Ухвала суду № 70662037, 29.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Макарова М.О.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 березня 2017 року про відмову у забезпеченні позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та Приватного науково-виробниче підприємство фірма «Сітон» до товариства з обмеженою відповідальністю «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про припинення незаконного використання промислового зразка по патенту та про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 березня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідачів у вищевказаній справі (а.с.15).

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали судді та постановлення нової ухвали про забезпечення позову (а.с.20-21).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу судді залишити без змін, з наступних підстав.

Відмовляючи позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив із відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частинами 2 та 4 ст.151 ЦПК України передбачає, що повинно бути зазначено у заяві про забезпечення позову та що повинно бути додано до неї.

В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України - забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст.ст.151,153 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.1 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», - єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, згідно роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Між тим, як вбачається з заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову /а.с. 7-9/, ця заява не відповідає вимогам ЦПК України, зокрема ст. 151 ЦПК України, оскільки: в заяві не наведено обґрунтування застосування виду забезпечення позову (в даному випадку арешту); не вказане конкретне майно (матеріали та знаряддя), конкретні рахунки та конкретні установи банку, де вони відкриті на ім'я відповідачів і на які слід накласти арешт, як і не надано доказів належності такого майна, рахунків тощо відповідачам та його вартості, що унеможливлює провести судом перевірку співмірності між вартістю такого майна (на яке слід накладати арешт) та розміром заявлених вимог до кожного із відповідачів.

Доводи в апеляційній скарзі про непогодження з ухвалою суду не можуть свідчити про незаконність ухвали про відмову у забезпеченні позову у заявлений позивачем спосіб, оскільки ОСОБА_2 та Приватне науково-виробниче підприємство фірма «Сітон» звернувшись з позовом до ТОВ «Промислове підприємство «Берліка», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про заборону виробництва чавунного посуду, вилучення його з цивільного обороту та знищення, стягнення майнової та моральної щкоди, поставив питання в заяві про забезпечення позову, про накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідачів, а в свою чергу арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а також в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні майна у боржника та переданні на зберігання іншим особам, а тому не може бути застосований до відповідачів за заявленими вимогами, оскільки такий спосіб не є співмірним, і позивач не позбавлений права звернутись до суду з заявою про забезпечення позову іншим видом такого забезпечення з урахуванням положень ст.152 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову від 29 березня 2017 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги - не вбачає.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали судді, оскільки колегією суддів не встановлені докази про наявність порушень прав позивача, а ухвала судді відповідає вимогам процесуального закону та матеріалам позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 29 березня 2017 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_5

ОСОБА_6