Ухвала суду № 70663013, 23.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року м.Київ К/800/25785/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Стрелець Т.Г.,

Швед Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про визнання дій незаконними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просила визнати протиправними дії щодо прийняття рішення про відмову у пропуску через митний кордон товару, а саме картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 жовтня 2015 року №209100502/2015/00069.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що не займається підприємницькою діяльністю, об'єм та вартість товару, який вона ввозила на територію України не перевищує 50 кг і 500 Євро. Вказувала, що митний орган в порушення вимог Митного кодексу України, зобов'язав задекларувати товар (50 кг колготок-рейтуз), який в силу вимог ст.374 Митного кодексу України декларуванню не підлягав, оскільки в іншому випадку не було б підстав для прийняття рішення щодо відмови у пропуску товару.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року, позов задоволено; визнано протиправною та скасовано, прийняту Львівською митницею ДФС, картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 жовтня 2015 року №209100502/2015/00069.

При прийнятті рішення суди попередніх інстанцій виходили із протиправності та безпідставності оскаржуваного рішення про відмову у пропуску товару.

Не погоджуючись із рішеннями судів, Львівська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що позивач ввезла та територію України 50 кг товару «колготи», що за своїми кількісними показниками не може відповідати меті щодо особистих, сімейних потреб, а тому є неможливим застосування в даному випадку розділу ХІІ Митного кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Львівською митницею ДФС 14 жовтня 2015 року прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209100502/2015/00069, якою відмовлено ОСОБА_2 у пропуску через митний кордон України у зв'язку з невиконанням вимог ст.364 Митного кодексу України, а саме: переміщення даним громадянином через митний кордон України товарів (колготи загальною вагою 50 кг вартістю 1722 злотих), які по кількісних показниках не відповідають меті їх ввезення для особистих сімейних та інших потреб не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності шляхом подрібнення партій товару, неможливість застосування положень розділу 12 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.365 Митного кодексу України громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.

Частиною 1 ст.374 Митного кодексу України передбачено, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.

Як правильно встановлено судами та вбачається зі змісту картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач ввозила товар (колготи) загальною вагою 50 кг, вартістю 1722 злотих, тобто в обсягах та за вартістю, які не перевищують встановлених ч.1 ст.374 Митного кодексу України, що свідчить про відсутність підстав для оподаткування такого товару митними платежами.

Проте, на вимогу митного органу позивачем задекларовано товар, який перевозила.

Відповідно до ч.11 ст.264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених ст.335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Однак, зауважень до оформлення митної декларації ОСОБА_2 не було.

Підстави відмови у пропуску товарів через митний кордон України передбачено ст.196 Митного кодексу України, відповідно до якої не можуть бути пропущені через митний кордон України: 1) товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом; 2) товари, на пропуск яких відповідно до закону потрібні дозволи інших державних органів, за відсутності цих дозволів (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також харчових продуктів для власного споживання, що ввозяться громадянами в обсязі та в порядку, встановлених статтею 376 та частиною другою статті 378 цього Кодексу); 3) товари, що переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог цього Кодексу та інших законів України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Підставою відмови у пропуску товарів через митний кордон України та оформлення оскаржуваної картки відмови відповідачем зазначено невідповідність товару меті ввезення для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Однак, така підстава не передбачена жодним чинним нормативним актом. Крім того, інша мета ввезення позивачем товару митницею не доведена.

За вказаними обставинами, з урахуваннями недоведеності відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірності оскаржуваного рішення, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про визнання протиправними дій щодо прийняття рішення про відмову у пропуску через митний кордон товару, а саме картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14 жовтня 2015 року №209100502/2015/00069, та задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді