Ухвала суду № 70663038, 23.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м.Київ К/800/16104/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Мороз В.Ф.,

Швед Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний Продукт» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рідний Продукт» звернулося з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 березня 2016 року №500060001/2016/00046 та рішення про коригування митної вартості товарів від 14 березня 2016 року №500060001/2016/610015/2.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості та її визначення за другорядним методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом. Вважає, що прийняті відповідачем рішення про визначення митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України є протиправними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

При винесенні рішень суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх необхідних документів для підтвердження визначеної ним митної вартості ввезеного товару, відсутності підстав коригування митної вартості та винесення картки відмови.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Одеська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність та законність дій митниці щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відмови у визначенні заявленої митної вартості.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рідний Продукт» у поданих запереченнях просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14 березня 2016 року позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Рідний Продукт» через представника ТОВ «Інтер Транс Лоджистікс», з метою митного оформлення товару (макаронні вироби), ввезеного на підставі укладеного з компанією MULTU MAKARNACILIK SAN. VE TIC. A.S. (м.Газіантеп, Туреччина) контракту від 26 квітня 2012 року №26/04/12, надано митниці декларацію форми МД-2 №500060001/2016/002160, у якій митна вартість товару визначена з використанням основного методу визначення митої вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу: SWIFT-повідомлення SAAtoAFTsnop-1666-000001 від 08 лютого 2016 року; каталог виробника товару; прайс-лист від 22 січня 2016 року; довідку про вартісні характеристики товару, видану Одеською регіональною торгово-промисловою палатою №OUR-в №000114 від 11 березня 2016 року; калькуляцію від 12 лютого 2016 року; комерційний рахунок (інвойс) №25934 від 12 лютого 016 року; пакувальний лист від 12 лютого 2016 року; страховий поліс №183; контракт від 26 квітня 2014 року №26/04/12; додаткову угоду до контракту від 10 червня 2015 року №5; договір від 10 липня 2014 року №БР2; лінійний коносамент з відбитком штампу про проведення державного контролю харчових продуктів, які підлягають санітарно-епідеміологічному контролю; сертифікат про проходження товару загальної форми №01609 від 25 лютого 2016 року; декларацію виробника б/н; сертифікат здоров'я №16-27-001168 від 19 червня 2016 року; митну декларацію країни відправлення 16330100ЕХ017597 від 15 лютого 16 року.

З посиланням на встановлення під час здійснення митного контролю розбіжностей у поданих для підтвердження заявленої митної вартості документах, а саме: 1) у банківському платіжному документі № SAAtoAFTsnop-1666-000001 від 08 лютого 2016 року відсутнє посилання на рахунок-фактуру №25934 від 12 лютого 2016 року; 2) комерційна пропозиція від 22 січня 2016 року б/н є недійсною на дату інвойса від 12 лютого 2016 року, про що свідчить дата її видачі та термін дії; 3) у наданих до митного оформлення документів відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за оцінювані товари; 5) в копії митної декларації країни відправлення №16330100ЕХ017597 від 15 лютого 2016 року відсутні реквізити документів, відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює її співставлення з іншими документами, - у зв'язку з чим митним органом, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Представником позивача на вимогу митного органу додатково надані виписка з бухгалтерської документації від 14 березня 2016 року та відповідь на запит №3260 від 14 березня 2016 року.

14 березня 2016 року митним органом прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару №500060001/2016/610015/2, відповідно до якого митну оцінку здійснено із застосуванням другорядного методу (за ціною договору щодо ідентичних товарів), використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей з розрахунку 0,55 доларів США за кг нетто (МД №500060702/2016/001886 від 19 лютого 2016 року).

У оформленні МД №500060001.2016.002160 від 14 березня 2016 року відмовлено та складено картку відмови №500060001/2016/00046 від 14 березня 2016 року.

14 березня 2016 року товар випущено у вільний обіг за МД №500060001/2016/002210 під гарантію відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що в наданому до митного оформлення банківському платіжному документі № SAAtoAFTsnop-1666-000001 від 08 лютого 2016 року відсутнє посилання на рахунок-фактуру №25934 від 12 лютого 2016 року, судами вірно вказано, що згідно цього платіжного доручення позивачем сплачено 26956,80 доларів США з одночасним посиланням на контракт від 26 квітня 2012 року № 26/04/12 та специфікацією від 22 січня 2016 року №31, тобто зазначені в платіжному дорученні відомості дають змогу ідентифікувати, за який товар здійснено оплату у сумі 26956,80 доларів США.

Згідно п.п.2.1 та 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216, платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою та заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

А тому посилання на рахунок-фактуру в платіжному дорученні не є обов'язковим та не може вважатися обставиною, що не дає можливості підтвердити числові значення заявленої митної вартості товару, що поставлявся. Крім того, як вірно зазначено судами, рахунок-фактуру (комерційний інвойс) складено пізніше 12 лютого 2016 року, що унеможливлює його зазначення у платіжному документі, зважаючи на те, що умови контракту передбачають 100% передплату.

Також з комерційної пропозиції MULTU MAKARNACILIK SAN. VE TIC. A.S. від 22 січня 2016 року вбачається, що позивачу було запропоновано товари із зазначенням ціни, пропозиція дійсна до 10 днів.

Судами встановлено, що комерційна пропозиція є адресною та направлена саме для позивача та прийнята останнім, що підтверджується складеною та підписаною сторонами угоди специфікацією від 22 січня 2016 року №31. Отже дана пропозиція використана в її ціновій пропозиції.

Також, як вбачається з рахунку-фактури від 12 лютого 2016 року №25934 на обранні позиції товарів, зазначений в ньому товар відповідає по опису та ціні товару, який зазначений в комерційній пропозиції, валюта ціни встановлена в доларах США (USD).

Отже, посилання митного органу на закінчення строку дії комерційної пропозиції на час складення рахунку-фактури та подання документів для митного оформлення, як на неналежне підтвердження митної вартості товарів, є безпідставним.

Щодо доводів митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за оцінювані товари, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч 1 ст.49 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно п.1.6 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 06 вересня 2001 року №201 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2001 року за № 833/6024), у договорі (контракті) визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом).

Тобто, діюче законодавство передбачає використання для митних цілей загальної вартості товару, що фактично сплачується, а не її вирізнення на складові вартості зберігання, навантаження, пакування, маркування, тари, які вже включені в ціну товару.

Згідно п.2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до п.2 параграфу (Ь) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством країни імпорту, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Таким чином, відсутність документів про вартість упаковки та пакування жодним чином не впливають на визначення фактичної вартості таких товарів.

Крім того, відомості про упаковку містяться у пакувальному листі від 12 лютого 2012 року, а умови оплати вартості товарів сторонами погоджено у специфікації від 22 січня 2016 року №31 та п.2.2 Контракту від 26 квітня 2012 року №26/04/12, у якому зазначено, що дані відомості вже враховані у ціну товару.

Посилання митного органу на те, що в копії митної декларації країни відправлення від 15 лютого 2016 року №16330100ЕХ017597 відсутні реквізити документів, відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює її співставлення з іншими документами, правомірно визнано судами необґрунтованими у зв'язку з тим, що митна декларація країни відправлення відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України не є обов'язковою для підтвердження заявленої митної вартості товару. Крім того, відсутність у митній декларації країни відправлення від 15 лютого 2016 року реквізитів документів не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з конкретною поставкою. Так, митна декларація країни відправлення містить дані про постачальника, покупця, умови поставки, вагу, найменування про кількість та ціну товару, номери контейнерів, що в повній мірі співпадає з даними, зазначеними в поданих до митного оформлення документах. До того ж відсутність у митній декларації країни відправлення реквізитів документів контракту не впливає на числові значення складових митної вартості.

Крім того, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у графі 33 рішення, зокрема, зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Також зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, Одеською митницею ДФС при прийнятті оскаржуваного рішення від 14 березня 2016 року №500060001/2016/610015/2 не зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості товару та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, відсутнє обґрунтування щодо застосування саме митної декларації від 19 лютого 2016 року №500060702/2016/001886

На підстави викладеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження правильності, повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування рішення Одеської митниці ДФС та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильними та підлягають залишенню без змін.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді