на умовах поставки FCA зі ст.Чорноморська Одеської залізниці (станція відправлення) у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року.

Відповідно до п.п.5, 10 специфікації №305 від 10.04.2017р. вантажоодержувачем є Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод»; постачання погоджених партій ресурсів оформлюється актом приймання-передачі, який підписується постачальником та покупцем.

У п.8 зазначеної специфікації до договору №0103/11437 від 15.09.2014р. сторони обумовили, що датою поставки, переходу ризиків та переходу права власності на ресурси, обумовлені вказаною специфікацією, вважається дата відмітки (електронного цифрового підпису) станції відправлення про прийняття ресурсів до перевезення, яка вказана у залізничній накладній.

На підставі акту прийому-передачі №91336813 від 10.04.2017р. до договору №0103/11437 від 15.09.2014р., складеного Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець) та Приватним акціонерним товариством «Азовсталь» (постачальник), його підписантами було засвідчено прийом-передачу вугілля коксового, відправка якого була здійснена, в тому числі, за залізничною накладною №40125270.

Того ж дня, Приватне акціонерне товариство «Азовсталь» виставило Приватному акціонерному товариству «Авдіївський коксохімічний завод» рахунок-фактуру №91336813 від 10.04.2017р. на оплату вугілля коксового, постачання якого здійснювалось за ціною 4067,75 грн без ПДВ за 1 т.

Разом з цим, згідно з накладною №40125270 відправником вантажу було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс», одержувачем Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».

За змістом листа №089лс-01/5359 від 06.11.2017р. Приватного акціонерного товариства «Азовсталь» відвантаження вугільної продукції на адресу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» здійснювалось вантажовідправником Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» за договором про надання послуг по перевалці імпортних вантажів №2014-07-01/И/Б від 01.07.2014р., який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шиппінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс». Разом з цим, Приватне акціонерне товариство «Азовсталь» не є посередником по перепродажу, а є власником вантажу в порту та першим постачальником відвантаженої на адресу Приватного акціонерного товариству «Авдіївський коксохімічний завод» вугільної продукції, вартість якої визначається у договірному порядку між постачальником та покупцем за договором №0103/11437 від 15.09.2014р. та підтверджується виставленим постачальником рахунком на оплату.

З огляду на приписи ст.658 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої право продажу товару належить власникові товару, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» у спірних правовідносинах не є особою, яка правомочна складати рахунок на оплату товару (як документ, в якому зазначено суму належного за товар платежу) або інший документ щодо визначення вартості товару по відношенню до позивача.

З урахуванням того, що предметом спору є стягнення недостачі, яка утворилась під час перевезення, приймаючи до уваги, що на момент здачі вантажу до перевезення його власником визначалось Приватне акціонерне товариство «Азовсталь», суд дійшов висновку, що розмір дійсної вартості недостачі має вазначатись саме згідно з рахунком №91336813 від 10.04.2017р. вказаного товариства, виходячи з ціни за 1 тонну 4067,75 грн без ПДВ. Разом з цим, підписана головним бухгалтером копія податкової накладної, про необхідність надання якої зазначає відповідач, є лише одним з документів, яким може бути підтверджена кількість і вартість відправленого вантажу, внаслідок чого, за наявності у справі рахунка №91336813 від 10.04.2017р. Приватного акціонерного товариства «Азовсталь», банківських виписок Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про оплату товару за договором №0103/11437 від 15.09.2014р. за квітень 2017 року, надання податкової накладної не є необхідним для визначення розміру недостачі, а її відсутність не тягне за собою відмову у позові.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зокрема, для мінерального палива становить 1%.

За даними комерційних актів №482803/113 від 18.04.2017р., №482803/114 від 18.04.2017р. недостача у вагоні №59725069 складає 950 кг, у вагоні №56857519 1200 кг.

Дослідивши розрахунок позовних вимог в частині стягнення збитків за відправкою у вагонах №59725069, №56857519, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 3880,63 грн, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1600 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 3880,63 грн, задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, буд.22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд.1, код ЄДРПОУ 00191075) збитки у вигляді нестачі у розмірі 3880,63 грн, а також судовий збір в сумі 1600 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 14.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 20.11.2017р.

Суддя Ю.О.Паляниця