Ухвала суду № 70663052, 29.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2017 року м. Київ К/800/19778/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Черпака Ю.К.,

Штульман І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

18 січня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області в якому, з урахуванням заяви про зміну та збільшення позовних вимог, просила: поновити їй строк звернення до суду з даним позовом; визнати протиправним та скасувати наказ № 348 о/с від 06 листопада 2015 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області; поновити її на посаді інспектора поліції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області (далі - Корецького ВП Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області), що відповідає посаді, яку вона займала на час служби станом на 06 листопада 2015 року в Корецькому РВ УМВС України в Рівненській області; стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати прийняті ними судові рішення та направити справу на новий розгляд.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 18 січня 2016 року звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області в якому, зокрема, просила також поновити строк на подачу позовної заяви. Пропуск місячного строку звернення до суду за захистом своїх прав обґрунтовувала поганим станом здоров'я.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустила місячний строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав дізналася 06 листопада 2015 року, а до суду звернулась лише 18 січня 2016 року.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Питання звернення до суду за захистом своїх прав при вступі, проходженні та звільненні з публічної служби врегульовуються положеннями КАС України, який встановлює спеціальні строки звернення до адміністративного суду.

Частиною першою ст. 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Виходячи з приписів вказаних норм, процесуальний закон, включаючи в себе спеціальну норму щодо строків звернення до адміністративного суду з питань, зокрема, звільнення з публічної служби, встановлює місячний строк для звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів.

Згідно з ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Суди попередніх інстанцій встановили, що будь-яких належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які б перешкоджали своєчасно звернутися ОСОБА_3 за судовим захистом, не надано.

Вирішуючи питання про поновлення строку, суд першої інстанції вірно визнав безпідставними посилання позивача на поважність причин пропуску у зв'язку з лікуванням, оскільки жодних належних доказів на підтвердження такого факту позивачем не було надано.

Пунктом 9 ч.1 ст.155 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на поганий стан здоров'я та додану до касаційної скарги копію медичної картки ОСОБА_3, як на підставу поважності причин пропуску строку подачі позову до суду першої інстанції, оскільки вказаний документ позивачем не було надано в суді першої інстанції та при розгляді апеляційної скарги позивачки в суді апеляційної інстанції.

Як зазначено вище, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними судових рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

Ю.К. Черпак

І.В.Штульман