Ухвала суду № 70663079, 30.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року м. Київ К/800/21692/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, несплаченої суми за час перебування на лікарняному, недоплаченої суми грошової компенсації за невикористану відпустку та витрат на відрядження,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області і з урахуванням уточнень до позовної заяви просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Донецькій області від 12 жовтня 2015 року № 307о/с, яким позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) з 12 жовтня 2015 року;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Донецькій області від 03 листопада 2015 року № 334о/с, яким змінена дата звільнення на 27 жовтня 2015 року;

- скасувати п. 1 наказу Головного управління МВС України в Донецькій області від 05 жовтня 2015 року № 2149 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками зведеного загону ГУМВС в області у місті Мар'їнка та покарання винних»;

- поновити на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України;

- стягнути з відповідача суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі середнього заробітку внаслідок незаконного звільнення з органів внутрішніх справ;

- стягнути з відповідача несплачену суму за час перебування на лікарняному з 27 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року;

- стягнути з відповідача недоплачену суму грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік;

- стягнути з відповідача несплачену суму витрат за час перебування у відрядженні.

В обґрунтування позову посилався на те, що він незаконно звільнений з посади оперуповноваженого СКР Приморського РВ Маріуполського МУ за порушення дисципліни, оскільки відповідачем не дотримано процедуру звільнення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційна скарга обґрунтована доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивач з 25 лютого 2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймав посаду оперуповноваженого СКР Приморського РВ Маріупольського МУ і мав спеціальне звання «капітан міліції».

Наказом Маріупольського МУ від 15 листопада 2011 року №122о/с «По особовому складу» ОСОБА_4 призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Приморського РВ Маріупольського МУ.

31 серпня 2015 року Маріупольським МУ виданий наказ №650 «Про службове відрядження працівників Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області до м. Мар'їнки Донецької області».

Для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та несення служби по охороні громадського порядку працівників Маріупольського МВ позивач відряджений до м. Мар'їнка з 1 вересня 2015 року до 30 вересня 2015 року включно.

19 вересня 2015 року до УКЗ ГУМВС в Донецькій області з Мар'їнського РВ надійшло повідомлення про виявлення факту самовільного залишення місця дислокації зведеного загону ГУМВС в області у м. Мар'їнка інспектором патрульної служби РПС Маріупольського МУ сержантом міліції ОСОБА_7 та оперуповноваженим СКР Приморського РВ Маріупольського МУ капітаном міліції ОСОБА_4

Згідно з наказом ГУМВС в області від 28 серпня 2015 року № 1868 «Про службове відрядження працівників ГУМВС в області до м. Мар'їнки Донецької області», ОСОБА_7 та ОСОБА_4 разом з іншими працівниками ГУМВС в області відряджені до м. Мар'їнка для забезпечення охорони громадського порядку строком на 30 діб. Під час несення служби працівниками зведеного загону здійснювалася цілодобова охорона адміністративної будівлі Мар'їнського РВ.

19 вересня 2015 року з 00:00 до 03:00 на чергування по охороні адміністративної будівлі райвідділу заступив наряд у складі ОСОБА_4 та ОСОБА_8

Того дня, приблизно о 01:45, ОСОБА_4 у порушення ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.п. 153, 154 «е» Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС України від 28 липня 1994 року № 404, пункту 2.2 розділу ІІІ, пункту 1.2 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, знаходячись на посту по охороні приміщення райвідділу з автоматичною вогнепальною зброєю та спеціальними засобами, спільно з ОСОБА_7 самовільно залишили місце розташування (приміщення Мар'їнського РВ) та направились за адресою: АДРЕСА_1, де проживає знайома останнього гр. ОСОБА_9

В цей час інспектор з ОД «Скорпіон» УІАЗ ГУМВС в області підполковник міліції ОСОБА_10, який є старшим зведеного загону, перевіряючи порядок несення служби, виявив відсутність ОСОБА_4 на посту та оголосив особовому складу команду «Збір», після якої встановлена відсутність у розташуванні ще й ОСОБА_7

ОСОБА_10 відразу зателефонував ОСОБА_7 та ОСОБА_4 і наказав їм негайно повернутися до місця розташування. Приблизно через 10 хвилин вони повернулися, після чого автоматичну вогнепальну зброю та спеціальні засоби зазначених працівників вилучені керівництвом зведеного загону.

Того ж дня, у міському наркологічному диспансері м. Маріуполя проведено медичне обстеження ОСОБА_7 на стан алкогольного сп'яніння, за результатами якого встановлено, що останній попередньо тверезий. ОСОБА_4 від проходження медичного огляду відмовився.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області № 2149 від 5 жовтня 2015 року «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками зведеного загону ГУМВС в області у м. Мар'їнка та покарання винних» на ОСОБА_4 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за особисту недисциплінованість, грубе порушення статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, пунктів 153,154 «е» Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС України від 28 липня 1994 року № 404, пунктів 2.2, 4.1 розділу ІІІ, пункту 1.2 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155, що виразилось у самовільному залишенні місця несення служби в нічний час у зоні проведення антитерористичної операції в умовах посиленої загрози для життя і здоров'я, нещирості під час проведення службового розслідування, а також нетактовний та зухвалій поведінці під час спілкування з іншими працівниками Головного управління, невизнання пріоритету державних та службових інтересів над особистими.

12 жовтня 2015 року ГУМВС України в Донецькій області, на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області № 2149 від 5 жовтня 2015 року, виданий наказ №307 о/с, яким ОСОБА_4 оперуповноваженого сектору карного розшуку Приморського районного відділу Маріупольського міського управління звільнено з посади на підставі пункту 64 підпункту «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення № 114) (за порушення дисципліни) з 12 жовтня 2015 року без встановлення премії у жовтні 2015 року.

Встановлено, що з 12 жовтня 2015 року по 26 жовтня 2015 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні, про що свідчить листок звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність №001029 від 26 жовтня 2015 року. У листі вказано стати ОСОБА_4 до роботи 27 жовтня 2015 року.

27 жовтня 2015 року позивач приступив до виконання службових обов'язків, про що свідчить підпис його безпосереднього керівника ОСОБА_11 на листі звільнення від виконання службових обов'язків №001029.

28 жовтня 2015 року відділ кадрового забезпечення Маріупольського міського управління звернувся до УКЗ ГУМВС України у Донецькій області в області з листом № 10591, в якому просив внести часткові зміни до пункту 3 наказу ГУМВС України в Донецькій області від 12 жовтня 2015 року №307о/с в частині дати звільнення позивача з посади та звільнити його з 27 жовтня 2015 року.

На підставі листа Маріупольського МУ від 28 жовтня 2015 року № 10591 ГУМВС в області виданий наказ від 3 листопада 2015 року № 334о/с «По особовому складу», яким внесені зміни до наказу ГУМВС в області від 12 жовтня 2015 року № 307о/с у частині дати звільнення позивача з посади, та вирішено вважати його звільненим з 27 жовтня 2015 року.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття наказів № 307 о/с від 12 жовтня 2015 року ГУМВС України в Донецькій області та № 334о/с від 3 листопада 2015 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з правомірності прийняття оскаржуваних наказів, оскільки звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідає тяжкості вчиненого ним проступку, який є грубим порушенням службової дисципліни.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду на підставі наступного.

У статті 7 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 565-XII) закріплено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону. У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.

Частиною 1 статті 18 Закону № 565-XII встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону № 565-XII працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Відповідно до Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, (чинної на час виникнення спірних відносин) працівник органів внутрішніх справ України присягає з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.

За приписами пункту 1.1 розділу IV Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2012 року № 155 (чинних на час виникнення спірних відносин; далі - Правила № 155) поведінка працівника органів внутрішніх справ завжди і за будь-яких обставин має бути бездоганною, відповідати високим стандартам професіоналізму і морально-етичним принципам стража правопорядку. Ніщо не повинно паплюжити ділову репутацію та авторитет працівника.

Пунктом 1.2 розділу IV Правил № 155 встановлено, що норми професійної етики вимагають від працівника: поводитися з почуттям власної гідності, доброзичливо і відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи у громадян повагу до органів внутрішніх справ і готовність співпрацювати з ними; постійно контролювати свою поведінку, почуття і емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на службові рішення, уміти передбачати наслідки своїх вчинків і дій; поводитись з усіма категоріями громадян однаково коректно незалежно від їх службового чи соціального становища; виявляти повагу та увагу до старших за званням чи віком, завжди першим вітати: молодшому - старшого, підлеглому - начальника, чоловікові - жінку; у спілкуванні з колегами виявляти простоту і скромність, уміння щиро радіти успіхам товаришів по службі, сприяти успішному виконанню ними службових доручень.

У пункті 1.3 розділу IV Правил № 155 зазначено, що працівник повинен пам'ятати, що аморальна поведінка, нерозбірливість і неохайність в особистих стосунках, відсутність навичок самодисципліни і розбещеність, балакучість і незібраність завдають непоправної шкоди його власній репутації і авторитету органів внутрішніх справ у цілому.

Згідно з підпунктом «є» пункту 64 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут.

Як зазначено у статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

У статті 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

У статті 12 Дисциплінарного статуту наведено перелік дисциплінарних стягнень, які можуть накладатись на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, серед яких є звільнення з посади (пункт 6).

Статтею 13 Дисциплінарного статуту визначено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Згідно зі статтею 16 Статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 18 Статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Тобто, за вчинення працівником порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Однак, подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

Судами встановлено, що позивач за період служби притягувався до дисциплінарної відповідальності 12 разів, а саме: «усне зауваження» - оголошено наказом Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ від 23 березня 2010 року № 108 - за порушення виконавчої дисципліни; «зауваження» - оголошено наказом Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ від 12 серпня 2010 року № 215 - за порушення службової дисципліни, що виразилося в порушенні вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»; «догана» - оголошено наказом Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ від 28 жовтня 2010 року № 264 - за порушення виконавчої дисципліни; «сувора догана» - оголошено наказом Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ від 5 листопада 2011 року № 267 - за грубе порушення службової дисципліни; «догана» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 2 березня 2012 року № 97 - за неналежне виконання службових обов'язків; «сувора догана» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 21 травня 2012 року № 185 - за порушення режиму секретності; «догана» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 07 червня 2013 року № 215 - за порушення службової дисципліни; «зауваження» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 10 жовтня 2013 року №378 - за порушення вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»; «догана» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 29 квітня 2014 року № 301 - за неналежне виконання службових обов'язків; «сувора догана» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 4 липня 2014 року №376 - за неналежне виконання службових обов'язків; «попередження про неповну службову відповідність» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 26 серпня 2014 року № 431 - за порушення службової дисципліни; «догана» - оголошено наказом Приморського РВ Маріупольського МУ від 11 вересня 2015 року №574 - за особисту недисциплінованість та порушення наказів керівництва.

Як вбачається з висновку службового розслідування від 24 вересня 2015 року, позивача за особисту недисциплінованість, проявлену у ході службового розслідування, нещирість, грубе порушення статі 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, пунктів 153, 154 «е» Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС України від 28 липня 1994 року № 404, пункту 2.2 розділу ІІІ, пункту 1.2 розділу IV Правил № 155, що виразилось у самовільному залишенні місця несення служби в нічний час у зоні проведення антитерористичної операції, могло призвести до тяжких наслідків, а також нетактовній та зухвалій поведінці під час спілкування з іншими працівниками Головного управління, невизнанні пріоритету державних та службових інтересів над особистими вказано звільнити з органів внутрішніх справ.

Оскільки дисциплінарний проступок вчинено позивачем 19 вересня 2015 року, а висновок службового розслідування затверджено 24 вересня 2015 року, то суд касаційної інстанції вважає, що накладення дисциплінарного стягнення (звільнення позивача зі служби з органів внутрішніх справ) за наказом ГУ МВС України в Донецькій області № 2149 від 5 жовтня 2015 року відбулось у межах строків, визначених статтею 16 Дисциплінарного статуту ОВС України, а виконання (реалізація) дисциплінарного стягнення стосовно звільнення ОСОБА_4 з посади на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області № 307 о/с від 12 жовтня 2015 року, з урахуванням внесених змін наказом № 334о/с від 3 листопада 2015 року в частині дати звільнення, у зв'язку з перебуванням позивача на лікарняному - відповідно до статті 18 цього статуту.

З урахуванням зазначеного, суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановили, що відповідачем при звільненні позивача з органів внутрішніх справ не допущено порушень вимог Дисциплінарного статуту щодо порядку накладення дисциплінарного стягнення, які би давали підстави вважати звільнення незаконним, та прийшли до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки службовим розслідуванням встановлений факт порушення ОСОБА_4 службової дисципліни. При цьому вид дисциплінарного стягнення, з урахуванням попередніх порушень позивачем службових обов'язків є пропорційним ступеню скоєного проступку.

Оскільки позивача правомірно звільнено з органів внутрішніх справ, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на посаді, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача несплаченої суми за час перебування позивача на лікарняному з 27 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року, суди попередніх інстанцій вказували на те, що довідка №588 про перебування позивача на лікарняному 27 жовтня 2015 року видана лише 11 листопада 2015 року, тобто через 15 днів після дати звільнення та 8 днів після видання наказу від 03 листопада 2015 року № 334о/с.

Вирішуючи спір в частині стягнення суми грошової компенсації за невикористану відпустку за 2015 рік, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем грошова компенсація за невикористану відпустку у 2015 році нарахована з дотриманням норм права, з огляду на що позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми витрат за час перебування ОСОБА_4 у відрядженні, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не дотримано вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59, Інструкції з організації відряджень та службових виїздів працівників ГУМВС України в Донецькій області, затвердженої наказом ГУМВС України в Донецькій області від 21 травня 2010 року № 646, зокрема відсутня відмітка про прибуття позивача до м. Маріуполя у посвідченні про відрядження №43; позивачем не наданий до сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Маріупольського МУ авансовий звіт по завершенню відрядження.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Загородній А.Ф.

Штульман І.В.