Ухвала суду № 70661356, 29.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуд М.І.

при секретарі судового засідання Жданюк А.В.

за участю:

представника позивача Яковлев В.В.

представника відповідача Дудченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року по справі № 820/2898/17 за позовом Приватного підприємства «Юнісвіт» до Сумської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Приватне підприємство "Юнісвіт" (далі по тексту - позивач, ТОВ «Юнісвіт»), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, митний орган, митниця), в якому просив суд:

- скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2017/000122/2 від 19 травня 2017 року Сумської митниці ДФС;

- скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2017/00127 Сумської митниці ДФС.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року позов задоволено у повному обсязі (а.с.174-175, 176-184).

Скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів №UА805180/2017/000122/2 від 19.05.2017 року Сумської митниці ДФС.

Скасована Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805180/2017/00127 від 19.05.2017 року Сумської митниці ДФС.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, яка прийнята з порушенням норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позову відмовити (а.с.188-197, 227-238). Апелянт наголошує на тому, що оскаржувані в даній справі рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є законними та обґрунтованими, складеними відповідно до чинного законодавства. При проведенні аналізу документів, поданих до митного оформлення за МД від 19.05.2017 №UA805180/2017/007134, встановлено, що позивачем не подано документів, які б підтверджували витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту призначення. Крім того, позивач не виконав вимог митного органу щодо надання документів, необхідних для застосування основного методу визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим унеможливив застосування митним органом основного методу визначення митної вартості товару, і тому митний орган застосував резервний метод відповідно до вимог ст. 64 Митного кодексу України.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення. Надав письмові заперечення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як було встановлено за матеріалами справи, що 05 серпня 2016 року між Приватним підприємством "Юнісвіт" (покупець) та CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO., LTD (постачальник) укладений Контракт №U-508/16, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товари в асортименті, а покупець зобов'язалося оплатити товар згідно з умовами даного Контракту.

Згідно статей 2, 3, 4 Контракту №U-508/16 від 05 серпня 2016 року загальна кількість і асортимент товару, що підлягає поставці складається з товарних партій, кількість яких визначається у рахунку-фактурі на кожну партію товару. Поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "ІНКОТЕРМС-2010". Умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі. Ціна за одиницю товару узгоджується та установлюється в рахунку-фактурі на кожну окрему партію товару. Валютою контракту є долар США.

На виконання умов Контракту №U-508/16 від 05 серпня 2016 року, на митну територію України відповідно до інвойсу №BTCN2017157 від 20 березня 2017 року та пакувального листа до вказаного інвойсу позивачем було ввезено товар - "Рюкзак" та "Мішечок (для взуття)" - вироби з лицьової поверхні з текстильних матеріалів за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010".

Товар, визначений інвойсом №BTCN2017157 від 20 березня 2017 року, був переданий перевізнику, що підтверджується коносаментом №MSCUX8330966 від 22 березня 2017 року, зі змісту якого вбачається, що товар прибуде у місце призначення контейнером, який вказано в інвойсі №BTCN2017157 від 20 березня 2017 року.

З метою митного оформлення вказаного товару, 19 травня 2017 року декларантом ПП "Юнісвіт" подано до Сумської митниці Державної фіскальної служби митну декларацію за формою МД-2 №UA805180/2017/007234 від 19 травня 2017 року, якою задекларовано імпорт рюкзаків та мішечків (для взуття) на загальну вартість 5 646, 84 доларів США.

Митна вартість зазначеного товару була визначена Позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

Для підтвердження митної вартості товару, митному органу Позивачем надано: Контракт №U-508/16 від 05 серпня 2016 року, інвойс №BTCN2017157 від 20 березня 2017 року, пакувальний лист до інвойсу №BTCN2017157 від 20 березня 2017 року, видаткову накладну №0000002017157 від 17 березня 2017 року, відвантажувальну специфікацію №BTCN2017157/140157-1 від 22 березня 2017 року, Міжнародна товарно-транспортна накладна №3198 від 05 травня 2017 року, коносамент №MSCUX8330966 від 22 березня 2017 року, калькуляцію №BTCN2017157/01 від 03 квітня 2017 року, звіт про оцінку майна №05-07/05/66 від 11 травня 2017 року, лист №193/6-4 від 06 квітня 2017 року, лист №194/6-4 від 06 квітня 2017 року, лист №195/6-4 від 06 квітня 2017 року, лист №79 від 11 травня 2017 року, лист №137 від 18 травня 2017 року, лист №BTCN2017157/3від 03 квітня 2017 року, лист №BTCN2017157/4 від 04 квітня 2017 року, лист №BTCN2017157/5 від 05 квітня 2017 року, лист №BAUN2017/15 від 07 квітня 2017 року.

Митний орган не погодився з такою вартістю товару та прийняв спірне рішення про коригування вартості товарів №UA805180/2017/000122/2 від 19 травня 2017 року, яким підвищив митну загальну вартість товару.

Так, у графі 33 оскаржуваного рішення митний орган в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано послався на те, що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Крім того, в результаті здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару декларантом не надано, договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, виписку з бухгалтерської документації, прайс-листи виробника, рахунок-фактуру на передоплату, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями.

Враховуючи вказані обставини, Сумською митницею Державної фіскальної служби складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2017/00127 в якій вказала на необхідність заповнення граф митної декларації №№43, 44, 45, 46, 47 у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651 у зв'язку з винесенням Рішення про визначення митної вартості товарів №UA805180/2017/000122/2 від 19 травня 2017 року.

Здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.2 ст.52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч.ч.1 та 2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Колегія суддів звертає увагу, що стороною Позивача з огляду на наявні у справі матеріали, одночасно з митною декларацією подав Відповідачу з урахуванням характеру договірних правовідносин, що складають суть таких відносин документи, відповідно до переліку визначеного ч.1 та 2 ст.53 Митного кодексу України, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Положеннями ч.1 ст.58 Кодексу визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з ч.4 ст.58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Згідно з положеннями ч.7 ст.54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналізуючи частини першу та другу статті 53 Митного кодексу України суд дійшов правильного висновку, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, їх розбіжностями, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене підтверджується правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 30.06.2015 року у справі № 814/283/14.

При чому, Відповідач в судовому засіданні суду першої інстанції не повідомив обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Необхідність зазначення вказаних відомостей також підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду України від 02 червня 2015 року по справі №21-498а15, яка в силу приписів ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд зазначає, що відповідачем не вказано: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Щодо посилання Сумської митниці Державної фіскальної служби у рішенні на ту обставину, що Позивачем не подано документів, які б підтверджували витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту призначення, колегія суддів зазначає наступне.

Як випливає з інвойсу №BTCN2017157 від 20 березня 2017 року, відповідно до якого відбулася поставка товару, товар поставлявся за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010".

Як вбачається зі змісту "Інкотермс 2010" Правил ІСС для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, які вступили в силу 01 січня 2011 року, CFR (cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець поставляє товар на борт судна або надає поставлений таким чином товар. При цьому продавець зобов'язаний укласти договір та оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару до вказаного порту призначення.

Враховуючи вказані положення, у розумінні "Інкотермс 2010" термін "вартість і фрахт" означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв'язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Як вбачається з матеріалів справи декларантом до митниці під час митного оформлення були подані зокрема листи контрагента позивача від 03.04.2017 р. № BTCN2017157/3, від 04.04. 2017 року № BTCN2017157/5 та від 05.04.2017 року № BTCN2017157/5 з яких вбачається, що вартість морського перевезення включена до вартості товару, страхування вантажу не здійснювалося, посередницькі послуги не були задіяні.

Про відсутність інших витрат, окрім тих, що були включені до ціни та яка була фактично сплачена за товари також повідомлялося митницю декларантом - ПП «Національні традиції» листом № 137 від 18.05.2017 року.

Отже, враховуючи базис за яким здійснювалася поставка товару, та той факт, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували понесення Позивачем витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту призначення, суд вважає, що посилання Відповідача про необхідність надання вказаних документів не узгоджуються з положеннями чинного законодавства України.

Враховуючи вказані обставини, у Сумської митниці Державної фіскальної служби відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів при якому було застосовано цінову інформацію про подібні товари, наявну в митному органі.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно не доведення позивачем митної вартості товару внаслідок відсутності підтверджуючих документів які б підтверджували витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту призначення.

Як правильно зазначив суд, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган мав обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Як вбачається з рішень Відповідача стосовно причин не прийняття основного методу визначення вартості товару, та як наслідок самостійне визначення такої вартості за іншим методом, жодного посилання або зазначення, чи іншого доводу наведеного в цих рішеннях стосовно таких недоліків взагалі відсутня, що фактично порушує вимоги визначенні положеннями ч.4, 7 ст.54 Митного кодексу України, якими чітко зобов'язано митний орган наводити письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Такого зазначення у будь-яких документів митного органу немає. Колегія суддів наголошує, що рішення суб'єкта владних повноважень повинне бути не тільки законним, обґрунтованим, але ж і таким (вимоги до цього встановлено законодавчо), щоб надавало особі конкретну змогу бути обізнаними про причини відмови у такому прийнятті та необхідність подання тих конкретних документів, які б надавали усунути суперечності між сторонами. Відшукування нових обставин, як підстав для відмови у визначення митної вартості товару за основним методом та на обґрунтування законності прийнятого суб'єктом владних повноважень, які не були визначені ним в прийнятому рішенні вже під час судового перегляду справи, в тому числі в порядку апеляційного перегляду є взагалі безпідставним, бо такі підстави не зазначались, а тому посилатися на них є не коректним, до того ж вони не складали предмет такої відмови та визначення вартості товару.

При чому, колегія судів ще раз звертає увагу на положення ч.7 ст..54, якою визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відносно визначення митної вартості товарів за резервним методом, слід зазначити, що митним органом не доведено, що неможливо було застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім резервного за наявності у митного органу цінової інформації на подібні товари згідно митної декларації від 18 квітня 2017 року №UA102150/2017/201551.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Проте, відповідачем не надано доказів неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів (за резервним методом).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з тим, що Позивачем надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Належними документами, наявними в матеріалах справи підтверджено ціну товару, який був імпортований позивачем на митну територію України на підставі контракту №U-508/16 від 05 серпня 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 Митного кодексу у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Щодо посилання відповідача на СУР АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС України колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребовування додаткових документів, не може бути підставою для такого витребовування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів ЗЕД, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Зазначені обставини також були доведені до підрозділів правової роботи та підрозділів, що відповідають за здійснення контролю правильності заявленої митної вартості товарів Листом Міністерства доходів і зборів України "Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів" від 07.05.2014 р. № 10441/7/99-99-10-03-01-17.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянтів не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року по справі № 820/2898/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складена 01 листопада 2017 року.